Шпаргалка по "Економична теория"

-вищі (наприклад,  потреба в духовному розвитку) та нижчі (фізіологічні);

-позитивні  і негативні (наприклад, потреба  в наркотиках);

-нагальні (невідкладні) та відстрочені;

-загальні (їжа, одяг) та особливі, які виникають  під впливом традицій та звичок, які склалися в суспільстві  (національна кухня);

-звичайні  та надзвичайні, обумовлені наприклад  природними катаклізмами;

-індивідуальні  та колективні;

-приватні  та державні (наприклад, потреба в обороні). Також, широко відома класифікація потреб, яку здійснив американський соціолог А.Маслоу: Фізіологічні потреби (їжа, вода, одяг, житло), Потреби в безпеці і захисті (гарантії доходу,  забезпеченості роботою, захищеності в старості та при втраті працездатності, охорона здоров’я і навколишнього середовища, Соціальні потреби (соціальні контакти, духовна близькість тощо), Потреби в повазі до себе та в певному соціальному статусі, Потреби в самовираженні та самореалізації. Таким чином, Маслоу розділив потреби на нижчі і вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Як у всіх живих істот, так і в людини, вони обумовлені обміном речовин - необхідною передумовою існування кожного організму. Потім індивід потребує безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих потреб відноситься прагнення належати до певного кола людей, відчувати їхню підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах навколишніх. Найвища потреба - прагнення самореалізуватися.  
 
 
 

17.  Економічні інтереси.

Ек  інтерес – форма вияву ек потреби, у свідомлене прагнення ек субєктів задовольнити їх, обєкивний спонукальним мотив ек діяльності. 

Потреба->Інтерес-> Діяльність .

Субєкти ек інтересів : індивід, дом господарство, колектив, держава .

Обєкти : ек блага (товари послуги інформація). За обєктами класифікуються на майнові, фінансові, інтелектуальні.

За часовою  ознакою: поточні, перспективні.

За важливістю: головні, другорядні.

Субєкти ек відносин виражають спецефічні ек інтереси:

1) ек  інтерес домогосподарств : максималізація  корисних благ з урахуванням  існуючих цін та доходів. 

2) ек  інтерес підприємців: максималізація  прибутку, зниження витрат, підвиження конкурентноспроможності продукції.

3) ек  інтерес держави : реалізація  потреб суспільства вцілому. Всі ці інтереси дуже суперечливі між собою тому спосіб їх узгождення є дуже важливим.

Можна навести такі приклади:а) субординоване  підпорядкування одних іцнтересів іншим, як в командно адміністративній ек: державний інтерес- колективний – особистий б) координоване узгодження різнобічних інтересів усіх субєктів : інтерес споживача( головний)- інтерес виробника – державний – інтерес споживача – як у ринковій економіці.

Саме  взаємодія потреб та інтересів субєктів є рушійною силою ек розвитку. Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за суб’єктами реалізації їх як державні, групові та особисті. В структурі  інтересів виділяють виробничі  (пов’язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов’язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства). Має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

18.  Взаємозв'язок потреб  та інтересів.

Економічні  інтереси являють собою об'єктивні, обумовлені відносинами власності  спонукальні мотиви, стимули трудової діяльності, спрямовані на задоволення  потреб кожного члена і суспільства  в цілому. Економічні інтереси виступають формою прояву і реалізації економічних потреб. Інакше кажучи, економічні інтереси - це усвідомлені економічні потреби, спонукальні сили. Таким чином, економічні інтереси є:

-є формою  вияву економічних потреб;

-відображають певний рівень та динаміку задоволення економічних потреб;

-спонукають  економічних суб'єктів до діяльності  для задоволення потреб.

Економічні  інтереси - це категорія об'єктивно-суб'єктивна. Суб'єкти економічних інтересів - окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому. Об'єкти економічних інтересів - економічні блага. При всій різноманітності економічних інтересів їх можна згрупувати, виходячи із соціально-економічного положення людини в суспільстві й економіці. А воно у свою чергу визначається пануючими формами власності. За ознакою суб'єктивності інтереси можна класифікувати як: особисті, колективні (групові), загальнонародні, загальнолюдські, відомчі, регіональні.

В ринковій економіці важливо відрізняти економічні інтереси трьох основних суб'єктів:

-економічні  інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;

-економічні  інтереси підприємців спрямовані  на максимізацію прибутку, зниження  витрат і підвищення конкурентоспроможності  продукції; 

-економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому. У системі інтересів відокремлюють ключові (головні) і другорядні.

З урахуванням  об'єкта інтересів останні можна  класифікувати як: морально-етичні, інтереси безпеки праці, інтереси умов праці, інтереси режиму праці і відпочинку, грошово-фінансові, майнові та ін. З погляду часових аспектів інтереси розрізняють як поточні і перспективні. З позиції усвідомлення вони бувають істинні, помилкові, неправильні, фальшиві. Носіями інтересів є індивіди, групи, класи, соціальні прошарки, суб'єкти господарювання і т.д. У реальному житті єдність інтересів досягається через реалізацію кожного з них у процесі взаємодії і взаємозв'язку. Так, особистий інтерес працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізовано інтерес підприємства (підприємця), споживача продукції, суспільства в цілому. Інтереси людей об'єктивно суперечливі. Суперечності інтересів - це суперечності між їх носіями. Саме людське суспільство - складний і суперечливий соціум. Різнобічність інтересів і їх суперечливість обумовлена різним економічним положенням людей в економічній системі. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Єдність інтересів досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємо реалізації.

Шляхи поєднання економічних інтересів: -субординоване підпорядкування  одних економічних інтересів  іншим;

-координоване  узгодження різнобічних інтересів  усіх економічних суб'єктів. 

У сучасній ринковій економіці домінує особистий  інтерес споживача.   

  19. Мотиви та стимули.

Мотив в економічній літературі трактується  по-різному, але найчастіше як усвідомлене  спонукання до дії. Мотиви з'являються  майже одночасно з виникненням  потреб і проходять певні стадії, аналогічні стадіям формування потреб. Отже, правомірним є твердження, що мотив - це те, що породжує певні дії людини. Модель мотивації через потреби наведено на схемі:

потреба(нестача  чогось) – інтерес – мотив  – дія – результат (задоволення  потреби, часткове задоволення, відсутність задоволення) – потреба… Поряд з категоріями "мотив" і "інтерес" у теорії і практиці широко використовується термін "стимул". Термін "стимул" (від лат. Stimulus - стрекало, батіг, пуга) означає спонукання до дії, спонукальну причину. Виходячи з етимології терміна, маємо всі підстави припускати, що в основі цих спонукальних дій лежать зовнішні чинники (матеріальні, моральні тощо). Отже, під стимулом розуміємо зовнішні спонукання, які мають цільову спрямованість. Мотив - це також спонукання до дії, але в основі його може бути як стимул (винагорода, підвищення по службі, адміністративна ухвала - наказ, розпорядження тощо), так і особисті причини (почуття обов'язку, відповідальність, страх, благородство, прагнення до самовираження тощо). Підкреслимо, що стимул перетворюється на мотив лише тоді, коли він усвідомлений людиною, сприйнятий нею. Наприклад, щоб премія (стимул) стала мотивом поведінки і діяльності конкретного працівника, потрібно, щоб він усвідомлював її як справедливу винагороду за працю. Тоді намагання заслужити премію сприятиме підвищенню ефективності праці. Проте для деякої частини працівників, котрі не мають надії отримати премію (низька фахова підготовка, недисциплінованість тощо), ця можлива винагорода не трансформується в мотив, залишаючись на рівні потенційного стимулу.

В укрупненому  плані засоби впливу на економічні інтереси можна підрозділити на три  групи: -позаекономічні, примусові за допомогою адміністративного або  навіть фізичного насильства; -економічний  вплив на інтереси людей; -моральне і соціальне стимулювання; Всі зазначені засоби передбачають свідому суб'єктивну діяльність одного суб'єкта стосовно іншого.  

20 Економічна поведінка.

Ш. марженалізму досліджувала економічну поведінку  споживача та виробника, вони вивчали  корисність, граничну корисність та закон спадної граничної корисності. Економісти вважають, що конкретні потреби споживачів можуть задовольнятися наступними одиницями продуктів, згідно із законом спадної граничної корисності. Товар має корисність, якщо він може задовольнити потребу. Корисність – це спроможність товару задовольнити потребу. Корисність товару або послуги – це задоволення або насолода, яку отримують від їх споживання. Характерні риси: -“корисність” і “користь”, або “функціональна придатність” не є синонімами. Картина Пікасо може не приносити користі з практичної точки зору, але мати величезну користь для знавців мистецтва; -корисність є суб’єктивним поняттям, корисність конкретного продукту може бути дуже різною для різних осіб; оскільки корисність суб’єктивна, її важко виміряти кількісно. Проте з метою наочності, ступінь задоволення потреб вимірюється “ютилями”. Загальна корисність – це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримує особа від споживання деякої конкретної кількості продукту. Гранична корисність – це додаткове задоволення, яке споживач отримує від додаткової одиниці цього продукту. Точніше, гранична корисність – це зміна загальної корисності внаслідок споживання однієї додаткової одиниці продукту. Уявлення, що гранична корисність буде знижуватись в міру того, як споживач буде отримувати додаткові одиниці деякого конкретного продукту, відоме як закон спадної граничної корисності. Сучасна теорія корисності органічно пов’язана з теорією граничної корисності додаткової одиниці благ. Під граничною корисністю розуміють додаткову корисність або задоволення, одержане людиною від споживання нею додаткової одиниці конкретного продукту. Закон: падіння граничної корисності в міру споживання людиною кожної додаткової одиниці певного продукту, прийнято називати законом спадної корисності. Цей закон має велике значення для виробництва товарів. Має значення для споживацької поведінки людей. Цей закон впливає на закон попиту і має роль у усвідомленні того, яким чинном споживачам належить роз приділяти свої кошти між різними товарами та послугами, які вони бажають придбати. 
 

21.Реалізація  економічних інтересів  і суспільне виробництво. 

Трьома  основними факторами  сусп вир-ва є: капітал, земля, праця. Але деякі вчені виділяють і четвертий фактор ― підприємницький талант (здібності). Кожний із факторів створює свою частину доходу. Капітал, під яким розуміють переважно засоби виробництва, приносить прибуток, земля ― ренту замлевласникові, праця ― платню робітникові; п/п талант приносить додаткові доходи підприємцю. Зараз окремими факторами виробництва ще називають також ризик, інформацію, час. Речові фактори виробництва називають ще природніми, об’єктивними, а працю людини ― суб’єктивним фактором. Речові фактори вир-ва самі не є капіталом, вони перетворюються у нього лише тоді, коли слугують засобом експлуатації найманої робочої сили, коли вони є матеріальним носієм певної суспільної форми, тобто певного виробничого відношення. Засоби вир-ва ― це речові фактори, які беруть участь у створенні споживчої вартості товарів, але вартості (і додаткової вартості також) не створюють. Їхня вартість лише частково переноситься на новостворений продукт конкретною працею робітника. Праця ― це цілеспрямована, доцільна і свідома діяльність людей, в процесі якої вони змінюють зовнішню природу. Предмети праці ― це речовини природи, на які люди діють у процесі праці, піддаючи їх обробці. Засоби праці ― це речі або їх сукупність, якими людина діє на предмети праці, а також усі матеріальні умови процесу праці (будівлі, споруди, дороги, канали). Якщо процес праці розглядати як його результат (продукти), то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці ― як засоби виробництва.  
 

22. Національні та  глобальні економічні  інтереси.

  Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв'язку національних економік країн світу, що знаходять своє відображення в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знань в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних, ліберально-демократичних цінностей тощо.

Причинами глобалізацій цих процесів є: процес інтернаціоналізації, який призводить до поглиблення співробітництва  між країнами та посилення їх взаємозалежності; науково-технічний прогрес, пов'язаний із появою інформаційних технологій, які докорінно змінюють усю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень  організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв'язки, що знижують витрати на трансакції; загострення проблем, що є загальними для всіх людей та важливими з погляду збереження та розвитку людської цивілізації.