Банківська система як інфраструктурний елемент сучасної ринкової економіки

   Національний  банк є юридичною особою, має  відокремлене майно, що є об'єктом  права державної власності і  перебуває у його повному господарському  розпорядженні.

    Національний  банк не відповідає по зобов'язаннях  органів державної влади, а органи державної влади не відповідають по зобов'язаннях Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

    Національний  банк не відповідає за зобов'язання  інших банків, а інші банки  не відповідають за зобов'язання Національного банку крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

      Відповідно до Конституції України  основною функцією Національного  банку є забезпечення стабільності  грошової одиниці України.

    Національний  банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний  банк виконує такі функції:

1) відповідно  до розроблених Радою Національного  банку України основних засад  грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольне  здійснює емісію національної  валюти України та організує  її обіг;

3) виступає кредитором  останньої інстанції для банків  і організує систему рефінансування;

4) встановлює  для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує  створення та методологічно забезпечує  систему грошово-кредитної і банківської  статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему,  порядок і форми платежів, у  тому числі між банками та  фінансово-кредитними установами;

7) визначає напрями  розвитку сучасних електронних  банківських технологій, створює,  координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське  регулювання та нагляд;

9) веде Реєстр  банків, їх філій та представництв,  валютних бірж і фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) складає платіжний  баланс, здійснює його аналіз  та прогнозування;

11) представляє  інтереси України в центральних  банках інших держав, міжнародних  банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

12) здійснює відповідно  до визначених спеціальним законом  повноважень валютне регулювання,  визначає порядок здійснення  платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13) забезпечує  накопичення та зберігання золотовалютних  резервів та здійснення операцій з ними;

14) аналізує стан  грошово-кредитних, фінансових, цінових  та валютних відносин;

15) організує  інкасацію та перевезення банкнот,  монет та інших цінностей, видає  ліцензії на право інкасації  та перевезення банкнот, монет  та інших

цінностей;

16) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

18) здійснює інші  функції у фінансово-кредитній  сфері в межах своєї компетенції,  визначеної законом. 

Національний  банк України є:

- центральним  банком;

- емісійним банком;

- валютним органом;

- органом банківського  нагляду;

- банком банків;

- банком держави;

- організатором  міжбанківських розрахунків.

   На Національний  банк України покладено функцію  банківського нагляду та контролю  за дотриманням комерційними  банками законодавства ,з банківської справи, додержанням економічних нормативів, встановлених Національним банком та власних нормативних актів.

         З метою підтримки стабільності  банківської системи та розширення  її кредитних можливостей Національний  банк надає комерційним банкам  кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних з структурною перебудовою економіки України. Виконуючи функцію кредитора останньої інстанції, Національний банк України надає комерційним банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків.

         Основною, базовою ланкою дворівневої  банківської системи України  є комерційні банки.

        Комерційні банки – основна ланка кредитної системи країни,  яка включає в себе кредитні установи,  які здійснюють різні банківські операції для своїх клієнтів на базі комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал,  але й залучений фінансовий капітал  у вигляді вкладень,  депозитів міжбанківських кредитів та інших джерел. При цьому залучені кошти,  як правило,  значно перевищують обсяги власного капіталу комерційних банків.

      На  початку своєї діяльності комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Так,  в Україні були створені Укрлегбанк,  Укрбудбанк, Укрмонтажспецбанк, Укрміжвузбанк, Енергобанк, Поштбанк та інші. Ці банки повинні були сприяти вирішенню перш за все проблем всередині галузі,  прискоренню темпів НТП  на підприємствах галузі,  збільшенню об'єктів виробництва та підвищенню якості випущеної продукції. Галузеві міністерства та підпорядковані їм підприємства створенням своїх банків намагалися мобілізувати як найбільше грошових коштів на розвиток галузі та стати незалежними від кредитної та фінансової політики,  яка провадилась державою через так звані спеціалізовані банки – Промбудбанк, Агропромбанк, Житлсоцбанк.

      Поступово статус комерційних отримали державні спеціалізовані банки. Так,  на базі республіканського Житлсоцбанку був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку – АПБ "Україна" АТ, Промбудбанку – ПІБ. Таке роздержавлення вказаних банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків,  зробивши важким становище новостворених. Адже колишні державні спеціалізовані банки були забезпечені приміщеннями, офісною технікою, транспортними засобами,  кадрами,  мали велику і солідну клієнтуру. Їм і тепер надається значна допомога з боку держави і НБУ. Новостворені комерційні банки такої бази не мали.

      По  формі організації серед приватних банків переважають акціонерні у вигляді товариств відкритого або закритого типу. Верховна Рада України останніми змінами і доповненнями в Закон "Про банки і банківську діяльність" заборонила комерційним банкам виступати у формі АТ закритого типу і всім існуючим останнім треба перереєструватись в АТ відкритого типу.

      Комерційні  банки в залежності виконуваних операцій 6увають універсальними і спеціалізованими. Зараз на Україні всі комерційні банки прагнуть бути універсальними, хоча далеко не всі вони виконують весь  спектр  банківських операцій. Спеціалізованих банків поки що немає. Правда,  окремі банки почали створювати спеціалізовані філіали (інвестиційні,  депозитні та інші).

      В залежності від території діяльності комерційні банки поділяються на міжнародні (утворюються за участю іноземного капіталу і можуть мати відділення (філіали) в інших країнах),республіканські (мають розгалужену мережу відділень та філіалів по всій території України) та регіональні.

   Комерційні  банки, будучи юридичними особами і  здійснюючи господарську діяльність, як правило, не повинні виконувати адміністративні повноваження. Однак, згідно з правилами НБУ, на комерційні банки покладається обов'язок перевіряти додержання підприємствами, організаціями порядку ведення касових операцій, а також контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних через уповноважені банки. Роль комерційних банків зумовлена виконуваними основними функціями:

    1. Мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал.

    2. Кредитування підприємств, держави і населення.

    3. Здійснення розрахунків і платежів у господарстві.

    4. Випуск кредитних грошей.

    5. Емісійно-засновницька діяльність, що здійснюється шляхом випуску і розміщення цінних паперів.

   6. Консультування, надання економічної та фінансової інформації.

   Останнім часом у сфері діяльності комерційних банків спостерігаються тенденції розширення їх функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків.

   Комерційні  банки можна класифікувати за різними критеріями, основними з яких є функціональна і клієнтські ознаки.

  За  функціональною спеціалізацією розрізняють  банки реконструкції та розвитку, інвестиційні, ощадні, іпотечні, трастові, емісійні, зовнішньоторгові. За формою власності — державні, кооперативні, приватні, змішані. За приналежністю статутного фонду й способу його формування — пайові та акціонерні банки. Пайові банки утворюються за рахунок пайових внесків засновників (пайовиків) у формі товариств з обмеженою відповідальністю.

  Сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 200 різних видів банківських операцій і послуг.

  Спеціалізовані  банки здійснюють деякі банківські операції, які тісно пов'язані  з особливостями господарської  діяльності підприємств, специфікою виробництва і збуту продукції тощо (промислові, сільськогосподарські, будівельні, торгові, біржові, ощадні та ін.) .

   Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про іноземні інвестиції» на території України можуть діяти банки, статутний фонд який сформований за рахунок українських юридичних і фізичних осіб; банки за участю іноземного капіталу (спільні банки); іноземні банки, статутний фонд яких формується за рахунок коштів нерезидентів — іноземних юридичних і фізичних осіб.

Отже, для  ефективного функціонування і розвитку банківської системи необхідна подальша структуризація і спеціалізація комерційних банків, розвиток різних видів банківських установ, що сприятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових послуг і забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в країні.

      Порядок створення і діяльність комерційних  банків регламентується Законами України "Про банки і банківську діяльність",  "Про господарчі товариства",  "Про цінні папери і фондові біржі",  "Про підприємництво",  "Про іноземні інвестиції" та інші,  а також Тимчасове положення про порядок створення,  реєстрацію комерційних банків та здійснення нагляду за їх діяльністю,  затвердженим Правлінням НБУ 17 липня 1992 року, з значними змінами і доповненнями у нього на протязі останніх років.

      Отже, сучасна банківська система України  являє собою систему перехідного  періоду. Вона виступає як ринкова модель, розділена на два рівні. Перший рівень охоплює установи Національного  банку України, які здійснюють випуск грошей в обіг (емісію), забезпечують стабільність гривні, а також здійснюють нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків. Другий рівень складається із різноманітних ділових банків, метою яких є обслуговування клієнтів (підприємств, організацій, населення) і надання їм різноманітних послуг (кредитування, розрахунково-касове обслуговування, депозитні і валютні операції). Так, банківська система України знаходиться у перехідному періоді. Вона включає в себе компоненти ринкової банківської системи, але їх взаємодія ще недостатньо розвинута. Тому до складу емітентів банківської системи і в процесі їх взаємодії повинні враховуватися особливості і умови ринкової економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ІV. Проблеми та шляхи підвищення стійкості банківської системи України.

        На даний момент Україна стикнулася  з рядом проблем, пов’язаних  із розгортанням світової фінансово-економічної  кризи. Світова економічна криза  в умовах відкритості економіки України вплинула на функціонування фондового, грошово-кредитного та валютного ринків. Також виникли проблеми в реальному секторі економіки. Україна стикається з поєднанням напруженої ситуації з ліквідністю на міжбанківському ринку, різким зниженням вартості активів, дефіцитом кредитних ресурсів і уповільненням економічного зростання.