Абсолютна земельна рента

 

 

     Рисунок 3 - Ілюстрація підвищення цін на сільськогосподарську     продукцію

     Державна політика крім підвищення цін практикує систему дотацій,   що знижує зростаючі за рахунком регулювання ціни. Разом з тим державне регулювання цін має свої межі, вихід за які різко знижує його ефективність і створює проблему для всієї системи виробництва і збуту продукції.

 

         У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі на гірших. Причиною її є монополія на приватну власність на землю, яка закріплює високу норму прибутку в сільському господарстві понад середню норму прибутку. Отже, абсолютна рента- це надлишок вартості сільськогосподарського продукту над його ціною виробництва [10.с.309].

       Слід відмітити, що визначаючи абсолютну ренту [11], як прибуток, що створюється понад середню норму прибутку в народному господарстві, в умовах збиткового виробництва сільськогосподарської продукції, дуже складно знайти місце абсолютній ренті у структурі прибутків виробників цієї продукції. 

Тут складаються  своєрідні конкурентні відносини  між промисловістю і сільським  господарством. В промисловості  існує вільний перелив капіталу, а в сільському господарстві приватна власність на землю певною мірою  перешкоджає вільному переливу капіталу з промисловості в землеробство. Тому ринкові ціни на продукцію землеробства формуються не на основі середніх затрат, в результаті надлишок додаткової вартості над середнім прибутком не потрапляє  в розділ між підприємцями різних галузей, а реалізується в цінах  на продукцію землеробства у вигляді  абсолютної ренти.

  Основною формою вилучення абсолютної ренти виступає арендна плата, хоча в наших сучасних умовах держава може вилучати її і за допомогою податку на землю [5.с.360-361].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Розділ 3

                  Розвиток рентних відносин в Україні

       Рентний доход розподіляється між державою і тими, хто користується землею.Використання землі в Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки. У земельному податку й орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход перетворюється в ренту.  

      Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлює Верховна Рада України.    

      Рентний доход, як правило, використовується на фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищеної родючості грунтів, виконання робіт з землеустрою, відшкодування витрат власникам землі і землекористувачам, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, економічного стимулювання власників землі і землекористувачів, у тому числі й орендарів [10.с.310-311]. 

     У випадку приватизації землі в Україні, перетворення її на товар, істотний вплив на процес ціноутворення матиме орендна плата. Це призведе до значного зростання цін на сільськогосподарську продукцію, якщо не відбудеться зниження її собівартості, а також радикального підвищення врожайності рослин та продуктивності тваринництва.Загалом процес перетворення землі на товар має позитивні та негативні риси. Позитивним є формування повноцінного господаря землі, реальної приватної власності на землю (у такому разі фермер не боятиметься споруджувати сільськогосподарські будівлі на землі; намагатиметься поліпшувати якість землі, не маючи спадкоємців, зможе продати її, вийшовши на пенсію, й забезпечити собі належний рівень життя), створення додаткових стимулів для іноземних інвестицій в економіку України тощо. Ці позитивні риси значною мірою зберігаються за наявності довготерміновоі оренди. 

      Негативними наслідками перетворення землі на товар в Україні є, по-перше, можливість концентрації значної частини землі в руках мафіозно- тіньових структур і навіть іноземного капіталу (через підставних осіб), які спекулюватимуть земельними ділянками (середня ціна 1 га землі в Україні- майже 15 тисяч долларів). По-друге, такий шлях не сприятиме формуванню реального власника і господаря, який працюватиме на землі. Іншими словами, він сприятиме капіталізації аграрних відносин, що суперечить прогресивній тенденції у цій сфері- подоланню відчуження працівників від власності (на землю, інші засоби виробництва і створений продукт) [9.с.331].

    Нині на неформальному ринку в Україні ціна одного акра землі під Києвом (у радіусі 20 км) коливається від 200 до 500 долларів, а в центрі Києва- від 3000 до 10000 долларів [6.с.52]. За підрахунками економістів середня вартість 1 га сільськогосподарських угідь становила в Україні в середині 90-х років від 15 до 20 тисяч долларів. Вартість Українських чорнрземів- до 5.5 трлн долларів. В останні роки висловлено було чимало аргументів як за перетворення землі на товар, так і про те, що в умовах тотального зубожіння населення, різкої поляризації суспільства земля в Україні не повинна бути товаром, адже купити 1 га землі більш як за 10000 долларів нині основна маса народу не може.     Водночас на ціну землі впливають такі фактори, як зростання темпів інфляції, зниження доходів фермерських господарств та ін.

У 1994-1999 рр. В аграрному секторі економіки  відбувалися економічні і соціальні  перетворення. Як зазначається в Посланні Президента [3], зусилля держави концентруватися  на відродженні села, перетворенні АПК у лідируючий, експортноспроможний  сектор економіки.

 

 

 

 

                                              Висновок

      Всі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками й тими, хто користується землею (фермери, селянські господарства, селянські спілки, кооперативи тощо). Методи, форма й частка розподілу визначаються пануючими відносинами власності в аграрному секторі. Загальна власність на землю передбачає: по-перше, відсутність абсолютної ренти, отже,  збагачення земельних власників за рахунок усіх інших споживачів сільськогосподарської продукції; по-друге, концентрацію диференціальної ренти I, як дару природи, в руках  держави й використання її в інтересах всього суспільства; по-третє, мінімальне вилучення диференціальної ренти II, для того, щоб господарства, які одержали її за рахунок своїх додаткових трудових зусиль та капітальних вкладень, могли ці ренту використати для підвищення ефективності виробництва й вирішення своїх соціальних проблем.

        Приватна власність на землю, по-перше,породжуючи монополію приватної власності на землю, веде до утворення абсолютної земельної ренти, тобто до стягнення додаткового податку на користь земельних власників з усіх споживачів продукції землеробства в зв’язку з тим, що ціни на цю продукцію на ринку формуються не на основі середніх  (суспільно необхідних) затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна власність на землю перешкоджає вільному переливу капіталу. Ло-друге, диференціальна рента  I, потрапляючи в приватні руки, вилучається з суспільного використання й стає джерелом збагачення окремих осіб (власників землі), а не суспільства в цілому. По-третє, диференціальна рента II через механізм переукладання орендних договорів максимально вилучається з тих, хто її створив, на користь земельних власників, що веде до втрати стимулів у користувачів землею роботи, додаткові капіталовкладення, пов’язані з підвищенням родючості землі й ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.

       В сучасній Україні користування землею є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати. В земельному податку або орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход перетворюється в ренту. Проте рентні відносини, які склалися тепер в Україні, мають перехідний характер. До цього часу абсолютно не вирішене питання про власність на землю. Тому економічні відносини, які виникають в аграрному секторі, є тимчасовими, нестійкими чекають свого законодавчого врегулювання. Невизначеність у відносинах власності впливає й на ефективність сільськогосподарського виробництва, підриваючи його матеріальну основу, а саме: економічний інтерес.

      Пріоритетом стратегії економічного та соціального розвитку України на 2010-2011 рр. є здійснення активної аграрної політики, яка має спрямовуватися на якнайшвидше подолання кризових процесів,  забезпечення необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон’єктури, зміцнення Їх фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством. За умов загострення світової продовольчої проблеми наявність у нашій країні сприятливих природнокліматичних умов, зокрема приблизно четвертої частини світових запасів родючих чорноземів та 27% розораної землі європейського континенту (на душу населення в Україні припадає 0,64 га розораної землі, тоді як для Європи цей показник становить лише 0,25 га),  успішне вирішення завдань ефективного розвитку аграрного сектора економіки України, зростання його конкурентноспроможності набуває не лише суто національної, а й міжнародної ваги.

У зв”язку  з цим предметом особливої  уваги Уряду і надалі залишаються  розвиток всього комплексу галузей, пов”язаних із створенням в Україні  сучасної бази матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, пріоритетний розвиток переробної та харчової промисловості, освоєння цими галузями не лише внутрішнього, а й  зовнішнього ринків, підвищення їх економічної привабливості для  вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

 

                                   Список літератури

1. Білик В. О., Гузик М, М,. Балакін Р. Л. «Економічна теорія.            Початковий курс: навчальний посібник» – Київ: “Вища школа” –   1992р -  278с.
2. Малий І.,  «Розподіл як фактор економічного розвитку суспільства» // “Економіст” –№8 - 1999р –с.32-39     
3. «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки. Послання Президента України до ВРУ 2000р.»// “Урядовий кур”єр”- 28 січня 2000р.
4. «Підприємство (фірма) в умовах ринкової економіки” – Луцьк: ВДУ ім.Л.Українки- 1997р- 225с.
5. Башнянич Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С., “Політична економія” – Київ “Ніка-Центр”- 2000р – 526с.
6. Малий І., «До питання про теорію земельної ренти та проблеми реформування земельних відносин»// ”Економіка України”- №8 – 2000р – ст.49-54
7. Мочерний С. В.,  «Економічна теорія» - “Академія” – 1999р –583с.

Гальчинський А. С.,  Єщенко П. С.,  Палкін Ю. І., “Основи економічної  теорії” – Київ “Вища школа” – 1995р – 471с.

8. Мочерний С. В.,  “Основи економічної теорії” – Тернопіль АС”Тарнекс”- 1993р – 686с.
9. .Клименко Г. Н., Нестеренко В. П., Каніщенко Л. О., та ін.  “Основи економічної теорії: політекономічний аспект” – Київ “Вища школа” – 1994р – 559с.
10. Добряк Д. С., Розумний У. А.,  “Сучасні проблеми земельної ренти”  / “Вісник аграрної науки” – 1996р - №12