Абсолютна земельна рента

                                                 Міністерство освіти і науки  України

                                    Одеська Національна Академія  Харчових Технологій

 

 

 

Реферат

з економічної теорії

на тему :

          «Абсолютна земельна рента»

 

 

 

 

 

 

                                                                                                             Студентки II курсу

                                                                                                             Групи ТР-20(б)

                                                                                                             Плужнікової Карини

                                                                           Одеса-2011р

Зміст

Вступ 2

Розділ 1  природа земельної ренти 3

1.1.Суть та причини виникнення  ренти………………................3     1.2.Орендна плата за землю 7

1.3.Ціна землі 8

Розділ 2  Абсолютна рента 9

Розділ 3  Розвиток рентних відносин в Україні 12

Висновок 14

Список літератури 16

 

 

 

 

 

 

 

                                           Вступ

Аграрні  відносини -  це  економічні відносини суспільства,  колективів сільского господарства підприємств і окремих трудівників з приводу привласнення і використання землі та основних засобів сільскогосподарського виробництва, продукції і доходів. Слід мати на увазі, що специфіка аграрних відносин зумовлена не галузевими особливостями сільського господарства, а тим, що, як відомо, сільське господарство функціонує: а) в умовах різного рівня усуспільненя виробництва, а відповідно і неоднорідної соціально-економічної структури; б) тут переплітаються і взаємодіють різноманітні форми господарювання.

У сільськогосподарському виробництві економічний процес відтворення відбувається незалежно  від його суспільного характеру  завжди переплітається з природнім. Тому раціональне управління в цій  галузі вимагає знань і вмілого  використання не лише економічних законів, а й законів природи.

Науково-технічна революція здійснюється на основі ринкових механізмів, що в сільському господарстві передбачає не просто використання техніки, а створення системи машин. Система  машин повинна враховувати особливості  й специфіку виробництва кожного  виду продукції в їх поєднанні, виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатів, транспортних засобів.

Особливості аграрних відносин пов’язані також  з власністю на землю як головним і невідтворюваним засобом виробництва  в сільскому господарстві. Земля  в даному випадку виступає не просто як місце для виробництва, але  і як предмет і засіб праці. Важливою складовою аграрних відносин виступають рентні відносини, які надають першим специфічних рис [1.с.184].

Питанням  земельної ренти за останні пів  століття усвітовій економічній  літературі не приділяється належної уваги. Пояснюється це тим, що земля  у більшості розвинутих країнах  уже повністю поділена і “переділена” між державою та приватними власниками, а рента, яку вони отримують, має  найбільш сталу величину порівняно з іншими формами факторіального розподілу доходу [2]. В перехідній економіці України, де “…зроблено перший вагомий крок у реалізації кінцевої мети земельної реформи- безплатної передачі землі у власність тим, хто на ній працює, формування платних орендних відносин і ринку землі” [3.с.5] сьогодні стає злободенною проблема теоретичного обгрунтування конкретних економіко-правових форм ставлення не тільки приватного власника, але й реального господаря на землі. Ознайомлення з теорією ренти розширює горизонти розуміння економічної природи цього явища і дозволяє визначитися з напрямами формування ринку землі в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Розділ 1

                               Природа земельної ренти

1.1. Суть та причини  виникнення ренти.

Земля як фактор виробництва.

        Земля як фактор виробництва, а в сільскому господарстві як найважливіший засіб виробництва приносить земельному власникові й товаровиробникові особливий вид доходу- земельну ренту. Земельна рента («рента»- від лат. Reddita- повернення назад) є специфічною економічною формою, у якій в сільському господарстві привласнюється дохід, отриманий від виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на певній земельній ділянці [4.с.189-190].

         З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу- земельна рента. В широкому значенні рента- доход,  який отримує власник капіталу, землі, облігацій тощо. В даному випадку зміст ренти багато де в чому співпадає зі змістом процента, якщо його розглядати в широкому значенні.

        У вузькому значенні земельна рента - це не трудовий доход, який отримує земельний власник від землі. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю. Отже, земельна рента- це економічна форма реалізації власності на землю. Власність на землю існує давно (ще за рабовласницького суспільства), тому слід розрізняти ренту докапіталістичну й капіталістичну. Докапіталістична (рабовласницька, феодальна) земельна рента вилучалась на основі особистої залежності безлосереднього виробника (раба, кріпака) від власника й тому охоплювала весь додатковий лродукт, а іноді й частину необхідного. Сучасна капіталістична рента виникає на основі прикладання капіталу до землі й тому виступає в загальній масі додаткового продукту як надлишок над середнім прибутком.

        Отже, земельна рента за своєю природою- це ніщо інше, як надлишкова додаткова вартість. Причиною її виникнення є природні й соціальні монополії, характерні для сільського господарства, які породжують відповідно три основні види земельної ренти: диференціальну, абсолютну й монопольну [5.с.354-355].

        Рента, як економічне явище, означає постійно отримувану частину доходу з капітала майна чи землі, що не вимагає від власника ніякої підприємницької діяльності. Земельна рента, як економічна рента з землі, є однією з форм розподілу створеного національного доходу. В економічній свідомості реформаторів аграрного сектора домінує упереджена думка щодо досягнення ефективності сільського господарства через формування ринку землі на основі приватної власності та ринкових законів функціонування, що є неточним. Земля- надто специфічний товар, тому ринковий механізм попиту і пропозиції просто не впливає на ціну землі. Специфіка землі як фактора виробництва та як товару визначається такими чинниками:      -по-перше, земля як ресурс характеризується обмеженістю. Обмеженість означає, що суспільство не може запропонувати більше ресурсів, ніж хотіли б мати люди. Обмеженість землі абсолютна. Пропозиція землі не збільшується, вона може лише зменшуватися, тоді як попит постійно зростає. Земля унікальний ресурс- напівтовар, замінників якому знайти неможливо [6].

     - По- друге, специфіка земельного ресурсу як фактора- в тому що не тільки його кількісні параметри зменшуються, а й постійно знижуються і якісні характеристики. Сьогодні у світі потребують капіталовкладень для свого відновлення 15% оброблюваних земель.    -По-третє, ‘’за умов загострення світової продовольчої проблеми” вирішення питань реформування аграрного сектора економіки України “набуває не лише суто національної, а міжнародної ваги”[3].  -По-четверте, “перегрів” економіки та її глобалізація зумовлюють посилений “тиск” на кожну ділянку землі з точки зору прикладання капіталу або її привласнення як об’єкта власності. Тобто монополія на землю як на об’єкт власності та господарювання є економічною умовою формування та привласнення усіх видів ренти[6].

 

 

1.2.Орендна плата за  землю

       В умовах ринкової економіки рентні відносини (відносини з приводу виплати і привласнення земельної ренти) виникають між власниками землі, з одного боку, і користувачами землею, з іншого. Найбільш поширеною формою таких відносин у всіх зарубіжних країнах є оренда землі селянами- фермерами або підприємцями в земельних власників.

       У найзагальнішому плані під орендою розуміється передача права користування й розпорядження власністю (у нашому випадку землею) однією юридичною особою- власником іншій- користувачу на принципах повернення й платності та умовах, передбачених договором.

       Характерними рисами орендних відносин є: по-перше, наявність двох суб’єктів цих відносин- власника й користувача. В ролі того, хто надає оренду може бути лише власник землі. По-друге, орендні відносини за своєю природою вторинні, похідні. Вони передбачають лише право користування, розпорядження власністю. Сама ж власність залишається за первинним власником. Тому дані відносини будуються на принципі повернення. По-третє, власник передає орендарю право продуктивно використовувати землю. Обов’язковою умовою орендних відносин є платіжність, яка виступає у формі орендної плати. По-четверте, орендні відносини мають договірний характер.

        Орендна плата- це заздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється у абсолютній величині (на весь строк орендного договору), й виплачується власнику землі щорічно або щоквартально, залежно від умов договору. Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт, який одержує орендар у процесі використання землі. Причому не весь додатковий продукт, а лише його певна частина. Одна частина у формі підприємницького доходу залишається орендарю (середній прибуток), а інша (земельна рента)- у формі орендної плати, виплачується власнику за право користування його землею. Отже, в даному випадку орендна плата виступає формою прояву земельної ренти. А земельна рента, в свою чергу, є джерелом орендної плати [5.с.355-356].

1.3.Ціна землі

З рентними відносинами пов’язана  й така категорія ринкової економіки, як ціна землі. В суспільстві, де панує  приватна власність на землю, остання  стає об’єктом купівлі- продажу. Земля  купується як для виробництва  сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження  транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд і так далі (5.ст.363).

Земля- особливий товар. Ця особливість  полягає в тому, що вона є продуктом  природи і на неї початково  не затрачена праця. Згодом витрати  праці на поліпшення якості землі  постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких витрат, то ціна землі  базується не на вартості, а на величині доходу, який вона приносить своєму власникові,- ренті. Власник може продати  землю за умови, що отримана сума буде не меншою, ніж дохід у формі  відсотка, одержаний від вкладання  цієї суми в банк. Розраховується ціна землі за такою формулою:

Ц = R / S ´100%

Де, Ц- ціна землі, R- рента, S- банківський відсоток [7.c.331].

Ціна має тенденцію до зростання. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки у містах. Цьому  сприяє зростання ренти, попиту на будівельні ділянки.

 

 

 

 

                                        

 

                                            Розділ 2

                                          Абсолютна рента

       Абсолютна рента, яка зумовлена приватною власністю на землю. Абсолютна земельна рента виникає за тієї умови, що приватний власник землі здає її для обробітку товаровиробникові в оренду [4.c.191].

      Абсолютна рента за капіталізму- форма земельної ренти, яку сплачують власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості й місцерозташування (звідси й назва- абсолютна) [7.с.329]. Тобто, це надлишок  вартості сільськогосподарського продукту над його ціною виробництва.

      Надлишок вартості сільськогосподарської продукції над її ціною виробництва утворить абсолютну земельну ренту.

АЗР= W c/х - ЦП.

       Розглянемо процес утворення абсолютної ренти на прикладі. Припустимо, що в промисловість і сільське господарство вкладені однакові капітали. У сільському господарстві органічна побудова капіталу нижче, ніж у промисловості (табл. 6).

 

Таблиця 6 - Утворення  абсолютної земельної ренти 

 

Галузі	Капітал	m'	m	W	р'	P	ЦВ	A3P
Промисло вість	80с+20v	100%	20	120	20%	20	120	—
Сільське господарс тво	60с+40v	100%	40	140	—	—	—	20

 

      К.Маркс, що описав процес утворення абсолютної ренти, ґрунтувався на теоретичних посилках, що відповідали умовам землеробства свого часу. Але ці умови в більшості країн змінилися. Органічна будівля капіталу в землеробстві індустріальних і постіндустріальних країн нерідко перевершує будівля в промисловості. Крім того, інтенсифікація в землеробстві значно підвищила продуктивність праці. У цих умовах описаний вище механізм утворення абсолютної ренти вже не діє.

        Ціноутворення на сільськогосподарську продукцію підкоряється закону попиту та пропозиції. Разом з тим, значну роль у формуванні цін на продукцію землеробства грає держава. Якщо ціна рівноваги на сільськогосподарську продукцію занадто низка, щоб забезпечити хоча б помірний доход фермерів, держава підвищує ціни вище ціни рівноваги, тобто з Р1 до Р2. Робиться це в тому випадку, якщо країна прагне до самозабезпечення, рівень якого вважається припустимим з погляду її безпеки. Держава встановлює ціну, що стимулює зріст пропозиції товару з Q1до Q2. Однак ця міра скорочує попит до Q3. У результаті утвориться надлишок пропозиції над попитом. Його закуповує держава, щоб потім продати на світовому ринку за світовими чи більш низькими цінами, захистивши власне землеробство за допомогою високого рівня мита (рис. 3).