Управління прибутком на підприємстві

      Оскільки  ціни на реалізовану продукцію підвищились  більше ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився. 
 
 
 
 
 
 
 

Рисунок 2.2

Структура змін операційного прибутку за  чинниками

       Аналіз  рентабельності ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”

за 2006-2007 роки.

      На  закінчення фінансового аналізу  доцільно розглянути динаміку коефіціентів, які характерезують рентабельність активів і капіталу підприємства:

     1. Рентабельність продукції = Фінансові результати від операційної діяльності / Собівартість реалізованої продукції (ряд 100 / ряд 040 Ф№2)

     2006р: (4854,0/126081,7)х100=3,8

     2007р: (4965,3/151216,6)х100=3,3;

     2.  Рентабельність продаж = Чистий прибуток / Чистий дохід (ряд 220/ ряд 035 Ф№2)

     2006р: (2543,6/167064,3)х100=1,5

     2007р: (-7099,2/191477,6)х100=-3,7;

     3. Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток / Власний капітал (ряд 220 Ф№2 / ряд 380 Ф№1 ПБ)

     2006р: (2543,6/28579,9)х100=8,9

     2007р: (-7099,2/21006,7)х100=-33,7;

     4. Рентабельність загальна (активів) = Чистий прибуток / Активи (ряд 220 Ф№2 / ряд 280 Ф№1 АБ)

     2006р: (2543,6/51827,4)х100=4,9

     2007р: (-7099,2/66729,0)х100=-10,6.

      Таблиця 2.13

      Показники рентабельності активів  і капіталу ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”

 

      Аналізуючи  показники таблиці 2.13 ми бачимо, що загальна рентабельність продукції у 2007 році зменшилася в порівнянні з 2006 роком. Значення показника дуже мале. Це зумовлено тим, що на основну продукцію хлібокомбінату – хлібобулочні вироби, які становлять 80 % від усієї виробленої продукції – встановлено регламентовані ціни. А ціни на борошно вищого ґатунку, дріжджі, сіль  на протязі 2007 року мали тенденцію до зростання.

      Показник рентабельності продаж зменшився на 5,2 пункти у порівнянні з попереднім періодом. Цей коефіцієнт показує вплив структури капіталу та інвестування підприємства на її рентабельність а також він визначає, скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки. Зменшення рентабельності продаж зумовлене тим, що на протязі 2007 року зменшилась реалізація кондитерських виробів.

      Рентабельність  власного капіталу зменшилась з 8,9% до -33,7%. Рентабельність власного капіталу показує, який  прибуток приносить кожна гривня, що інвестована власниками капіталу. Він являється основним при характеристиці вкладень у діяльність того чи іншого виду.

      Рентабельність  загальна (активів) в порівнянні з 2006 роком зменшилась на 15,5%. Це відбулося за рахунок зменшення прибутку. Показник рентабельності активів підприємства визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.

     Підприємство  в більше ніж в половину підвищило  обсяг випуску продукції, що покращило  фінансові результати підприємства. Зросли показники рентабельності підприємства, а саме такі важливі показники, як валова рентабельність реалізованої продукції,  рентабельність підприємства. Це дає нам змогу зробити висновки про підвищення ефективності діяльності підприємства.[22] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 3. Шляхи максимізації прибутку від фінансової діяльності

     3.1 Шляхи максимізації  прибутку від фінансової  діяльності

      Головними напрямками політики максимізації прибутку в процесі фінансової діяльності є забезпечення підприємства необхідними обсягами капіталу на найбільш вигідних умовах із зовнішніх джерел і обґрунтування оптимального співвідношення власних і залучених коштів.  
Фінансова діяльність підприємства оказує опосередкований вплив на формування прибутку підприємства. Через те, що від'ємний потік повернення залучених грошових коштів в процесі фінансової діяльності завжди перевищує позитивний, пряме формування прибутку в процесі цієї діяльності відсутнє. Разом з тим, залучення додаткового обсяг зовнішнього капіталу збільшує суму операційних доходів підприємства, а зниження вартості залучення цього капіталу дозволяє підприємству відповідно знижувати рівень операційних витрат. Таким чином, формування прибутку підприємства в процесі його фінансової діяльності опосередковується додатковим формуванням його операційного прибутку. 

      Головна задача фінансової діяльності підприємства - формування додаткового прибутку в процесі залучення зовнішнього капіталу - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є "фінансовий леверидж". 

      Фінансовий  леверидж характеризує використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверидж уявляє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал. 

      Показник, що відображає рівень прибутку, що генерується, на власний капітал при різній долі використання залучених коштів називається ефектом фінансового  левериджу. Він розраховується за формулою:

      ЕФЛ = (1 - Спп) * (КВРа - ВК) * ЗК/ВК    (3.1)

      Де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу, що постає у прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %; 

      Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятинною дроббю;  
    КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (співвідношення валового прибутку'" до середньої вартості активів), % ; 

      ВК - відсоток за кредит, що уплачує підприємство за використання залученого капіталу,%;   

      ЗК - середня сума залучених коштів, що використовуються підприємством;  
    СК - середня сума власного капіталу, що використовується підприємством.

      В формулі 3.1 можна виділити три основні складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджу (1- Спп), який показує якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.
2. Диференціал фінансового левериджу (КВРа - ВК), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процентів за кредит. Диференціал фінансового левериджу є головною умовою позитивного ефекту фінансового левериджу. Чим більш високе позитивне значення цього показника, тим більш високим за інших рівних умов буде його ефект.
3. Коефіцієнт фінансового левериджу (ЗК/ВК), який характеризує суму залученого капіталу, що використовується підприємством, у розрахунку на одиницю власного капіталу. Коефіцієнт фінансового левериджу є тим важелем, який мультипліцирує позитивний чи негативний ефект, що отримується за рахунок відповідного значення диференціалу. При позитивному значенні диференціалу будь-який приріст коефіцієнту фінансового левериджу буде викликати ще більший приріст коефіцієнту рентабельності власного капітал, а при від'ємному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде приводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Аналогічно зниження коефіцієнт}' фінансового левериджу буде приводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшій мірі його позитивний чи негативний ефект. 
   Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано управляти ефектом фінансового левериджу в процесі фінансової діяльності та отримувати додатковий прибуток від залучення коштів.[19]

      Формування  прибутку в процесі інвестиційної діяльності також, як і в процесі фінансової діяльності, носить підпорядковуючий характер до операційної діяльності. Інвестиційна діяльність характеризує процес обмовлення і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Інвестиційна діяльність призвана забезпечити зростання формування його операційного прибутку в перспективному періоді по двох напрямках:

      1. Шляхом забезпечення збільшення операційних доходів за рахунок збільшення обсягів виробничо-комерційної діяльності (будівництво нових філіалів, розширення обсягів реалізації продукції за рахунок інвестування в нові виробництва і т.ін.);

      2. Шляхом забезпечення зниження питомих операційних витрат (своєчасна заміна обладнання; оновлення морально застарілих видів виробничих основних фондів і нематеріальних активів і т. ін.).[20] 

      3.2 Шляхи удосконалень максимізації прибутку підприємства

      Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику.

      Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами підприємства, залученням в господарський оборот залучених фінансових коштів, вибором найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності. При цьому, з метою досягнення економічного розвитку підприємство повинно максимізувати чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні, що потребує здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня фінансових ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв’язок.

      Тому максимізація прибутку повинна забезпечуватись в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеню допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).

        Саме наявність прибутку або  можливість його одержання спонукає  підприємства входити в певну  сферу діяльності, а за відсуткості  прибутку або загрози збитковості – покидати певний сегмент ринку.

      Підприємство  орієнтуючись при виборі рішення  на мінімально можливий рівень витрат, як правило, розглядає цю задачу як засіб досягнення загальної мети – максимізації прибутку. Дана мета є головною для будь-якого підприємства, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву  діяльності. В окремих випадках підприємства можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а якісь інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і заради них „жертвувати” певною частиною прибутку, задовольнившись його мінімальним рівнем, проте у такому випадку неможливо обійтись без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, поскільки за такою умовою створюється  можливість раціонального розподілу ресурсів, забезпечення високої ефективності, а отже, успішної  реалізації обраної цілі.

      Дослідження свідчать, що ухилення від сплати податків є старим методом максимізації прибутку, який безпосередньо пов`язаний із порушенням правил проведення бухгалтерського обліку та складання звітності, що є певною проблемою, яка досліджується в багатьох країнах. В Україні спроба дати визначення цьому поняттю були зроблені вітчизняними вченими Є.В. Мнихом, Н.П. Шморгуном, П.Ю. Буряком, М.В. Римаром, Б.С. Івасівою та інші.

      Слід  відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається малодослідженою  проблемою.

      На  формування прибутку як фінансового  показника роботи суб`єктів господарювання впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. 

      Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України, тому актуальним є науково обгрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжних фірм і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємства.

      Прибуток  є на сьогодні єдиним потенційним  джерелом коштів для українських  підприємтсв, що за кращих умов могло  б забезпечити реальне поповнення капіталу.

      Виникнення  такого поняття як „максимізація  прибутку” пов`язано з бажанням підприємців отримати якомога більше грошей, і тому це явище, скоріш за все, не зникне, але середовище його існування можна звузити шляхом удосконалення законодавства та контролю.

      При стягненні податку на прибуток підприємств  доцільно запровадити регресивну подткову шкалу, коли ставки податків зменшуються разом із підвищенням величини отриманого підприємством прибутку. Окрім цього варто ввести в Україні вищий за чинний рівень податок на прибуток для підприємств-монополій, що практикується в ринково розвинених країнах і який сприятиме встановленню належної податкової справедливості і компенсує достатньою мірою бюджетні доходи. Завдяки таким заходам зросте кінцевий фінансовий результат підприємств після оподаткування – чистий прибуток, що стимулюватиме здійснення податкових інвестицій. Водночас це сприятиме надходженню коштів до бюджету.

      Якщо  у країнах з розвиненою ринковою економікою завдяки цілеспрямованим  заходам уряду скорочується частина  корпоративного податку в доходах  бюджету, то в Україні зменшення  частини податку на прибуток    спричинене зниженням прибутковості підприємств.