Управління прибутком на підприємстві

1.2 Формування прибутку  підприємства

      Різні напрямки основної діяльності підприємства, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції – товарів, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники подаються в розділі І „Фінансові результати” „Звіту про фінансові результати” (далі – Звіту).

      Основним  узагальнюючим показником Звіту  є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний період (або  збитки, яких воно зазнало).

      В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

      Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

      Основним  чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

     Ще  один чинник, який істотно впливає  на розмір чистого прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо). [4]

      Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано на рис. 1.1 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рисунок 1.1

Формування чистого прибутку на підприємстві

   

    Прибуток і  собівартість є традиційними  показниками у ефективності господарювання  вітчизняних підприємств. У ринкових  умовах господарювання до основних  показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку і планування діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування – істотний чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

         Аналіз чистих грошових потоків є основою класичних  методів інвестиційного аналізу. У  формі №3 „Звіт про рух грошових коштів” фінансової звітності передбачається додавання амортизації необоротних  коштів до прибутку, що свідчить про орієнтацію українських підприємств на „чистий грошовий потік”.

     Таким чином, базуючись на наведеній вище інформації, до завдань управління прибутком можна віднести:

1. Забезпечення максимізації розміру формованого прибутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства.
2. Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства.
3. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до  задач розвитку підприємства в майбутньому періоді.
4. Забезпечення постійного росту ринкової вартості підприємства.[11]

 

1.3 Фактори, що впливають на величину прибутку

      До  чинників, що впливають на операційний  прибуток, належать зміни:

      - ціни на реалізовану продукцію;

      - обсягів реалізації продукції;

      - собівартості одиниці продукції;

      - собівартості продукції за рахунок  структурних зрушень у складі  продукції;

      - сукупний вплив чинників на  прибуток.

      Суть  розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в  послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

      1. Вплив на прибуток  змін ціни на  реалізовану продукцію.

       ,              (1.1)

      де  Qil – обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio – ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

      Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.

      2. Вплив на прибуток  змін обсягів реалізації  продукції.

       ,              (1.2)

      де,     Ро – прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

            S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

       ;                (1.3)

            Sio – собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді;

            Qil -  обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

            So – фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

       ,                (1.4)

      де, Qio – обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

            З’ясовується, скільки  додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток. 

      3. Вплив на прибуток  змін у структурі  реалізованої продукції

       ,            (1.5)

            де,  V_1,0 – обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

                  V₀ – виручка від реалізації продукції за попередній період,

       .

      4. Вплив на прибуток  змін собівартості  одиниці продукції

       ,          (1.6)

            де, Sil – собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

            5. Вплив на прибуток  змін собівартості  продукції за рахунок  структурних зрушень  у складі продукції.

               (1.7)

            6. Сукупний вплив  чинників на прибуток  від реалізації  продукції.

            ∆Р^Т = ∆Р^Р + ∆Р^Q + ∆Р^Q` + ∆Р^S + ∆Р^SQ

        Загальне збільшення  операційного прибутку.

            ∆Р = Р₁ – Р₀ = ∆Р^Т + ∆Р^О        (1.8)

            де Р₁ – операційний прибуток за звітний період; ∆Р⁰ – збільшення інших операційних доходів.[22] 
 
 
 
 

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика та аналіз ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”

2.1 Загальна характеристика підприємства ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”

      У серпні 1970 року рішенням виконкому  міської Ради народних депутатів  в промвузлі "Оболонь" Київському тресту хлібопекарної промисловості було виділено ділянку під будівництво нового хлібозаводу. В березні 1989 року остаточно погоджено і затверджено проект хлібозаводу потужністю 200 тонн хліба та хлібобулочних виробів на добу. Першу чергу хлібозаводу потужністю 140 тонн хлібобулочних виробів здано в експлуатацію наприкінці 1994 року, а через рік державна приймальна комісія підписала акт про введення в дію хлібозаводу загальною потужністю 200 тонн хліба та хлібобулочних виробів. Наказом по Київському об'єднанню хлібопекарської промисловості від 28 квітня 1995 року хлібозаводу присвоєно назву "Київський хлібокомбінат № 10"

      Столичний хлібокомбінат на Оболоні – наймолодший  пекарський комплекс України – незвичний  за багатьма параметрами.

        Загальні положення статуту підприємства:

      1. Дочірнє підприємство   АТ "Київ  хліб" "Хлібокомбінат №10".створене  згідно Законом України ,,Про  господарські товариства,, та Статутом  відкритого акціонерного товариства’’Київхліб’’.

      2. Створення підприємства та його  діяльність регулюються:

    - Чинним Законодавством України;

- Статутом  відкритого акціонерного товариства’’Київхліб’’;

Цим статусом, з урахуванням змін та доповнень до нього, що вносяться  по мірі необхідності.

      3. Повне офіційне найменування  підприємства - Дочірнє підприємство   АТ "Київ хліб" "Хлібокомбінат №10".

      4. Місцезнаходження АТ: Україна, 04655 МСП, м. Київ,  вул. Богатирська, 5.

        Хлібокомбінат є юридичною особою. Підприємство має самостійний  баланс, печатку зі своїм найменуванням,  товарний знак та іншу символіку.

      Основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку.

      Основними видами діяльності підприємства є:

      - виробництво та реалізація хлібобулочних,  кондитерських та дієтичних виробів;

      - оновлення та постійна підтримка  в належному рівні виробничіх  фондів у відповідності з нормативною документацією;

      - впровадження нової техніки та  технолоії, які відповідають свіовому  науково-технічному рівню;

      - проведення будівельних, монтажних,  ремонтних та спеціальних робіт;

      - торговельно-посередницькі операції  та послуги, реалізація власної продукції через мережу фірмових магазинів та інших торговельних закладів;

      - поновлення та поліпшення асортименту  і підвищення якості власної  продукції.

      Підприємство  має право проводити всі операції і здійснювати всі види діяль-ності, не заборонені чинним законодавством, які необхідні для виконання покладених на нього завдань у відповідності зі Статутом АТ.