Почасова форма оплати праці

1.2. Види і системи  почасової форми  оплати праці

     Почасова  форма оплати праці виступає у двох видах:

1. Проста почасова оплата праці;
2. Почасово-преміальна оплата праці.

     За  Простої почасової системи розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годинна, денна, місячна.

     За  способ нарахування проста почасова заробітна плата поділяється  на такі види: погодинну, поденну і  помісячну(за окладами). [6.]

     При погодинній оплаті праці заробіток  нараховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (Тсті) на кількість відпрацьованих годин за розрахунковий період(Твід):

     ЗП = Тсті * Твід = Тст1 * Кті * Твід,                                                         (1.3)

     де  Тст1 – тарифна ставка 1-го розряду;

          Кті – тарифний коефіціент і-го розряду.

     При поденній оплаті праці розраховується заробіток шляхом перемноження денної тарифної ставки відповідного розряду  на кількість відпрацьованих днів за розрахунковий період.

     При помісячній оплаті праці заробіток  нараховується виходячи із місячних окладів(Оміс), кількості робочих днів за графіком на даний місяць (Др рг) та фактично відпрацьованих днів (Др ф):

                                                ТЗП = Оміс * Др ф .

                                                               Др гр                                                   (1.4)

     Ефективнішою  системою є почасово-преміальна, за якою оплачується праця як основних, так і допоміжних робітників. За цією системою заробіток робітникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормованих завдань, а якісними — здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.

     На  багатьох підприємствах широко застосовується почасова-преміальна система з нормованими завданнями. Робітники-почасовики преміюються за виконання установлених їм нормованих завдань.

     У разі застосування цієї системи до кожного робітника доводиться конкретне  змінне або місячне завдання (в  штуках, нормо-годинах або гривнях) і результати враховуються під час  нарахування премій за даний період. Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадженням технічно-обгрунтованих норм і нормативів чисельності.

     Запровадженню системи нормованих завдань має  передувати підготовча робота за такими напрямами:

     • проведення ретельного аналізу охоплення робітників-почасовиків нормуванням праці;

     • виявлення можливості й доцільності  використання для нормування праці  допоміжних робітників-почасовиків  нормованих завдань;

     • установлення переліку професій робітників-почасовиків, яким доцільно установлювати нормовані  завдання;

     • визначення наявності нормативних матеріалів, які необхідні для установлення нормованих завдань;

     • збирання та аналіз вихідних даних  для визначення обсягу і повторюваності робіт, які мають випадковий характер (наприклад, частота виходу із ладу устаткування, період зносу інструменту та ін.);

     • установлення виду нормованих завдань (індивідуальних або бригадних) і  періоду, на який вони розраховуються;

     • визначення методики установлення нормованих завдань і порядку доведення  їх до дільниць, бригад та окремих робітників;

     • розроблення документації з обліку видачі і виконання нормованих завдань.

     Окрім цього, розробляються заходи для  поліпшення організації і обслуговування робочих місць, умов праці, удосконалення  трудових процесів тощо.

     Для оплати праці спеціалістів і службовців застосовується почасова форма зарплати. Преміювання даної категорії працівників здійснюється за конкретні досягнення у виробничій діяльності. У зв'язку з цим найпоширенішою системою оплати їх праці є почасово-преміальна, за якої заробітна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок і суми премій. В умовах становлення ринкової економіки, подальшої індивідуалізації заробітної плати, дедалі більшого поширення набуває контрактна система оплати праці, яка може застосовуватися поряд з існуючою на підприємстві системою оплати праці. Оплата праці за контрактом є складовою контрактної системи наймання і оплати, яка досить поширена в зарубіжних країнах.

     Контракт є особливою формою трудового договору між найманим працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим органом. За контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, | визначену цією угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства, організації або уповноважений ним орган зобов'язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умо-І ви праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством працю, колективним договором і угодою сторін.

     Контракти мають перевагу над традиційними трудовими договорами, які не повністю враховують особисті якості працівників та змістовну специфіку їхньої професійної діяльності, не забезпечують належної відповідальності за доручену справу.

     Контракт  як особлива форма трудового договору має спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативи та самостійності праці, враховуючи індивідуальні здібності працівника та його професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

     Контракт  має юридичну форму, оскільки прийняття  на роботу працівників може здійснюватися у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави для розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, організації чи роботодавця. Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами й колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

     У контракті можуть також визначатися  умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у  прибутках підприємства, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця.

     У контракті можуть бути передбачені  додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

     Контракт  укладається у письмовій формі  і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом. Він оформляється у  двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін контракту. За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

     Контракт  набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеної у письмовій формі. Він є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2          Методика нарахування та аналіз системи почасової оплати    
                        праці, її особливості і доцільність застосування.

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства ЗАТ «Вагоноремонтний завод» КП «Київський метрополітен»

     Об’єктом дослідження у даній роботі виступає ЗАТ "Вагоноремонтний завод" КП "Київський метрополітен". [20]

     Вагоноремонтний завод є структурним підрозділом  комунального підприємства "Київський  метрополітен".

     Завод забезпечує виконання покладених на нього завдань та функцій з  належним рівнем організації виробництва, якості виробленої продукції та надійної експлуатації рухомого складу відповідно до правил ремонту рухомого складу, Прави і технічної експлуатації метрополітену, інструкцій та інших нормативних актів і безумовним забезпеченням всіх працівників належними і безпечними умовами праці. Завод здійснює свою діяльність на основі та відповідно до чинного законодавства України, Статуту мметрополітену та цього Положення. [21]

     Структуру і штат заводу встановлює начальник  метрополітену.

     Завод здійснює виробничо-фінансову діяльність відповідно до затверджуваних начальником  метрополітену планів, знаходиться  на внутрішньогосподарському розрахунку, має окремий баланс, що входить в зведений баланс метрополітену. Розрахунки за роботи (послуги), що виконуються заводом для інших структурних підрозділів Метрополітену проводяться по авізо.

     Завод має поточний рахунок в установі банку, круглу печатку зі своїм найменуванням.

     Місцезнаходження  заводу: м. Київ-100, вул. Академіка Шліхтера, 30.

     Основними завданнями та функціями заводу є:

1. Виконання капітального, середнього та інших видів ремонту, модернізації і поліпшення рухомого складу та його устаткування,

проектування, будівництво, збирання, випробування. Нового рухомого складу, виготовлення запасних частин, технологічного оснащення, інструменту, нестандартного устаткування, забезпечення надійної роботи пристроїв, обладнання, що знаходиться на балансі, розробка і впровадження заходів по підвищенню безпеки та надійності роботи рухомого складу.

2. Виконання робіт з ремонту та нового формування колісних пар вагонів метрополітену та монорейкового транспорту.
3. Виконання робіт (послуг), вироблення і реалізація товарів, продукції, а також будь-які інші види господарської діяльності дозволені законодавством України з метою отримання прибутку (доходу).
4. Виконання робіт з реконструкції, модернізації, капітального та поточного ремонтів, технічного обслуговування та іншого поліпшення основних фондів Заводу.
5. Розробка і виробництво технічних засобів і обладнання, що знаходяться на балансі заводу, а також автоматизованих систем керування технічними засобами, що забезпечують перевезення пасажирів і їх безпеку.
6. Своєчасне освоєння нових дільниць, виробничих потужностей та введення в дію придбаного обладнання.
7. Виконання пусконалагоджувальних робіт для заводу та для інших підприємств, установ, організацій та служб.
8. Виготовлення та реалізація товарів, продукції, робіт (послуг) для інші х підприємств, служб і громадян.
9. Надання непрофільних платних послуг населенню.
10. Забезпечення нагляду за ходом проектування та будівництвом об'єктів заводу.
11. Забезпечення високих техніко-економічних показників господарської діяльності.
12. Укомплектування заводу кадрами працівників та підвищення їх кваліфікації, укріплення трудової дисципліни і забезпечення виконання правил технічної експлуатації метрополітену, правил внутрішнього розпорядку метрополітену та інших нормативних актів.
13. Створення належних умов для високопродуктивної праці, забезпечення додержання законодавства про працю, правил та норм соціального страхування, охорони праці, техніки безпеки.
14. Забезпечення дотримання прав працівників, які гарантовані законодавством з охорони праці.
15. Виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.