Одиничний та партіонний методи організації виробництва

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

В нових ринкових умовах господарювання підприємство несе повну відповідальність за результати своєї роботи. А це вимагає від них адекватної зміни в підготовці спеціалістів.

Основна мета підприємства - це є забезпечення споживача необхідною йому продукцією або послугами в задані терміни, необхідної якості з мінімальними затратами для виробника. При вирішенні цієї проблеми в умовах ринкової економіки головним є споживач.

Щоб вижити підприємство повинно постійно думати про якість своєї продукції і зниження затрат на її виробництво. Це завдання керівних працівників і спеціалістів підприємства визначає стратегію і тактику організації виробництва.

При розробці і реалізації виробничої політики, яка має своєю метою пристосування підприємства до вимог ринку, керівникам і спеціалістам підприємства необхідно тримати в полі зору широкий круг запитань, які стосуються не тільки сфери виробництва. Вони мають собі визнати - що виробництво - це тільки частина процесу, який весь час оновлюється. Розвивати виробництво, збільшувати його потужність, тобто добре організовувати комплекс всіх робіт на підприємстві можна тільки тоді, коли добре знаєш умови ринку, тобто те, що від тебе чекають.

Проблеми розвитку методів організації системи виробництва і реалізації завжди знаходились у центрі економічної науки. Але вітчизняні дослідження цього питання до недавнього часу з об’єктивних причин проводились без урахування особливостей прояву нових форм і принципів господарювання. В сучасних умовах такий підхід до вирішення проблем викликає протиріччя між можливостями підприємств і попитом споживачів. Передумови побудови науково-обгрунтованих рекомендацій щодо розвитку системи організації виробництва  підприємств в ринкових умовах можна знайти у роботах Анікіна Б.А., Гриньової В.М., Іванова Ю.Б., Колобова А.О., Леншина І.А., Неруш Ю.М., Новікова О.М., Осипова Ю.М., Одінцової Г.С., Орлова П.А., Панкратова Ф.Г., Перерви П.Г., Третяк О.О. та ін. Дослідження цих учених переконливо показують, що без формування сучасної системи організації виробництва і реалізації продукції на основі маркетингових та логістичних принципів не можна розраховувати на успіх. У зв’язку з цим розробка і обґрунтування пропозицій щодо розвитку системи організації виробництва набуває актуального значення, що і зумовило необхідність проведення даного дослідження. Предметом дослідження є одиничний та партіонний методи організації виробництва.

Об'єктом дослідження обрано підприємство ПрАТ «КЗГО».

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження  є теоретичне обґрунтування та розробка методичних рекомендацій щодо ефективного розвитку системи сучасних методів та форм  організації виробництва та розробка на цій основі основних напрямків їх вдосконалення.

Відповідно до поставленої мети було вирішено такі задачі:

• визначити сутність та завдання організації виробництва;
• визначити предмет та об'єкт, мету організації виробництва;
• розглянути організаціяю виробництва як основe забезпечення креативної діяльності виробництва;
• проаналізувати одиничний метод організації виробництва;
• проаналізувати партіонний методи організації виробництва;
• дослідити ефективність застосування одиничного та партіонного методів організації виробництва;
• надати характеристику ПрАТ «КЗГО»;
• дослідити застосування одиничного та партіонного методів на ПрАТ «КЗГО»;
• визначити шляхи покращення одиничного та партіонного методів організації виробництва на ПрАТ «КЗГО».

Теоретичною та методологічною основою дослідження виступають фундаментальні роботи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів з економічної теорії, маркетингу, менеджменту, економіки підприємств та організації виробництва; нормативні акти України; праці економістів з проблеми, яка досліджується.

В процесі дослідження застосовані методи логічного узагальнення, системного аналізу, метод порівняльного економічного аналізу, експертних оцінок, статистичні і матричні методи.

 

 

РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

 

1.1 Сутність та  завдання організації виробництва

 

Під організацією виробництва розуміється координація і оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначені строки найбільшого результату з найменшими затратами.[1]

Перехід на ринкові відносини кардинально змінюють погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей в процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність.

На перший план в організації виробництва висувається нова мета виробництва, яка дає змогу в будь-який момент перебудувати виробництва на випуск інших видів продукції при зміні попиту на неї з найменшими затратами, а також це повинно бути виробництво високої культури, яке створює умови для випуску високоякісної продукції точно у визначені терміни, яка може бути конкурентоспроможною на ринку.[1]

Все це говорить про те, що організація виробництва має багатопланове завдання, рішення яких дозволить відповісти на питання: « Що має робити підприємство, щоб успішно господарювати ?».

Для керівників і спеціалістів підприємства можливості для успішного ведення господарювання відкриваються тільки тоді, коли вони ясно оцінюють стан свого виробництва, тверезо оцінюють перспективи для досягнення поставленої мети.

Кожне підприємство має свої специфічні завдання організації виробництва - комплекс завдань по забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої сили, поліпшення асортименту і якості випуску продукції, освоєння нових видів продукції. На практиці багато завдань по організації виробництва вирішують технологи, тому важливо розрізняти функції технології і функції організації виробництва.

Технологія визначає способи і варіанти виготовлення продукції. Функцією технології є визначення можливих типів машин для виробництва кожного виду продукції, інших параметрів технологічного процесу, тобто технологія визначає - що треба зробити з предметом праці і при допомозі яких засобів виробництва, щоб перетворити його в необхідний продукт.

Функція організації виробництва - це визначення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найбільш ефективного у відповідності. З метою і умовами виробництва, або інакше, як краще задіяти предмет і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими затратами робочої сили і засобів виробництва.[7]

В кожному конкретному випадку організація виробництва обгрунтовує ефективність міроприємств, що здійснюються, тому що для підвищення організації виробництва потрібні не тільки окремі міроприємства, які забезпечують підвищення продуктивності обладнання або зниження трудомісткості, або поліпшення якості продукції, або зниженням затрат сировини. Ефективність виробництва визначається методами ефективного використання елементів виробництва в їх сукупності.

Особливість організації виробництва - це взаємозв'язок елементів виробництва і вибір таких методів і умов їх використання, які в найбільшій мірі відповідають меті виробництва.

Завдання організації виробництва:

- поглиблення спеціалізації;

- вдосконалення форм організації виробництва;

- швидка (гнучка) переорієнтація виробництва  на інші види продукції;

- забезпечення безперервності  і ритмічності виробничого процесу;

- вдосконалення організації праці  і виробництва в просторі і  часі;

- створення логістичної системи.

Якщо завданнями технології являються підвищення потенційних можливостей збільшення об'єму вироблюваної продукції, поліпшення її якості, зниження норм розходу ресурсів при її виготовленні, то організація виробництва визначає методи і умови для досягнення цих можливостей з врахуванням зовнішніх і внутрішніх умов роботи підприємства.

Для того, щоб підприємство добре працювало необхідно весь час слідкувати за його роботою, а саме постійно підвищувати вимоги до конструктування, виготовлення, монтажу і наладки обладнання; встановлювати оптимальні експлуатаційні режими їх роботи, виявляти причини простою обладнання. Основною причиною простою обладнання являється невідповідальність оперативно-виробничого планування і матеріально-технічного забезпечення. На ряді підприємств оперативне планування здійснюється без належного обгрунтування, відсутні розрахунки оптимальних об'ємів виробництва, складських запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва.

Оптимальний рівень запасів повинен визначатися для кожного підприємства виходячи із особливостей асортименту продукції, техніки, технології, організації виробництва з врахуванням особливостей поставок сировини і збуту готової продукції.[7]

Крім цього до завдань організації виробництва відноситься скорочення тривалості виробничого циклу, безперебійне забезпечення сировиною, матеріалами при зменшенні запасів сировини і матеріалів, а також готової продукції.

Серед причин, які пояснюють неповну загрузку встановленого обладнання і неповне використання машин на протязі всього режимного часу необхідно виділити невідповідальність структури асортименту машин і диспропорцію у виробничій потужності цехів підприємства.

Тому завданнями організації виробництва є вдосконалення асортименту, визначення оптимальної спеціалізації підприємств, виробничих потужностей, реконструкції і технічного переозброєння виробництва. [9]

 

 

1.2 Предмет та  об'єкт, мета організації виробництва

 

Об'єктом організації виробництва є підприємство, що являє собою самостійний господарський елемент, створений для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб й одержання прибутку, а предмет вивчення -  методи й форми організації процесу виробництва в часі й просторі.[1] 

Організація виробництва повинна постійно адаптуватися до мінливих економічних умов, бути  орієнтованої на зниження витрат виробництва й підвищення якості випуску продукції.

Сутність організації виробництва складається у встановленні необхідних зв'язків і погоджених дій учасників виробничого процесу, створенні організаційних умов для реалізації економічних інтересів і соціальних потреб працівників  підприємства.[1]

Головною метою організації виробництва є забезпечення економічної й соціальної ефективності функціонування підприємства.  Досягнення цієї мети забезпечується через реалізацію цілей нижчого рівня,  до яких відносять:

- підвищення рівня організації виробництва;

- удосконалювання виробничо-технічної бази підприємства;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей;

- підвищення продуктивності праці;

- виконання плану виробництва по номенклатурі, асортиментам й якості продукції в заданий термін;

- забезпечення стабільного випуску продукції високої якості;

- задоволення попиту споживачів;

- розробка нових видів продукції;

- удосконалювання виробленої продукції відповідно до  запитів ринку;

- забезпечення скорочення браку й рекламацій   й ін.

Організація виробництва на підприємстві відноситься до  сфери діяльності лінійних керівників (директор, керівник виробництва, начальник цеху, начальник ділянки, майстер, бригадир),  які несуть  повну відповідальність за стан і належний рівень організації виробництва.[5]

На рівні  підприємства  керівники здійснюють керівництво роботою по постійному вдосконалюванню організації виробництва, твердженню планів реорганізації виробництва й контролю за їхнім виконанням,  залученню наукових організацій і консультантів для рішення організаційних завдань,  підготовці й перепідготовці персоналу по напрямку "Організації виробництва".

На рівні виробництва й цеху керівники здійснюють роботи з удосконалювання організації виробництва в підрозділі,   ефективному використанню всіх ресурсів,  створенню умов для результативної діяльності персоналу.

 На рівні виробничої ділянки керівники здійснюють роботу із впровадження передових методів праці й підвищенню продуктивності  праці,  найбільш повному використанню встаткування й робочого часу, дотриманню трудової дисципліни,  економії матеріальних ресурсів,   створенню умов для випуску високоякісної продукції.[5] 

 

1.3 Організація виробництва як основа ефективної діяльності виробництва

 

Організація виробництва - це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.