Соціально-психологічні чинники управлінської діяльності

2.2 Принцип соціального доказу

      Соціально-психологічним  двигуном формування та функціонування фінансових пірамід є бажання  людей швидко розбагатіти. Спочатку формується група ентузіастів, яка через свої уподобання недостатньо критично ставиться до ідеї фінансової піраміди. Коли чисельність групи ентузіастів-новаторів досягає певної величини, кількісні зміни переходять у нову якість і починає діяти соціально-психологічний механізм, який фахівці називають принципом соціального доказу. Суть його полягає в тому, що суб’єкт вважає свою поведінку правильною в цій ситуації, якщо й інші люди діють подібним чином [7;c.67].

     Принцип соціального доказу найбільш ефективний за наявності двох чинників. По-перше, це непевність людини в ситуації ухвалення рішення (вибору). Якщо люди сумніваються, то вони схильні вважати дії інших людей правильними. По-друге, це подібність. Люди більшою мірою схильні йти за прикладом тих, хто на них схожий.

     Крім  того, люди воліють погоджуватися  з тими, кого вони добре знають і хто їм симпатичний. Однією з характеристик людини, що визначає позитивне ставлення до неї іншої людини, у низці випадків є зовнішня (фізична) привабливість.

     Р. Чалдіні вважає, наприклад, що роль фізичної привабливості у встановленні соціальних контактів набагато значніша, ніж вважається звичайно. Він стверджує, що фізична привабливість сприяє завищенню оцінок, які дають людині інші люди, наприклад, таких як талант, доброта, розум та ін. Привабливим людям, на думку автора, потрібно менше сил, щоб змінювати думку інших людей і одержувати бажаний результат. Тобто даний факт доводить високу роль такої характеристики іміджу особистості, як зовнішність, для самореклами людини, для досягнення нею високих соціальних результатів.

     Людям більше подобаються ті, на думку автора, хто на них схожий, що вони виявляють тенденцію більш охоче з ними погоджуватися, причому робиться це, як правило, абсолютно неусвідомлено. Дана ситуація підтверджується численними спостереженнями за процесом політичних виборів і передвиборних баталій. Лідери угруповань звичайно зовні завжди схожі на тих, хто в ці угруповання вступає, однак внутрішньо вони більш активні й більшою мірою схильні до маніпулювання людьми.

     На  думку Р. Чалдіні, будь-яке суспільство  робить також сильний тиск на своїх громадян, змушуючи їх погоджуватися з вимогами авторитетів. Цікаво, що всупереч власній волі багато нормальних, психічно здорових людей готові заподіювати іншим людям сильний біль за наказом авторитетної людини. Аналогічні дані були отримані в експериментах С. Мілграма.

     Цей соціально-психологічний механізм також характеризується слабокритичним або навіть некритичним підходом до сприйняття інформації. Дія принципу соціального доказу призводить до стрімкого  зростання чисельності учасників  фінансової піраміди, після чого починає спрацьовувати ефект натовпу. А натовп, як відомо, характеризується радикальним переважанням емоційних, нерідко ірраціональних реакцій над діями, що базуються на критичному мисленні та відповідному сприйнятті інформації. Фінансові піраміди, як і спекулятивні пухирі, закінчуються крахом, від якого зазнає невдач більшість учасників. І цьому нерідко сприяє поведінка, у тому числі й інформаційна діяльність меншості, яку детальніше ми розглянемо далі.

     Попри всю їхню, здавалося б, нераціональність, генеза соціально- психологічних механізмів некритичного сприйняття інформації обумовлена суспільною практикою, починаючи з первісних часів існування людства. В основі людської поведінки лежить пошук вигоди. Напрацьовані одними людьми ефективні схеми поведінки з часом стають прикладом для інших. Адже копіювання раціональної поведінки дозволяє суб’єкту отримувати вигоду і водночас економити час на аналізі інформації. За умов конкуренції за ті чи інші блага це може приносити якусь вигоду. Саме ця схема складає раціональну основу принципу соціального доказу, який, правда, за певних обставин може призвести й до негативних наслідків. А взагалі однією з крайніх форм суспільного прояву феномену некритичного сприйняття інформації під впливом власних уподобань є діяльність різноманітних екстремістів та їх організацій. 

2.3 Стереотипи

      Автоматична реакція людини на певний сигнал дуже часто обумовлена впливом стереотипів, які являють собою ментальні  конструкції, що застосовуються для  прийняття рішень без всебічного аналізу інформації [17;c.165].

    Стереотип (від грецьк. "stereotype": stereos - твердий, міцний і typos - форма, зразок, відбиток) - тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представниках цих груп [3;c.78].

    Дуже  схоже трактування поняттю "стереотип" дає Байбурін А.К.: це судження, у  загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним фарбуванням, що приписує визначеному класу обличчя  деякі властивості, чи, навпаки, що відмовляє  їм у цих властивостях. Стереотипи розглядаються як особливі форми обробки інформації, що полегшують орієнтацію людини у світі. Ознаки, що містяться в стереотипах, використовуються для оцінки співвіднесеності предметів до того чи іншого класу і приписування їм визначених характеристик. [1;с. 190].

    Якщо  стереотип, формується в результаті зовнішнього впливу на людину, що має  соціальну природу, або стереотипуємим об'єктом є соціальний об'єкт (група  об'єктів), то говорять про соціальний стереотип.

    Стереотип соціальний - узагальнена, спрощена і ригідна система широко розповсюджених представлень про групи людей, які пізнають, у яких кожна людина розглядається як носій тих самих наборів ведучих характеристик, приписуваних будь-якому члену даної групи безвідносно його реальних якостей; система, що має високу стійкість, найчастіше емоційно зафарбована. Як правило, групи членства є реально існуючими і задаються формальними характеристиками, такими, як національність, релігійна конфесія, стать, професійна приналежність і т.п. Найбільш поширені стереотипи про представників різних расових, національних і релігійних груп. Стереотипні представлення про існуючі психологічні типи людей називаються типажами [3; c.69].

    Відповідно  до даних стереотипів навколишні очікують від індивіда визначеного  поводження, подібного з рольовим. Основна відмінність соціального стереотипу від соціальної ролі тім, що роль містить у собі набір розпоряджень для визначеної групи осіб, відповідно до яких будуються чекання оточуючих людей, а соціальний стереотип припускає тільки чекання без розпоряджень. Процес стереотипування (породження стереотипів) є часткою случаю процесу категоризації. При цьому використання стереотипу виглядає як підведення об'єкта під узагальнююче поняття, яким є соціальний стереотип. Будучи одним з різновидів життєвих понять, стереотип, як правило, характеризується тим, що має неадекватну міру узагальненості істотних ознак об'єкта, їхній неповний чи надлишковий набір. Відзначається також, що з підвищенням рівня освіти і загальної культури випробуваних прагнення робити узагальнення щодо різних соціальних, і в першу чергу етнічних, груп людей помітно знижується. Засвоєні індивідом ригідні соціальні установки можуть бути як позитивні, так і негативні. Останні прийнято позначати як упередження. Таким чином, більшість соціальних стереотипів можна вважати упередженнями, позначивши їх як ворожу чи негативну установку на окрему групу людей.

    Як  термін соціальний стереотип у соціологію і соціальну психологію ввійшов  завдяки американському журналісту і психологу У. Ліпману в 1922 р. і в той час уживався для позначення упереджених образів, еталонів суспільної думки щодо етнічних, станових, класово-групових, професійних, політичних і т.п. груп, представників партій і соціальних інститутів.

    Соціальний  стереотип відіграє важливу роль у формуванні оцінки людиною навколишнього світу, хоча використання його може спричинити двоякий наслідок, тому що приводить, з одного боку, до звуження пізнавального процесу, що може мати у визначених ситуаціях позитивне значення, а з іншого, - до вироблення різного роду упереджень. Упередження особливо негативні і навіть небезпечні в оцінці міжнаціональних, політичних, міжгрупових і економічних відносин, тому що породжують соціальну напруженість, глибокі соціальні конфлікти. Історична практика показує, що соціальні стереотипи, які приводять до формування негативних упереджень, обумовлені недоліком життєвого досвіду, відсутністю інформації чи наявністю помилкової, випадкової, неперевіреної інформації, зайво емоційним сприйняттям, маніпулюванням повсякденною свідомістю.

     Стереотипи  тісно пов’язані з настановами. Настанови уособлюють ті життєві  цінності, що закладені не лише у  свідомості, а й у більш глибоких шарах людської психіки. Вони є тим  підґрунтям, на якому базується стереотипна, або шаблонна поведінка індивіда. Нерідко настанови виступають у ролі неусвідомлюваних критеріїв стереотипних рішень. Переваги стереотипів полягають у тому, що вони дають змогу економити час та енергію індивіда, а нерідко й організації, на прийняття рішень. Причому навіть стереотипи, які досить широко застосовуються в побуті, можуть мати суттєве значення для функціонування певних сфер професійної діяльності. З цього приводу досить порівняти  апріорну  оцінку  потенційними  покупцями  товарів, вироблених, наприклад, у Туреччині, Китаї і Німеччині, і те, як це ставлення впливає на функціонування ринку споживчих товарів в Україні. Функціонують стереотипи і в професійному середовищі.

     Наприклад, стереотипною є теза про те, що девальвація  національної

валюти  сприяє підвищенню конкурентоспроможності товарів країни — емітента цієї валюти. Однак правильність цього твердження обмежена умовами цінової форми конкуренції і пов’язана із функціонуванням ринків порівняно простих і однотипних товарів, наприклад, зерно, цукор, метал тощо. Що ж стосується ринків із неціновою формою конкуренції, то цей стереотип спрацьовує далеко не завжди і його автоматичне застосування може призвести до втрат у осіб (організацій), які приймають такі рішення. Останній приклад може слугувати ілюстрацією того, що недоречне застосування стереотипів призводить не до виграшу, а до втрат у суб’єктів, які приймають рішення.

     Також фахівці встановили, що судження, які  передують тій чи іншій події, як правило, викривлюють наше сприйняття цієї події та її інтерпретацію. Наприклад, соціологічні опитування свідчать, що більшість британців не підтримує відмову від фунта стерлінгів і перехід на євро. Фахівці пояснюють це впливом стереотипів на менталітет британців, які довго жили в стані своєрідного “протистояння” до континентальної Європи, де зараз зосереджена більшість інших членів Європейського Союзу, і тому не можуть так легко відмовитися від частини свого суверенітету, яка в них асоціюється зі збереженням національної валюти [5;c.72]. Водночас, за даними психологів, судження, які виникають уже після того, як подія мала місце, дуже часто викривлюють спогади про дану подію.

     Крім  того, відомо, що настанови, закріплені досвідом, визначають поведінку людей. І водночас слабкі настанови дуже часто змінюються під впливом ситуації. У цьому плані показово, що ставлення представників старшого і молодшого поколінь до подій економічного і соціально-політичного життя нерідко діаметрально протилежне. Адже закріплені досвідом настанови і стереотипи в свідомості старшого покоління сприяють певній консервативності

його  поведінки, включаючи елементи так  званого здорового консерватизму. З іншого боку, слабкість багатьох настанов і стереотипів молодшого  покоління робить його чутливішим до різних новацій.

     Зазначений  механізм діє не лише на побутовому рівні, а й у професійному середовищі. Тут, як правило, також чим міцніші професійні настанови, тим сильніший повинен бути вплив чинників для їхньої трансформації. Так, на думку ряду фахівців, саме криза 1998 р. сприяла суттєвому зрушенню настанов і стереотипів у середовищі вітчизняних бізнесменів, менеджерів.

     Дуже  специфічною і розповсюдженою формою стереотипу є так званий стереотип авторитету. Його сутність полягає в тому, що люди часто сприймають інформацію як достовірну лише на підставі того, що вона подається особою, яка визнається авторитетним фахівцем у якійсь сфері. При цьому обґрунтованість твердження, як правило, не перевіряється. За даними професійних психологів люди схильні автоматично реагувати не стільки на сам авторитет, скільки — на його символи (титул), як-то посада, науковий ступінь чи звання тощо [15;167]. Стереотип авторитету досить широко використовується в рекламі, коли, наприклад, користуватися тією чи іншою пастою для зубів рекомендує людина, одягнена в білий халат і представлена телеглядачам як стоматолог.

     У професійній аудиторії стереотип  авторитету теж має місце. Досить згадати, що результати аудиторських перевірок  якихось об’єктів, проведені такими всесвітньо відомими фірмами, як “Прайс Ватерхаус Куперс”, “Артур Андерсен”, “Делойт енд Туш” та ін., до горезвісних скандалів у США 2001 р. нерідко без критичного аналізу навіть фахівцями сприймалися як абсолютна істина. У цьому контексті з метою ефективного управління надзвичайно важливо з’ясувати реальний ступінь авторитетності відправника (джерела) інформації. А для цього треба знати, чи відповідає кваліфікація та професійний рівень відправника (джерела) інформації профілю таскладності проблеми, яка висвітлюється. Розглянемо конкретний приклад, який дійсно мав місце. Напередодні видання грудневого (1999) Указу Президента України щодо реформування відносин в аграрному секторі економіки в газеті Українського союзу промисловців і підприємців “Деловая Украина” на 1-й та 3-й сторінках було опубліковано статтю, в якій автор висловлював свої думки та пропозиції щодо шляхів подальшого розвитку земельних відносин у нашій країні, виступаючи при цьому як прибічник створення та розвиток ринку землі. Останнє, на думку автора, дало б можливість залучити до української економіки значні інвестиції, у тому числі й іноземні. У зв’язку з цим спробуємо вирішити ряд питань, а саме: наскільки авторитетною є точка зору автора як фахівця у галузі економіки земельних відносин; чи ці думки більше лобіюють інтереси певних соціально-політичних груп. Щоб розв’язати цю проблему, звернемося до наведених у цій же газеті біографічних даних автора. Йому (на момент публікації статті ) — 54 роки. Закінчив Київський політехнічний інститут, за фахом — інженер-електронник, 20 років пропрацював за фахом на виробництві.