Бібліотека у навчальних закладах

        Запорука успіху полягає в умінні визначити, передбачити майбутні інформаційні запити, що робить формування бібліотечних фондів не тільки наукою, але й мистецтвом.

      Для правильного формування бібліотечних фондів потрібно знати інформаційні запити, прирівнювати до інтересів і потреб користувачів.

       Формування і використання бібліотечного фонду у визначальній мірі залежить від того, наскільки він вивчений бібліотекарем, а про результативність цього процесу можна судити за результатами відповідних критеріїв, деякі з яких і має розглянути в даній роботі.

       Формування бібліотечних фондів - безперервний процес. Одного разу почавшись, воно не припиняється до тих пір, поки існує бібліотека. Робота з формування фонду складає основний зміст діяльності багатьох співробітників бібліотеки, у міру зростання величини її фонду все більше спеціалізуються на окремих технологічних процесах і операціях його формування.

       Технологічно формування бібліотечних фондів починається з визначення ідеального образу фонду, або його моделі. Наступний етап - відбір, придбання (виключення) документа, або комплектування. За ним слідують облік, обробка, розміщення, зберігання, доставка документа на вимогу абонента. Інформація про хід цих процесів постійно аналізується, і за підсумками аналізу в них вносяться корективи.

      В останні роки бібліотеки були стурбовані активним розвитком у своїй діяльності, в основному двох напрямків - автоматизацією традиційних процесів і впровадженням нових інформаційних технологій, чому сприяло інтенсивне технічне оснащення (закупівля комп'ютерів, створення мереж і т.д.). Комусь це вдалося краще, комусь гірше.

       Зараз перед бібліотеками стоять вже завдання не тільки автоматизації традиційної технологічної діяльності і технічного оснащення, які практично вирішені на сьогоднішній день у багатьох бібліотеках, але в першу чергу управлінські, завдання підвищення ефективності та якості бібліотечних послуг. Це і визначило тему повідомлення.

        Про якість бібліотечного фонду судять за заздалегідь розрахованої ступеня його відповідності суспільно значимого еталону - кількості користуються їм абонентів і частці їх безвідмовного обслуговування в нормативні терміни. В якості критерію оцінки документа при прийнятті рішення про включення його до бібліотечного фонду виступає відповідність документа профілю фонду.

         Повнота виступає як якісна категорія бібліотечного фонду, вказує на його співвідношення з документальним потоком і дозволяє забезпечувати при відборі наявність у фонді документів, відповідних його профілю.
Профіль фонду відбивається в його моделі, в якій відображені інформаційні потреби читачів даної бібліотеки.

1.3 Процес розвитку бібліотекознавства як науки

         На початок XX століття припадають перші спроби визначення структури бібліотекознавства як необхідної дисципліни. Це зробив Костянтин Іванович Рубинський 22 листопада 1909 р. в актовому залі університету Костянтин Рубинський виступив з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки й завдання бібліотекознавства". Вперше за столітню історію в його стінах прозвучали палкі слова на захист книгозбірні. Доповідач підкреслив жалюгідне становище бібліотек в країні, особливо народних і сільських, мізерну оплату праці бібліотекарів. Розглядаючи бібліотеку як "фактор людської культури... як капітал, і при тому найцінніший капітал кожної країни, в який вкладене все знання людства", Рубинський вважає: необхідна наука, "яка б займалася вивченням оборотів капіталу; що являє собою найвищу цінність для культури людини. Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство" (8, с.2І).

       Рубинський вважав, що бібліотека як фактор людської культури завойовує все більше й більше значення та заслуговує стати предметом серйозного вивчення. Бібліотеки є цінним капіталом кожної країни, в який вкладено усі знання людства. Обертання наукового капіталу, який міститься в бібліотеках, заслуговує на саме серйозне вивчення. При цьому необхідне існування науки, яка б займалася вивченням причин, що сприяють розвиткові такого "капіталу" Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство.

Виникла вона у XIX ст. Базисом цієї науки є вироблення найкращих засобів розповсюдження знань шляхом надання у користування книг, що збираються з цією метою, вивчення механізму бібліотек, дослідження значення бібліотек як фактора культури, вивчення роботи цього фактора у його взаємодії зі школою та його самостійної роботи, зв’язок із суспільними умовами життя у різні часи та у різних народів, дослідження значення, яке мала бібліотека не тільки для розповсюдження знань, але й для розвитку науки.

        Поряд з цими завданнями вивчення діяльності народних бібліотек, умов, при яких вони найкраще досягають своєї мети, має значний інтерес, їх устрій, організація, склад, доступність, вплив на народні маси -всі ці питання важливі, так само як питання про організацію громадських бібліотек, що набувають все більшого інтересу в очах громадськості. Тому у бібліотекознавстві народним та громадським бібліотекам має відводитись важливе місце.

        Але ще більшу важливість в цій науці мав питання про академічні бібліотеки, які служать завданням викладання та завданням науки. Історичне вивчення питання про взаємодію між бібліотекою та наукою, між бібліотекою та вищою школою проллє світло й на історію бібліотекознавства, й на історію викладання, й на історію самої науки.

        Історія бібліотечної справи покаже поступовий розвиток діяльності бібліотеки, як фактора культури; але вивчення історії бібліотек важливе ще в іншому відношенні. В бібліотеці як у люстерку відображається культурне життя суспільства в певну епоху. Інвентар великої бібліотеки покаже вам до найменших дрібниць все, чим цікавилося сучасне йому суспільство: і ступінь розвитку науки, і стан мистецтва, і релігійно-моральні, й педагогічні та правові погляди суспільства. Будь-яка бібліотека є відображенням своєї епохи, й вивчення її є разом з тим всебічним ознайомленням з невідомою епохою .

       Надзвичайно цінний матеріал надав для історії культури не тільки інвентар бібліотеки, який дав можливість судити про ступінь розвитку культурних прошарків суспільства, про його духовні та матеріальні потреби, але й ті відомості, які свідчать про діяльність бібліотек.

       Статистика діяльності бібліотек надає можливість виміряти ступінь розвитку освіти в країні, ступінь розвитку потреб у книзі та потяг суспільства до освіти: вона може показати, якими питаннями переважно цікавилося воно; вона може розказати та висвітлити такі сторони у духовному житті суспільства, які залишаться недостатньо висвітленими при залишених у невідомості матеріалів, що зберігаються в архівах бібліотек. Вивчаючи цей матеріал, історія бібліотекознавства відновлює прогалину, яка існує в науці, й тому є необхідною її частиною.

       З допомогою та при вивченні історії бібліотекознавства й тих умов, при яких здійснювалася робота бібліотек, повинні бути відкриті закони, які зумовлюють правильну і прогресивну дію важливого фактора культури.

Так як не тільки популяризація знань, але й рух науки ускладнюється недоліками в діяльності бібліотек, то й вивчення законів цієї діяльності становить предмет вивчення про бібліотеку, яке визнав бібліотеку організатором, що підкоряється законам життя.Вивчення складових частин бібліотеки як своєрідного механізму, його функцій, розподілення книг в ньому, реєстрування, їх опис, системи каталогізації, збереження каталогів складав головний предмет бібліотекознавства .

       Вивчення науки бібліотекознавства відновить прогалину в історії культури. Університетська наука, яка постійно залежить від бібліотеки та книги, повинна відвести відповідне місце вивченню минулого бібліотеки та книги, до слідженню значення бібліотеки як фактора культури, фактора людського прогресу.

       Наука бібліотекознавства разом з допоміжною наукою бібліографією повинна представляти не вузькоспеціальний характер, повинна мати своїм завданням не одну тільки підготовку бібліотечного персоналу, - хоча й це завдання тісно пов’язане із іншими завданнями бібліотекознавства, виправдала б існування кафедри бібліотекознавства в університеті. Розробка цієї науки в університеті повинна мати за мету детальне вивчення усіх питань бібліотечної справи з допомогою висвітлення розвитку кожного окремого питання, а також загальне дослідження історичного минулого бібліотечної справи з вивченням того, як вплинув на нього розвиток науки і як відображався його стан на стані науки, зокрема на викладанні та розповсюдженні освіти. Бібліотекознавство повинно поступово виробити кращі системи постановки бібліотечної справи для кожного окремого виду бібліотек шляхом історичного вивчення тих спроб, які були зроблені у кожній окремій галузі. При цьому бібліотекознавству потрібно мати на увазі, що механізм бібліотеки, як важливий фактор прогресу, повинен бути доведений до такої досконалості, щоб вона могла розвивати щонайширшу діяльність.

       Необхідно звертати увагу на бібліотеку як на важіль, який швидко зрушує прогрес людства. Через бібліотеку книга набуде широкого розповсюдження серед різних прошарків населення країни. Книга потрібна як ключ до знань. Вона повинна зробитися доступною в усіх книгосховищах, тому що народ створив ці книжкові скарби, а користування ними є його правом.

       Удосконалення механізму бібліотек є громадським обов"язком. Представники науки повинні зробити свій внесок у вирішенні загального культурного завдання - розробляючи науку бібліотекознавства зробити книжкові скарби, зібрані у бібліотеках, загальним надбанням.

Таким чином, Костянтин Рубинський переконаний: університетська наука, що безпосередньо залежить від книги та бібліотеки, мав прийти на допомогу бібліотекознавству; бібліотека є соціальний інститут, який мав сприяти просвіті народу, а організація бібліотечної справи - це державна турбота (35).

Виступ мав значний резонанс не тільки серед університетської громадськості, а й серед фахівців .

        Свої погляди на роль бібліотек у розвитку суспільства, бібліотекознавство як наука висвітлені також у 30-х роках у неопублікованих частково незавершених статтях Костянтина Рубинського, рукописи яких зберігаються у відділі рідкісної книги бібліотеки Харківського Державного університету. Серед них: "Библиотеки й руководство детским чтением", "Деятельность библиотечного кружка при ЦНБ в 1926 р.", "Не можна відкладати на довгий час наукову організацію праці по наукових бібліотеках", "Размещение книг в библиотеке"

Розділ 2 Впровадження інноваційних технологій в організацію  роботи бібліотеки навчального  закладу.

2.1 Загальна характеристика МВПУЗ м.Львова

       Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Львова (надалі – МВПУЗ м. Львова) є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку молодших спеціалістів та робітників високого рівня кваліфікації з числа випускників загальноосвітніх шкіл. МВПУЗ м. Львова здійснює перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

              Училище створене згідно з наказом Міністерства трудових резервів від 10.01.1947р. як ремісниче училище № 5. Реорганізоване в технічне училище №12 у 1966р., в технічне училище № 59 у 1978р., в середнє професійно-технічне училище № 59 у 1984р., в професійне училище № 59 у 1992р.

              Згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 7-12 ПТУ № 59           м. Львова реорганізовано з 1 лютого 2000р. у вище професійне училище № 59, а в 2004 році згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 147 від 25.02.2004р. отримало назву Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Львова.

              МВПУЗ м. Львова у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України „Про освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про загальну середню освіту”, Положенням про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998р. №1240, Положенням про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1999р. №956, Положенням про вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2000р. №225, Положенням про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України № 419 від 30.05.2006), Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України № 161 від 02.06.1993р.), нормативно-правовими актами Міністерства освіти  і науки України, іншими законодавчими документами  України, а також Статутом.

МВПУЗ м. Львова діє на підставі Статуту, що розроблений відповідно до законів України „Про освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, Положення про професійно-технічний навчальний заклад, Положення про вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, інших законодавчих і нормативно-правових актів. Статут МВПУЗ м. Львова зареєстрований в установленому порядку Міністерством освіти і науки України від 18.03.2004 та Львівською міською радою (реєстраційний № 19801) від 07.04.2004.

              В навчальному закладі є відповідні документи:

-         свідоцтво про державну реєстрацію;

-         довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

-         довідка про ідентифікаційний номер;

-         санітарно-технічний паспорт;

-         державний акт на право користування землею;

-         відповідні дозволи Держнаглядохоронпраці, Держпожежнагляду та санепідемслужби;

-         угоди на оренду приміщень.

Трудовий розпорядок у МВПУЗ м. Львова визначається Правилами внутрішнього розпорядку, розробленими на основі законодавства України та затвердженими у встановленому чинним законодавством порядку.

              МВПУЗ м. Львова є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА

              Матеріально-технічне забезпечення спеціальності 5.092408 «Обслуговування обладнання підприємств зв’язку» відповідає вимогам організації навчального процесу, забезпечує виконання навчальних планів і програм у повному обсязі згідно Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ №419 від 30.05.2006 Міносвіти України). Забезпеченість власними навчальними  площами становить 100%.