Сутність кредиту

Відповідно така зміна тенденцій  позначилася на структурі банківських  кредитів за інституційними секторами  економіки: питома вага кредитів домогосподарствам  у загальному обсязі вимог банків за кредитами в економіку України  за підсумками 2009 року зросла до 24,9%, тоді як ще п'ять років тому ледве перевищувала 5%.

Із позиції макроекономічного  стимулювання економічного зростання  тенденція активізації діяльності банків у сегменті кредитування населення є двоякою: з одного боку - це стимулювання споживчого попиту і розширення ємності ринку, з іншого - надмірна концентрація ризиків для банків у певному сегменті кредитування та зволікання з вирішенням проблеми здешевлення кредитів для корпоративного сектору. Аналіз особливостей цього процесу на українському кредитному ринку свідчить про те, що істотні кількісні зрушення в обсягах кредитування населення не завжди супроводжуються якісними зрушеннями. В результаті посилюються ризикові чинники в діяльності банків, що у перспективі може спровокувати дестабілізуючі наслідки як для грошово-кредитного ринку, так і для економіки в цілому.

Перша група ризиків пов'язана  із цільовим призначенням кредитів населенню. Попре те, що темпи приросту обсягів  довгострокового кредитування фізичних осіб були помітно вищими порівняно  з темпами кредитування юридичних  осіб зростання обсягів довгострокових кредитів мало переважно споживче призначення: 33,5 млрд.грн. кредитів, наданих банками  фізичним особам на кінець 2008 року. 24,7 млрд.грн. становили кредити у 

У такій ситуації істотно зріс попит  на товари зі значною імпортною складовою. У 2008 році за оцінками авто дилерів 40% реалізованих автомобілів продано в кредит. Із початку 2009 року банки спростили  умови авто кредитування, і вже  цього року авто кредитування охопило  до 50% авто продажів. При цьому зріс попит на комфортні та дорожчі  авто як результат підвищення купівельної  спроможності споживачів.

Враховуючи сплеск інтересу до розвитку споживчого кредитування як із боку українських  банків, так особливо і з боку іноземного капіталу, який у силу наявних  конкурентних переваг за ціною ресурсу  здатний запропонувати ринку  прийнятніше умови кредитування, прискорене стимулювання попиту на імпортні товари відбуватиметься і надалі. Оскільки останніми роками ресурсна роль банківського кредиту як джерела  фінансування інвестицій залишається  незначною, а питому вага кредитів промисловості  в загальному обсязі кредитних вкладень невпинно скорочується, стимулювання споживчого попиту населення за рахунок  кредитів в умовах падіння виробництва  в окремих галузях економіки, погіршення зовнішньої кон'юнктури  для українських експертів, зростання  бюджетних витрат соціальної спрямованості  перетворюється на інфляційний чинник.

Друга група ризиків пов'язана  з тим, що кредитування населення  активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками скорингових процедур оцінки платоспроможності позичальників. Це знижує об'єктивність оцінки платоспроможності позичальника.[17, с.251]

За даними НБУ, за підсумками 2008 року обсяг проблемних кредитів, наданих  фізичним особам, порівняно з початком року збільшився на 106,1 млн.грн., тоді як загальний обсяг кредитів населенню  зріс більше як у 2 рази. Це слугувало  основним чинником зменшення частки проблемних кредитів у загальному обсязі кредитів фізичним особам із 1,4 до 0,9%. На сьогодні, за оцінками експертів, рівень неповернення за споживчими кредитами  становить 1 - 5% і в найближчі роки може збільшитися.

            Третя група ризиків сформувалася внаслідок розбалансованості активів і пасивів за термінами. У структурі кредитування банками фізичних осіб переважну частину займають довгострокові кредити. За минулий рік їх обсяги зросли у 2,8 рази, водночас довгострокові депозити фізичних осіб упродовж 2008 року зростали повільніше - на 65,7%.[17, с.251]

Вказана тенденція відповідним  чином впливає і на загальну збалансованість  активів та пасивів банків за термінами: при зростанні загального обсягу довгострокових кредитів по системі  за 2005 рік на 89,4% загальний обсяг  довгострокових депозитів зріс лише на 62,4%.

Четверта група ризиків виникла  в результаті валютної незбалансованості  кредитних вкладень. Якщо в 2007 році темпи зростання обсягів кредитів фізичним особам у національній валюті були вищими порівняно з кредитами  в іноземній валюті, то за підсумками 2008 року зафіксовано протилежну тенденцію: обсяги кредитів у національній валюті зросли в 2,1 раза. Довгострокові кредити  населенню практично повністю номіновані в іноземній валюті. При цьому  обсяги довгострокових кредитів фізичним особам в іноземній валюті зросли у 2,8 рази, а довгострокових депозитів  в іноземній валюті банки залучили лише на 61,5% більше. [17, с.251]

Для зниження ризиків національний банк нині розробляє нові підходи  о розрахунку показників ліквідності  банків, зокрема планує запропонувати  показник загальної (довгострокової) ліквідності, що стимулюватиме банки проводити  зваженішу політику щодо управління активно-пасивними операціями, особливо в іноземній валюті.

Процес активізації споживчого кредитування населення в Україні  не впливає на зміну в структурі  інвестицій за рахунок перерозподілу  заощаджень домогосподарств. Розширення внутрішнього попиту в 2008 році, яке стимулювалося активним кредитуванням споживчих потреб населення, не супроводжувалось адекватним зростанням обсягів інвестицій та виробництва, що зумовило розбалансування пропорцій між нагромадженням та споживанням.

У країні - значний дефіцит житла, а нинішнім темпам введення в експлуатацію житлових будинків ще дуже далеко до історичного  максимуму. Хоча цей сегмент банківського кредитування останнім часом активно  розвивається (протягом 2008 року банки  нарощували обсяги іпотечних кредитів у середньому по 600 млн.грн. щомісяця), на сьогодні, за даними Української  національної іпотечної асоціації, радикальних змін у структурі  іпотечних кредитів не сталося: частка кредитів під купівлю житла становить  майже 63%, тобто інструментарій ринку  залишається досить обмеженим .

З метою забезпечення доступності  житла для всіх категорій громадян необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:

- надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);

- для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;

- надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і прилягаючих земельних ділянок. Розмір наданого кредиту не більш 70 відсотків ринкової вартості будинку, що одержується. Використовуваний кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу: платіжна ставка 10 - 20 відсотків, контрактна ставка змінюється відповідно до ринкової процентної ставки, різниця ставиться на збільшення основної суми боргу по кредиту. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30 відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім'ї);

- заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя позичальника;

- для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6 місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;

- для оплати першого внеску при одержанні кредиту (не менше 30 відсотків від вартості що одержується житла) позичальник використовує кошти субсидій, а також власні кошти, у тому числі отримані від продажу наявного житла, навіть якщо воно отримано безплатно в процесі приватизації;

- позичальникам, визнаним у встановленому порядку, що потребують допомоги в поліпшенні житлових умов, дається субсидія на будівництво або придбання житла в розмірі від 5 до 70 відсотків ринкової вартості житла по соціальній нормі в залежності від рівня прибутку, і часу чекання в черзі на поліпшення житлових умов;

- субсидії за рахунок коштів місцевих бюджетів можуть частково покриватися за рахунок безкоштовного надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво з необхідною інженерною інфраструктурою, оцінених по ринковій вартості;

- програма субсидій реалізується через банки, обрані на контрактній основі, виходячи з запропонованих ними умов захисту коштів субсидій від інфляції і надання кредитів на придбання житла;

- за участю держави і комерційних організацій створюється ОАО "Регіональне агентство по іпотечному житловому кредитуванню", що одержує в банків іпотечні кредити, видані відповідно до встановлюваних їм стандартів. Стандарти забезпечують прибутковість кредитів для банків, доступність для позичальників і можливість формування єдиного вторинного ринку іпотечних кредитів.

- цінні папери Агентства купуються будь-якими довгостроковими інвесторами, включаючи фізичні особи. Заохочується придбання іпотечних цінних паперів Державним пенсійним фондом, іншими позабюджетними фондами, страховими компаніями;

- для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової забудови залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики, забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні послуги;

- пропонується звільнити фізичні особи від сплати житлового податку з засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору застави житла, що одержується за допомогою кредиту .

Отже, в умовах, коли фактори, які  фактично забезпечили економічне зростання, себе вичерпали, над актуальним макрозавданням залишається активізація інвестиційного процесу, стимулювання інвестиційного попиту. Нині, коли ми спостерігаємо  скорочення обсягів виробництва  в окремих галузях економіки, погіршення зовнішньої кон'юнктури  для українських експортерів  та зростання бюджетних витрат соціальної спрямованості, зміщення пріоритетів  банківської системи у бік  активізації споживчого кредитування населення може не лише поглибити  наявні диспропорції з фінансовим забезпеченням  відтворювальних процесів в економіці, а й перетворити на своєрідний інфляційний стимулятор. Враховуючи наявні тенденції у кредитній  політиці банків, необхідно задіяти  макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні), щоб забезпечити позитивний імпульс для змін у кредитуванні інвестиційних потреб населення, зокрема, за рахунок активізації іпотечного кредитування.

ВИСНОВКИ

. Сутність кредиту полягає не  в масі позиченої вартості, а  в тих економічних відносинах, які виникають у зв'язку з  рухом вартості на засадах  зворотності та платності. Ці  відносини характеризуються низкою  специфічних рис, які конституюють  явище кредиту і відрізняють  його від інших економічних  явищ. Кредит є вартісною категорією  і з цього погляду має багато  спільного з іншими економічними  категоріями — грошима, фінансами,  торгівлею, капіталом тощо. Разом  з тим це самостійна категорія,  яка має свої функції і особливе  призначення в економічному житті  суспільства. Кредит — явище  руху, який здійснюється у різних  напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв'язку з його  участю у відтворювальному процесі  проходить п'ять етапів: — формування  вільної вартості; — розміщення  вільної вартості в позички;  — використання позиченої вартості  на потреби позичальника; — вивільнення  позиченої вартості з обороту  позичальника; — повернення вивільненої  вартості кредитору і сплата  процентів. Рух кредиту здійснюється  за певними закономірностями, які  зумовлюються особливою сутністю  кредиту. Ці закономірності є  визначальними чинниками в організації  управління кредитними відносинами.  На їх підставі формуються  принципи (правила) кредитування. Основними  принципами кредитування є: цільове  спрямування позички; строковість  позички; поверненість кредитору  позиченої вартості; забезпеченість  позички і платність користування  позиченими коштами. Під формою  кредиту слід розуміти найбільш  загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої  структури кредиту і не пов'язаний  з конкретною характеристикою  її окремих елементів. З цих  позицій правомірно виділяти  дві форми кредиту — грошову  та товарну, які тісно пов'язані  між собою і є двома сторонами  вартісної форми кредиту. Подібні  форми можуть мати й інші  економічні інструменти (фінанси,  торгівля), проте це не суперечить  сутності форми як найбільш  загального, контурного прояву економічного  явища. Такий контур можуть  мати й інші вартісні явища.  Вид кредиту - це конкретний  прояв окремих елементів кредиту  як економічного явища. Види  кредиту можуть виокремлюватися  в межах його форм і розглядатися  як складові елементи системи,  якою є кредит. Для потреб практики  види кредиту можна класифікувати  за значною кількістю критеріїв  і тому видів кредиту може  бути велика кількість. Основними  з них є комерційний, банківський,  державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування. Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву. Друга функція пов'язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формуванні її мають місце істотні розбіжності — від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей і повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах. Є достатньо підстав для виділення і таких функцій кредиту, як контрольно-стимулююча та функція капіталізації вільних грошових доходів. У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам. Отже виходячи з усього цього можна сказати, що кредит відіграє значну роль у формуванні ринкової економіки України. По-перше, він сприяє розвитку дрібних приватних підприємств, тим самим здійснює значний вплив на розвиток ринкової структури на конкурентних засадах. По-друге, кредит спрямовується майже в усі галузі нашої економіки, а тому грає стимулюючу роль в їх розвитку. По-третє, кредит через систему грошово-кредитної політики впливає на стабілізацію та ефективне функціонування кредитного та грошового ринків, а отже допомагає подолати кризові явища в економіці України.