Інфляція та її вплив на розвиток національної грошової системи

забезпечила впровадження одного з найважливіших атрибутів державності - національної грошової одиниці;

сприяла неухильному зниженню інфляції;

дала змогу усунути значні коливання обмінного курсу;

стимулювала зростання надходжень іноземної валюти в державу (у тому числі й повернення українських капіталів, що зберігаються за кордоном);

сприяла створенню кращих умов для залучення іноземних інвестицій.

Грошова реформа справедливо вважається одним із найзначніших політичних успіхів чинних органів влади за всі роки незалежності.

Нова національна валюта, впровадження якої мало велике політичне значення, існує не лише номінально, її стабільність визнана у світі, про що свідчить приєднання України до ст. VIII Статуту Міжнародного валютного фонду.

За весь період від початку реформи зберігається сталий курс української гривні щодо іноземних валют.

Упровадження нової валюти, її стабільність стали підґрунтям стабілізації цін на товари.

Дуже важливим є те, що реформа була здійснена на справді демократичних засадах, завдяки чому під час її проведення ніхто не зазнав матеріальних втрат. Ця реформа проведена професійно і високоморально.

Досягнута нині стабільність національної валюти створює важливі передумови для поліпшення стану всієї економіки, розвитку виробництва. На жаль, дані передумови не використовуються, і стагнація економіки країни продовжується, а це результат упущень економічного блоку владних і управлінських структур.

Відомо, що без нормалізації економічного стану, активного розвитку виробництва довгочасна стабільність валюти неможлива. Тому першочергове завдання економічної політики держави полягає у розвитку національного виробництва.

Валютна реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона лише створює передумови для її успішного розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці, а особливо пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва, може забезпечити не просто стабільність, а зростання валютного курсу гривні. Лише стійка і надійна валюта робить можливим повне використання праці, капіталу, матеріальних ресурсів. Це тепер ні в кого не викликає ні найменших сумнівів.

Сучасна інфляція перебуває під впливом не тільки грошових, а й негрошових факторів. До першої групи належать фактори, що викликають перевищення грошового попиту над товарною пропозицією, внаслідок чого відбувається порушення вимог закону грошового обігу. Друга група об'єднує фактори, які ведуть до початкового зростання витрат і цін товарів, підтриманого подальшим підтягуванням грошової маси до їх підвищеного рівня. Реально дві групи факторів взаємодіють один з одним, викликаючи зростання цін на товари чи послуги.

Вплив цих факторів виявився особливо відчутним у зв'язку з особливостями структури економіки України: висока питома вага випуску засобів виробництва, перевага важкої та видобувної промисловості.

Ще одна причина інфляції пов'язана з недоліками проведення грошово-кредитної політики. До 1 липня 1993 р. виконання бюджету України базується на принципі авансування витрат на кредитній основі. Комерційні банки, в яких відкривались рахунки організацій та установ, що фінансуються з держбюджету, були змушені спрямовувати свої кредитні ресурси на оплату витрат згідно з отриманими від Мінфіну України бюджетними дорученнями.

За допомогою інфляції здійснюється перерозподіл частини ресурсів не тільки між державою і населенням, але й між окремими секторами економічної системи, галузями, підприємствами. Вплив такого перерозподілу на економічну систему залежить від напряму перерозподілу частини доходів і характеру їх використання. Суспільство зацікавлене у тому, щоб реальні ресурси, які потрапляють до рук тих, чиї номінальні доходи зростають достатньо швидко, спрямовувалися у продуктивні канали. Проте в перехідній економічній системі це відбувається не завжди. Головна причина полягає у тому, що суспільні інститути, які цим займаються в умовах ринку, у нас ще не сформовані.

Інфляція робить вигідним для підприємств зростання взаємо заборгованості. Збільшуючи заборгованість, підприємство збільшує свої обігові кошти за рахунок майже безплатних позик, що в умовах інфляції веде до виживання незалежно від ефективності господарювання, а зростання взаємо заборгованості та криза платежів є підставами для відкритої інфляції.

Негативно вплинула інфляція і на характер процесу відтворення на підприємствах.

Разом з тим не можна не визнати і того, що висока інфляція виснажила попит широких верств населення, причому особливо сильно тоді, коли здійснювалась політика державного регулювання фонду споживання з метою його заморожування. Тому цілком закономірно, що настав такий момент, коли ринок через різке падіння купівельної спроможності населення виявився неспроможним поглинути всю продукцію підприємств. Звуження внутрішнього ринку значною мірою перешкоджає виходу з періоду спаду виробництва і соціальній переорієнтації виробництва. Про масштаби звуження внутрішнього ринку України внаслідок інфляції дають уявлення такі факти. Регулюючи (скорочуючи) фонд споживання, держава довела масу заробітної плати з 75 млрд. дол. у 1991 році до 15 млрд. у 1995 році, тобто зарплата знизилась у 5 разів, у той час як валовий суспільний продукт зменшився трохи більше ніж у 2 рази. Низький платоспроможний попит на продукцію виробників кінцевої, тобто споживчої продукції (у поєднанні зі звуженням сфери національних кредитних відносин, внаслідок розвитку яких можна було б реально підвищити сукупний попит) став однією з основних причин такого парадоксу української економіки, як щорічне зростання в 1994-1996 роках експорту на 12-19% при падінні ВВП відповідно на 23, 12 та 10%.

Збільшення попиту на вільно конвертовану іноземну валюту сприяє зростанню валютних курсів, підвищенню інфляційних очікувань, і, як наслідок, викликає недовіру до національної грошової одиниці.

Політиці обмеженого курсу відводиться провідна роль у всіх стабілізаційних програмах. Економетричні обстеження показують значну кореляцію (коефіцієнт кореляції = 0,7) між місячними змінами аукціонного обмінного курсу і темпами інфляції в Україні з лагом в один місяць та можливістю використання обмінного курсу як індикатора майбутньої інфляції.

Але слід пам'ятати, що центральний банк може утримувати реальний обмінний курс лише відносно короткий проміжок часу, і спроби утримання реального обмінного курсу нижче рівноважного рівня призведуть до інфляції та створення чорного валютного ринку.

1995 рік був роком народження  державних цінних паперів в  Україні, а з 1996 р. облігації внутрішньої  державної позики (ОВДП) стали одним  із джерел покриття дефіциту  Держбюджету. До їх появи дефіцит  Держбюджету покривався за рахунок  емісійних кредитів НБУ та  комерційних банків. Згідно з  чинним законодавством, загальний  обсяг випуску ОВДП регулює  Верховна Рада України в межах  визначеного бюджетом на поточний  рік граничного розміру внутрішнього  державного боргу.

Коли держава купує ОВДП у комерційних банків, населення та ін., вона здійснює грошові виплати і тим самим підвищує грошову пропозицію. Якщо держава здійснює продаж цінних паперів, то це призводить до зменшення грошової пропозиції, тому що в комерційних банків знижується потенціал кредитування, що впливає на темпи інфляції в країні та на валютний курс національної грошової одиниці.

Проводячи жорстку монетарну політику, з 1994 р. НБУ вдалося скоротити інфляцію. Однак в Україні тривала стагфляція. Кількість грошей у державі характеризується ступенем монетизації - відношенням МЗ до ВВП. Ступінь монетизації офіційної економіки України незмінно знижується. Багато разів в Україні проблему демонетизації намагалися розв'язати емісійними заходами. І кожного разу емісії призводили до наслідків; збільшення пропозиції національних грошей; зростання цін у національній валюті при відносно стабільних доларових цінах; прискорення швидкості обігу національних грошей, "доларизації" економіки; випереджаючого зростання гривневих цін порівняно зі зростанням гривневої маси, що зумовило чергове зниження рівня стану грошових агрегатів і ВВП.

Крім врахування причин демонетизації економіки та контролю за інфляцією монетарними методами, для подолання економічної кризи в Україні необхідна державна програма розвитку підприємництва в наукомістких виробництвах. Інвестиції в пріоритетні напрями виробництва, впровадження передових технологій, мінімізація закупівель імпортних товарів і розвиток експортного потенціалу вітчизняних підприємств здатні забезпечити приплив валюти в Україну. На відміну від сучасної "доларизації" економіки, інтенсифікація експортної діяльності підприємств дасть змогу не тільки позитивно вплинути на платоспроможний стан України, а й підтримати ділову активність виробників і підвищити соціальний захист населення.

Висновок

Якоюсь мірою, говорячи про показниках і типах інформації, ми сьогодні вже торкнулися запитання про наслідки інфляції, її вплив економіку. У країнах інфляція стала практично невід'ємною ознакою ринкової системи господарювання. Це дозволяє говорити непросто про наслідках, а й деяких специфічних функціях інфляції. Чимало економістів дотримуються тієї погляду, що незначна інфляція, скажімо, при щорічному підвищення цін на 3-4%, супроводжувана відповідним зростанням грошової маси, здатна стимулювати виробництво.

Процес інфляції веде до того що, що можна зростання маси обертаються грошей прискорює платоспроможний оборот, сприяє активізації інвестиційної діяльності. Натомість зростання виробництва нерідко призводить до відновлення рівноваги між товарної та їх грошової масою за вищого рівні цін. З одного боку, збільшуються грошові прибутку, розширюються капіталовкладення, з другого — зростання цін веде до знецінення не використаного капіталу. Виграють в повному обсязі, а, передусім найсильніші фірми, мають сучасне устаткування, найбільш організоване виробництво.

У разі інфляційних очікувань підприємці прагнуть убезпечити себе від ризику, зокрема від можливого зростання цін імпортовані товари (сировину, паливо, комплектуючі). Щоб уникнути втрат, що викликаються знеціненням грошей, виробники, постачальники, посередники підвищують ціни, підганяючи цим інфляцію. Від інфляції можуть виграти люди, взяли гроші у кредит, а то й обумовлено, що зростання відсотка за кредит має враховувати інфляційний зростання цін.

Але є не були позитивні функції інфляції, виходячи з-під контролю та навіть залишаючись щодо слабкої, регульованої, інфляція надає перебіг економічного розвитку ціле пасмо суто негативних, негативних явищ. Зазначимо коротко окремі:

 Інфляція знижує мотиви  до праці, оскільки вона підриває  можливості нормальної реалізації  цінових заробітків. Інфляція, надто  за умов істотного підвищення  цін, посилює соціальну диференціацію  населення.

1. Інфляція звужує можливості  накопичення. Заощадження в ліквідної  формі скорочуються, частково приймають  натуральну форму (скупку нерухомості). Співвідношення між споживаної  ісберегаемой частинами доходів зсувається убік споживання. У випуску цінних паперів нерідко не сягає бажаної мети, бо не може “зв'язати“ гроші в населення.

2. Інфляція послаблює позиції  владних структур. Прагнення державні  органи отримати у вигляді  емісії додаткові кошти розв'язання  нагальних завдань має своїм  наслідком зростання невдоволення, посилення тиску з боку різноманітних  соціальних груп у цілях підвищення  заробітків, отримання додаткових  пільг і субсидій.

3. Інфляція веде до їх  зниження реальних доходів населення  за нерівномірному зростанні  національних доходів.

4. Інфляція веде до знецінення  заощаджень населення. Підвищення  відсотків по вклади, зазвичай, не  компенсує падіння реальних заощаджень.

5. Інфляція призводить  до втрати у виробника зацікавленості  у створенні якісних товарів. У цьому збільшується випуск  товарів низьку якість, скорочується  провадження стосовно дешевих  товарів.

6. Інфляція обмежує розміри  продажу сільськогосподарських  продуктів у місті сільськими  виробниками з падіння зацікавленості, чекаючи підвищення ціни продовольство.

7. Інфляція призводить  до погіршення умов життя переважно  в представників соціальних груп  з твердими доходами (пенсіонерів, службовців, студентів, доходи яких  формуються з допомогою держбюджету).

 

Список використаної літератури

1. КолпаковаГ.М. Фінанси. Грошове звернення. Кредит. – М.: Фінанси і статистика, 2006.

2. Булатів О.С. Економіка. – М.:Юристъ, 2001.

3. Романовський М. В. Фінанси, грошове звернення української й кредит. – М.:Юрайт – М, 2001.

4. Архипов А.І., Нестеренко О.Н., Большакова О.К. Економіка – М.: «>ПРОСПЕКТ», 1998.

5.СечаговаВ.К., Архипова А.І. Фінанси, грошове звернення української  й кредит – М.: «Проспекта», 2000.

6.Белоусови. Інфляція: чинники, механізм, стратегія подолання. //“Економіст”. 1996 р. №4.

7. Булатів О.С. “Економіка” М., 1996 р.

8. Ілларіонов А. Природа російської інфляції.// “Питання економіки”. 1995 р. №3.

9. Нікітін З. Інфляція і її  подолання.// “Економіст”. 1995. №8.

10. Теорія перехідною економіки  під ред. В.В. Герасименко. МДУ. 1997 р.

11.Хейне П. Економічний спосіб  мислення. М., 1991.

12. Світова економіка й отримуючи  міжнародні відносини, №2 2005.