Інфляція та її вплив на розвиток національної грошової системи

За підсумками формули Лайспереса у Росії розраховується індекс споживчих цін у регіонах і від Федерації загалом протягом тижня, місяць, квартал і рік. У товарну кошик входить до 559 товарів та послуг, розділених втричі групи: продовольчі товари, непродовольчі, платні.

На основі формули Лайспереса країни розраховується зведений індекс цін підприємств-виробників на промислову загалом і з окремим групам вироблених промисловістю товарів.

 

 

 

 

 

1.4 Соціально –  економічні наслідки інфляції.

Інфляція - це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-економічними наслідками. У світі немає країни, яка б тією чи іншою мірою не зазнала втрат від інфляції.

Економічні наслідки інфляції

По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

По-друге, капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як "втеча від грошей", коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад - до простої, або випадкової, форми вартості.

По-п'яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні наслідки інфляції

Економічна наука вважає, що інфляція е своєрідним податком, яким держава шляхом емісії нічим не забезпечених грошей додатково обкладає доходи населення, що веде до негативних соціальних наслідків. Ще Дж.М. Кейнс писав, що "тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян".

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Антиінфляційна державна політика

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

- зростання виробництва і насичення  ринку товарами;

- обмеження емісії грошей;

- подолання дефіциту державного  бюджету;

- стимулювання нагромаджень та  інвестицій;

- проведення обґрунтованої кредитної  політики;

- скорочення ставок податків;

- проведення приватизації і  стимулювання розвитку середнього  й малого бізнесу;

- збільшення безготівкового обігу;

- широке впровадження електронної  системи розрахунків;

- скорочення бартерних операцій;

- регулювання валютного курсу;

- розвиток ринку цінних паперів;

- подавлення інфляційних очікувань населення;

- проведення грошових реформ  конфіскаційного типу.

Дефляція - загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.

У результаті проведення в Україні грошової реформи у вересні 1996 р. тимчасова грошова одиниця купоно-карбованець була замінена новою українською національною валютою - гривнею, яка стала єдиним законним засобом платежу на території України. Введення гривні та проведення довгострокової антиінфляційної державної політики стали важливими факторами значного зниження рівня інфляції та стабілізації грошового обігу в країні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Вплив інфляції на національну  валюту.

Головними передумовами створення національної грошової системи були проголошення державності України і прагнення політичного та економічного відродження.

Реальний перебіг подій показав, що після того, як Росія поклала на себе функції правонаступниці Союзу, Центральний банк Росії привласнив собі право власності на рубль як національну грошову одиницю, право визначати порядок емісії та обігу грошей, заморозив усі валютні кошти юридичних і фізичних осіб України. Такі дії призвели, з одного боку, до створення в економіці грошового "голоду", а з іншого - до різкого посилення інфляції.

Сурогат - це не просто гроші, надруковані на неякісному папері, це визначення грошей, які перестали виконувати свою функцію як засіб обігу, як міра вартості, як еквівалент, як засіб платежу, як засіб накопичення, як світові гроші. Ці етапи наша економіка також пройшла. Сурогатними грошима був карбованець, тому що крім грошового обігу був також товарний обіг, який диктувався політичною необхідністю, необхідністю ідеології в економіці. Держава протягом усіх років практикувала бартер, коли примушувала виробників здавати свою продукцію державі, а натомість давала всі ресурси, не тільки фінансові, а й матеріальні - сировину, обладнання і т.д. Бартер і грошовий обіг - це речі діаметрально протилежні. До того часу, поки існує бартер, стійких грошей бути не може. Поки існує державне замовлення і натуральна форма його реалізації у вигляді товару, а не у вигляді купівлі-продажу, сильні гроші неможливі.

Сурогатом є також купони. Це не нові гроші, а той самий карбованець, тому що безготівковий обіг забезпечується не в купонах. У рублевому обігу через недостатність готівкової маси купони частково використовуються. Вони не мають ні свого курсу, ні своїх каналів обігу, ні своїх окремих функцій і регулюються в загальній системі грошової маси.

Ми розглядаємо грошову реформу як закріплену законодавчо форму організації власного грошового обігу в Україні. Це впровадження нової грошової одиниці, зміна масштабу цін, визначення видів грошей (кредитні, паперові, розмінна монета), які мають законоплатіжну силу; це порядок емісії та обігу грошей (забезпечення, випуск, вилучення); це формування апарату, який здійснює регулювання грошового обігу.

Для вирішення цих питань потрібно з'ясувати ряд конкретних питань, виділити тільки найгостріші.

Перш за все це санація грошової системи, тобто визначення заходів, що проводяться з метою запобігання масових банкрутств. Слід розглянути методи вилучення надлишку грошей - чи шляхом зниження купівельної спроможності внаслідок підвищення цін і замороження заробітної плати; чи за рахунок проведення деномінації, тобто зниження номіналу всієї наявної грошової маси і грошових вкладів при збереженні старих цін і рівня заробітної плати; чи шляхом поступового викачування, так би мовити, надлишку грошей шляхом економічних і фінансових заходів (обмеження зростання цін і заробітної плати). Безумовно, ці методи можуть застосовуватися і в комбінації.

Надзвичайно серйозні питання - це скорочення банківських авуарів і забезпечення ліквідності комерційних банків. Питання взаємовідносин Національного банку як центрального банку з комерційними банками в галузі процентної політики і мінімальних резервних вимог обслуговування державного боргу, забезпечення безперебійного здійснення платіжного обороту, регулювання взаємовідносин суб'єктів господарської діяльності України з підприємствами країн рублевої зони.

Як впровадження національної валюти вплине на ефективність зовнішньоекономічних зв'язків країни? Від стабільності національної валюти, її конвертованості й курсового паритету залежатимуть інтереси експортерів та імпортерів, можливість створення резервів емісійного банку.

Звідки взагалі з'явився курс на запровадження купонів в обіг? У 1990 році в IV кварталі уряд прийняв рішення - взяти курс на захист споживчого ринку України не економічним шляхом, як це робили, наприклад, держави Балтії, які просто підняли рівень зарплати і рівень цін і тим самим "відсікли" споживачів з інших держав, а шляхом адміністративним - при збереженні того ж рівня зарплати і цін запровадити одноразові купони. Таким чином, одноразовий купон, який друкувався на ледь захищеному папері, відігравав роль доповнення до рубля і давав можливість тільки нашим громадянам, які отримували певну суму купонів, купувати товари у роздрібній торговельній мережі. Приїжджі з інших держав теоретично не могли цього здійснювати, а на практиці здійснювали, оскільки з'явилась особлива сфера торгівлі - торгівля купонами. Звичайно, дехто продавав купони за гроші, збільшуючи таким чином свої доходи.

Пізніше було вирішено вдосконалити купонну систему шляхом заміни одноразових купонів багаторазовими. Були надруковані відповідні купони. Проте становище, яке склалося в грошовому обігу в 1991 році, змусило піти шляхом упровадження купонів у готівковий обіг, використання їх як грошового сурогату.

Це мало свою причину. З середини 1991 року Україна не отримувала грошових підкріплень від Центрального банку Росії. Вже було відомо, що з 2 січня вивільняються ціни. Було прийнято рішення про попередній захист населення і про необхідність попередньої виплати з метою збільшення грошових доходів, а готівки для здійснення цієї акції не було. І тому вирішено було використати багаторазовий купон не як доповнення до рубля, а як готівку.

Виходячи з положень Декларації про державний суверенітет України щодо впровадження своєї грошової одиниці та на виконання ст. 6 Закону України "Про економічну самостійність України, Указом Президента України від 07.11.92 р. "Про реформу грошової системи України", починаючи з 23 години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України та встановлено, що єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець, представником якого в готівковому обігу виступає купон Національного банку України.

Рішення, безумовно, вимушене і правильне в тих умовах. Проте здійснювати таку акцію потрібно було, враховуючи наслідки, і проводити її хоча б з урахуванням того, що запроваджується не просто купон, а запроваджується грошовий сурогат, з урахуванням об'єктивних законів грошового обігу.

Цього не було зроблено, і в результаті на першому етапі була допущена помилка, коли штучно обмежувалася кількість купонів. Одночасно рублі були відсічені від споживчого ринку. Дозволявся на споживчому ринку обіг тільки купонів, кожному громадянину було виплачено по 200 купонів.

Як розвивались події? У січні 25 процентів платні було виплачено купонами. За купони можна було придбати будь-які товари, а рублями можна було заплатити лише за послуги, транспорт, газети і т.ін. Курс купона до карбованця не був установлений. Апріорі він був 1:1. Але в той же час був установлений дуже помилковий курс купона до долара - 1 долар : 10 купонів. Звичайно, за таким курсом ніхто долари не міняв. Бо курс 1 долара дорівнював 100 купонам на чорному ринку. Реальний курс купона до рубля на початку січня був приблизно 3-4 рублі за 1 купон. Оскільки в нас не було і немає руху грошей, забезпечується тільки їх фізичний рух, тому в різних регіонах курс купона до рубля був неоднаковий: ближче до кордонів з Росією курс купона був нижчим, у Західній Україні, в центрі України -вищий. Але в середньому він становив 3-4 рублі за купон.

Потім почалося падіння курсу купона. Десь за два місяці курс купона до рубля був уже 1:1. Офіційний курс купона до долара зменшився в 5 разів. Тобто почалася девальвація купона - за один долар давали 50 купонів. Але, звичайно, як і раніше, ніхто не обмінював за таким курсом долари на купони, тому що курс купона до долара має бути адекватним курсу купона до рубля.

Уже на другий місяць реформи виплачували 50% зарплати купонами, на третій - 75%, четвертий - 100%. При цьому купони були запроваджені лише в готівковий обіг, а безготівковий обіг здійснювався в рублях. В історії, мабуть, не було прецедентів функціонування паралельної валюти з неповним набором функцій, тобто тільки як готівки. І це призвело до того, що курс купона штучно став нижчий за курс рубля, тому що рублі можна вкласти в приватизацію, тобто приватизувати власність, а за купони цього зробити неможливо.

Внаслідок цього економіка практично захлинулась. Чому? Тому що торгівля не могла реалізувати товари населенню, змушена була, оскільки попит населення був обмежений штучно, відмовлятися від відповідних товарів.

Виробництво або припинялось, або виробники вишукували шляхи обійти ці штучні обмеження. Тоді в нас різко збільшився оборот через громадське харчування і значно зріс вивіз товарів за межі держави. Ось такий гіркий урок був нам даний на першому етапі запровадження купонів.