Напрямки використання платіжних карток

     - заяву;

     - паспорт або документ, який його  заміняє;

     - договір про відкриття і обслуговування  рахунка між установою банку  і громадянином;

     - картку із зразками підписів.

     Карткові  рахунки відкриваються фізособам  на підставі вищезазначених документів. Якщо в установі банку фізособі відкрито поточний рахунок, то картковий рахунок  відкривається на підставі заяви  на відкриття карткового рахунка  і договору. У заяві про відкриття  карткового рахунка і отримання  платіжної картки за потреби вказуються інші додаткові реквізити, встановлені  установою банку або платіжною системою, необхідні для ідентифікації тримача картки, визначення параметрів платіжної картки тощо.

     Згідно  з укладеними договорами, банк відкриває  підприємству синтетичний картрахунок, а в ньому - субрахунки для працівників  і видає кожному працівнику платіжну картку [9].

     Правомірність здійснення операцій із зарахування  грошових коштів на картрахунки (поточні  рахунки) фізосіб у нацвалюті  України встановлена пп. 3.1.7 Інструкції №527. Згідно з цим пунктом, на поточні  рахунки в нацвалюті фізичних осіб - резидентів зараховуються:

     - оплата праці, пенсії, допомоги, авторські  гонорари за літературні праці,  музичні твори, твори образотворчого  мистецтва, за артистичну діяльність, наукові роботи і винаходи;

     - виплати страхових і викупних  сум, позик на особисте страхування,  страхове відшкодування за майновим  страхуванням;

     - орендна плата за винаймання  житлових приміщень, рухомого  і нерухомого майна;

     - відшкодування збитків, завданих  робітникам і службовцям каліцтвом  або у разі втрати годувальника;

     - кошти у національній валюті  за продану іноземну валюту;

     - кошти за реалізоване власне  майно і за здану сільгосппродукцію;

     - інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству  України [9].

     Своєю чергою, операції із списання грошових коштів з поточних рахунків (картрахунків) фізосіб регулюються пп. 3.1.8 Інструкції №527. Відповідно до пп. 3.1.8, з поточних рахунків у нацвалюті фізосіб - резидентів за розпорядженням власника або за його дорученням здійснюються такі операції:

     - розрахунки за надані послуги  юридичними і фізичними особами;

     - розрахунки за придбані на  підприємствах торгівлі товари;

     - відрахування до державного і  місцевих бюджетів обов’язкових  та інших платежів;

     - розрахунки за участь у створенні  підприємств різної форми власності;

     - розрахунки за купівлю і продаж  цінних паперів на біржовому  або позабіржовому ринку;

     - розрахунки за купівлю готівкової  іноземної валюти;

     - інші операції - у випадках, що  не суперечать чинному законодавству  України;

     - розрахунки за купівлю іноземної  валюти за дорученням фізособи, яка виїжджає на постійне місцепроживання  за кордон, для подальшого зарахування  на її поточний рахунок в  іноземній валюті (копії документів  про виїзд з України залишаються  в уповноваженому банку) [9].

     Підприємство  торгівлі і сфери обслуговування, яке хоче залучити до себе покупців - тримачів платіжних карток, повинно  укласти договір еквайрингу (обслуговування) з банком - членом відповідної платіжної  системи. При укладенні договору обов’язково потрібно звернути увагу  на термін, протягом якого банк опрацьовує документи й перераховує підприємству грошові кошти за операціями з  БПК, а також на розмір комісійної винагороди, яка при цьому стягується. Відповідно до п. 4.4 Положення №479, розмір комісійної винагороди визначається банком-еквайром самостійно виходячи з правил платіжної  системи і своїх тарифів.

     Крім  укладення договору, підприємство повинно  придбати обладнання для виписування  первинних документів. Відповідно до п. 5.1 Положення №479, при здійсненні операцій з БПК повинні оформлятися  розрахункові документи на паперових  носіях (сліп або квитанція торгового  терміналу), які складаються за місцем проведення операції в необхідній для  всіх учасників розрахункової операції кількості примірників [9]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3 РОЗДІЛ. РИЗИКИ,ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОРИСТАННЯМ БАНКІВСЬКИХ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК

      Завдяки тим зручностям, які пропонують пластикові картки, вони використовуються повсякчасно. Науковці у своїх дослідженнях постійно акцентують увагу на перевагах пластикових платіжних карток перед паперовими грошима: зручність оплати за товари, роботи, послуги, надійність, практичність – для клієнтів банку та торговців; підвищення конкурентоспроможності та престижу, оптимізація витрат, що пов’язані із оборотом готівкових грошей – для банків [5]. Окремим аспектом виділяється безпека платіжних карток у порівнянні із паперовими грошима, однак тут не можна однозначно говорити про таку перевагу без детального аналізу видів платіжних карток та механізмів їх захисту.

     З точки зору механізмів захисту, виділяють  два основні види платіжних карток: з магнітною смужкою і чипові картки. Картки з магнітною смугою з’явилися в 50-х роках минулого століття – звідси і їхня найбільша  поширеність і в світі, і в  Україні, а також недосконалість механізмів захисту. Останній фактор разом  із широкою розповсюдженістю і дає  найбільшу кількість протиправних дій, направлених саме на власників  карток із магнітною смужкою. Відповідно до стандарту ISO-7810 картка із магнітною смужкою містить таку інформацію:

     - на лицьовій стороні: унікальний 16-значний номер, термін дії, ім’я власника;

     - на зворотному боці: магнітна смужка, підпис власника і додатковий тризначний код.

     Вся необхідна інформація про власника картки, яка записана на самій картці, міститься і на магнітній смужці. Кожного разу, коли власник картки намагається провести якусь транзакцію, наприклад, отримати готівку за допомогою  банкомату, розплатитися в Інтернеті  тощо, ініціюється процес аутентифікації і перевіряється правильність записаної  інформації шляхом зчитування інформації із магнітної смужки – у випадку  використання POS-терміналу чи банкомату, шляхом перевірки коректності даних введених користувачем із самої карти за допомогою віртуального терміналу  –  при  оплаті  товарів  через  Інтернет  тощо.  Перевірці  підлягають:  номер  картки, встановлений ліміт, термін дії карти, наявність грошей на рахунку. Інформація від терміналу до банку передається у зашифрованому вигляді, і у випадку позитивного підтвердження отриманої інформації транзакція проводиться.

Хоча  пластикові  картки  позиціонуються  як  ефективний  і  безпечний  спосіб  розрахунку, насправді  переваги  такого  виду  розрахунку  не  такі  вже  й  значні  навіть  перед  готівковими грошима.

     Кожного разу, коли клієнт банку дає свою картку із магнітною смужкою для  оплати товарів чи для того, щоб  розплатитися в ресторані, він наражається  на такі ризики: по-перше, якщо картка була втрачена із поля зору, то з нею могли провести не одну транзакцію оплати, а більше; по- друге, інформацію із такої картки можна переписати і скористатися отриманими даними для того,

щоб оплатити товари в Інтернеті. Таким чином, клієнт банку кожного разу ризикує  у межах суми, що є на картці, а  у випадку використання кредитної  картки, ще й встановленим лімітом, який, як правило, досить суттєвий у  порівнянні із готівковими сумами грошей. Більше того, втрату можна помітити не відразу, що ще більше ускладнює  процес пошуку злочинців і повернення втрачених коштів їх законному власнику.

     Наведені  вище прогалини у механізмі захисту  карток із магнітною смужкою повинні  були усунути картки із чипами, або  смарт-карти. Карти із чипами технологічно більш досконалі. Вони мають два  рахунки: “чек” і “гаманець”: рахунок  чек повністю повторює ситуацію зі рахунком і карток із магнітною смужкою, однак при передачі інформації від  терміналу до банку використовуються більш складні алгоритми шифрування завдяки вбудованому в картку повноцінному мікрочипу. При оплаті товарів в торгівельних мережах використовується рахунок “гаманець” і клієнт банку, віддаючи картку, ризикує лише сумою, що знаходиться у “гаманці” на даний момент. Як правило, обмеження максимальної суми на “гаманці” досить несуттєве у порівнянні із коштами, що знаходяться на основному рахунку, наприклад, у картках НСМЕП, емітованих НБУ, таке обмеження встановлено на рівні однієї тисячі гривень. Також неможливою стає крадіжка даних із такої картки без викрадення неї, оскільки кожного разу при проведенні транзакції з рахунку “чек” потрібна сама картка, зчитувач карток і пін-код.

Виходячи  із статистичних даних НБУ, ринок  платіжних карток в Україні активно  розвивається. Спад у 2008–2009 роках пояснюється  економічною кризою. У кінці 2008 –  на початку 2009 року банки суттєво зменшили ліміти на своїх кредитних картках, а подекуди кредитування було зовсім припинено. На картках, де ліміти були зменшені, банки суттєво підвищили відсоткову ставку за кредитом, таким чином зробивши використання третини карток невигідним. Це були вимушені кроки з огляду на ту паніку, яка існувала на фінансовому ринку [6].

     Втім, до досягнення основної ідеї впровадження платіжних карток – поширення  безготівкових платежів, ще досить далеко, як правило картки використовуються клієнтами банків лише для того, щоб зняти готівку в банкоматі.

     Хоча  платіжні картки із чипом почали використовуватися  із 1984 року, вони до теперішнього часу не можуть витіснити недосконалі  картки із магнітною смугою. Лише близько 7 % платіжних карток  мають  у  собі  чип.  Основна  причина  цього  полягає  в  інфраструктурі:  надзвичайне поширення банкоматів для карток із магнітною смужкою, POS-терміналів не дозволяє швидкому поширенню  карток із чипом, не дивлячись на ризики, на які наражаються користувачі  платіжних карток із магнітною смугою. Також, причина досить  повільного впровадження карток із чипом полягає у тому, що основні ризики при використанні карток із магнітною смугою несуть клієнти, а не банки. Відповідно до розподілу ризиків, зробленого І. Курдельчуком, ризики використання платіжних карток з боку емітента платіжних карток наступні [5]:

     - випуск паралельних карток на одного клієнта (це ризик зазнати банком втрат у разі відсутності або нульових оборотів по картках);

     - несанкціоноване установлення авторизаційного ліміту (це ризик збільшення розміру доступної суми за картковим рахунком);

     - недотримання  вимог  платіжної  системи  стосовно  оформлення  платежів  чи  передавання інформації (це ризик застосування штрафних санкцій до банку).

     Фактично, ризики, пов’язані із недосконалістю механізмів захисту платіжних карток, емітент (банк) перекладає на своїх клієнтів і торговців.

     Ризики  з боку торговця [5]:

     - овердрафт за рахунком клієнта, що виник у результаті шахрайських дій клієнта при масових операціях у торговельній мережі за карткою, нижче авторизаційних лімітів торгових точок; постійна  зміна  персоналу  та  відмова  від  проведення  інструктажу  по  роботі  з  платіжними картками  (це  ризик  виникнення  порушень  при  обслуговуванні  платіжних  карток,  що  теж зумовлює втрати торговця);

     - відмова від використання елементарних методів перевірки платіжних карток.

     Ризик з боку клієнта банку:

     - списання коштів за рахунком клієнта за підробленими картками; несвоєчасне повідомлення клієнтом банку про втрату картки; списання коштів за рахунком клієнта за втраченими картками; розголошення конфіденційної інформації.

     Отже, ризики, пов’язані із технічною  недосконалістю платіжних карток із магнітною смужкою, в основному несуть або клієнти банків – користувачі платіжних карток, або ж торговці, але не емітенти, що не стимулює до затратного впровадження нової інфраструктури для обслуговування карток із чипами.

     Втім, таке зволікання із масовим впровадженням  інфраструктури смарт-карток марне. Зважаючи не лише на переваги у сфері захисту  коштів клієнтів банку, але, оскільки картка із мікрочипом має у собі власну пам’ять, яка не використовується на повну потужність, то картки з мікрочипом можуть використовуватися, наприклад, для авторизації співробітника  при допуску його до режимних об’єктів чи спеціалізованого програмного забезпечення, що принесе додаткові переваги банкам у сфері захисту внутрішньої банківської інформації. Розробники карток із чипом заклали значний потенціал для подальшого розвитку механізмів і способів використання таких карток.

     У будь-якому разі потрібно дотримуватися  елементарних правил безпеки при  використанні платіжних   карток,   які   описані   у   рекомендаціях   держателям   платіжних   карток   щодо   їх використання НБУ [13].