Фіскальна та грошово – кредитна політика: проблеми взаємодії

Високі витрати на погашення та обслуговування державного боргу при хронічному недонадходженні грошових коштів до державного бюджету через заміну їх взаємозаліками зменшували грошові ресурси бюджету, що призводило до зростання бюджетних заборгованостей, особливо заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат.

Однак зменшення ресурсів бюджету призвело до скорочення державного споживання, що разом із проведенням більш жорсткої монетарної політики зменшило темпи зростання цін.                                              

Таблиця 2

На другому етапі грошово-кредитна політика отримала певну незалежність від фіскальної. Тоді як фіскальна політика залишалась відносно м’якою (хоча офіційний рівень дефіциту бюджету і зменшився, існував прихований дефіцит у вигляді накопичення бюджетних заборгованостей), грошово-кредитна політика стала більш жорсткою. Таке поєднання дало змогу поступово знизити рівень інфляції, призупинити темпи скорочення виробництва та доходів населення, хоча відновити їх зростання так і не вдалось. Натомість платою за збереження м’якої фіскальної політики стало накопичення боргових проблем, що загрожувало стабілізаційним процесам, які розпочались.

Аналізуючи політику, яка проводилась на другому етапі, можна зробити такі висновки:

– неможливість підтримання макроекономічної стабільності та рівноваги зусиллями тільки Національного банку, при збереженні м’якої фіскальної політики;

– недостатність обмеження лише касового дефіциту бюджету без жорсткого контролю за ефективністю видатків та проведення політики зменшення неефективних бюджетних програм, скорочення пільг тощо;

– неприпустимість здійснення залучень для фінансування дефіциту бюджету будь-якою ціною, особливо за рахунок спекулятивного короткострокового іноземного капіталу.

Третій етап можна умовно розпочати з 2000 року, який став першим роком економічного зростання, та продовжити до 2003 року. Фіскальна політика на цьому етапі зводилась до заборони взаємозаліків із бюджетом, відміни більшості пільг з оподаткування. Бюджет складався із незначним дефіцитом, фінансування якого забезпечувалось в основному за рахунок надходжень від приватизації, планування та виконання бюджету стало більш реалістичним. Уряд зменшив свої витрати, а бюджет почав виконуватись майже на 100 відсотків.

Таблиця 3

Покращення зовнішньої кон’юнктури сприяло стійкому зростанню експорту та ВВП, активізувались інвестиційні процеси, гривня відносно долара укріплювалась, збільшилися валютні резерви НБУ. Це сприяло поступовому відновленню довіри до національної грошової одиниці, збільшенню попиту на неї. Грошово-кредитна політика залишалась нейтральною або принаймні не була обмежувальною – пропозиція грошей зростала відповідно попиту на них. Покращилась структура грошової маси, із збільшенням попиту на гроші поступово зростала і монетизація економіки.

Відбулося зниження процентних ставок, маржа між ставками за банківськими позиками та вкладами поступово зменшувалась і на кінець 2003 року становила 6,1 відсоткового пункту. Зростання реальних доходів населення збільшило його схильність до заощаджень, зміцнилася довіра до банківської системи. Банки, в свою чергу, втративши можливості спекулятивних заробітків на валютному ринку та ринку державних запозичень, почали спрямовувати кошти на збільшення кредитування реального сектору, нарощуючи швидкими темпами довгострокове кредитування. Суттєво збільшилось і кредитування населення, що стимулювало приватний споживчий попит. Розвиток фінансового посередництва підтримав зростання виробництва, а воно, в свою чергу, сприяло наповненню доходної частини бюджету. Хоча частка внутрішнього банківського кредитування у ВВП залишається значно нижчою за аналогічний показник розвинених країн, стійкі тенденції зростання свідчать про позитивні зрушення.

Проведення на третьому етапі більш жорсткої фіскальної політики (суттєве скорочення дефіциту бюджету, зменшення податкових пільг, упорядкування розподілу видатків, погашення бюджетних заборгованостей) разом із незалежною грошово-кредитною політикою (дещо експансивною, якщо враховувати зниження облікової ставки та політику, спрямовану на зменшення процентних ставок в економіці) дозволили створити умови для збереження макроекономічної стабільності, що за допомогою структурних реформ та сприятливої зовнішньої кон’юнктури забезпечило досягнення високих темпів економічного розвитку.

Аналіз основних рис трьох етапів показує, що вплив фіскальної та грошово-кредитної політики на макроекономічні процеси є величезним. Невдала комбінація цих політик здатна порушити макроекономічну стабільність, що погіршує умови для економічного розвитку. При проведенні незалежної грошово-кредитної політики шанси на утримання макроекономічної стабільності (низької інфляції та відносно стабільного валютного курсу) є значно вищими, утримати її лише важелями грошово-кредитної політики при проведенні експансивної фіскальної політики не можливо. Проведення "здорової" фіскальної політики (реально збалансований бюджет без прихованого дефіциту) при незалежній (незначно експансивній) грошово-кредитній політиці в Україні є найбільш вдалою їх комбінацією, яка сприяє підтримці макроекономічної стабільності та економічному зростанню.

Необхідність координації грошово-кредитної та фіскальної політики зумовлюється: їх взаємним впливом; співіснуванням у часі; наявністю квазіфіскальних функцій центрального банку.

Інтереси фіскальної і грошово-кредитної політики перетинаються на фінансовому ринку. Дії чи інструменти регулювання однієї можуть впливати на реалізацію іншої, тому для ефективного функціонування фінансової системи необхідно узгоджувати дію цих механізмів. Координація дій уряду та центрального банку сприяє досягненню поставлених цілей найбільш ефективним способом, а також забезпечує спільну відповідальність фіскальних і монетарних структур за кінцеві показники. Виходячи з цього, вона може набувати форми постійного контакту між урядом та ЦБ для узгодження дій щодо формування та реалізації економічної політики, або, як альтернатива, – координація може бути представлена набором правил та заходів, які зводять до мінімуму необхідність постійної взаємодії.

Висновок

Однією з найважливіших методологічних проблем, що стоять перед органами влади нашої країни, є вибір оптимальної стратегії взаємодії уряду та Національного банку України (НБУ) для забезпечення стійких темпів економічного зростання.

Варто зазначити, що механізм координації грошово-кредитної та фіскальної політики в Україні лише формується і є на даному етапі малоефективним, багато організаційно-інституційних аспектів є неврегульованими. Тому узгоджений вплив бюджетної та монетарної політики на розвиток вітчизняної економіки достатньою мірою не забезпечується. Існує також проблема часової координації фіскальної та монетарної політики. Міністерство фінансів та Міністерство економіки України разом з НБУ повинні розробляти у визначені строки узгоджені макропоказники економічного та соціального розвитку України.  При цьому розбіжності основних показників мають місце в Україні щорічно.

Тому для досягнення ефективної взаємодії фіскальної та грошово-кредитної політики повинен бути створений дієвий механізм координації діяльності НБУ, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Комітету Верховної Ради з питань бюджету, на всіх етапах формування і реалізації економічної політики держави . Під таким механізмом розуміємо сукупність правових норм, організаційних форм та методів управління, які забезпечують досягнення взаємоузгоджених цілей фіскальної та монетарної політики. Взаємодія НБУ та уряду є сьогодні невід’ємною складовою інституційно-організаційної структури державного регулювання економіки. Для покращення їх співпраці необхідним є чітке визначення цільових показників економіки, за які відповідають уряд і центральний банк спільно, а також інструментів, за допомогою яких вони будуть досягнуті.

Література:

1. Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV „Про Національний банк України”.

2. Тимчасове положення про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням, затверджене рішенням Ради Національного банку України від 08.06.2001 № 17.

              3.Михайловська І. М., Ларіонова К. Л.  Гроші та кредит. Практикум: Навч. посібник - Львів: "Новий Світ-2000", 2008. - 312 с

4. Секторальні моделі прогнозування економіки України. // За ред. В.М. Гейця. – К.: Фенікс, 1999.

5. Савлук М. І, Мороз А. М, та   інші, Гроші та кредит: підручник, / під ред. Савлука М.І. – К.: КНТЕУ, 2002. – 598с.

6.   Юрій М.Ф. Людина і світ. / М.Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2006. –. 14. 460с.

21