Державний кредит. Сутність, значення і його характеристика

     У валютній структурі валового зовнішнього  боргу на 01.07.2010 року найбільшою залишається  частка долара США, яка зросла до 73.1% проти 70.8% на початок року. Частка зовнішньої заборгованості в національній валюті у звітньому півріччі зросла порівняно з початком року до 1.4%. Питома вага забов’язань у СПЗ та євровалюті помітно скоротилась за звітне півріччя: відповідно з 12.6 до 11.8% та з 12.4 до 10.6%.

     Борг  сектору державного управління на кінець року збільшився на 1.6 млрд. дол. США порівняно з початком року в нслідок наступних чинників:

• залучення Урядом нових кредитних ресурсів;
• збільшення заборгованості перед нерезидентами за облігаціями внутрішніх державних позик;
• скорочення забов’язань Уряду за кредитами, отриманими від міжнародних фінансових організацій у попередні періоди;
• від’ємною  курсовою різницею за забов’язаннями у СПЗ.

     Борг  сектору органів грошово-кредитного регулювання на кінець І півріччя 2010 року скоротився до 5.8 млрд. дол. США. Внаслідок послаблення крос-курсу СПЗ відносно долара США обсяг забов’язань НБУ за кредитами МФВ та розподілом СПЗ зменшився на 0.4  млрд. дол. США.

     Борг  банківського сектору України на кінець 2010 року становив 28.2 млрд. дол. США, що на 2.5 млрд. дол. США. менше ніж на початку року. В цілому за рік зовнішній борг банківського сектору під впливом кризових явищ скоротився майже на третину. Головними чинниками скорочення стало зменшення довгострокових забов’язань баків.

     Зовнішній борг інших секторів економіки в  І півріччі 2010 року зріс на 2.5 млрд. дол. США. до 51.1 млрд. дол. США. Заборгованість сектору збільшилась за рахунок  короткострокових забов’язань на 3.1 млрд. дол. США.

     Одночасно на динаміку зовнішнього боргу інших секторів вплинуло:

• розміщення єврооблігацій українських корпорацій на 0.3 млрд. дол. США;
• зростання довгострокових забов’язань за торговими кредитами;
• скорочення заборгованості за довгостроковими кредитами.

     Висновок

     Дослідивши  проблему державного кредиту і його ролі у формуванні фінансових ресурсів держави, можна зробити наступні висновки:

     Державний кредит – це специфічний елемент  державних фінансів, в якому держава  відіграє роль позичальника коштів, кредитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:

• збалансованість бюджету;
• фінансова підтримка сфери виробництва;
• розвиток соціальної сфери.

     Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

     Внутрішній  державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики

       Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

     Насамперед  наявність державного боргу не дає  уявлення щодо реального фінансового  становища держави. Державний борг – це складне явище, зумовлене  низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку – розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.

     На  сьогодні майже кожна держава  має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд  із збільшенням боргу не кожна  держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

     Дефіцит бюджету і державний борг, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють  на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові – це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.

     Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані  з його впливом на економічне зростання  у тривалому періоді, а отже й  на рівень життя майбутніх поколінь. Збільшення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді спричиняють витіснення державним боргом приватного капіталу. Зростання процентних ставок веде до того, що люди нагромаджують зобов'язання уряду замість приватного капіталу. Тому зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони матимуть нижчий рівень доходу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Використані джерела:

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.
2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. – 1998. – №7.
3. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Основи, 1998.
4. Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України // Економіка України. – 2000. – № 3. – С. 28-34.
5. http://finance.ua/
6. http://www.sdadim.info
7. http://works.tarefer.ru