Аналіз банківської діяльності

К 3ліз 20010 =580077/9242= 62,76.,

     З розрахунків видно, що коєфіціент за 2010 рік зменшився,це свідчить про не повне використання лізингового майна.

     Після аналізу руху та повноти використання доцільно провести структурний аналіз лізингових операцій. Його можна здійснити за такими класифікаційними ознаками:

• за видами: операційний та фінансовий;
• за формами: прямий, зворотний, змішаний;
• за умовами договору: відмовний, невідмовний.

2.3 Аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій

     Аналіз  лізингових операцій завершується оцінкою  їх економічної ефективності. При цьому визначається величина номінального і реального, фактично отриманого доходу від лізингових операцій. Дохід від них являє собою суму фактично отриманої орендної пл ати від орендаторів.

Рис. 2.2 - Складові орендної плати

     З цієї схеми видно, що прибуток від  лізингових операцій дорівнює різниці  між сумою фактично отриманої  орендної плати і сумою нарахованої  амортизації на лізингове майно, а сума доходу — сумі фактично отриманої орендної плати. Отже, щоб розрахувати рівень дохідності лізингових операцій, можна скористатися такими формулами: 

       Д ліз. = середня вартість лізингового

                    майна / сума лізингового майна

                    на балансі банка                                                                        (2.7) 

     Для розрахунку рівня рентабельності лізингових операцій використовується така формула: 

        Р ліз.=  Прибуток від

                       лізингових операцій/ сума амортиз.основних

                       засобів                                                                                     (2.8) 

     Прибутковість лізингових операцій дорівнює співвідношенню між сумою прибутків від лізингових операцій і сумою майна, переданого в оренду: 

            П ліз. =    Прибуток від

                       ліз. операцій/ вартість придбаного                                      (2.9)

     Узагальнюючим показником значимості лізингових операцій в одержанні прибутку є питома вага доходу від лізингових операцій у загальній сумі доходу (Удох.ліз)

Крім  того, в процесі аналізу лізингових операцій використовується такий показник, як доцільність проведення цих операцій для банку. Показник визначається через  зіставлення питомої ваги доходів (або прибутків) від лізингових операцій у загальній сумі доходів (або прибутку) банку з питомою вагою лізингових операцій у загальній сумі активу балансу банку. Якщо значення внеску лізингових операцій у загальну справу одержання прибутку більше, ніж їх питома вага в активах, то це свідчить про порівняно високу ефективність цих операцій.

     Аналіз  лізингових операцій здійснюється в  динаміці, а також порівняно з  відповідним періодом минулого року.

     Д ліз 2009= 10434,5/8151= 1,28 %

     Д ліз 2010= 12190,5/9242= 1,32 %

     Найбільший  показник рівня дохідності лізингових операцій  спостерігається у 2010 році.

     Р ліз 2009 = 9019,5   /564508 =  1,58  

     Р ліз 2010 = 10775,5 / 401754 = 2,68

     Найбільший  показник рівня рентабельності лізингових операцій спостерігається у 2010 році який дорівнює 2,68 %.

     П ліз 2009 =9019,5 /    8151   = 110,65   грн.,

     П ліз 2010 =10775,5/ 9242 = 116,59 грн.,

     Прибутковість лізингових операцій спостерігається у 2010 році що являється найбільшим показником.

     Розглянемо на прикладі методику аналізу ефективності лізингових операцій. 
 

Таблиця 2.4

Аналіз ефективності лізингових операцій 2009-2010 гг.

 

Наведені  дані свідчать, що, незважаючи на те, що лізингові операції в діяльності комерційного банку посідають незначне місце, їх ефективність досить висока. Так, дохідність лізингових операцій у розрахунку на 1 грн лізингового майна, переданого в оренду, зросла. В зрівнянні 2010 року до 2009 року дохідність лізингових операцій у розрахунку на 1 грн лізингового майна, переданого в оренду, зросла на 9 % пункту і досягла у звітному періоді 25 % протии 17,27 %.

     Порівнюючи  ці показники з аналогічними за іншими видами банківської діяльності, можна зробити висновок про доцільність та ефективність їх подальшого розширення. При цьому необхідно зазначити, що у банку є невикористані резерви подальшого збільшення суми прибутку від лізингових операцій, підвищення їх рентабельності та дохідності. Для цього необхідно передати повністю все майно, що призначалося для передання в оренду, в оперативний лізинг орендарям (12190.5тис. грн ).

     Дохідність  лізингових операцій у 2009 році складае 13,56 % , а в 2010 році 11,61 %, що свідчить про  зменшення рівня дохідності банка.

     Абсолютні відхилення: - придбаного майна на балансі банку на початок періоду, 1091 тис. грн.;

• лізингового майна на балансі банку на кінець звітного періоду, 2421тис. Грн
• середня вартість лізингового майна за період, 1756 тис. грн
• сума основних засобів -162754 тис. Грн
• дохідність лізингових операцій -1,95 %

     В цілому показники ефективності лізингових операцій банка знаходяться на хорошому рівні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

 

     Лізинг  є додатковим джерелом фінансування. Він дозволяє фінансувати використання та користування підприємством активу, не відволікаючи існуючі на підприємстві грошові кошти. Таким чином, існуючі фінансові ресурси зберігаються і можуть бути використанні для інших цілей, звідси випливає грошовий потік. У порівнянні із іншими джерелами фінансування, лізинг також легше впорядковувати, а договори в більшості випадків дуже гнучкі. Розмір лізингових платежів зазвичай встановлюється залежно від розміру доходів лізингоодержувача та його потоку грошових коштів. Таким чином, підприємства, що не мають можливості надати забезпечення (заставу) для фінансування своїх виробничих потреб, можуть виконати свої інвестиційні проекти. Це є однією з найважливіших переваг, що компанії можуть отримати, використовуючи лізинг. Досягаючи значних розмірів, лізингова галузь дозволяє значно зменшити вартість залучених фінансових ресурсів для компаній та стимулювати інвестиції.

     Для того щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським  закладам при здійсненні ними довгострокових лізингових операцій, і тим самим  стимулювати інтереси банківських структур як повноправних суб’єктів лізингового ринку.

     Іншим шляхом мобілізації фінансових коштів може стати використання товарних кредитів та іноземних інвестицій, які виступають альтернативою «коротких» та «дорогих» кредитів, що їх пропонують українські банки для кредитування лізингових угод. Проведення лізингових операцій з використанням товарних кредитів іноземних виробників або із залученням закордонних інвестицій виявляється набагато дешевшим і більш прийнятним для українських споживачів ще й тому, що використання вітчизняними лізинговими компаніями залучених коштів стикається з низкою проблем, пов’язаних із загальним напрямком банківської політики в Україні, коливанням позичкового відсотка, непопулярністю довгострокового кредитування.

     Значну увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство (об’єктом лізингу виступає сільськогосподарська техніка), транспорт, авіабудівельна промисловість (об’єктом виступає авіатехніка), нафтогазовий комплекс, харчова промисловість (об’єкт — обладнання для закладів громадського харчування).

     Щодо  сільського господарства, то перспективи  лізингу тут надзвичайно великі, оскільки тотальна перебудова агропромислового комплексу шляхом розукрупнення і реорганізації колгоспів та створення фермерських господарств висунула на передній план проблему технологічної їх оснащеності. Адже платоспроможного покупця сільськогосподарської техніки фактично не існує. При цьому переваги лізингової форми бізнесу тут суттєві. По-перше, багато вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, яка мало чим поступається західним аналогам, останнім часом втратили канали збуту своєї продукції. По-друге, новостворені фермерські господарства не мають коштів для придбання необхідних машин. У такому випадку банки можуть взяти на себе функції організації-посередника, тобто закуповувати техніку у виробника та здавати її за угодою лізингу споживачам.

     Для швидкого розвитку лізингового бізнесу  слід розробити та здійснити систему організаційно-економічних заходів щодо стимулювання та державної підтримки лізингу в Україні. Лише в цьому випадку можливе швидке зростання такого дуже потрібного виду бізнесу, за допомогою якого досягається подвійна мета: розширюються ринки збуту продукції, реанімується діяльність виробників засобів виробництва, а господарюючі суб’єкти ринку, у тому числі нові підприємницькі структури, отримають можливість розвивати свою виробничу базу.

     ВИСНОВОК 

     Привабливість лізингової операції для комерційних банків пояснюється наявністю реального матеріального забезпечення, оскільки кредитор зберігає за собою право власності на об’єкт забезпечення. Посилення права банку по процедурі стягнення забезпечення має привести до якісного покращання кредиту та сприяти підвищенню якості інвестиційних проектів. Крім того, безпосередня участь банківської установи як одного із суб’єктів лізингового бізнесу надасть можливість банкам розширити коло своїх операцій, встановити дійсний контроль за використанням коштів банку, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх кількість, зміцнити традиційні зв’язки та встановити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.