Аналіз банківської діяльності

     3. Збутова функція - це розширення круга споживачів і освоєння нових ринків збуту, залучення до сфери лізингу тих, хто не може відразу купити те або інше майно.

     4. Функція використання податкових і амортизаційних пільг - виражається в наданні державою учасникам лізингових правовідносин деяких податкових і амортизаційних пільг, які дають можливість виробникові товарів, робіт, послуг зменшувати свої витрати.

  Традиційно  в структурі активних операцій банку частка лізингових операцій незначна. Це пов’язано з недостатньо розвиненим ринком цих послуг в Україні та їх високою ризикованістю. Аналіз цих операцій доцільно починати з визначення їх місця в загальному обсязі активів банку.

3.  Лізинг в Україні: стан і перспективи розвитку

     Лізинг  в Україні все ще перебуває на межі свого формування, незважаючи на свідчення статистичних звітів Всеукраїнської асоціації лізингу «Укрлізинг», що за останні 3 роки обсяг лізингових послуг в Україні зріс майже на 30 % та склав 50 млн дол. США. Однак весь обсяг лізингу не перевищує 10—12 % його попиту в промисловості України.

     Сприятливий законодавчо-нормативний клімат є  запорукою розвитку лізингу, тому що дійсно визнає його реальним і дієздатним, спроможним пробудити інтерес усіх зацікавлених у такому бізнесі сторін. Адекватний нормативний режим лізингу спроможний забезпечити йому рівне чи навіть сприятливіше підґрунтя для розвитку порівняно з іншими методами фінансування.

     Зокрема, права та обов’язки лізингодавця як юридичного власника обладнання і права та обов’язки лізингоотримувача як користувача повинні бути чітко визначеними. Юридичному власникові потрібен простий та ефективний процес повернення активу, якщо умови лізингової угоди будуть порушені з боку лізингоотримувача, включаючи автоматичне право повернення власності без тривалих судових процедур, право вимагати виплати лізингового боргу та інше відшкодування збитків. Якщо повернення власності полегшено у правовому та юридичному аспектах, лізингові компанії можуть у такому випадку оформлювати більш ризиковані операції, ніж в інших випадках, та встановлювати більш низькі премії за ризик в угодах лізингу, що впливає на вартість угоди.

     Лізингоотримувач  повинен мати право використовувати  обладнання та отримувати повну віддачу від активу. Як правило, лізингоотримувач також має право ставати власником при здійсненні заздалегідь узгодженого опціону придбання при закінченні лізингової угоди. Водночас лізингоотримувач зобов’язаний своєчасно вносити лізингову плату, а також страхувати та обслуговувати обладнання.

     Аналізуючи  законодавчу базу лізингу в Україні слід зазначити, що такий вид бізнесу розпочав визначний етап свого формування як нової форми фінансування практично на початку 1998 р. із прийняттям Закону України «Про лізинг». До цього періоду існування лізингу як різновиду орендних операцій регламентувалося законами «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні».

     Уперше  лізинг як новий вид послуг був  згаданий в п. 9 першої частини ст. 3 Закону України «Про банки та банківську діяльність», де банкам дозволялося здійснювати «придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх у лізинг». Оскільки головним завданням банку як лізингодавця є фінансування угод, то у Положенні Національного банку України «Про кредитування» № 246 від 28.09.95 р., лізинг розглядається як форма майнового кредиту.

     Зрозуміло, що термін лізингу у вищезазначених документах зазвичай ототожнювався  з поняттям, яке було широковживаним і зрозумілим у той час — орендою, а це породжувало значне коло питань та викликало непорозуміння на законодавчому рівні.

     Сьогодні  Закон України «Про лізинг» слід розглядати у комплексі із законами «Про банки та банківську діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».

     У Законі України «Про лізинг» сформульовані визначення лізингу , фінансового та оперативного лізингу, котрі заміняють неточні їх формулювання у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Майно, передане за угодою фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоотримувача, а за угодою оперативного лізингу — залишається на балансі лізингодавця.

      Згідно з законом «Про внесення змін до Закону України "Про лізинг"»

     Стаття 3. Предмет лізингу

          1. Предметом   договору  лізингу (далі - предмет  лізингу) може бути неспоживна  річ,  визначена  індивідуальними   ознаками   та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

          2. Не  можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні  об'єкти,  єдині майнові комплекси підприємств та  їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

          3. Майно,  що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона  передачі  в  користування  та/або володіння,  може  бути передано в лізинг у порядку,  встановленому цим Законом.

     Об’єкт  лізингу протягом усього терміну  дії лізингової угоди є власністю  лізингодавця. Право власності на об’єкти фінансового лізингу придбавається лізингоотримувачем лише після виплати вартості об’єкта лізингу. При банкрутстві лізингоотримувача, арешті чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоотримувача та підлягає поверненню лізингодавцеві.

     Закон розглядає також питання бухгалтерського  обліку та звітності відносно лізингових операцій, порядку виплати мита, податку на додану вартість та акцизного  збору при імпортуванні об’єкта  лізингу, реєстрації угоди лізингу.

     Стаття 8. Право власності на предмет лізингу. Порядок розрахунків у разі переходу права власності до лізингоодержувача

          1. У  разі переходу права власності   на  предмет  лізингу  від  лізингодавця   до   іншої   особи  відповідні  права   та  обов'язки лізингодавця за  договором лізингу переходять  до  нового  власника предмета лізингу.

          2. Якщо    сторони    договору    лізингу    уклали   договір  купівлі-продажу предмета лізингу,  то право  власності  на  предмет лізингу переходить до  лізингоодержувача в разі та  з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

          3. Предмет  лізингу не може бути  конфісковано,  на  нього  не може  бути  накладено  арешт  у  зв'язку  з  будь-якими  діями або  бездіяльністю лізингоодержувача. 

     Важливо, що заключними положеннями визначено: раніше прийняті закони та нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

     У цілому Закон відповідає сучасним поглядам на визначення та регулювання лізингового  бізнесу. Він не суперечить положенням Конвенції з міжнародного фінансового лізингу, що дозволяє українським лізинговим компаніям і підприємствам брати участь у міжнародній лізинговій інтеграції.

     Разом з тим, прийнятий текст Закону України «Про лізинг» має ряд  суттєвих недоліків. Одним із них є те, що наведене в визначення лізингу не пояснює, яке саме власне майно лізингодавець може віддати у лізинг, що породжує певні ілюзії. На нашу думку слід було б конкретизувати: «…власне майно, яке придбане для цілей лізингу раніше». До того, можливість передачі у лізинг лише майна, що відноситься до основних фондів, обмежує перелік об’єктів лізингу та не відповідає світовій практиці лізингу, згідно з якою об’єктами лізингу виступають і майнові комплекси підприємств, і майнові права та інші нематеріальні активи.

     Визначення  лізингодавця як суб’єкта підприємницької діяльності виключає можливість для державних органів бути лізингодавцями на неприбуткових основах. На жаль, у Законі нічого не сказано про основи та особливості діяльності лізингових компаній.

     Недостатнім через практичні вимоги є визначення двох видів (фінансовий та оперативний) та трьох форм (пайовий, міжнародний та лізинг з поверненням) лізингу. З відомих близько 40 видів лізингових операцій слід було б виділити прямий та непрямий лізинг, про які йде мова у проекті нового Цивільного кодексу України, розповсюджений у світі розподільчий лізинг, компенсаційний та змішаний лізинг, що відрізняються формою лізингових платежів, внутрішній лізинг, який є доповненням до названого у Законі міжнародного лізингу, та ін. Крім того, незадовільним є розмежування понять фінансового та оперативного лізингу. Встановлений термін контракту фінансового лізингу (що «не повинен бути меншим за строк, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу» штучно подовжує термін лізингового контракту та збільшує вартість лізингу для лізингоотримувача.

     Ст. 16 п. 2.1 констатує, що лізингові платежі  включають «суму, яка відшкодовує  при кожному лізинговому платежі  частину вартості об’єкта лізингу, котра амортизується за термін, за який вноситься платіж». Тобто мінімальний лізинговий платіж не повинен бути меншим за амортизаційні відрахування за певний період, але це, у свою чергу, робить неможливим графік платежів з відстрочкою платежу або льготним періодом.

     Ст. 16 визначила як одну з обов’язкових складових лізингового платежу відшкодування вартості об’єкта лізингу в розмірі амортизаційних відрахувань за період платежу. Така жорстка прив’язка до амортизаційних відрахувань суперечить продекларованому в цій самій статті визначенню розміру платежу за угодою сторін та не забезпечує гнучкості лізингових платежів, що завжди було одним із переваг лізингу.

     Із  ст. 18 «Амортизаційні відрахування»  в процесі доопрацювання Закону був вилучений конкретний розмір максимально можливого коефіцієнта  прискорення амортизації — 2. У той час як у сусідніх державах дозволяється прискорена амортизація з коефіцієнтом 3.

     Сьогодні  прискорена амортизація в Україні  регулюється п. 6.2 ст. 8 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» способом, що не відповідає вимогам амортизації лізингу.

     Відповідно  до ст. 8 п. 6.1 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» для першої групи  встановлено норми амортизації 5 %, для другої групи — 25 %, для третьої — 15 % на рік. Для основних фондів першої та другої груп прискорена амортизація не передбачається.

     Слід  зауважити, що згідно зі ст. 22.4 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» у 1997—1998 рр. норми амортизації застосовувалися  зі спадним коефіцієнтом 0,7 та 0,6 відповідно. Також не виключено, що зниження коефіцієнта амортизації (з метою поповнення державного бюджету) буде застосовуватися й у подальшому.

     Стаття 18. Амортизаційні відрахування

          1. Амортизаційні  відрахування на предмет лізингу  обчислюються відповідно до законодавства. 

          2. Договором лізингу відповідно до законодавства може передбачатися прискорена амортизація предмета лізингу.

     Тобто, по-перше, лізингоотримувач не має можливості самостійно визначити найвигідніший для себе строк дії угоди і порядок сплати лізингових платежів. По-друге, якщо у лізингоотримувача поліпшився фінансовий стан і він бажає сплатити лізингові платежі достроково, то він згідно з чинним законодавством не може цього зробити. Отже, не знайдено механізму швидкого оновлення основних фондів. 
 
 
 
 

     2. АНАЛІЗ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ  

     2.1 Характеристика банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 

     Структура банку побудована за принципом, в  якому чітко розділяються заробляючі і підтримуючі напрями. Таке ділення  дозволяє використовувати сучасні  методи справедливого визначення результатів діяльності підрозділів і, відповідно, значно підвищити ефективність роботи банку.

     Приватбанк  допомагає своїм корпоративним  клієнтам отримати гроші, які їм необхідні. Потреба у фінансуванні часто  означає необхідність отримати кредит. Корпоративний бізнес Приватбанку побудований так, щоб забезпечити клієнтові максимальну гнучкість в будь-якій з ситуацій нашого мінливого ринку. Робота Приватбанку не просто давати гроші у позику, а шукати можливості зробити свій вклад в добробут клієнтів. Надаючи послуги, організовуючи фінансування торгівлі для майбутнього проекту виробничої фірми або забезпечуючи факторингове обслуговування оптового торговця, банк повинен знати бізнес нашого клієнта як свій власний. Таким чином, працюючи в тісній співпраці з нашими клієнтами, ми ділимося своїм досвідом і інтуїцією, а разом також шукаємо дороги досягнення їх цілей. Керуючись в своїй роботі індивідуальним підходом до клієнтів, Приватбанк у кожному конкретному випадку може запропонувати широкий спектр випробуваних модифікованих кредитних продуктів, що відповідають практично будь-яким потребам. Кредитно-фінансові продукти КБ Приватбанк постійно підтримуються на рівні потреб підприємств України з врахуванням змін законодавчої бази, оподаткування і досвіду кредитної роботи банку.