Загальна оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства

   Тривалість  обороту дебіторської заборгованості розраховують діленням 365(360) днів на величину коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. Якщо аналіз проводять за даними квартальної звітності, кілька днів буде відповідно дорівнювати 90.

   

   де  - тривалість обороту дебіторської заборгованості.

   Коефіцієнт  оборотності кредиторської  заборгованості розраховують як відношення собівартості реалізованої продукції до величини кредиторської заборгованості:

     

   

   де  - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

    - собівартість реалізованої  продукції;

    - величина кредиторської заборгованості.

   Величина  собівартості продукції береться з Ф7-АПК «Реалізація сільськогосподарської продукції» річного звіту сільськогосподарського підприємства чи з даних Ф2 «Звіт про фінансові результати».

   Величину  кредиторської заборгованості необхідно  брати я к суму реальної заборгованості по конкретних господарських операціях впродовж звітного періоду. У разі відсутності такої можливості розраховувати її як середню величину на початок та кінець звітного періоду.

   Тривалість  обороту кредиторської заборгованості розраховується діленням 265(260) днів на величину коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості:

   

   де  - тривалість обороту кредиторської заборгованості.

   Коефіцієнт  оборотності матеріально-виробничих запасів відображає швидкість реалізації цих запасів. Цей коефіцієнт розраховують діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість матеріально-виробничих запасів:

   

   де  - коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів;

    - величина матеріально-виробничих  запасів.

   Величину  матеріально-виробничих запасів беруть як середню величину їхніх залишків на початок та кінець звітного періоду. Використання собівартості реалізованої продукції, а не обсягу її реалізації при розрахунку цього показника зумовлено тим, що матеріально-виробничі запаси, як правило, відображають в обліку собівартості.

   Рівень  оборотності матеріально-виробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей. Для  сільськогосподарських підприємств характерний досить тривалий час здійснення виробничого процесу. А це зменшує значення коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих запасів порівняно з іншими галузями.

   Оборотність матеріально-виробничих запасів є  показником ефективності діяльності підприємства із закупівлі сировини і матеріалів, виробництва, збуту готової продукції. Чим вище значення коефіцієнта оборотності матеріально виробничих запасів на певному підприємстві щодо середнього його значення по галузі, тим ефективніше підприємство організовує свої взаємовідносини з постачальникам і покупцями. Низьке ж його значення може свідчити про наявність на підприємстві надлишків сировини, неліквідної продукції.

   Тривалість  обороту матеріально-виробничих запасів дорівнює відношенню 365(360) днів у звітному періоді до коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих запасів:

   

   Тривалість  операційного циклу – це час, упродовж якого фінансові ресурси втілені в запасах і дебіторській заборгованості. У загальному вигляді формула розрахунку тривалості операційного циклу така:

   

   де  - тривалість операційного циклу.

   Тривалість  фінансового циклу – це час, упродовж якого грошові кошти вилучені з обігу. Формула розрахунку цього показника така:

   

   де  - тривалість фінансового циклу.

   Коефіцієнт  оборотності засобів дорівнює відношенню виручки від реалізації продукції до величини оборотних засобів:

   

   де  - коефіцієнт оборотності засобів;

     - величина оборотних засобів.

   Величину  оборотних засобів краще брати  як середній показник залишків оборотних  засобів на початок і кінець року чи кварталу.

   Зниження  швидкості обігу оборотних засобів може свідчити про наявність у підприємства цілої низки проблем, а саме:

• зменшення обсягу реалізації продукції;
• наявність неефективної системи постачання сировини і матеріалів;
• збільшення дебіторської заборгованості покупців продукції;
• збільшення залишків готової продукції.

   У конкретних випадках можуть бути і  інші фактори, що негативно впливали на швидкість обігу оборотних  засобів.

   Фондовіддача – Це ключовий показник, який характеризує ефективність використання основних засобів. Його розраховують як відношення обсягу реалізації продукції до вартості основних засобів:

   

   де  Ф – коефіцієнт фондовіддачі;

     ВЗ – вартість основних засобів.

   Високий рівень цього коефіцієнта може свідчити про відносне зниження частки зношення основних засобів у собівартості продукції. Тим часом, причиною цього може бути й те, що підприємство використовує застаріле виробниче обладнання.

   Підвищення  рівня фондовіддачі вище середнього у певній галузі є ознакою високого рівня завантаженості виробничих потужностей, що само по собі свідчить про високий рівень ефективності їхнього використання. Різке зниження рівня фондовіддачі порівняно з попереднім періодом може свідчити про придбання нових основних засобів і не обов’язково про зниження ефективності їхнього використання. Тому необхідно в кожному конкретному випадку проводити додаткові дослідження щодо причини зміни коефіцієнта фондовіддачі.

   Коефіцієнт  маневреності робочого капіталу показує, скільки разів наявні матеріально-виробничі запасі перевищують величину робочого капіталу. Формула його розрахунку така:

   

   де  - коефіцієнт маневреності робочого капіталу;

     МВЗ – величина матеріально виробничих запасів;

     РК – величина робочого капіталу.

   Оптимальним вважається значення коефіцієнта маневреності робочого капіталу, яке дорівнює двом. Тобто матеріально виробничі запаси повинні бути наполовину сформовані за рахунок власних коштів,а наполовину – за рахунок залучених.

   Якщо  величина коефіцієнта маневреності робочого капіталу дорівнює одиниці, то це означатиме, що всі матеріально-виробничі запаси сформовані за рахунок власних коштів. Можлива також ситуація від’ємного значення коефіцієнта. Причина цього – від’ємне значення величини робочого капіталу. Це є свідченням того, що, по-перше, матеріально-виробничі запаси повністю сформовані за рахунок залучених коштів на цьому,а по-друге, за рахунок залучених коштів на цьому підприємстві фінансуються необоротні активи. Подібна ситуація може свідчити про критичний фінансовий стан підприємства. 

   Коефіцієнт  оборотності власного капіталу (коефіцієнт адекватності інвестування) розраховується діленням чистого обсягу продажу на величину власного капіталу підприємства:

   

   де  - коефіцієнт оборотності власного капіталу;

     ЧОП – чистий обсяг продажу;

     ВК – власній капітал.

   Коефіцієнт  оборотності власного капіталу, який інакше називається коефіцієнтом адекватності інвестування, свідчить про те, наскільки  масштаб діяльності підприємства (характеризованого через обсяги продажу) забезпечується власним капіталом. Якщо в аналізованого підприємства цей коефіцієнт значно перевищує середньогалузевий, це свідчитиме про те, що підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів.

   Співвідношення  виручки від реалізації та поточних пасивів показує, скільки гривень виручки від реалізації припадає на одну гривню поточних пасивів:

   

   де  - коефіцієнт співвідношення виручки від реалізації та поточних пасивів;

     - величина виручки від реалізації продукції;

     - величина поточних пасивів.

   Аналізуючи  співвідношення виручки від реалізації продукції та поточних пасивів, необхідно  враховувати середнє значення його по галузі та порівнювати з іншими показниками. До останніх передусім відносять показники платоспроможності та ліквідності, які розглянемо нижче:

   Коефіцієнт  достатності робочого капіталу дорівнює відношенню чистого обсягу продажу до величини робочого капіталу:

   

   де  - коефіцієнт достатності робочого капіталу;

     ЧОП – величина чистого обсягу  продажу;

     РК – величина робочого капіталу.

   Залежно від галузевої специфіки в  західних компаніях цей коефіцієнт, як правило, перебуває у межах від 8,6 до 25,3. Оскільки в знаменнику формули використовують величину робочого капіталу, то можлива ситуація, коли коефіцієнт достатності робочого капіталу матиме,я, до речі, і коефіцієнт маневреності робочого капіталу, від’ємне значення. Крім того, теоретично можлива ситуація, за якої величина робочого капіталу буде дорівнювати нулю. У цьому разі відношення втрачає силу. Тому в такому разі прийнято говорити про значення коефіцієнта я безкінечно велике.

   2) Коефіцієнти рентабельності 

   Такі  коефіцієнти дають можливість оцінити  рівень прибутковості використання активів і пасивів підприємства, господарської діяльності. Для цього  використовують відношення різних видів  прибутку (чистого, прибутку від реалізації) до відповідних показників. Якщо підприємство має значні коливання рівня рентабельності, недостатній його рівень чи навіть збитковий, усі ці факти можуть бути підставою для висновку про його нестійкий фінансовий стан. А якщо підприємство збиткове протягом кількох років, можна з досить високим ступенем ймовірності стверджувати, що його фінансовий стан критичний.

   Існує значна кількість показників рентабельності, які значною мірою дублюють один одного. Тому розглянемо лише головні  з них.

   Коефіцієнт  рентабельності активів – це співвідношення балансового або чистого прибутку з середньорічною (середньо квартальною) величиною активів:

   

   де  - коефіцієнт рентабельності активів;

     ЧП – чистий прибуток;

     СА – середньорічна ( середньо квартальна) величина активів.

   Співвідношенням прибутку й активів відображає можливість підприємства до їх оновлення без  залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим більше цей показник, тим більша можливість підприємства для фінансування свого розвитку. Якщо ж динаміка цього показника має тенденцію до зменшення, це означатиме, що з часом підприємство втратить можливість самостійно фінансувати оновлення своїх основних та оборотних засобів.

   У разі від’ємного значення коефіцієнта  це означатиме для підприємства необхідність залучення коштів для фінансування оборотних активів і зменшення власного капіталу.

   Коефіцієнт  рентабельності реалізації – найпоширеніший показник цієї групи. Його розраховують як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції:

   

   де  - коефіцієнт рентабельності реалізації;

     ПР – прибуток від реалізації;

     ПС – повна собівартість реалізованої  продукції.

   Коефіцієнт  рентабельності реалізації є індикатором  можливостей підприємства до відтворення  та розширення своїх виробничих процесів. Його високе значення є свідченням широких можливостей підприємства до цього, незалежності від зовнішніх  джерел фінансування. Низьке чи навіть відмінне значення може бути свідченням протилежного.