Загальна оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства

y">  Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

  Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

  а) наявність в достатньому об'ємі  засобів на розрахунковому рахунку;

  б) відсутність простроченої кредиторської  заборгованості.

  Ліквідність менш динамічна в порівнянні з  платоспроможністю. Річ у тому, що у міру стабілізації виробничої діяльності підприємства у нього поступово  складається певна структура активів і джерел засобів, різкі зміни якої порівняно рідкісні. Тому і коефіцієнти ліквідності зазвичай варіюють в деяких цілком передбачених межах, що, до речі, і дає частково підставу аналітичним агентствам розраховувати і публікувати середньогалузеві і середньогрупові значення цих показників для використання в міжгосподарських порівняннях і як орієнтири при відкритті нових напрямів виробничій діяльності.

  Навпаки, фінансове полягання в плані  платоспроможності може бути вельми мінливим, причому з дня на день: ще вчора підприємство було платоспроможним, проте сьогодні ситуація кардинально змінилася - прийшов час розплатитися з черговим кредитором, а у підприємства немає грошей на рахунку, оскільки не поступив своєчасно платіж за поставлену раніше продукцію. Іншими словами, воно стало неплатоспроможним із-за фінансової недисциплінованості своїх дебіторів. Якщо затримка з надходженням платежу носить короткостроковий або випадковий характер, то ситуація в плані платоспроможності може незабаром змінитися в кращу сторону, проте не виключені та інші, менш сприятливі варіанти. Такі пікові ситуації особливо часто мають місце в комерційних організаціях, по яких-небудь причинах тих, що не підтримують в достатньому об'ємі страхового запасу грошових коштів на розрахунковому рахунку. Оцінка ліквідності і платоспроможності може бути виконана з певним ступенем точності. Зокрема, в рамках експрес-аналізу платоспроможності звертають увагу на статті, що характеризують готівку в касі і на розрахункових рахівницях в банці. Це і зрозуміло: вони виражають сукупність наявних грошових коштів, тобто майна, яке має абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, що має цінність лише відносну. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені у фінансово-господарську діяльність у будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише з певним тимчасовим лагом. Мистецтво фінансового управління якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахівницях лише мінімально необхідну суму коштів, а решту частини, яка може знадобитися для поточної оперативної діяльності, - в активах, що швидко реалізовуються. Таким чином, для експрес-оцінки фінансового стану підприємства чим значніше розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку, тим з більшою вірогідністю можна стверджувати, що воно має в своєму розпорядженні достатні засоби для поточних розрахунків і платежів. Разом з тим наявність незначних залишків на розрахунковому рахунку зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне, - засоби можуть поступити на розрахунковий рахунок протягом найближчих днів, деякі види активів при необхідності легкого перетворюються на грошову готівку і ін.

  До  найзагальніших показників комплексної  оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

  Велике  значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв’язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв’язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

  Дохідність  підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності — це сума прибутку або доходів. Відносний показник — рівень рентабельності.

  Рівень  рентабельності підприємств торгівлі та громадського харчування визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів (продукції громадського харчування) до товарообороту.

  Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

  Аналіз  дохідності підприємства проводиться  в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об’єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.

  За  ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого  рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.

  На  підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників  найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити серйозну увагу.

  Практика  рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв’язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

  а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

  б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів). 
 
 
 

   1.2. Методика загальної  оцінки фінансового  стану підприємства.

   Традиційна  пpактика аналiзу фiнансового стану пiдпpиємства опpацювала певнi пpийоми й методи його здiйснення.

   Можна назвати п’ять основних пpийомiв аналiзу:

   1) гоpизонтальний аналiз — порівняння кожної позицiї звiтностi з попеpеднiм пеpiодом;

   2) веpтикальний  аналiз — визначення стpуктуpи фiнансових показникiв з оцiнкою впливу piзних фактоpiв на кiнцевий pезультат;

   3)  аналiз вiдносних показникiв — pозpахунок вiдношень мiж окpемими позицiями звiту або позицiями piзних фоpм звiтностi, визначення взаємозв’язкiв показникiв;

   4) поpiвняльний аналiз — внутpiшньогосподаpський аналiз зведених показникiв звiтностi за окpемими показниками самого пiдпpиємства та його дочipнiх пiдпpиємств (фiлiй), а також мiжгосподаpський аналiз показникiв даної фipми поpiвняно з показниками конкуpентiв або iз сеpедньогалузевими та сеpеднiми показниками;

   5) фактоpний аналiз — визначення впливу окpемих фактоpiв (пpичин) на pезультативний показник детеpмiнованих (pоздiлених у часi) або стохастичних (що не мають певного поpядку) пpийомiв дослiдження. Пpи цьому фактоpний аналiз може бути як пpямим (власне аналiз), коли pезультативний показник розділяють на окремі складовi, так i звоpотним (синтез), коли його окpемi елементи з’єднують у загальний pезультативний показник.

   Методи фiнансового аналiзу — це комплекс науково-методичних iнстpументiв та пpинципiв дослiдження фiнансового стану пiдпpиємства.

   В фінансовому аналізі розрізняють такі методи:

   — експеpтних оцiнок i сценаpiїв,

   — психологiчнi,

   — моpфологiчнi,

   — поpiвняльні,

   — побудови системи показникiв,

   — побудови системи аналiтичних таблиць.

   Ці  методи хаpактеpизуються певним суб’єктивiзмом, оскiльки в них велике значення мають iнтуїцiя, досвiд та знання аналiтика.

   Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

   Для аналізу розраховуються показники, що характеризують фінансовий стан підприємства і порівнюються з показниками  попереднього періоду або середньогалузевими. При порівнянні знаходять відхилення щодо показників і дають йому оцінку.

   Таких коефіцієнтів багато, тому вони поділені на групи.

   1) Коефіцієнти  ділової активності

   До  цієї групи належать показники, які  характеризують ефективність використання передусім активів підприємства та окремих пасивів. Розглянемо методику розрахунку та зміст кожного з них.

   Коефіцієнт  оборотності активів є базовим для характеристики  ефективності використання активів. Його розраховують як відношення чистого обсягу продажу до загальної вартості активів:

   

     де – коефіцієнт оборотності активів;

         ЧОП – чистий обсяг продажу;

         ВА – величина активів.

   Величину  активів краще брати як середню  величину на початку і в кінці  року, оскільки можливі випадки значних  змін у їхній наявності та вартісній  ціні.

   Коефіцієнт  оборотності активів дає уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи із наявності у неї окремої кількості активів. Інакше кажучи, цей коефіцієнт свідчить, наскільки зміни у наявних активах пов’язані зі змінами чистого обсягу продажу. У разі коли чистий обсяг продажу збільшується швидшими темпами, ніж величина активів, це є свідченням підвищення ефективності використання останніх. Як наслідок підвищуються можливості підприємства до оновлення модернізації виробничих потужностей. Під час аналізу цього коефіцієнта необхідно також звертати увагу на те, чи пов’язане його збільшення зі зменшенням збалансованої вартості основних засобів. Якщо такий факт має місце протягом кількох років, це може свідчити про можливі проблеми підприємства з інвестиціями. Тому це коефіцієнт, як, до речі, і всі інші, необхідно розглядати у взаємозв’язку з іншими коефіцієнтами, щоб уявити реальну картину фінансового стану підприємства.

   Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості має таку формулу розрахунку:

   

   де  -  коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

    -  величина обсягу реалізації  продукції;

    -  величина дебіторської заборгованості;

   Формула має загальний характер. Але методики розрахунку її складників можуть бути різними. Найпрактичнішим є такий варіант.

   Спочатку  визначають загальний осяг продажу  продукції підприємством у кредит. У разі, коли підприємство реалізує всю свою продукцію в кредит, ця сума буде дорівнювати загальному обсягу реалізації. Коли ж підприємство здійснює продаж і в кредит, і за готівку (передоплату), то обсяги реалізації за готівку (передоплату) необхідно виключити із загального обсягу реалізації. Це зумовлено тим, що відсоток за готівку (передоплату) включає ризик неодержання платежів.

   Величина  загальної суми дебіторської заборгованості буде дорівнювати сумі дебіторської заборгованості за конкретними господарськими операціями впродовж облікового періоду.

   Однак розрахунок за наведеною методикою можна проводити, використовуючи дані аналітичного обліку. Коли ж такої можливості не має, можна проводити розрахунок коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості спрощеною методикою, використовуючи дані фінансової звітності. Методика розрахунку показників при цьому така;

• визначається середня величина дебіторської заборгованості за звітній період (рік, квартал) як середня величина її залишків на початок та кінець відповідного періоду;
• - обсяг реалізації вважається рівнем загального обсягу продажу.

   Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує цілу низку господарських явищ:

1. відображає ефективність політики компанії з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацією в кредит;
2. характеризує рівень комерційного ринку, зумовленого реалізацією товару в кредит;
3. допомагає порівнювати умови  кредитування покупців на певному підприємстві (звичайно, якщо вони існують) з умовами кредитування конкурентів та середньогалузевими.

   У цілому вважається, що чим більше значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, тим відповідно менший ризик неодержання платежів підприємством. Але з іншого боку, досвід багатьох компаній у розвинених країнах свідчить про необхідність надання покупцям відстрочки у платі за свою продукцію. Інакше в умовах конкуренції вони можуть втратити ринки збуту своєї продукції. Вітчизняні компанії та підприємства ще мають опановувати всі тонкощі технології ведення кредитної політики.