Шахта фащевская оценка вероятности банкротства

Слід зазначити, що використання таких моделей вимагає великих  пересторог. Тестування різних підприємств за даними моделями показало, що вони не повною мірою підходять для оцінки ризику банкрутства вітчизняних підприємств через різну методики відображення інфляційних факторів і різної структури капіталу і відмінностей в законодавчій базі.  
За моделлю Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), отримують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. 

У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам надається  таке ж значення, як і новим, необгрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалася нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. 

Тому моделі, в яких присутній даний показник, можуть спотворити реальну картину. 

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок про необхідність розробки власних дискримінантних функцій для кожної галузі, які б враховували специфіку нашої дійсності. Більш того, ці функції повинні тестуватися кожен рік на нових вибірках з метою уточнення їх дискримінантної сили.  
Однією з таких моделей є модель прогнозування ймовірності настання банкрутства О. П. Зайцевої. За допомогою кореляційного та багатовимірного факторного аналізу було встановлено, що найбільшу роль у зміні фінансового стану виробничих підприємств відіграють показники, які використані в шестіфакторной математичної моделі О.П. Зайцевої, де пропонується розраховувати наступні приватні коефіцієнти: 

1. КУП - коефіцієнт  збитковості підприємства, що характеризується  відношенням чистого збитку до  власного капіталу (III розділ балансу) 

Х1 = збиток / СК, нормативне значення х1 = 0; 

2. КЗ - коефіцієнт співвідношення  кредиторської та дебіторської  заборгованості 

Х2 = КЗ / ДЗ, нормативне значення х2 = 1; 

3. КС - показник співвідношення  короткострокових зобов'язань і  найбільш ліквідних активів, цей коефіцієнт є зворотною величиною показника абсолютної ліквідності 

Х3 = КО / ОА, нормативне значення х3 = 7; 

4. КУР - збитковість реалізації продукції, що характеризується відношенням чистого збитку до обсягу реалізації цієї продукції 

Х4 = збиток / виручка, нормативне значення х4 = 0; 

5. КФНКІ - коефіцієнт  фінансового левериджу (фінансового  ризику) - відношення позикового  капіталу (довгострокові і короткострокові зобов'язання) до власних джерел фінансування 

Х5 = ДО+КО /СК, нормативне значення х5 = 0,7; 

6. КЗАГ - коефіцієнт завантаження активів як величина, зворотна коефіцієнту оборотності активів - відношення загальної величини активів підприємства (валюти балансу) до виручки 

Х6 = ВБ / Виручка, нормативне значення х6 = х6 попереднього періоду. Якщо у підприємства немає збитків, то ставиться 0. 

Дані показники були покладені в основу розробки дискримінантної  факторної моделі діагностики ризику банкрутства виробничих підприємств. Комплексний коефіцієнт банкрутства розраховується за формулою з наступними ваговими значеннями: 

 

К = 0,25 * Х1 + 0,1 * Х2 + 0,2 * Х3 + 0,25 * Х4 + 0,1 * Х5 + 0,1 * Х6, (2.12) 

 

Вагові значення приватних  показників для комерційних організацій були визначені експертним шляхом, а фактичний комплексний коефіцієнт банкрутства слід порівняти з нормативним, розрахованим на основі рекомендованих мінімальних значень приватних показників - розрахункове значення До треба порівняти з К нормативним. 

Якщо фактичний комплексний  коефіцієнт більше нормативного Кфакт > КN, то ймовірність банкрутства велика, а якщо менше - то ймовірність банкрутства мала. 

Розрахуємо нормативне значення К: 

 

КN = 0,25 * 0 + 0,1 * 1 + 0,2 * 7 + 0,25 * 0 + 0,1 * 0,7 + 0,1 * х6,  (2.13)

КN = 1,57 +0,1 * х6,     (2.14)

 

Тестування даної моделі з досліджуваної вибірці суб'єктів господарювання показало, що вона дозволяє досить швидко провести експрес-аналіз фінансового стану виробничих підприємств і досить точно оцінити ступінь ймовірності їх банкрутства 

2.15 Модель В.В.Ковальова

 

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть дуже привабливий  з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато аудиторських фірм та інших компаній, що здійснюють аналітичні огляди, прогнозування та консультування, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв, тобто різноманітні порівняльні, якісні методики оцінки банкрутства. Використання цих методик для такого дослідження містить у собі як переваги, так і недоліки. Основною перевагою є те, що за допомогою цих методик можна аналізувати ті процеси, які неможливо описати методами, що працюють з однією оцінкою. Але в цьому є і свої мінуси: набагато легше прийняти рішення в умовах однокритеріальної задачі, ніж за умов багатокритеріальної задачі. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв мають швидше характер інформації для роздуму, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень.

Методика  якісного аналізу В. В. Ковальова

Як приклад можна  навести рекомендації Комітету з  узагальнення практики аудитування (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. В. В. Ковальов, базуючись на розробках західних аудиторських фірм і адаптуючи ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував свою дворівневу систему показників.

До першої групи він  відніс критерії і показники, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свідчать про можливі в майбутньому зніачні фінансові ускладнення, у тому числі й банкрутство. До них належать:

- істотні втрати, що повторюються в основній виробничій діяльності;

- перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

- надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

- стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

- хронічна нестача обігових коштів;

- стійка частка позикових коштів, яка збільшується до небезпечної межі в загальній сумі джерел коштів;

- неправильна реінвестиційна політика;

- перевищення розмірів позикових коштів над установленими лімітами;

- хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (відносно своєчасності повернення позик, виплати процентів і дивідендів);

- висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

- наявність наднормативних товарних та виробничих запасів;

- погіршення відносин з установами банківської системи;

- використання (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

- застосування у виробничому процесі обладнання, терміни експлуатації якого вже вийшли;

- потенційні втрати довгострокових контрактів;

- несприятливі зміни в портфелі замовлень.

У другу групу входять  критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим вони вказують, що за певних умов або неприйняття дійових заходів ситуація може різко погіршитися. До них належать:

- втрата ключових працівників апарату управління;

- вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;

- недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, форми активів та ін.;

- зайва ставка на успішність, що прогнозується, і прибутковість нового проекту;

- участь підприємства в судових розглядах із непередбачуваним результатом;

- втрата ключових контрагентів;

- недооцінка технічного та технологічного оновлення підприємства;

- неефективні довгострокові угоди;

- політичний ризик, пов'язаний із підприємством загалом або його ключовими підрозділами.

Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони мають бути деталізовані за галузями, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.

 

2.16 Модель В.Вітлинського

 

Український вчений професор В.В. Вітлинський розробив галузеві статистичні моделі оцінки ймовірності банкрутства за параметрами зміни коефіцієнтів покриття (КП) і фінансової залежності (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2 - Галузеві статистичні моделі оцінки ймовірності банкрутства за В. Вітлинським

 

КП = 44148 / 204640 = 0,21

Кз = 5974+204640 / 108224 = 1,95

Z = 4,22 – 3,96 * 0,21 + 0,02 * 1,95 = 3,4274

2.17 Модель Ж.Конана  і М.Голдера

 

У 1979 році Ж.Конаном і  М.Голдером (J.Conan, M.Holder) за вибіркою з 95 малих і середніх підприємств Франції, вивчених за період з 1970 по 1975 роки, на основі багатомірного дискримінантного аналізу була побудована модель, що дозволяє оцінити ймовірність затримки платежів фірмою в залежності від значення дискримінантного показника.

Французькі економісти Ж. Конан і М. Голдер, використовуючи метод, розроблений Е. Альтманом, побудували модель, що має наступний вигляд:

 

Z = -0,16 Х1 - 0,22 Х2 + 0,87 Х3 + 0,10 Х4 - 0,24 Х5,   (2.15)

 

де Х1 - відношення грошових коштів і дебіторської заборгованості до валюти балансу;

Х2 - відношення власного капіталу і довгострокових пасивів  до валюти балансу;

Х3 - відношення витрат з  обслуговування позик (або ціна позикового капіталу) до виручки від реалізації (після оподаткування);

Х4 - відношення витрат на оплату праці до чистого прибутку організації;

Х5 - відношення прибутку до виплати відсотків і податків (балансовий прибуток) до позикового капіталу.

У рівнянні автори звертають  увагу, на домінуючу роль фактора  Х3 - відношення фінансових витрат до виручки від реалізації в порівнянні з іншими чотирма коефіцієнтами. Фактично вплив цього фактора перевищує сукупний вплив усіх інших.

 

 

 

 

2.18 Модель Аргенті (А-модель)

 

Модель Аргенті - ця модель враховує не тільки економічні, але й соціальні причини банкрутства. Дослідження в рамках підходу починається з пропозицій: 

- Йде процес, що веде  до банкрутства, 

- Процес цей для  свого завершення вимагає декількох років, 

- Процес може бути  розділений на три стадії: недоліки, помилки, симптоми. 

При розрахунку А-рахунки  конкретної компанії необхідно ставити  або кількість балів згідно Аргенті, або 0 - проміжні значення не допускаються. Кожному чиннику кожній стадії привласнюють певну кількість балів і розраховують агрегований показник-А-рахунок. 

 

2.19 Модель Лего (CA-Score)

 

Модель Лего має вигляд:

 

Z = 4,5913 А + 4,5080 В + 0,3936 С - 2,7616,  (2.16)

 

де: А - (акціонерний капітал) / (всього активів);

В - (прибуток до оподаткування+витрати  фінансування) / (активи);

С - (оборот за два попередні  періоди) / (активи за два попередні періоди).

Критичним значенням  для Z є 0,3. Зіставлення з цією величиною  розрахункового значення індексу Z для конкретної фірми дозволяє говорити про можливе в майбутньому (2-3 роки) банкрутство одних (Z < 0) і стійкому положенні інших (Z > 0) фірм. Точність даної моделі становить 83%. Вона може бути використана тільки для прогнозування банкрутства промислових компаній.

Методологія побудови моделі Ж. Лего. При створенні цієї моделі канадський фахівець Ж. Лего проаналізував 30 фінансових показників 173 промислових компаній Квебеку, мають щорічну виручку від $ 1 до $ 20 млн.

 

2.20 Моделі А.В.Колишкіна

 

Однією з останніх методик прогнозування банкрутства з використанням методу рейтингової оцінки є моделі А.В. Колишкіна. Моделі автора мають відмінні від інших аналітичних моделей принципи побудови: А.В. Колишкін відібрав показники, найбільш часто зустрічаються в моделях інших дослідників, і, виходячи з цього, додав їм вагу. В результаті були отримані три статистичні моделі прогнозування банкрутства. У загальному вигляді моделі виглядають наступним чином:

 

Модель № 1 = 0,47К1 + 0,14К2 + 0,39К3,    (2.17)

 

Модель № 2 = 0,61К4 + 0,39К5,    (2.18)

 

Модель № 3 = 0,49К4 + 0,12К2 + 0,19К6 + 0,19К3,   (2.19)

 

де К1 - робочий капітал  до активів;

К2 - рентабельність власного капіталу;

К3 - Грошовий потік до заборгованості;

К4 - коефіцієнт покриття;

К5 - рентабельність активів;

К6 - рентабельність продажів.