Шахта фащевская оценка вероятности банкротства

 

 

Ознакою формування незадовільної  структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривного часу (1,5 – 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає менше 0,1.

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, здатної в перспективі привести до появи ознак поточної, критичної, а потім і зверхкритичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно до  Методичних рекомендацій по виявленню при знаків неплатоспроможності підприємства і признакою дії по приховуванню банкрутства, фіктивного банкрутства, або доведення до банкрутства, затвердженні наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. №10 (далі – Методичні рекомендації) проводитися за допомогою коефіцієнта Бівера, що розраховується в такий спосіб:

 

  (1.1)

 

Слід зазначити, що в Методичних рекомендаціях ст. 91 пропонується в чисельнику даної формули використовувати різницю між чистим прибутком і амортизацією підприємства. Спробуємо розібратися, який економічний зміст уклали разрабітники Методичних рекомендацій у цей показник. З визначеною часткою спрощення можна сказати, що в даному документі пропонується з різниці доходів і витрат (уже включають у себе амортизацію) ще раз віднімати витрати (їхня частина у виді амортизації). На наш погляд, цей показник не має ніякої економічної інтерпретації, до того ж знайдеться не багато підприємств, у яких чисельник у формулі розрахунку коефіцієнта Бівера буде мати позитивне значення при розрахунку його в порядку, передбаченому Методичними рекомендаціями. Автор вважає, що при розрахунку значення коефіцієнта Бівера в чисельнику необхідно використовувати суму чистого прибутку й амортизації. Цей показник має конкретний економічний зміст: у фінансовому менеджменті він зветься потоку грошових коштів. Щоб не бути голослівними відзначимо, що, наприклад, А.А.Юркевич указує, що потік коштів являє собою суму чистого доходу й амортизації. На це вказує і І.А. Бланк. Підтвердженням у цьому випадку можуть служити і норми П(З)БУ 4 «Звіт про рух коштів».

Крім того, коефіцієнт Бівера не є показником «винайденим» розроблювачами Методичних рекомендацій — його широко використовують як вітчизняні, так і зарубіжні фінансові аналітики. Наприклад, Л.Л. Самойлов указує: « значення коефіцієнта, Бівера рекомендується, (дорівнює відношенню припливу коштів до загальної суми заборгованості}...». У свою чергу, як ми відзначали вище, приплив коштів являє собою саме суму (а не різниця) чистого прибутку й амортизації.

Таким чином, розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно робити в такий спосіб: 

 

 (1.2) 

 

У Методичних рекомендаціях зазначено, що, якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 – 2 роки) не перевищує 0,2.

Те це свідчить про формування незадовільної структури балансу.  Значення коефіцієнта Бівера, що рекомендується, за міжнародними стандартами знаходиться в інтервалі 0,17 - 0,4.

Розрахуємо показники  Бівера для ВП «Шахта Фащівська»

 

 

Коефіцієнт Бівера:

 

 

Рентабельність активів:

 

 

Коефіцієнт фінансової залежності:

 

 

Частка власних оборотних  коштів в активах:

 

 

Коефіцієнт покриття

 

 

Коефіцієнт покриття та частка власних оборотних коштів вказує на те, що ВП «Шахта Фащівська» - стійке підприємство. Інші показники, такі як Коефіцієнт Бівера, рентабельність активів та коефіцієнт фінансової залежності вказують на те, що підприємство знаходиться за 1 рік до банкрутства.

 

2 Оцінка ймовірності банкрутства  на основі статистичних моделей

 

Одним із головних завдань  управління в конкурентному ринковому  середовищі є виявлення заграти банкрутства і розробка контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Для прогнозування банкрутства  у світовій практиці використовується система моделей, розроблених західними спеціалістами.

 

2.1 Модель Е.І.Альтмана (двофакторна)

 

Найпоширеніші нині діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман – Z-моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття К_п і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К_авт за формулою:

 

Z = - 0,3877-1,0736 К_п + 0,0579 К_{авт  ,}  (2.1)

 

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від’ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z. Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка DZ = ±0,65.

1 Коефіцієнт покриття  становить:

 

.

 

 

 

2 Коефіцієнт автономії становить:

 

.

 

За вихідними даними за двофакторною моделлю на кінець звітного періоду для ВП «Шахта Фащівська»:

 

.

 

Отже, ймовірність банкрутства  не перевішує 50%.

 

2.2 Модель Е.І.Альтмана (п’ятифакторна)

 

Найбільш відомою роботою в напряму багатофакторного аналізу є праця західного економіста Едварда Альтмана, що розробив за допомогою апарату мультиплікаційного дискримінантного аналізу (Multiple-discriminant analysis, МDA) методику розрахунку індексу кредитоспроможності (Altman, 1968). Цей індекс дозволяє з достатньою вірогідністю розподілити суб'єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

При побудові індексу  Альтман дослідив 66 підприємств  промисловості, частина яких збанкрутіла  в період між 1946 та 1965 рр., а частина працювала успішно, і дослідив 22 аналітичних коефіцієнта, які могли б бути корисними для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п’ять найбільш значних для прогнозу і побудував багатофакторні регресійні рівняння. Таким чином, індекс Альтмана представляє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. В загальному вигляді індекс кредитоспроможності (Z) має наступний вигляд [4]:

 

Z = 1,2 * Х₁ + 1,4 * Х₂ + 3,3 * Х₃ + 0,6 * Х₄ + 0,999 * Х_5, (2.2)

 

де Х₁ - відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів;

Х₂ - відношення чистого прибутку до сукупних активів;

Х₃ - відношення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування до сукупних активів;

Х₄ - відношення між власним і залученим капіталом;

Х₅ - відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до сукупних активів.

Провівши аналіз 33 пар промислових  підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн дол. США, Альтман  дійшов висновку що якщо значення Z-показника вище 2,67 то ймовірність банкрутства низька, а якщо нижче 1,8 то висока.

Слід зазначити, що в дослідженнях Альтмана середнє значення показника Z для фінансово неспроможних підприємств становить –0,29, а для групи успішно працюючих підприємств — +5,02. За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить: за п’ять років до банкрутства — 36 %; чотири роки — 29; три роки — 48; два роки — 83; один рік — 95 %.

Проведемо розрахунок цієї моделі для нашого підприємства:

 

;

;

;

;

.

 

Індекс кредитоспроможності ВП «Шахта Фащівська»:

 

.

 

Після проведених розрахунків, бачимо, що значення показника значно нижче 1,8, тому на підприємстві ризик банкрутства дуже високий.

 

2.3 Модель Е.І.Альтмана  для підприємств, акції яких  не котируються на біржі

 

У 1983 році Е. Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі:

 

Z = 0,717 * Х₁ + 0,847 * Х₂ + 3,107 * Х₃ + 0,42 * Х₄ + 0,998 * Х_{5 ,} (2.3)

 

де Х₁ - відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів;

Х₂ - відношення чистого прибутку до сукупних активів;

Х₃ - відношення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування до сукупних активів;

Х₄ - відношення балансової вартості акцій до позичкового капіталу;

Х₅ - відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до сукупних активів.

Для нашого підприємства ВП «Шахта Фащівська» ця модель не розраховується, тому що підприємство котирується на біржі.

 

2.4 Модель Р.Таффлера  і Х.Тішоу

 

Британський вчений Таффлер (Taffler) запропонував у 1977 році четирехфакторную модель, при розробці якої використовував наступний підхід:

При застосуванні комп'ютерної  техніки на першій стадії обчислюються 80 відносин за даними збанкрутілих та платоспроможних компаній. Потім, використовуючи статистичний метод, відомий як аналіз багатовимірного дискримінанта, можна побудувати модель платоспроможності, визначаючи приватні співвідношення, які найкращим чином виділяють в групи компаній та їх коефіцієнти.

Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для  визначення деяких ключових вимірів діяльності компанії, таких, як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик і ліквідність. Об'єднуючи ці показники і зводячи їх відповідним чином воєдино, модель платоспроможності відтворює точну картину фінансового стану підприємства. Типова модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах, приймає форму:

 

Z = 0,53 X1 + 0,13 X2 + 0,18 X3 + 0,16 X4,  (2.4)

 

де Х1 – відношення прибутку від реалізації продукції до короткострокових зобов'язань;

Х2 – відношення оборотних активів до зобов'язань;

Х3 – відношення короткострокових зобов'язань до всіх активів;

Х4 – відношення власного капіталу до позичкового капіталу.

Якщо величина Z-рахунка більше 0,3, це говорить про те, що у фірми непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірно.

Відзначимо, що в рівнянні Р. Таффлера і Г. Тішоу мінлива X1 грає домінуючу роль в порівнянні з трьома іншими, а розрізнювальна прогностична здатність моделі нижче у порівнянні з Z-рахунком Альтмана, в результаті чого незначні коливання економічної обстановки і можливі помилки у вихідних даних , в обчисленні фінансових коефіцієнтів і всього індексу можуть приводити до помилкових висновків.

Розрахуємо модель Р.Таффлера і Г.Тішоу для ВП «Шахта Фащівська»:

;

;

;

.

 

Z = 0,53 * (-0,3) + 0,13 * 0,2 + 0,18 * 1,89 + 0,16 * (-0,51) = 0,1256

 

Величина Z-рахунка на ВП «Шахта Фащівська» свідчить про те, що імовірність банкрутства на даному підприємстві більш ніж ймовірно.

 

2.5 Модель Р.Ліса

 

Модель Р.Ліса  має вигляд:

 

Z = 0,063 * Х1 + 0,092 *Х2 + 0,057 * Х3 + 0,001 * Х4, (2.5)

 

де Х₁ — відношення оборотного капіталу до всіх активів;

Х₂ — відношення прибутку від реалізації до всіх активів;

Х₃ — відношення нерозподіленого прибутку до всіх активів;

Х₄ — відношення власного капіталу до позичкового капіталу.

Мінімальне значення Z < 0,037.

Розрахуємо, яка ймовірність банкрутства  на ВП «Шахта Фащівська» за моделлю  Р.Ліса.

;

;

;

.

 

Z = 0,063 * 0,41 + 0,092 * (-0,57) + 0,057 * (-1,37) + 0,001 * (-0,51) = -0,1

 

На ВП «Шахта Фащівська» значення показника Z значно менше мінімального допустимого значення, тому загроза імовірності банкрутства дуже велика.

 

2.6 Модель R (ІДЕА) Давидової – Бєлікова

 

Модель діагностики  банкрутства Давидової – Бєлікова має вигляд: 

 

Z = 8,38 * х1 + 1,0 * х2 + 0,054 * х3 + 0,63 * х4,  (2.6)

 

де х1 - показує частку мобільних активів у загальній величині майна підприємства; 

х2 - показує питому вагу прибутку в загальній сумі власних джерел фінансування; 

х3 - відношення виручки, отриманої підприємством до середньорічної величини його майна;