Організація обліку реалізації продукції і фінансових результатів ПП"Дубенський консервний завод"

Поняття фінансових результатів  діяльності трактується в П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”. Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат.

 В бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності . Чистий прибуток включає в себе:

- чистий дохід (виручку)  від реалізації продукції (товарів,  послуг);

- валовий прибуток;

- фінансові результати  від операційної діяльності;

- фінансові результати  від звичайної діяльності;

- фінансові результати від надзвичайної  діяльності;

- чистий прибуток (збиток).

 Чистий дохід (виручка) від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товраів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів, знижок тощо.

 Різниця між чистим доходом  і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком).

 Фінансовий результат від  операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

 Фінансовий результат від  звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

 Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.

 Окремо від фінансових результатів  від звичайної діяльності відображаються  невідшкодовані збитки та прибутки  від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій тощо).

 Остаточний фінансовий результат – чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

 Розмір та характер прибутків  і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками їх роботи.

 Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79 „Фінансові результати”.[8,c.390]

Облік фінансових результатів  діяльності слід організовувати з врахуванням  субрахунків.

Анатітичний облік фінансових результатів організується за їх характером, видами діяльності, видами продукції, товарів, робіт, послуг та іншими напрямками, визначеними підприємством самостійно.

 Первинними документами  при відображенні накопичення  фінансових результатів різних  видів діяльності та віднесення  до складу нерозподіленого прибутку (збитку) є довідки та розрахунки  бухгалтерії. 

 При складанні фінансових звітів порівнюються обороти по дебіту та кредиту рахунку 79 „Фінансові результати” буде більше дебітового обороту цього ж рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року. Якщо дебітовий оборот по рахунку 79 „Фінансові результати” більше кредитового обороту даного рахунку, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж мало доходу.

 Данні по рахунку  79 відображаються в журналі-ордері  №15 та у Звіті про фінансові  результати.

 Нерозподілений прибуток  – це сума чистого прибутку, нерозподіленого у вигляді дивідендів між акціонерами і власниками підприємств. В момент виникнення весь чистий прибуток за звітний період може бути визначений як нерозподілений.

 Для обліку нерозподіленого  прибутку або непокритих збитків  передбачений рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

 На даному рахунку  організовується облік нерозподілених  прибутків чи непокритих збитків  поточного та минулих років,  а також використаного в поточному  році прибутку.

 Аналітичний облік  по рахунку 44 організовується тільки по оборотах збітного року. На рахунку доцільно враховувати наступні аналітичні позиції:

- чистий прибуток звітного  періоду; 

- поточні витрати,  втрати, які списані як увикористання  прибутку в звітному періоді; 

- відрахування до резервногот фонду;

- дивіденди, які нараховані  за минулі звітні періоди; 

- дивіденди, які нараховані  за звітний період (авансом).

 По всіх аналітичних  позиціях аналітичний облік організовується  наростаючим підсумком з початку  звітного періоду. 

 Данні по рахунку 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” відображаються в журналі-ордері №12 та у Звіті про фінансові результати.

 В усіх підприємствах  основним узагальнюючим показником  фінансових результатів господарської  діяльності є прибуток. Порядок  використання прибутку визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно із статутом підприємства.

 За рахунок прибутку, в першу чергу, по встановлених  нормативах здійснюються розрахунки  з бюджетом, формуюються цільові  фонди на підприємстві, покривається збитки минулих років.

 Чистий прибуток, одержаний  підприємством як результат його  господарської діяльності після  сплати податків до бюджету,  атакож інших платежів, спрямовується  на виплату дивідендів учасникам  товариства в розмірі, обумовленому зборами учасників товариства.

 Сума, що залишається,  згідно з установчими документами  спрямовується на формування  фондів підприємства, наприклад: 

- до резервного капіталу  у розмірі не меньше 25 % статутного  капіталу товариства. Він використовується для покриття витрат, пов`язаних з відшкодуванням збитків та позабалансових витрат. Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше 5 % чистого прибутку товариства до одержання необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальнийрахунок в установі банку. Рішення про використання коштів фонду приймається зборами учасників товариства;

- до фонду сплати  дивідендів. Розмір планової і  нарахованої за рік суми грошових  коштів цього фонду затверджується  зборами учасників товариства;

- до фонду соціально-культурного  розвитку, який формується і використовується  відповідно до рішень, затверджених зборами учасників товариства.

 В разі потреби  товариство може формувати й інші фонди. Збитки, що можуть виникнути в результаті діяльності товариства, покривається з резервного капіталу, а у разі недостатності – з інших фондів, створених на підставі установчих документів.

 Фінансовий результат,  який призвів до збільшення  власного капіталу, тобто прибуток, може залишатись на балансі  нерозподіленим. Однак частіше його розподіляють за напрямками майбутнього використання.

 Розподіл прибутку  між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування  в резервний капітал таінше  використання в поточному періоді  ведеться на субрахунку 443 „Прибуток, використаний у звітному періоді”.

 Аналітичний облік  прибутку, використаному у звітному  періоді організовується за напрямками  використання. Первинними документами  при відображенні інформації  про використання прибутку є  розрахунки та довідки бухгалтерії. Дані по субрахунку 443 „Прибуток, використаний у звітному періоді” відображуються у Звіті про власний капітал, та журналі-ордері №12.

 У відповідності  із установчими документами підприємства  можуть створювати фонди накопичення  і споживання. Під фондами накопичення розуміють засоби, направлені на виробничій розвиток та інші аналогічні цілі. Кінцевим результатом використання цих засобів є придбання або створення нового майна підприємства.

 Під фондом споживання  розуміють засоби, що направляються на матеріальне заохочення працівників, здійснення заходів по соціальному розрахунку та інших аналогічних заходів і робіт.

 Перелік і порядок  створення фондів соціального  призначення регулюють установчими  документам. Ці фонди можуть створюватись  за рахунок відрахувань від прибутку, за рахунок цільових засновників та інших джерел.

 Метою створення  резервів є цільове фінансування  власних потреб підприємства. Фонди  (резерви) підприємства, що утворюються  за рахунок прибутку, можуть бути  названими згідно з цільовим призначенням їх використання.

 

1.2.  Нормативне та  літературне забезпечення організації   обліку  реалізації продукції  та фінансових результатів

 

При організації і  веденні бухгалтерського обліку відвантаження і реалізації цінностей  треба виходити із положень (стандартів) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, 16 “Витрати” та Інструкції про застосування в обліку реалізації відповідних бухгалтерських рахунків.

Базові засади організації  бухгалтерського обліку витрат підприємств  встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат підприємства.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно  зі зменшенням активів або збільшенням  зобов’язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Склад витрат визначається пунктами 10–31 ПСБО 16 “Витрати”.Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначено критерії визнання доходу для трьох типів операцій: реалізації продукції (товарів), надання послуг і використання активів підприємства, які приносять відсотки, роялті та дивіденди іншими сторонами.

Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції. Водночас, за певних обставин, додержуючи принципу превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), критерії визнання застосовуються до:

• окремих тотожних елементів  операції, коли компенсація охоплює одночасно і реалізацію продукції (товарів), і окремо супутню послугу

(наприклад, коли ціна  реалізації продукції (товару) включає  певну суму за подальше обслуговування, ця сума відстрочується і визначається  як дохід за період, впродовж  якого здійснюється обслуговування);

• двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті господарської  операції (операцій) (наприклад, підприємство може продати товари (продукцію) і  одночасно укласти окрему угоду  на придбання товарів (продукції) у  майбутньому.

Ф.Ф. Бутинець [6; с. 459] в ряді публікацій висвітлює проблеми обліку ПДВ при реалізації продукції та рекомендує згідно з пунктом 2 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість при умові надходження від покупців і замовників авансових платежів за цінності (передоплат) в бухгалтерському обліку на суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість робити записи:

Дт 643 "З податкових зобов’язань"

Кт 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "З податку  на додану вартість" – при зарахуванні коштів на рахунки в банку за цінності, що підлягають відвантаженню, і після відвантаження цінностей:

Дт 70 "Доходи від реалізації"

Кт 643 "З податкових зобов’язань” - на списання суми нарахованих  при передоплаті покупцями і  замовниками цінностей податкових зобов’язань з ПДВ Аналогічно відображається в обліку акцизний збір.

Скирпан О.Л  визначив два методи обліку продукції. Але вести облік продукції на складі одночасно двома методами (ідентифікаційної собівартості і ціни продажу) стандартом 9 не допускається (пункт 16 П(С)БО 9, останній абзац). Чи, можливо, автор цього вислову вирішив, що облік вибуття відбувається десь, крім складу? Найімовірніше, так він і гадає, вважаючи, що "оцінка вибуття" може розглядатися окремо від складського обліку.[18]

Лисенко Н.М. особливо важливим вважає найважливішими етапами обліку реалізації продукції складання облікових номенклатур при автоматизації обліку, створення так званого банку даних.[15]