Організація і методика аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

     Інформаційне  забезпечення аудиторських послуг розрізняють  за змістом як: законодавче, нормативно-довідкове, договірне, організаційне, фактографічне  та ін.

     Економічна  інформація характеризується такими критеріями: синтактикою, семантикою і прагматикою.

     Синтактика  — це структура інформації, символи алфавіту, мови, слова, речення, правила побудови їх; семантика — зміст економічної інформації, а прагматика — це достовірність, своєчасність, зручність сприймання тощо. Інформація, що характеризує фінансово-господарські процеси, які відображені в бухгалтерському обліку підприємства, та використовується як основне джерело даних при проведенні аудиту, є обліково-економічною,  
а за змістом — фактографічною.

     Аудитор повинен одержати від керівництва підприємства інформацію, необхідну для досягнення мети його роботи. Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати безліч інформації від керівництва підприємства, яка надається як за його власним бажанням, так і на вимогу аудитора. Інформація, що надається керівництвом підприємства, не може заміняти інші докази, які аудитор може отримати. Наприклад, нова інформація про витрати на придбання того чи іншого активу не може замінити інші аудиторські докази з цього питання. Як правило, аудитор повинен включити в свої робочі документи отриману від керівництва інформацію. Суттєве значення має інша інформація, що стосується перевіреної фінансової звітності підприємства, але про яку аудитор не повинен складати аудиторський звіт. Підприємство щорічно оприлюднює фінансову звітність разом з аудиторським висновком. До публічного річного звіту підприємство може включити іншу фінансову або не фінансову інформацію в додатках (пояснення до балансу тощо). У нормативі 27 така фінансова або не фінансова інформація називається «іншою інформацією» [7, с. 189—193].

     Технічне  забезпечення — це комплекс технічних засобів і методів, що забезпечують функціонування аудиту. Елементами технічного забезпечення є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація.

     До  технічних засобів належать збір і реєстрація інформації, передавання, введення, обробка, відображення і виведення  інформації, підготовка даних, накопичення, зберігання і пошук інформації. Організація технічного забезпечення здійснюється на основі застосування методичних і керівних матеріалів, а також технічної документації. Методичні і керівні матеріали поділяють на загальносистемні, спеціалізовані та нормативно-довідкові документи.

     Однією  з головних проблем, яка постає перед  аудитором під час побудови (проектування, придбання, налагодження) комплексу технічних засобів, є вибір оптимального варіанта такого комплексу. Такий вибір ускладнюється тим, що аудитор у практичній діяльності стикається з безліччю варіантів побудови такого комплексу у замовників аудиту. Завдання аудитора полягає у виборі власного комплексу, який був би найбільш сумісним з останніми.

    Вибираючи такий комплекс, аудитор повинен ураховувати:

• організаційну структуру управління аудиторською фірмою;
• склад аудиторських завдань (види, обсяги та структуру аудиторських послуг);
• специфіку інформаційного забезпечення аудиторських послуг;
• технічно-експлуатаційні характеристики засобів технічного забезпечення (комп’ютерів та інших технічних засобів).

Джерелами інформації для аудиту доходів є:

• Наказ про облікову політику підприємства
• Первинні документи з обліку доходів
• Облікові регістри
• Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю (Додаток 9)
• Звітність (Додатки 3, 4, 5, 6)

     Іншою, не менш важливою проблемою є проблема програмного забезпечення аудиту та аудиторських послуг. Воно повинно бути побудовано таким чином, щоб можна було використовувати комплекс технічних засобів не тільки аудиторської фірми, а й замовника.

     Розглянемо  основні елементи балансового звіту  комерційних банків.

     Актив — це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому  зростанню економічної вигоди.

     Зобов'язання — це теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися  відтоком із банку ресурсів, які  уособлюють економічні вигоди.

     Власний капітал   це   залишкова  частка  в активах   банку  (Додаток   6).   Капітал   забезпечує банку резерви, достатні для адекватних дій у будь-яких непередбачених обставинах, і допомагає уникнути неплатоспроможності в процесі адаптації до змінних умов.

     Баланс  є основною формою звітності комерційного банку, що показує стан активів, зобов'язань  та капіталу банку на певну дату (Додаток 4).

     Призначення балансу — дати повну картину  обліку операцій комерційного банку. Ця форма звітності відповідає діючому  плану рахунків для комерційних  банків.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Як  вже зазначалося, згідно з українським законодавством, аудит — це перевірка оприлюдненої бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності діючому законодавству та встановленим нормативам.

     Організацію аудиту проводить Аудиторська палата України, яка згідно із законодавством є неурядовим органом. Метою діяльності палати є створення системи незалежного  фінансово-господарського контролю у  формі аудиту, який дає об’єктивну оцінку фінансовому стану підприємства, сприяє раціональному господарюванню, та своєчасно запобігає банкрутству  власника, забезпечує достовірний контроль за документами і видатками власників  та одночасно оберігає інтереси держави.

    Аудит на сучасному етапі розвитку поділяють  на добровільний і обов’язковий для  підприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов’язковому аудиту. Перелік підприємств визначають органи державного управління за дорученням уряду залежно від певних економічних критеріїв – виду власності і форми діяльності. При добровільному необхідно укласти договір на проведення аудиту (приклад договору наведений у Додатку 1).

    Організаційно – методична підготовка аудиту починається  з вивчення стану економіки об’єкта  аудиту.

    Як  джерело інформації використовується виробничо – фінансовий план (бізнес – план) економічного і соціального  розвитку, річну і періодичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній (Додаток 9); Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини і на підставі цього аудиторська служба розробляє програму аудиту (приклад програми в Додатку 2), яка затверджується керівником, який призначив аудит. У ній зазначають об’єкт контролю, його зміст, послідовність перевірки.

     Потім визначають методичні прийоми і  контрольна аудиторські процедури, і конкретизують ці питання при  розробці плану – графіку аудиту, який встановлює термін перевірки кожного  об’єкта.

     При проведенні аудиту необхідно звернути особливу увагу на наявність акту ревізійної комісії. Адже, як засвідчує  практика, бувають випадки, коли акти перевірок ревізійної комісії відсутні. А за наявності вони інколи обмежуються  вказівками на незначні порушення й  фіксацією результатів поверхового  аналізу фінансово-господарської  діяльності за звітний рік.

     Правління зобов'язане одночасно з річним балансом підготувати:

• розмір балансового прибутку;
• розмір відрахувань до резервного фонду;
• розподіл чистого прибутку між акціонерами;
• розмір нерозподіленого прибутку.

           Джерелами інформації – є законодавство з питань фінансово-господарської діяльності, обліку і контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і баланси, нормативно-методичні документи з інвентаризації, обліку, звітністю і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішень щодо них, рішення за результатами господарської діяльності, первинні документи і облікові регістри, поточна та річна звітність підприємства.

     Особливості методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізація його результатів полягають  у суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку, його організації  і методології, а також безпосереднього  контролю якості стану обліку і звітності. 
 
 
 

Розділ 2. Фінансово-економічний аналіз діяльності акціонерного банку "Діамант" 

1. Організаційно-економічна характеристика банку

     Акціонерний банк "Діамант" створений за рішенням Установчих зборів засновників (протокол №1 від 1993 р.) у формі закритого  акціонерного товариства i зареєстрований Національним банком України 17.11.1993 р. за № 212 (Додаток 3, ст.2).

     Вiдповiдно  до рішення Установчих зборів (протокол №1 від 01 серпня 2008 р.) Акціонерний банк "Діамант" створений шляхом перетворення та є правонаступником усього майна, а також усіх прав i обов’язків за договорами (контрактами, угодами) та зобов'язаннями Акціонерного банку "Діамант", створеного у формі закритого акціонерного товариства згідно рішення Установчих зборів (протокол №1 від 28 вересня 1993 року) i зареєстрованого Національним банком України 17 листопада 1993 року за реєстраційним  номером 212.

     Банк  є відкритим акціонерним товариством  відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 26 вересня 2008 року та входить  до банківської системи України.

     Юридична  адреса Банку: 04070, Україна, місто Київ, Контрактова площа, 10 А.

     Основними продуктами бізнесу є:

• кредитні продукти;
• депозитні продукти;
• операції з банківськими металами;
• розрахунково-касові операції;
• неторгові операції.

     Банк  є унiверсальним за колом клiєнтiв, що обслуговуються, та перелiком виконуваних  операцiй. У 2008 роцi Банк здiйснював подальше закрiплення позицiй на ринку банкiвських послуг України та розширення присутностi у регiонах.