Облік запасів

     Включення транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні здійснюється у разі, якщо можна  достовірно визначити суми таких  витрат, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів.

     Вартість  готової продукції, товарів, виробничих запасів тощо, що відвантажені, до переходу від підприємства покупцеві ризиків  і вигод, пов'язаних з правом власності  на них, а також вартість запасів, які передані підприємством на відповідальне зберігання, комісію, переробку (давальницька сировина), відображаються на окремих субрахунках рахунків обліку відповідних запасів.

     Іноді бувають випадки, коли запаси надійшла на склад підприємства, а документі  від постачальника поки не отримані. Інструкцією № 291 бухгалтерський облік таких операцій не передбачен, тому підприємство самостійно прийняло рішення про порядок обліку таких поставок і відобразило його у наказі про облікову політику підприємства.

     Бухгалтерський облік запасів, які надійшли без документів постачальника, на підприємстві ведеться на за балансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» до отримання документів.

     Запаси  придбані підприємством за контрактами  на імпорт товарів враховуються на рахунку 28 на підставі вантажної митної декларації (ВМД). До вартості імпортованих товарів входять послуги на митне оформлення та зберігання на митному терміналі. Оплата імпортованих товарів (відливки сталеві та сталь оцинкована з полімерним покриттям) відбувається платіжним дорученням на перерахунок валюти з поточного рахунку підприємства, при нестата валюти вона зокуповується згідно замовлення на придбання валюти.

     Видача  виробничих запасів зі склада в цех  для виготовлення продукція розглядається як передача їх у виробництво.

     Рух ліцензованих запасів відображається у журналі придбання брухту та відходів чорних та кольорових металів  на підставі актів .

     Якщо  запаси придбані підзвітною особою (працівником  підприємства) за готівку, то підставою для визначення вартості при їх оприходувані, згідно представлених цією особою авансовому звіту, виступає товарний чек та чек РРО або квитанція прибуткового ордеру.

     Облік витрат ГСМ відбувається за даними подорожніх листів службового автомобіля та обліка транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.98р. №74.

     Подорожній  лист оформлюється тільки на один день, при умові здачі водієм Подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадку виїзда в інше місто, коли водій виконує завдання на протязі більше однієї доби згідно з наказом на підприємстві.

     По  закінченні роботи водій здає подорожній лист, в якому механік проставляє дані спідометру та залишки палива у баку автомобіля при повернені у гараж.

     На  підставі підсумкових даних облікових  регістрів по витратах ГПМ за місяць складається відомість обліку витрат ГПМ по автомобілях за місяць, яка  передається в бухгалтерію підприємства для перевірки і відображення фактичних витрат ГПМ у бухгалтерському обліку.

     На  підприємстві ведеться облік не тільки надходження запасів, але й його реалізація, відвантаження.

     Співробітник  бухгалтерії за даними відділу реалізації створює рахунок-фактуру на сплату придбаного товару або готової продукції.

     За  виставленим рахунком підприємство-покупець здійснює оплату. Для отримання сплаченої продукції до бухгалтерії надається покупцем довіреність . Після перевірки співробітником бухгалтерії наявності сплати на правильності оформлення документів складається видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. На підставі цих документів відбувається відвантаження ТМЦ зі складу підприємств. До пакету необхідних документів ще надається сертифікат якості на готову продукцію та податкова накладна.

     Данні первинного обліку на підприємстві згруповуються у оборотно-сальдову відомість.

     У другому розділі балансу «Оборотні  активи» статтю «Виробничі запаси», однойменну із синтетичним рахунком 20, вказують на підставі сальдо обротно-сальдової  відомості. На підставі цих же реєстрів вказують у цій же статті сальдо за іншими рахунками класу 2 «Запаси», зокрема, відображають сальдо за синтетичними рахунками 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати».

     Статтю  «Незавершене виробництво» за рахунком 23 «Виробництво» записують на підставі сальдо обротно-сальдової відомості і звіряють з Даними «Виробничих звітів».

     Статтю  «Готова продукція» заповнюють шляхом переносу сальдо з обротно-сальдової  відомості за однойменним рахунком 26.

     Статтю  «Товари» заповнюють на основі сальдо субрахунку 281 «Товари на складі».

     Основою для складання «Звіту про фінансові  результати» ф.№2 є дані аналітичного обліку за рахунками, що належать до сьомого  та дев'ятого класів

     Так, виручку від реалізації продукції, товарів, послуг зараз обліковують  за кредитом однойменних субрахунків 701,702,703, які відкривають до синтетичного рахунка 70 «Доходи від реалізації». За дебетом цих субрахунків відображають лише суму податку на додану вартість та акцизного збору, оскільки собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт та послуг обліковують за дебетом однойменних субрахунків 901,902, 903 відкритих до синтетичного рахунка 90 «Собівартість реалізованої продукції».

     За  статтею «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»  показують фактичну суму обороту за кредитом рахунка 70 «Доходи від реалізації», а не власне їх вартості за цінами реалізації, тобто в тому числі з сумою податку на додану вартість і акцизного збору. Це зумовлено методикою бухгалтерських записів, пов'язаних із реалізацією продукції, робіт, послуг і товарів та нарахування платежів у бюджет і оплатою придбаного покупцями.

     За  статтею «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»  відображають суму дебетового обороту  за однойменним рахунком 90, що дає  можливість записати його, як і суму виручки, на основі даних звіту «аналіз рахунку».

     Визначена сума не є прибутком у традиційному розумінні цієї категорії, оскільки у статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»  відображають не комерційну, а їхню виробничу собівартість. Тому при аналізі рентабельності виробництва з метою визначення саме комерційної собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно врахувати адміністративні витрати, витрати на збут, які відображені у цьому звіті за наступними статтями.

     Типові  операції за рахунком 20 “Виробничі запаси” наведено в таблиці  

 

Таблиця

     Типові  операції за рахунком 20 “Виробничі запаси”  

 

7. Облік МШП. 

     Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів  дещо відрізняється, оскільки вони належать до особливого виду товарно-матеріальних цінностей:використовуються протягом тривалого терміну, а тому свою вартість втрачають поступово і на них нараховують знос.

     Згідно  П(С)БО 9 до складу запасів відносять  МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не більше одного року.

     Вартість  і кількість виданих предметів  потрібно відобразити під звітом користувачів аж до закінчення терміну  використання, тому в складі синтетичного рахунка 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” варто передбачити спеціальний субрахунок для обліку тих предметів, що перебувають в експлуатації.

     Первісною вартістю МШП, придбаних за плату, є  собівартість яка складається з  таких витрат:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
• суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування МШП до місця їх використання;
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням МШП і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

     Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів має специфічні особливості лише при передачі в експлуатацію та в процесі використання, оскільки надходження їх на підприємства відображають подібно до решти товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, при видачі за накладними (вимогами) або відомостями працівникам підприємства інструменту, пристосувань, спецодягу, спецвзуття, господарського інвентарю їх відображають у спеціальних особових картках, що відкривають на кожного працівника, який їх отримав, де вказують кількість, вартість, нормативний термін служби. На малоцінні та швидкозношувані предмети відповідно до матеріально відповідальних осіб на виробництві (начальників цехів, бригадирів та ін.) щороку складають у двох примірниках інвентарні описи, де відображають за кожним найменуванням їх загальну кількість, що відповідає даним особових карток.

     Записи  в картках чи книгах складського  обліку з надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів проводять  на основі документів постачальників або на основі відомостей на поповнення чи вилучення постійного запасу інструментів: вибуття відображають згідно з вимогами керівників тих структурних підрозділів, де необхідне використання цих предметів. Списують малоцінні та швидкозношувані предмети з підзвіту цих керівників за актами на списання інструментів чи інвентарю, спеціалізованих для окремих їх видів. При цьому працівники, які звільняються, мають повернути предмети, що не відслужили нормативного терміну експлуатації або відшкодувати їх вартість.

     У бухгалтерії підприємства облік  малоцінних і швидкозношуваних предметів здійснюють у загальному порядку, як і решти матеріалів, за наступною кореспонденцією.

     Слід  пам’ятати, що нарахування зносу  малоцінних і швидкозношуваних предметів  проводиться лише за такими з них, термін служби котрих перевищує один рік. Однак їх на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” не обліковують, оскільки для цього призначений субрахунок 112 “Малоцінні необоротні активи”, на які знос нараховують, відповідно до терміну їхньої служби або шляхом віднесення у витрати виробництва 50% від їхньої вартості при передачі в експлуатацію з подальшим дорахуванням решти 50% при списанні цих предметів чи відразу в розмірі 100% при передачі їх в експлуатацію. Знос спеціального інструменту та пристосувань можна нараховувати за нормами, встановленими згідно з випуском продукції за планом або ж у розмірі 100% при передачі в експлуатацію. Конкретний розмір нарахування зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів визначається і затверджується на підприємстві до початку року в наказі про облікову політику і протягом нього не змінюється. При цьому слід мати на увазі, що до рахування зносу при списанні таких предметів проводять на суму за мінусом вартості відходів (брухту, палива), які оцінюють за вартістю можливого використання чи реалізації, а знос предметів, виданих в експлуатацію, але не пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, робіт і послуг підприємства, нараховують у розмірі 100% від вартості та не включають у валові й виробничі витрати, а списують за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

     Схема обліку зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів ідентична з обліком  власне таких предметів, оскільки здійснюється в тих самих облікових реєстрах.

     Типові  операції за рахунком 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” наведено в таблиці

 

      Таблиця

     Типові  операції за рахунком 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” наведено в таблиці

 

     Висновки  і пропозиції 

     Основу  оборотних активів підприємства складають його запаси. Під запасами розуміють різноманітні матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності і містять у собі різноманітні матеріали, товари, готову продукцію і не завершене виробництво.