Облік запасів

     Облік бланків суворої звітності матеріально відповідальної особи здійснюють у картках ( книгах) складського обліку по кожному найменуванню за кількістю і номінальною вартістю. Надходження та витрачання зазначених бланків оформляють, як і операції по надходженню і витрачанню коштів. Дані про рух білетів, талонів, акцій, облігації тощо, відображають у звітах матеріально-відповідальних осіб та інших реєстрах (сальдові відомості, відомості обліку руху товарно-матеріальних цінностей та інші аналогічні реєстри) окремими пропозиціями подібно до обліку в місцях зберігання.

     Працівники  бухгалтерії порівнюють дані про  рух продукції і матеріалів з  даними, наведених у виправдних документах,доданих  до звіту, після чого його таксують. Повноту оприбуткування матеріалів, одержаних зі сторони, перевіряють зіставлянням із відповідними регістрами.

 

5. Методи оцінок  запасів при надходженні  і вибутті. 

     Для обліку предметів і продуктів  праці, виробничих запасів, матеріальних цінностей та інших запасів важливе  значення має правильна оцінка їх. У синтетичному обліку запаси оцінюють за фактичною собівартістю виробництва або придбання, враховуючи ї витрати на доставку їх у господарство.

     Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первиною вартістю.

     Первиною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасу, яка складається з фактичних витрат:

• Сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.
• Сум ввізного мита.
• Сум непрямих податків в зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству.
• Транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за навантажувально-розвантажувальними роботами, тощо). Транспортно–заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних  витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунку обліку запасів, щомісячно розподіляються між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду (місяця) і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатні передані, тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних затрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток  транспортно-заготівельних  витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітній місяць на суму залишку запасів на початок місяця, і запасів, що надійшли за звітній період.
• Інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях.

     Запаси  на підприємство можуть надходити в  результаті:

     – придбання за плату;

     – виготовлення власними силами підприємства;

     – внесення до статутного капіталу підприємства;

     – безоплатного отримання;

     – обміну (на подібні та неподібні  активи);

     – інших надходжень (від ліквідації основних засобів, списання малоцінних необоротних матеріальних активів, отриманих у процесі капітального ремонту, відходів виробництва тощо).

     Первинною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їх виробнича  собівартість, яка визначається за  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 16 «Витрати».

     Первинною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

     Первинною вартістю запасів, одержаних підприємством  безоплатно,  визначається їх справедлива  вартість.

     Первинна  вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

     Первинною вартістю запасів, що придбані в обмін  на не подібні запаси, визначається справедлива вартість придбаних  запасів.

     Не  включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

• Понаднормові витрати і нестачі запасів.
• Проценти за користування позиками.
• Витрати на збут.
• Загальногосподарські та інші витрати, які безпосередньо пов’язані в придбанням і доставкою запасів та приведення їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

     Первинна  вартість запасів у бухгалтерському  обліку не змінюється, крім випадків, передбачених цим Положенням (стандартом).

     Вартість  придбаних матеріальних цінностей складається з їх фактурної вартості відповідно до рахунків постачальників з урахуванням торгової націнки і транспортно-заготівельних витрат; витрат на відрядження шоферів і вантажників, безпосередньо пов’язаних з придбанням цінностей; витрат на використання тари; суми нестач сировини і матеріалів у дорозі у межах встановлених норм природних втрат. При цьому оплата праці працівників (постійних) на складах і витрати на експлуатацію складів у вартість придбаних матеріальних цінностей не входять, а відносяться на рахунок загальногосподарських витрат.

     Вартість  тари, яка не повертається постачальникам і не включена в ціну придбаних  матеріальних цінностей, а також  витрати на їх ремонт  відносять  на собівартість придбаних матеріальних цінностей, крім вартості цієї тари по ціні можливою їх використання чи реалізації.

     Прийняті  матеріальні цінності на відповідальне  збереження, а також сировина і  матеріали давальців, прийняті без  оплати за договорами на переробку, обліковують  на за балансовому рахунку по ціні, передбаченій у договорах.

     Виготовлені в сільськогосподарських підприємствах  на власних допоміжних виробництвах матеріальні цінності оцінюють відповідно до складеної калькуляції за плановою собівартістю, яку наприкінці року коригують до рівня фактичної.

     Металобрухт від списання старих сільськогосподарських машин і знарядь оприбутковують по цінах на брухт відповідного металу; запасні частини від  старих машинних механізмів – по прейскурантних цінах, скорегованих на процент придатності, а також з урахуванням відповідної частини витрат на ліквідацію основних засобів.

     Підприємство при надходженні виробничих запасів на підприємство з першого місяця, який є наступним після надходження, нараховує на них амортизацію.

     Серед всіх методів нарахування амортизації  підприємство користується кумулятивним методом.

     Наприклад: підприємство придбало шифер. Первісна вартість 10000 грн. очікуваний термін експлуатації – 5 років. 

     

     де  S—сума чисел,

         N— кількість років корисного використання об’єкта.

 

      =15 

     Згідно  з П(С)БО 9 запаси при їх вибутті (відпуску) у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті застосовують методи:

     - ідентифікованої собівартості відповідної  одиниці запасів; 

     - середньозваженої собівартості;

     - собівартості перших за часом  надходження запасів (ФІФО);

     - нормативних затрат;

     - ціни продажу. 

     Для запасів, що мають однакове призначення  та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

     Оцінка  відпущених запасів за ідентифікованою  собівартістю може застосовуватися  підприємством у випадку, якщо запаси не замінюють один одного або відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, або їх первісна вартість визначена з ідентифікованої вартості (автомобілі, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння тощо).

     Метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

     1) оцінка за щомісячною середньозваженою  собівартістю проводиться щодо  кожної одиниці запасів діленням  сумарної вартості залишку таких  запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

     2) оцінка за періодичною середньозваженою  собівартістю запасів проводиться  щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

     Оцінка  запасів за методом ФІФО базується  на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

     Метод нормативних затрат при оцінці вибуття  запасів базується на застосуванні затверджених підприємством норм витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Норми розраховуються з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних підприємство повинно регулярно аналізувати відхилення від норм та у разі необхідності переглядати встановлені норми.

     Оцінка  готової продукції (робіт, послуг) за нормативними затратами на дату балансу коригується до фактичної виробничої собівартості.

     Оцінка  за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо застосування інших методів  оцінки вибуття запасів не виправдано) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

     Вартість  малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

     Запаси  відображаються у фінансовій звітності  за найменшою з двох оцінок: первісною  вартістю або чистою вартістю реалізації.

     Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

     Перегляд  первісної вартості запасів і  коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.

 

Синтетичний і аналітичний  облік надходження  і вибуття запасів. Регістри обліку

     Синтетичний облік наявності та руху запасів  на підприємстві, що досліджується, здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291.