Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

      Облік розрахунків з оплати праці проводиться  на підставі Типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками  і службовцями по заробітній платі, затверджених наказом Міністерством  статистики України від від 22 травня 1996 року N 144.

      Заробітна плата на підприємстві може виплачуватися  протягом трьох, в окремих випадках — протягом п'яти робочих днів (для виплати зарплати віддаленим підрозділам залізничних та морських підприємств).Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці, касир повинен здати депоновану суму зарплати до банку.

      Для виплати заробітної плати через  установи банку підприємство подає до банку (з яким укладено відповідний договір) розрахункову  відомість, в якій по кожному працівникові вказано ідентифікаційний код; прізвище, ім'я і по батькові; суму заробітної плати до виплати.

      Працівники  підприємства повинні відкрити в  даній установі банку рахунки, на які й будуть потрапляти кошти, перераховані підприємством. Працівники можуть отримувати ці кошти в касі банку чи отримати банківські пластикові картки, за допомогою яких можна розраховуватися за куплені товари або отримувати необхідну суму готівки з банкомату. Також працівники можуть вносити кошти на свій рахунок через касу банку. На залишок коштів, які знаходяться на рахунку нараховуються відсотки [7].

2.4. Організація обліку  відпусток та допомоги з тимчасової непрацездатності 

      Законом України "Про відпустки" від 15.11.96 р. № 504/96-ВР визначені наступні види відпусток:

      — основна і додаткова відпустка;

      — додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;

      — творча відпустка;

      — соціальна відпустка;

      — відпустка без збереження заробітної плати[5].

      Оплата  щорічної основної і додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, творчої відпустки входить у фонд заробітної плати. Законом України "Про відпустки" встановлена мінімальна основна відпустка за відпрацьований рік тривалістю не менше 24-х календарних днів (ст. 6), а працівникам молодше 18 років — 31 календарний день, інвалідам І і II груп — 30, III групи — 26 календарних днів. Окремі категорії працівників мають основну відпустку іншої тривалості (до 56 календарних днів). Крім основної відпустки ряд працівників мають право на додаткову відпустку, але загальна тривалість основної та додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів.

      Для працівників, що мають дітей, святкові та неробочі дні, при визначенні тривалості відпустки, не враховуються (ст. 73 КЗПП).

      Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

      Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

      Ряду  працівників законодавством передбачено додаткові відпустки: за роботу в шкідливих умовах; з ненормованим робочим днем, які зайняті в окремих галузях народного господарства; в зв'язку з навчанням; в інших випадках, передбачених законодавством. Так, студентам-вечірникам вузів III та IV рівнів акредитації першого та другого курсів надається відпустка тривалістю 20 календарних днів, третього і наступних курсів — 40 календарних днів на рік на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, здачі заліків та іспитів, а заочникам, незалежно від рівня акредитації вузу, відповідно 30 та 40 календарних днів. Для здачі державних іспитів надається відпустка строком 30 календарних днів, а на період підготовки та захисту дипломних робіт для вузів нижчого рівня — 2 місяці, вищого — 4 місяці.

      Окремі  працівники мають право на соціальні  відпустки: в зв'язку з вагітністю та пологами — 126 календарних днів (70 календарних днів до пологів та 56 календарних днів після пологів, а жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів); при усиновленні новонародженого — 56 календарних днів; по догляду за дитиною віком до 3-х та 6-ти років. Такі відпустки оплачуються за рахунок спеціальних фондів (фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

      Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у  тому числі й у разі тривалого  перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

      Сума  відпускних нараховується виходячи з середнього заробітку за 12 місяців, що передують відпустці (у перший рік 6 місяців). Зарплату за 12 місяців, чи за менший період роботи, ділять на кількість календарних днів за ці місяці і множать на кількість календарних днів відпустки. Для визначення календарних днів у періоді з загальної кількості днів у періоді віднімають кількість святкових та неробочих днів. До святкових днів відносяться: новий рік, Різдво Христове, 8 березня, І та 2 травня, 9 травня, 28 червня (День Конституції), 24 серпня (День Незалежності України). До неробочих днів належать один день (неділя) Паски та один день (неділя) Трійця, заробітна плата за дні відпустки оформлюється спеціальним розрахунком (типова форма № П-6, затверджена наказом Мінстату України від 09.10.95 р. № 253).

      На  початку року на кожному підприємстві складається графік надання чергових відпусток з урахуванням потреб безперебійного забезпечення виробництва та бажань працівників. Графік узгоджують з профспілковим комітетом чи іншою стороною, уповноваженою представляти колектив. Після узгодження графіка він затверджується наказом по підприємству.

      На  підставі затвердженого графіка  надання відпусток кожен місяць видаються накази (розпорядження) про надання відпустки конкретним працівникам. Накази (розпорядження) можуть бути як груповими, так і індивідуальними. На підставі наказу робиться розрахунок відпускних. З наказом та розрахунком відпускних обов'язково ознайомлюють працівника.

      Відпускні працівник має отримати не пізніше  ніж за три дні до початку відпустки [8].

      Перерахування коштів на рахунки фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку. Кошти фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрачаються на:

1. Виплату допомоги з тимчасової втрати працездатності;
2. По вагітності та пологам;
3. При народженні дитини та догляду за нею до досягнення 3-го віку;
4. Видаються кошти на поховання;
5. Проведення витрат на часткове утримання санаторіїв, профілакторіїв.

     Допомога  при тимчасовій непрацездатності виплачується особам у найближчій після призначення допомоги термін, встановлений для виплати заробітної плати.

     Лікарняні виплачуються в таких випадках:

1. При захворюванні або травмі, на пов’язаній з нещасним випадком на виробництві;
2. При хворобі дитини до 14 років та необхідності догляду за нею;
3. При хворобі члена сім’ї та необхідності догляду за ним;
4. При карантині накладеному органами саніпідем  служби;
5. При санаторно-курортному лікуванні.

     Перші 5 днів хвороби оплачує власник  за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи, останні дні хвороби виплачуються за рахунок фонду.

     Лікарняні працівників оплачуються згідно з графіком роботи підприємства за робочі дні, які припадають на дні  тимчасової непрацездатності.

     Період  хвороби визначають у календарних днях.

     Допомога  у зв’язку з хворобою не надається:

1. У разі одержання травм або захворювання при здійсненні злочина;
2. У разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи, або симуляцій хвороби;
3. За час перебування під арештом;
4. За час примусового лікування призначеного за постановою суду;
5. У разі тимчасової непрацездатності, що сталася внаслідок алкогольного, наркотичного та токсичного сп’яніння;
6. У разі порушення особою режиму встановленого лікарем.

     Розмір  допомоги залежить від середньої заробітної плати і страхового стажу працівника. Страховий стаж – це період часу, протягом якого працівник працює на підприємстві. Для розрахування середньої заробітної плати беруть всі суми виплат нараховані особі за фактично відпрацьовані робочі дні за останні 6 місяців, ділять на фактично відпрацьовані робочі дні і множать на відсотки за стаж.

     Якщо  стаж працівника до 5 років, то йому виплачується 60% від нарахованої суми лікарняних, якщо стаж від 5 – 8 років, то виплачують 80% від нарахованої суми лікарняних, якщо стаж понад 8 років – 100% лікарняних [13]. 

      2.5. Облік відрахування у фонди соціального захисту 

      Величина  заробітної плати, яку виплачують працівнику за виконану ним роботу, залежить від  складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основну заробітню плату розраховують на підставі тарифних розрядів, погодинних тарифних ставок, норм виробітку, норм часу та посадових окладів.

      Крім  основної заробітної плати деяким працівникам можуть збільшувати тарифні ставки або посадові оклади. Працівникам зайнятим на роботах пов’язаних з шкідливими умовами праці зарплата підвищується на 10%. З метою посилення матеріальної зацікавленості і підвищені кваліфікації працівників можуть встановлюватись певні класи:

• Трактористам-машиністам, майстрам рослинництва І класу проводиться надбавка у розмірі 20%, а трактористам-машиністам і майстрам рослинництва ІІ класу – 10%;
• Підмінним працівникам в тваринництві виплачується надбавка у розмірі 10% від середнього заробітку працівників, яких вони підміняють;
• Водіям І класу нараховується надбавка у розмірі 25% від тарифної ставки за відпрацьований час, водіям ІІ класу – 10%;
• Майстрам тваринництва І класу – 20%, ІІ класу – 10%.

      Надбавки  за безперервний стаж роботи за спеціальністю  в даному господарстві можуть встановлюватись  в таких розмірах:

         Від 3-5 р. – 8%;

               5-10 р. – 10%;

               10-15 р. – 13%;

               15 і більше – 16%.

      Кодексом  законів «Про працю» забороняється  робота у вихідні і святкові дні.

      Як  виняток допускається робота, якщо:

1. Виникли нещасні випадки;
2. Для ліквідації наслідків стихійного лиха;
3. Виконання невідкладних та непередбачуваних робіт.

      Робота  у вихідні може компенсуватись, за згодою сторін, іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

      Нічним  вважається час з 22.00 до 6.00 ранку, оплата в цей час здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється колективним договором, але не нижче 20% від тарифної ставки за кожну годину нічного часу.

      Законодавство України передбачає утримання із нарахованої заробітної плати працівників  підприємства, частини грошей, що обумовлено системою оподаткування.

      До  обов’язкових видів утримань із заробітної плати належать:

1. Податок з доходів фізичних осіб – 15%;
2. Внески до пенсійного фонду – 2%;
3. Внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 0,5%, якщо заробітна плата менше прожиткового мінімуму, якщо більша – 1%;
4. Внески до фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,5%.

      Утриманню із заробітної плати підлягає одержаний  за звітній місяць аванс та профспілкові внески – 1%. Одним із видів утримань є своєчасно не повернені підзвітні суми, відшкодування від нестач та псування цінностей. Із заробітної плати утримують і інші платежі: за заявами працівників, а також за виконавчими листами.

      Виконавчий  лист є виконавчим документом спрямованим на примусове виконання рішення суду.

      Сума  всіх відрахувань із заробітної плати  не повинна перевищувати 50% від нарахованої  заробітної плати [13].