Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Октября 2011 в 20:08, курсовая работа
Мета курсової роботи - розкриття основних видів нарахувань на оплату праці, виявлення основних форм, видів і систем оплати праці, які діють на підприємстві.
В даній роботі були виконані такі завдання:
Аналіз фонду оплати праці.
Визначення порядку оформлення й обліку розрахунків з оплати праці.
Організація нарахування та утримання з заробітної плати у фонди соціального захисту.
ВСТУП……………………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ
Основні напрями реформування оплати праці в Україні…………………..5
Форми та системи оплати праці……………………………………………...7
РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ НАРАХУВАННЯ І УТРИМАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Порядок оформлення й облік розрахунків з оплати праці………………..12
Облік використання робочого часу і виробітку…………………………...15
Організація нарахування і виплати заробітної плати……………………...19
Організація обліку відпусток та допомоги з тимчасової непрацездатності………………………………………………………………………………26
Облік відрахування у фонди соціального захисту…………………………30
Синтетичний і аналітичний облік оплати праці…………………………...32
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………………...34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...……………………………………………..38
У ринковій економіці існують такі функції заробітної праці:
1. Відтворювальна - як джерело відтворення робочої сили, і засобу залучення людей до праці;
2. Стимулююча - встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів праці;
3. Регулююча - як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон'юнктури;
4. Соціальна - забезпечення соціальної справедливості, однакові винагороди за однакову працю.
Форми оплати праці наведені
на рис. 1.1.
Рис. 1.1
Форми і системи оплати праці
Цей
підрозділ свідчить що основними
формами оплати праці і відповідно
обліковими показниками є відрядна
і погодинна. Форми і системи оплати
праці на підприємстві регулює керівник
підприємства. Держава здійснює регулювання
оплати праці шляхом встановлення мінімальної
заробітної плати і податкової соціальної
пільги [14].
Первинні документи по обліку праці і заробітної плати, що надходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (ф. № П-49). При значній кількості первинних документів по обліку виробітку робітників для складання розрахунково-платіжних відомостей використовують дані накопичувальних карток виробітку і заробітної плати (ф. № П-55 і ф. № П-56).
Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з робітниками і службовцями.
Основні
документи для складання
Рис.
2.1. Документи для складання
Розрахунково-платіжні відомості містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати і суми, що належать видачі на руки.
Підприємства
замість розрахунково-
На платіжних відомостях повинен бути надпис про дозволення видачі грошових коштів із каси, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером, із зазначенням суми і строку, виплати (як правило, протягом трьох днів, враховуючи день одержання грошових коштів в банку).
Після закінчення трьох днів, встановлених для виплати заробітної плати, касир перевіряє у. платіжній відомості підписи в одержанні коштів і підраховує суму виплаченої заробітної плати. Своєчасно не одержана робітниками і службовцями заробітна плата депонується, тобто напроти, прізвища осіб, які її не одержали, проставляється штамп або пишеться від руки «Депоновано». Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати (ф. № П-11). Виплачена за платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером (ф. № КО-1). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок. При цьому в об'яві на внесення готівки зазначається «Депонентські суми». Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству за його першою вимогою. В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за реєстром (або книгою) невиданої заробітної плати й оформляється видатковим касовим ордером.
Депоновану заробітну плату підприємство зберігає на своєму рахунку в банку протягом трьох років, після чого вона підприємствами всіх форм власності підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця (наказ Мінфіну України від 09.08.93 № 55). За несвоєчасне перерахування до бюджету зазначених депонентських сум стягується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
На
підставі розрахунково-платіжних
Синтетичний облік розрахунків з оплати праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками:
661
«Розрахунки за заробітною
662 «Розрахунки з депонентами»,
663 «Розрахунки за іншими виплатами».
Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями з оплати ведеться в картках - особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої .заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.
Аналітичний
облік депонованої заробітної плати
ведеться по кожній незатребуваній сумі
безпосередньо в реєстрі або книзі обліку
депонованої заробітної плати. Виплата
такої заробітної плати оформляється
видатковим касовим ордером [8].
2.2.
Облік використання
робочого часу
і виробітку
Робочий час — це встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого працівник повинен виконувати свої обов'язки за трудовим договором.
Норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50, глава IV Кодексу законів про працю України).[6]
Регулювання робочого часу здійснюється нормативно-правовими актами у сфері праці, угоди і колективними договорами.
Робочий день - це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання.
Нормування робочого часу протягом календарного тижня є робочий тиждень - максимальна тривалість роботи протягом тижня. При п'ятиденному робочому тижні встановлена тривалість робочого тижня - 40 годин, яка поширюється на всіх працівників, фахівців та керівників, крім тих, для яких законодавчо встановлена скорочена тривалість робочого часу.
Статтею 51 КЗпП України передбачено скорочену тривалість робочого часу:
1)
для працівників віком від
16-ти до 18-ти років - 6-годинний
робочий день при шестиденному
робочому тижні, тобто 36-
2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більше 36 годин на тиждень[7].
Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку.
При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці (що знаходиться у відділі кадрів) робиться позначка про його зарахування на підставі Наказу керівника підприємства.
На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку, в якій зазначають необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія відкриває особову картку кожному працівникові.
Табельний облік ведеться
Облік використання робочого часу ведеться у Табелі обліку використання робочого часу за місяць (ТФ №П-13).
Завданнями
а) контроль за явкою на роботу і залишенням роботи;
б) виявлення причин залізнень або неявки на роботу;
в) одержання даних про фактично відпрацьований працівниками час, склад робочого часу;
г) складання звітності про наявність працюючих та її рух, про стан трудової дисципліни.
До табеля заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по кожному цеху і відділу табельниками або бригадирами, майстрами та ін. У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу (за допомогою умовних позначок - шифрів).
На деяких підприємствах табельний облік спрощено, і у табелі відзначають лише відхилення від нормальної тривалості робочого дня (запізнення, прогули), неявки на роботу із поважних причин (відпустка, відрядження тощо), понаднормові роботи та ін. У цьому випадку по закінченні місяця підраховують загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів та інших втрат. Із загального календарного фонду відраховують усі витрати й отримують фактично відпрацьований час. Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах і передаються до бухгалтерії. Ці дані необхідні для контролю за використанням робочого часу і для нарахування заробітної плати працівникам підприємства за звітний місяць.
Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідно точно обліковувати виробіток продукції або обсяг робіт, виконаних кожним працівником.
Залежно
від технології та організації виробництва
застосовують різні системи обліку
продукції або виконання робіт.
Під обліком виробітку
Облік виробітку робітниками-відрядниками у промисловості здійснюють за типовими формами і залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації та оплати праці в рапортах про виробіток, у маршрутних листках, відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах.
Роботи можуть виконуватися одним робітником або бригадою. На багатьох підприємствах широко застосовують бригадний підряд, який є основою обліку виробітку. Використовуються такі системи обліку виробітку - поопераційний, за кінцевою операцією та інвентарний.
Послідовне виконання обсягу робіт фіксується в індивідуальних або бригадних нарядах, які здаються до бухгалтерії, машинолічильного бюро або обчислювального центру для нарахування заробітної плати. Наряди містять такі реквізити: номер наряду, дату видачі, прізвище, ім'я та по батькові, табельний номер робітника, шифр цеху, дільниці, вид оплати, операції, деталі, виробничі витрати, кількість виробітку в натуральному виразі, норму часу, розцінку за розрядом роботи.
Система обліку виробітку за кінцевою операцією і виробленою продукцією передбачає облік готових виробів, прийнятих відділом технічного контролю для здачі на склад або передачі на іншу виробничу дільницю. Вона найбільш поширена при бригадній формі організації праці, передбачає закріплення за групою робітників єдиного завдання, колективну відповідальність і оплату за результатами праці. При цьому праця бригади за зміну є закінченим циклом виробництва із здачею готової продукції згідно з приймально-здавальними накладними на склад.
Первинними
документами про виробіток є
рапорти або відомості
Крім оплати відпрацьованого часу, виконаного обсягу робіт і виготовленої продукції, заробітну плату нараховують відповідно до чинного законодавства, а також виходячи з інших умов або причин, що мають відношення до діяльності даного підприємства. Так, операції, передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати - за листками на доплату. Оплату часу простоїв не з вини робітників оформлюють листком обліку простоїв. На оплату виправлення браку продукції виписують окремий наряд з позначкою "Виправлення браку".
Информация о работе Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу