Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

      Оплата  працівникам часу, протягом якого  вони не працювали (виконання державних або громадських обов'язків, оплата пільгових годин матерям для догляду за дітьми до одного року, доплата підліткам до середнього заробітку за скорочений робочий день, оплата чергових відпусток, тимчасової непрацездатності тощо), здійснюється за даними довідок-розрахунків та інших додаткових документів (наказів директора підприємства, лікарняних листків тощо) [14]. 

2.3. Організація нарахування  і виплати заробітної  плати

      Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на багатьох підприємствах здійснюють у Розрахунковій або Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші нарахування), а в правій - утримання за їх видами і суми до видачі.[10]

      Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

      Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах за категоріями працівників і видами заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності з праці та заробітної плати, контролю за її використанням та напрямками витрат.

      Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів.

      Для нарахування основної заробітної плати  працівникам з погодинною оплатою  праці необхідно мати відомості  про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів керівника підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

      Якщо перед настанням тимчасової непрацездатності або в інших випадках, коли нарахування провадяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не отримував заробітної плати, розрахунки провадяться виходячи із встановлених йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу [8].

      Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки обліковуються у календарних днях.

      Святкові  та неробочі дні, що припадають на період відпустки і не збігаються з недільними днями, до розрахунку тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

      У тих випадках, коли святкові дні  збігаються з недільними днями, ці дні  оплачуються, а тривалість відпустки  за рахунок святкових і неробочих  днів не збільшується.

      Для нарахування основної заробітної плати  робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати обсяг  їх виробітку за відповідними розцінками.

      Облік праці та основної заробітної плати  працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах.

      Основним  первинним документом на індивідуальних  виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є Наряд.

      У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з обліку праці, виробітку і оплати праці - Маршрутний лист, об'єднаний із Змінним рапортом. Маршрутний лист є документом, що виписується на відповідну партію продукції, на весь шлях її обробки у даному цеху. Всі операції обробки до її закінчення знаходять відображення у Маршрутному листі, за яким можна визначити весь фактичний технологічний процес обробки від початку і до кінця.

      Принципова  відмінність Маршрутного листа  від Наряду полягає в тому, що Наряд виписується на одного робітника (або бригаду), що виконує відповідну операцію, а Маршрутний лист - на всю роботу (на всі операції), виконану різними робітниками з відповідної партії продукції.

      У масовому виробництві промисловості  робота виконується кожним робітником, як правило, однорідна. Частіше робітника закріплюють за визначеною операцією. Тому у масових виробництвах застосовується, як правило, Змінний рапорт без Маршрутного листа або картки і розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться Журнал робіт типу табельної відомості. У цих журналах проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт. тощо). По закінченні визначеного періоду за кожним робітником підраховують підсумок виробітку. Множенням встановленої розцінки за одиницю виробітку на підсумок розраховують заробітну плату.

      Первинними  документами доплат робітнику-відряднику є: Список осіб, які працювали в надурочний час - у випадках, коли за незалежних від робітника обставин виникають відхилення від установленого технологічного процесу, що зумовлюють допоміжні витрати робочого часу порівняно із встановленою нормою;

      Листок  обліку простоїв (ТФ №11-16) - лист на оплату простою не з вини робітника;

      Акт про брак (форма № ТФ №11-46) - у разі, коли частковий брак продукції стався з вини (або не з вини) робітника;

      Табель  обліку використання робочого часу (ТФ №П-13) - для зазначення фактичних  годин нормової, понаднормової роботи кожного робітника і роботи в  нічний час.

      Кожен із первинних документів має містити такі реквізити: прізвище виконавців роботи та їхні табельні номери; місце (цех, відділ, тощо); період роботи (розрахунковий); найменування роботи, кількість і якість виконаної роботи; розцінка за одиницю виробітку (за одиницю роботи); години, хвилини (за нормою) на одиницю роботи і на всю виконану роботу; об'єкт обліку витрат, на який має бути віднесена заробітна плата за даним документом (стаття витрат, виріб, замовлення).

      Методика  нарахування заробітної плати спеціалістам. Потрібно при повному робочому місяці проставити поданий йому склад згідно з наказом по підприємству відповідно до посади, а при непевному робочому місяці — оклад розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.

      Заробітну плату робітникам за тарифом розраховують множенням годинної тарифної ставки на кількість годин зміни.

      Розподіл  заробітної плати при бригадній  відрядній системі оплати праці здійснюється пропорційно коефіцієнто - годинам. Спочатку визначають заробіток (за тарифом) множенням тарифних ставок відповідного розряду на кількість годин, відпрацьованих кожним робітником бригади. Потім визначають коефіцієнт приробітку діленням відрядного місячного заробітку всієї бригади на загальний ^0/ заробіток за тарифом. Для визначення відрядного заробітку кожного члена бригади необхідно заробіток за тарифом кожного члена бригади помножити на коефіцієнт приробітку.

      Бригадирам  з-поміж робітників-відрядників, не звільненим від основної роботи, нараховують  доплату за керівництво бригадою (у розмірах за галузевими інструкціями).

      При розподілі заробітної плати між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудової участі необхідні технологічні картки і листки оцінки якості праці виконавців, які є основними документами для ради бригади, що визначає КТУ (коефіцієнт трудової участі) для кожного робітника. Прийняте рішення оформлюють протоколом, який здають до відділу праці й заробітної плати.

      При застосуванні колективної почасово-преміальної  оплати праці кожному робітникові заробітну плату нараховують за тарифною сіткою залежно від фактично відпрацьованого часу у даному місяці. Заробітну плату за звітний період (місяць) при встановленні КТУ на премії і доплати зазначають сумою тарифної заробітної плати за фактично відпрацьований час з урахуванням виконання плану залежно від особистого трудового внеску кожного члена бригади за КТУ, базова величина якого дорівнює 1.

      Порядок оплати часу простою, а також при  освоєнні нового виробництва (продукції) регламентується статтею 113 КЗпП України.

      За  час простою не з вини працівника (відсутність електроенергії, матеріалів тощо) на підставі простійних листів (де зазначаються  прізвище, табельний номер робітника, причини, винуватці, термін простою) плату нараховують у зменшеному розмірі (за галузевими інструкціями), але не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

      Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник  повинен попередити власника або  уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

      Час простою з вини працівника не оплачується.

      На  період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним  орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на термін не більше як на шість місяців.

      Надурочні роботи згідно із статтею 64 КЗпП України можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації. Згідно із статтею 65 КЗпП України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

      Оплата  праці у нічний час здійснюється відповідно до статті 108 КЗпП України (стаття 54) у розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами, колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час [9].

      Нічним  вважається час з 22-ї ночі до 6-ї  години ранку.

      Святкові  й неробочі дні визначені з  урахування змін згідно з Законом  України включно з №1421-ХІV від 01.02.2000 р. статті 73 Кодексу законів про працю України. Оплата праці - згідно зі статтею 107 КЗпП України.

      Робота  у святкові дні оплачується:

      -  відрядникам – за подвійними  відрядними розцінками;

      - робітникам, працю яких оплачують  за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної  або денної ставки;

      -  робітникам, що отримують місячний оклад, -  у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки, якщо робота виконувалась понад місячну норму [9,4].

      Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують  заробітну плату за фактично виконану роботу.

      На  різних підприємствах можливі інші нарахування:

      -  за шкідливі умови праці;

      -  за профмайстерність;

      -  премії керівникам, спеціалістам служб, робітникам;

      -  одноразові премії;

      -  матеріальна допомога;

      - доплата за класність водіям;

      -  при народженні дитини;

      -  доплата до середнього заробітку  та ін. [14].

      Заробітна плата виплачується працівникам  у терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

      Повністю заробітна плата повинна бути виплачена не пізніше місяця, наступного за тим, у якому вона була нарахована. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Виплачуватися заробітна плата може в готівковій і безготівковій формах.

      При виплаті в готівковій формі кошти  підприємство може отримувати в установі банку за чеком, або брати кошти  з готівкової виручки. На суму заробітної плати виписується видатковий касовий ордер і платіжна відомість, яка являє собою список працівників, які повинні отримати заробітну плату, з вказанням навпроти кожного прізвища суми коштів, яку працівник повинен одержати. Факт того, що заробітна плата видана, підтверджує підпис працівника у відповідній колонці навпроти свого прізвища.