Облік обсягу автотранспортних послуг і виконаних робіт

   Документальне оформлення пасажирських перевезень.

   Перевезення пасажирів здійснюється на підставі одного з таких документів:

   - пасажирського квитка;

   - довгострокового договору про  перевезення організованих груп дітей або договору у формі замовлення разового перевезення організованих груп дітей, а також дозволу на перевезення організованих груп дітей;

   - зовнішньоекономічного договору  про спільну діяльність, пов’язану  з міжнародними автомобільними  перевезеннями пасажирів.

   - довгострокового або разового  договору на перевезення туристів;

   - договору про спільну діяльність, пов’язану з обслуговуванням  пасажирів автомобільним транспортом.

   Одиницею  виміру пасажирських перевезень є поїздка  пасажира.

   Документом, що підтверджує право пасажира на проїзд та перевезення багажу у громадському автомобільному транспорті загального користування, а також фіксує вартість послуги, оплаченої пасажиром перевізнику, є пасажирський квиток (Додаток И). Згідно з «Положенням про форму та зміст розрахункових документів», перевізники, що надають послуги з перевезень пасажирським автомобільним транспортом, зобов’язані використовувати типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автотранспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. № 278.

   Квитки  і багажні квитанції є документами  суворого обліку. Вони повинні виготовлятися  друкарським способом з урахуванням  «Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої  звітності».

   Облік квитків на проїзд в автомобільному транспорті і готівкових коштів, отриманих за перевезення пасажирів і багажу, здійснюють на підставі норм «Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом і готівкових коштів, одержаних від перевезення пасажирів і багажу». Цією інструкцією передбачено форми первинних документів для обліку таких операцій. Використання квитків та квитково-облікових документів інших форм не дозволяється.

   Усі операції з приймання і видачі квитків відображають у «Книзі обліку руху квитків». Усі сторінки цієї книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані, кількість аркушів у книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства. Записи про рух квитків заносяться до книги щоденно, для чого на кожен тип і повну вартість квитків відводять окрему сторінку. Матеріально відповідальні особи зберігають квитки окремо за типами, повною вартістю, серією і номерами. Видають квитки у підзвіт у порядку черговості серій і номерів.

   На  кожну підзвітну особу, що причетна до операцій з квитками, відкривають особовий рахунок у формі спеціальної картки, яку затверджує головний бухгалтер підприємства.

   У всіх первинних облікових документах, що використовуються для оформлення приймання, оприбуткування, відпуску, реалізації, знищення квитків, обов’язково вказують їх кількість, серію, номери окремо за кожним видом і номінальною вартістю.

   2.3. Синтетичний та аналітичний облік  обсягу автотранспортних послуг  і виконаних робіт та їх  реалізації.

   Згідно  з П(С)БО 9 “Запаси” і П(С)БО 7 “Основні засоби” витрати, пов’язані з транспортуванням, включаються до вартості товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до цієї норми до початкової вартості необоротних активів (рахунки 10, 11, 12) і вартості запасів включаються витрати по перевезенню до місця їх зберігання, використання. Крім того, можливий варіант (на вибір підприємства) – транспортні витрати обліковуються на окремому субрахунку, який відкривається до субрахунків 2-го класу і списуються на підставі, визначеній у додатку до П(С)БО 9 “Запаси”, як транспортно-заготівельні витрати. При розділенні обліку транспортно-заготівельних витрат, понесених при транспортуванні товарів, рахунок 28 використовується субрахунок 289. Перевізники в процесі експлуатації автомобілів, що перебувають на їхньому балансі, несуть витрати, які включають:

• основну і додаткову заробітну плату;
• відрахування на соціальне страхування і обов'язкові відрахування до позабюджетних фондів від фонду оплати праці;
• витрати на ПММ за встановленими нормами;
• витрати та інші експлуатаційні витрати;
• резерв, що нараховується на знос і ремонт автомобільних шин;
• витрати на ремонт і технічне обслуговування машин;
• витрати на технічний огляд автомобілів;
• знос транспортних засобів;
• витрати на службові відрядження водіїв при перевезенні вантажів.

   Усі види квитків обліковують на субрахунку 209 “Інші матеріали” рахунка 20 “Матеріали” за фактичною вартістю їх придбання. Водночас на позабалансовому рахунку 08 “Бланки суворого обліку” ведуть облік квитків у кількісних показниках і за номінальною вартістю, за кожним видом, серією і номером квитків, за кожною матеріально відповідальною особою окремо. Списання цих квитків із позабалансового рахунку за номінальною вартістю здійснюють на підставі відповідних документів про їхню реалізацію.

   Облік наявності й руху паливно-мастильних матеріалів, призначених для експлуатації транспортних засобів та інших виробничих потреб, здійснюють на субрахунку 203 “Паливо”. На цьому рахунку також обліковують оплачені талони на нафтопродукти і газ.

   До  субрахунку 203 доцільно вести такі субрахунки другого рівня:

• 2031 “Нафтопродукти на складі” – обліковується наявність і рух усіх видів нафтопродуктів, що перебувають на нафтоскладах, у пунктах заправки, інших підрозділах підприємства, у ваговому й грошовому еквіваленті;
• 2032 “Нафтопродукти в талонах” – обліковують талони, отримані матеріально відповідальними особами на нафтопродукти в одиницях виміру, зазначених у талонах та у вартісному вираженні;
• 2033 “Нафтопродукти в баках автотранспортних засобів” – облікують паливо, отримане водієм із нафтоскладу підприємства і на сторонній АЗС;
• 2034 “Газоподібне паливо на складі” – обліковують газоподібне паливо на складі в підзвіті комірника;
• 2035 “Газоподібне паливо в талонах” – обліковують талони, отримані матеріально відповідальними особами, на газоподібне паливо в одиницях виміру, зазначених у талонах та у вартісному вираженні;
• 2036 “Газоподібне паливо в баках автотранспортних засобів” – обліковують газоподібне паливо у підзвіті водіїв.

   Аналітичний облік паливно-мастильних матеріалів ведуть за кожним субрахунком за їхніми видами (марками), місцями зберігання й матеріально відповідальними  особами.

   Аналітичний облік паливно-матеріальних матеріалів ведуть за кожним субрахунком за їхніми видами, місцями зберігання й матеріально-відповідальними особами.

   На  підставі товарно-транспортних накладних  і подорожніх листів замовники впродовж місяця виписують рахунки на відпускну  вартість виконаних робіт до сплати.

   Собівартість  виконаних робіт на підставі звітної калькуляції списують:

   Дт 90…Кт 23

   На  відпускну вартість відображають доходи автотранспортних послуг:

   Дт  36…Кт 703

   Нараховують податкове зобов'язання за ПДВ:

   Дт  703…Кт 641

   Наприкінці  звітного періоду відображають результат  операційної діяльності:

   Дт  791…Кт 90, 92,93,94

   Дт  70, 71…Кт 791

   За  прийнятою методикою відображають результати фінансової й іншої звичайної  діяльності, а також внаслідок  надзвичайних подій. При цьому витрати  відображають на рахунках 95 “Фінансові витрати”, 96 “Витрати від участі у капіталі”, 97 “Інші витрати”, 99 “Надзвичайні витрати”; доходи на рахунках 72 “Доходи від участі у капіталі”,73 “Інші фінансові доходи”,74 “Інші доходи”, 75 “Надзвичайні доходи”; фінансовий результат діяльності відображають на рахунку 79 “Фінансові результати”. 

      2.4. Облік і калькулювання собівартості автоперевезень

   Для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезення  пасажирів на автотранспортних підприємствах  необхідно застосовувати Методичні  рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

   Собівартість  перевезень - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

   Калькулювання собівартості – це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) за окремими видами витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

   Витрати можуть групуватись за економічними елементами та за статтями калькуляції.

   Групування  витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством  матеріальних, трудових і грошових коштів.

   Групування  витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів перевезень, обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів підприємства.

   Калькуляційними одиницями пасажироперевезень автотранспортом  є 1 година роботи автобуса, 1 км пробігу, 1 пас/км.

   Для визначення фактичної собівартості 1 години роботи автобуса необхідно  витрати, понесені підприємством за звітний період розділити на загальний  час роботи автобусів у годинах.

   Для визначення фактичної собівартості 1 км пробігу необхідно витрати, понесені підприємством за звітний період розділити на загальний пробіг транспортних засобів.

   Пасажиро-кілометр – одиниця виміру обсягу перевезень (транспортної роботи), перевезення одного пасажира на відстань в один кілометр. Застосовується, як правило, на приміських та міжміських автобусних перевезеннях.

   Для визначення фактичної собівартості 1 пас/км необхідно витрати, понесені підприємством за звітний період розділити на загальну суму пасажиро-кілометрів.

   Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нормативного, позамовного методів або простим підрахунком витрат.

   Основними елементами нормативного методу є облік  витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

   Зведений  облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) з виявленням і обліком відхилень від норм за кожним з показників.

   Нормативи витрат повинні розроблятись з урахуванням  особливостей і конкретних умов діяльності підприємства, окремо для кожного виробничого підрозділу.

   Для обчислення фактичної собівартості перевезень у разі застосування нормативного методу обліку основою є нормативна калькуляція.

   Фактична  собівартість перевезень обчислюється шляхом додавання до нормативної собівартості або віднімання від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.

   Фактичні  витрати, що перевищують нормативні, не включаються до витрат виробництва, якщо такі перевитрати пов'язані  із зловживаннями, нестачами, крадіжками, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання.

   Позамовний  метод обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відокремлений облік витрат за кожним з видів перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.

   Об'єктом  обліку і калькулювання при застосуванні цього методу є окремі види перевезень, а калькуляційними одиницями - відповідні одиниці їх виміру.