Облік обсягу автотранспортних послуг і виконаних робіт

   Перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (тобто за плату і цей вид діяльності для нього може бути єдиним або одним із інших) або за свій рахунок.

   Підрядник - учасник будівництва, який зобов’язаний на свій ризик і за обумовлену ціну виконати передбачені контрактом роботи і передати їх замовнику у встановлені строки.

   Подорожній  лист – первинний документ з обліку вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

   Періодичність технічного обслуговування (ремонту) - інтервал часу чи напрацювання між даним видом технічного обслуговування (ремонту) і наступним таким же видом або іншим більшої складності.

   Спеціальний вантажний автомобіль - вантажний автомобіль, обладнаний засобами самонавантаження - саморозвантаження або іншим спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення вантажів певних категорій.

   Транспортна послуга – перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов’язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

   Відображення  операцій з транспортом в бухгалтерському обліку залежить насамперед від того, з якою метою - виробничою чи невиробничою - будуть використовуватися ті чи інші автомобілі. Крім того, певне значення має місце експлуатації автомобіля, а також характер господарської операції (придбання, продаж, обмін, передача до статутного капіталу іншої юридичної особи тощо).

   Всі види обліку мають спільне завдання - забезпечення органів управління своєчасними і достовірними даними, які всебічно характеризують розвиток кожної галузі народного господарства. Але кожний вид обліку має і свої конкретні завдання, зумовлені його змістом.

   Завдання  бухгалтерського обліку на автомобільному транспорті визначаються особливостями цієї галузі:

   - підвищення економічної ефективності використання автомобільних засобів;

   - поліпшення структури автомобільного парку;

   - якісне і повне задоволення народного господарства і населення в перевезеннях.

   Реалізація  цих завдань вимагає удосконалення  системи планування, управління і  організації діяльності автотранспортних підприємств, також удосконалення бухгалтерського обліку як однієї з підсистем управління.

   При вивчені предмету бухгалтерського  обліку, в першу чергу потрібно розглянути його об’єкти, а також  розглянути склад і походження господарських  засобів підприємства та їх класифікації за економічним змістом.

   Класифікація  засобів автомобільного підприємства за економічним змістом включає  їх класифікацію за:

1. складом, розміщенням і використанням;
2. джерелами утворення і цільового використання.

   За  складом, розміщенням і використанням  засоби автотранспортного підприємства, як і в промисловості, поділяються на необоротні, оборотні та вилучені.

   Необоротні  засоби - це сукупність усіх засобів праці строком служби не менше одного року або операційного циклу. Вони обслуговують виробничий процес протягом тривалого часу, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і переносять свою вартість на витрати по перевезенню поступово у вигляді зносу. До таких засобів відносяться будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка.

   Оборотні засоби - це засоби, які повністю використовуються протягом одного виробничого циклу, змінюють форму і переносять всю свою вартість на витрати по перевезенню. Оборотні засоби поділяються на засоби виробничого призначення і засоби сфери обігу. До засобів виробничого призначення на автотранспортному підприємстві відносяться експлуатаційні і ремонтні матеріали, автомобільне паливо, запасні частини і агрегати, автомобільні шини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо. До засобів в сфері обігу відносяться грошові кошти і кошти в розрахунках.

   Вилучені - це засоби, що вилучені з обороту підприємства, але протягом певного періоду продовжують обліковуватися на балансі підприємства.

   В основу групування засобів за джерелами  утворення і цільового призначення  покладено ознаку ступеня його закріплення за даним підприємством, тому їх поділяють на власні та залучені.

   До  джерел власних засобів відносяться капітал (статутний, додатковий тощо), цільове фінансування і нерозподілений прибуток (звітного і минулих років).

   До  джерел залучених засобів відноситься капітал, що використовується тимчасово, протягом певного періоду, по закінченні якого їх необхідно повернути. Це банківські кредити, зобов’язання по розрахунках перед постачальниками, іншими кредиторами тощо.

   Процес постачання на автотранспортному підприємстві полягає в тому, що підприємство придбає паливо, матеріали, запасні частини та інші матеріальні цінності, необхідні для нормальної експлуатаційної діяльності. Процес виробництва полягає в здійсненні транспортного процесу (перевезення), в результаті якого готова продукція не створюється. Продукцією транспорту є сам процес переміщення вантажів і пасажирів, на стадії якого засоби праці, предмети праці і сама праця вступають у взаємодію, використовуючи запаси матеріальних цінностей, переданих у виробництво, тобто витрачених в процесі експлуатації автомобільного транспорту або при підготовці його до процесу експлуатації.

   Заключною стадією є процес реалізації. На цій стадії підприємства автотранспорту отримують відшкодування проведених витрат, тобто реалізують результати своєї праці, одержуючи при цьому прибуток або збиток. В результаті процесу реалізації підприємство отримує грошові кошти, за які воно може в подальшому купувати необхідні запаси матеріальних цінностей, тобто здійснювати процес постачання.

   Кінцевим  етапом процесу відтворення є  споживання. Воно поділяється на виробниче  і невиробниче. Виробниче споживання відображається в бухгалтерському  обліку одночасно з виробництвом. При невиробничому споживанні продукти виробництва використовуються для задоволення особистих потреб членів суспільства та в невиробничій сфері. Особисте споживання здійснюється за межами підприємства і тому бухгалтерським обліком не охоплюється. Бухгалтерський облік відображає і узагальнює тільки ті об’єкти відтворення, які можуть бути обчислені в грошовому виразі. Інші об’єкти вимірюються і відображаються за допомогою оперативного і статистичного обліку.

   Автотранспортні підприємства здійснюють свою діяльність, постійно порівнюючи витрати по експлуатації автомобільного транспорту з доходами, що отримуються за послуги, надані іншим підприємствам і населенню. Шляхом бухгалтерського обліку виявляються результати окремих господарських процесів, діяльності підприємств в цілому і всіх його ділянок.

   Деякі об’єкти бухгалтерського обліку мають специфічний характер, зумовлений техніко-економічними особливостями цієї галузі економіки. Витрати в усіх транспортних системах відображаються, як правило, за статтями заробітної плати, палива, амортизації, поточного ремонту, накладних витрат (загальноексплуатаційних і управлінських); є також спеціальні статті витрат, наприклад, на залізниці - комплексні статті (прийом і відправлення потягів, екіпіровка локомотивів і пасажирських вагонів, заміна рейок), на водному транспорті - безкоштовне харчування плавскладу, на морському транспорті - виплата іноземної валюти плавскладу взамін добових тощо.

   Отже, предметом бухгалтерського обліку на автотранспортному підприємстві є власність, яка знаходиться  в розпорядженні підприємства у вигляді господарських засобів, їх зміни у вигляді господарських операцій, що здійснюються в процесі виконання перевезень, результати господарської діяльності, узагальнені в грошовому виразі. 

    1.3. Огляд літературних джерел

   Автор статті “Ліцензії для автоперевезень: одержуємо та обліковуємо” Юлія Хоменко описує процес одержання ліцензії та її відображення в обліку.

   Головний  документ, що вирішує, потрібна ліцензія на той або інший вид діяльності чи ні – Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Його ст. 9, зокрема, зобов’язує одержувати ліцензії на надання послуг з перевезення:

   пасажирів, вантажів автомобільним транспортом  загального користування (крім послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

   пасажирів та їх багажу на таксі.

   Це  повний перелік послуг, на які автоперевізникам необхідні ліцензії.

   Автор виділяє наступні вимоги ліцензійних  умов, вони стосуються водіїв і автомобілів.

   У водіїв мають бути:

• національне або міжнародне посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
• довідка про проходження обов’язкового медогляду;
• свідоцтво про закінчення спецкурсів водіїв, допущених до перевезень небезпечних вантажів у разі використання спеціального рухомого складу.

   Для різних видів перевезень ліцензійні умови для автотранспорту та ліцензійні умови для таксі передбачають мінімальний вік та досвід роботи.

   Для керування транспортним засобом  на внутрішніх перевезеннях водії, які  не працювали за фахом більш ніж 12 місяців або їх беруть на роботу вперше, проходять стажування на відповідному автомобілі не менше 30 годин.

   До  міжнародних рейсів допускають лише водіїв, котрі мають свідоцтво  про закінчення спецкурсів міжнародних  перевізників.

   На  автомобілі знадобляться:

• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт), видане ДАІ;
• талон про проходження державного техогляду;
• тимчасовий реєстраційний талон, виданий ДАІ.

   На  даху таксі встановлюють розпізнавальний  ліхтар оранжевого кольору з нанесеною  на ньому композицією з чорних квадратів, розташованих у шаховому порядку. Ще у них встановлюють таксометр у доступному для огляду пасажира місці.

   За  ліцензією йдуть до територіальних органів Головної державної інспекції  на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), оскільки саме вона є органом ліцензування.

   Необхідні документи для отримання ліцензії:

   1. Заява. У ній зазначають відомості  про суб’єкта господарювання (для  юридичних осіб: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний  код; для фізичних осіб: ПІБ,  паспортні дані, ідентифікаційний код) та вид майбутньої господарської діяльності.

   2. Копія свідоцтва про державну  реєстрацію СПД або копія довідки  про внесення до ЄДРПОУ, посвідчена  нотаріально чи органом, який видав оригінал документа.

   3.Відомості,  засвідчені власником-СПД, про відповідність матеріально-технічної бази, необхідної для підтримання належного стану транспортного засобу і проходження техогляду автомобілів, а також медогляду водіїв.

   Список  власних і орендованих транспортних засобів, що можуть бути допущені до надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів у межах України і відповідних міжнародних перевезень.

   Засвідчені  заявником-СПД копії документів водіїв, які працюють за наймом з  фізичними особами та юридичними особами (з кількістю автомобілів  до 10 одиниць), про наявність необхідної кваліфікації, своєчасність проходження медогляду (копії медичної довідки за формою № 083/0);

   Засвідчені  заявником-СПД копії свідоцтв про  реєстрацію власних транспортних засобів  і тимчасових реєстраційних талонів  на право керування орендованими автомобілями для юридичних осіб (з кількістю автомобілів до 10 одиниць) і фізичних осіб, оформлені відповідним органом МВС.

   Засвідчені  копії страхових документів, що підтверджують  наявність у перевізників обов’язкових видів страхування.

   Засвідчена  копія документа, що підтверджує  закінчення водіями спецкурсів і  курсів водіїв.

   Рішення про видачу ліцензії приймають не пізніше ніж через 10 робочих днів після подання документів . Якщо буде позитивна відповідь, потрібно заплатити за ліцензію і через 3 дні стати її власником. Коштує ліцензія 340 грн. і діє 5 років