Облік грошових коштів в національній валюті

3) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства, засвідчену нотаріально або органом, що прийняв таке рішення;

4) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

5) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

6) карту зі зразками підписів осіб, що мають право розпоряджатися грошовими засобами на рахунках і відбитком печатки;

7) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

8) довідку про реєстрацію в органах Фонду соціального страхування України;

9) копію довідки про внесення підприємства в єдиний державний реєстр підприємств і організацій України;

10) довідку про реєстр в органах державної статистики.

Підприємства мають  право відкривати поточний рахунок  як в національній так і в іноземній  валютах, а також депозитні рахунки.

 

 

4.2 Первинний  облік операцій на рахунках  у банку

Підприємства, незалежно  від форм власності, всі розрахунки з іншими підприємствами повинні здійснювати в безготівковій формі.

Банківські операції щодо рахунків підприємства проводяться на підставі розрахунково-платіжних документів установленої форми.

Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі наступних  документів:

- платіжне доручення;

- платіжна вимога – доручення;

- платіжна вимога;

- розрахунковий чек;

- акредитив;

- вексель;

- платіжна картка;

- меморіальний ордер.

Платіжне доручення – документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку. Банк приймає до виконання платіжне доручення за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку.

Платіжне доручення  оформляється платником та подається  в банк, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках і приймається банком до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. Розрахунки за дорученнями можуть здійснюватись: за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги); у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та/або обумовлено в договорі; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше терміну, установленого чинним законодавством; для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках; для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів; в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або чинного законодавства.

Платіжна вимога – доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосере-дньо до покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку відповідну суму.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень платнику може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Для гарантованої доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими і відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором продукцію. У разі згоди оплатити вимогу-доручення, платник заповнює нижню частину цього документа і здає в банк, що його обслуговує. Платіжні вимоги-доручення приймаються банком протягом двадцяти календарних днів з дати оформлення (день оформлення не враховується). Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення, про мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки, обумовлені договором.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника в обслуговуючому банку про списання зазначеної суми зі свого рахунку і перерахувати її на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю (одержувачу коштів за чеком) зазначену суму коштів.

Для отримання чекової  книжки підприємство подає в банк, що його обслуговує, заяву за підписами уповноважених осіб, яким надане право підпису документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, із відбитком його печатки. У чековій книжці зазначається сума ліміту, яка депонується чекодавцем коштів, і може бути використана при розрахунках чеками. Для цього із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення для перерахування коштів на окремий рахунок.

За розрахунків чеками – чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги. Чекодержатель здає в банк чеки в результаті чого кошти списуються з відповідного рахунку чекодавця та зараховуються на рахунок чекодержателя. У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками та наявності невикористаного ліміту за чековою книжкою до закінчення строку її дії чекодавець подає її в банк разом з дорученням (фізична особа – із заявою) для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти. Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової

книжки (1 рік) або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку, що видавав чекову книжку, де вони мають бути погашені. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його вичерпання.

Акредитив - це форма розрахунків при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Бенефіціар – юридична особа на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо). Банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту. Банк-емітент може відкривати покритий акредитив (завчасно заброньовані кошти на окремому рахунку), непокритий акредитив (у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника банк відкриває акредитив за рахунок кредиту). Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів, у разі необхідності керівник банку може продовжити строк дії акредитиву на 10 днів. Невикористаний акредитив повертається на рахунок, з якого він виставлявся.

Вексель - цінний папір, який свідчить про безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити при надходженні строку визначену суму власнику векселя.

Платіжна картка – це спеціальний засіб платежу у вигляді емітованої у встановленою законодавством порядку пластикової або іншої картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку для оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей із своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей в готівковій формі в касах банків, в пунктах обміну іноземної валюти та через банківські автомати, а також для здійснення різних інших операцій, передбачених договором.

Для юридичних осіб випускають корпоративні картки, призначені для  оплати витрат підприємства, його працівниками (для розрахунків за товари, роботи, послуги) для оплати витрат на відрядження та прецтавницьких витрат.

Корпоративні картки можуть бути: дебетовими - надають можливість здійснювати операції в межах залишку коштів на картковому рахунку (віза електрон); кредитна – надає можливість здійснювати операції, як за рахунок залишку коштів на картковому рахунку, так і в межах встановленого ліміту овердрафту за рахунком (віза класик, віза gold).

Корпоративні картки не використовують:

- для виплати з/п;

- інших виплат соціального характеру;

- для оплати в іноземній валюті договорів.

Меморіальний ордер - це розрахунковий, внутрішньо – банківський документ, який складається за ініціативою банку, для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, здійснення договірного списання за дорученням клієнта, списання коштів за рішенням суду, внутрішньобанківські операції відповідно до нормативно – правових актів Національного Банку України.

Готівкові розрахунки здійснюються на підставі заяви на переказ готівки  і грошового чеку.

Внесок готівки на поточний рахунок підприємства проводиться за Заявою на переказ готівки - письмовому наказу про внески підприємства банку на зарахування на його рахунок готівки. Заява заповнюється в одному примірнику, і в ній обов’язково вказується джерело утворення готівки. На прийняті суми банк видає квитанцію, яка служить підставою для списання грошових коштів по касі.

Грошовий чек являє собою розпорядження підприємства банку видати указану в ньому суму готівки з його поточного рахунка. Підприємство одержує чекові книжки в обслуговуючій його установі банку. Чек заповнюється від руки чорнилом або кульковою ручкою. В ньому указується сума, дата видачі чека, назва отримувача, а також відомість про призначення коштів (на оплату праці, на господарські витрати і т. ін.). Чеки підписують посадові особи, яким надано право першого і другого підписів і скріплюють відбитком печатки. Одночасно з заповненням чека його реквізити переносяться в корінець, який залишається на підприємстві в Чековій книжці.

Для контролю за рухом  грошей на рахунках в банку і для здійснення записів підприємства періодично, але не рідше одного разу на місяць, одержують з банку виписки з рахунку разом з копіями документів, на підставі яких проведене зарахування чи списання грошей. Після одержання з банку виписки з рахунку головний бухгалтер повинен перевірити відповідність записів у ній документам та записам бухгалтерії підприємства.

Таким чином, виписка  – основний документ, згідно з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про рух коштів; вона є  реєстром аналітичного обліку та підставою  для бухгалтерських записів. Подання до банку первинних документів і прийняття їх банком не є підставою для обліку операцій доти, доки вони не будуть відображені у виписці.

У виписці банку обов’язково зазначають такі реквизити:

- номер поточного рахунка  підприємства;

- дату попередньої  виписки і дату руху коштів;

- залишок коштів до  руху коштів;

- суму операцій;

- номери документів;

- розрахункові рахунки-кореспонденти  (на які або з яких почався  рух після виконаних протягом  дня розрахунків).

У даний час в Україні  при здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему дистанційного обслуговування: „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк”, „телефонний банкінг”. Програмне забезпечення системи „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк” має відповідати вимогам, які пред’являються до технології банківських розрахунків, і мати сертифікат (дозвіл) Національного банку України. Автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта забезпечує автоматичне ведення поточного стану власного рахунку в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі. Електронні документи, що подаються клієнтом в банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку України із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису.

Підставою для користування системою „клієнт-банк” при відкритті рахунку є: окремий договір на обслуговування між банком і клієнтом; відповідне обладнання робочого місця клієнта, а саме:

- телефонний канал, придатний для модемного зв’язку;

- комп’ютер, не нижче класу АТ 286;

- принтер;

- модем або факс-модем;

- 2 дискети, придатні для формування і зберігання ключів електронного підпису;

- установка системи „клієнт-банк”.

 

 

4.3 Синтетичний  та аналітичний облік на рахунках у банку

Аналітичний облік наявності  та руху грошових коштів на рахунках у  банку здійснюється за виписками  банку з відокремленням кожного  рахунку в окрему облікову одиницю.

Синтетичний облік операцій за поточним рахунком здійснюють на рахунку 31 „Рахунки в банках”. Рахунок цей активний, балансовий, основний, інвентарний. За дебетом рахунку 31 „Рахунки в банках” відображається надходження грошових коштів на рахунки, за кредитом – їх списання. Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок грошей на певну дату.

Оборот по дебету цього рахунка  показує надходження готівки  з каси, одержання коштів від реалізації, повернення банківських кредитів, надходження  заборгованостей від покупців і  замовників та ін.

На кредиті рахунка 31 „Рахунки в банках” відображають зменшення коштів у зв’язку з видачею готівки в касу, погашенням заборгованостей постачальникам, підрядникам, до бюджету, в банк за одержані кредити, тобто списання коштів.