Облік довгострокових фінансових інвестицій

Інформацію  про фінансові інвестиції розкривають  у Примітках до фінансової звітності, в яких указують:

• балансову вартість фінансових інвестицій, включених до статті балансу «Довгострокові фінансові інвестиції, обліковані методом участі в капіталі інших підприємств»;
• фінансові інвестиції, включені до статей балансу «Інші довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою вартістю;
• підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій;
• доходи і втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період;
• перелік асоційованих, дочірніх, спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, які використовуються для обліку фінансових інвестицій.

Контрольний учасник спільного підприємства також розкриває інформацію про  зобов'язання інвестиційного характеру  в Примітках до фінансової звітності.

Цінними паперами, що відносяться до фінансових інвестицій, є облігації внутрішніх державних і місцевих позик, а  також облігації, які випускають окремі підприємства, але які не дають права їх власнику на участь в управлінні підприємством.

Облігації можуть випускати підприємства всіх форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства, не дають їх власникам права на участь в управлінні. Ці облігації можуть бути іменними та на пред'явника, вільно обертатися або з обмеженим колом обігу.

Акціонерні  товариства мають право випускати  облігації на суму не більш як 25% від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Облігації, запропоновані до відкритого продажу  з наступним вільним обігом, повинні  мати купонний лист.

Не допускається випуск облігацій підприємствами для  відшкодування збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.

Облігації всіх видів купуються громадянами  лише за рахунок їх власних коштів. Підприємства купують облігації  всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження  після сплати податків.

Усі цінні  папери мають зберігатися у вогнетривких шафах, сейфах. За відсутності необхідних умов їх можна здати на зберігання до банку. Особливих умов зберігання потребують також чисті, незаповнені  бланки чеків, квитанцій, трудових книжок тощо. Для контролю за їх збереженням  ведуть окремий журнал, в якому  розписуються особи, що отримали бланки суворої звітності, із зазначенням  номера та серії бланка.

Матеріальна відповідальність за їх збереження покладається на касира або особу, яка виконує  його обов'язки.

Усі цінні  папери, що зберігаються в касі, описуються у відповідному реєстрі (книзі), який складають у 2-х примірниках: один — для касира, другий — для  бухгалтерської служби. Записи в ньому  ведуться за кожним видом цінного  папера.

Таким чином, обов'язком бухгалтера є також  робота з цінними паперами, а саме: забезпечення їх збереження, своєчасного  пред'явлення при розрахунках, обліку фінансових результатів за операціями з ними. Для окремих підприємств (у страхових та інвестиційних  компаніях, акціонерних товариствах, банках, фондових біржах тощо) робота з  цінними паперами — їх основна діяльність, для інших — можливість отримання прибутків від господарського використання коштів.

 

Порівняльна характеристика кореспонденції рахунків

Кореспонденція рахунків, що використовується на ЗАТ СК „Інвест-сервіс”	Нормативні показники	Назва операції	Відхилення
Дт 14 Кт 72	Дт 14 Кт 72	Дохід від участі в капіталі	Немає
Дт 96 Кт 14	Дт 96 Кт 14	Списуються втрати, завдані  внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків	Немає
Дт 97 Кт 10	Дт 97 Кт 10	Списання й уцінка основних засобів	Немає
Дт 79 Кт 97	Дт 79 Кт 97	Списання витрат на фінансові  результати	Немає
Дт 141 Кт 31	Дт 141 Кт 31	Інвестовані кошти в  акції асоційованого підприємства	Немає
Дт 141 Кт 721	Дт 141 Кт 721	Отриманий дохід від інвестицій в асоційоване підприємство	Немає
Дт 373 Кт 141	Дт 373 Кт 141	Нарахування дивідендів за інвестиціями	Немає

 

Зробивши  невелику характеристику кореспонденції рахунків, ми можемо зробити висновок, що відхилень від нормативної бази немає.

 

Розділ 3. Облік довгострокових фінансових інвестицій

3.1 Визначення та оцінка фінансових інвестицій

 

У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях  кілька різних методів оцінки, які  визначені національним П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”. Вибір таких методів залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Оцінка  фінансових вкладень здійснюється у  двох випадках: при безпосередньому  придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що провадиться при безпосередньому  придбанні фінансових інвестицій, називається  первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності  — оцінкою на дату балансу.

Поточні та довгострокові інвестиції при  безпосередньому придбанні оцінюються і відображаються в бухгалтерському  обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату (мал. 3.1.1).

 

Мал.. 3.1.1 Первісна оцінка фінансових інвестицій

 

Собівартість  поточної та довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

• ціна її придбання;

• можливі  комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

• податки, збори, обов’язкові платежі, які  пов’язані з придбанням фінансової інвестиції;

• суми мита, які сплачуються під час  придбання (реєстрація договорів);

• інші можливі додаткові витрати [19, 90].

Ці витрати  виникають у підприємств, якщо фінансові  інвестиції вони будуть придбавати за грошові кошти. Але не виключена  можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку  згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 12 “Фінансові інвестиції” собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції.

У п. 4 П(С)БО 19 наведено дефініцію терміна “справедлива вартість”: це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 “Основні засоби”, “зменшення корисності” — це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Слід  зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство володіє частиною акціонерних капіталів кількох  інших товариств, такі акції розглядаються  як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів. Якщо ж воно володіє  поточними борговими зобов’язаннями — це портфель боргових зобов’язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати  один із трьох методів:

1. Оцінка  за справедливою вартістю;

2. Оцінка  за амортизованою собівартістю  фінансових інвестицій;

3. Оцінка  за методом участі в капіталі.

У разі володіння  борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості [19, 99].

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено  пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

Суть  амортизації премій зводиться ось  до чого: їх сума повинна розподілятися на весь період, на який інвестиції були придбані, тобто спрямовуватись на сплату відсотків інвесторам. Таким чином, амортизацію премій необхідно протягом усього періоду розподілити так, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума премій досягла нульового значення.

Суть  амортизації дисконту полягає в  такому: його сума повинна розподілятися  на весь період, на який придбана інвестиція, тобто спрямовуватись на збільшення витрат зі сплати відсотків інвесторам. Амортизація дисконту протягом цього  періоду має розбиватися таким  чином, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала  номінальній, а сума дисконту досягла  нульового значення. За допомогою  цього методу проводиться оцінка на дату балансу фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення.

Сутність  методу оцінки фінансових інвестицій на дату балансу за методом участі в капіталі охарактеризовано пунктами 11—14 Положення (стандарту) “Фінансові інвестиції”. Це зовсім нове явище для бухгалтерського обліку, викликане введенням національних стандартів. Метод участі в капіталі — це метод обліку інвестицій, за якого балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування (згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) 3 “Звіт про фінансові результати”). При цьому якщо сума зменшення частки капіталу інвестора більша, ніж відповідна стаття власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (або збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Тобто суть методу участі в капіталі зводиться  до такого правила: змінюється величина власного капіталу об’єкта інвестування — відповідно змінюється і вартість інвестицій на балансі підприємства-інвестора [19, 105].

Згідно  з пунктом 11 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції” за методом участі в капіталі оцінюються такі фінансові інвестиції:

• в асоційовані  підприємства (в яких інвесторові  належить 25 % акцій (голосів) і які  не є дочірніми або спільними  підприємствами інвестора);

• у дочірні  підприємства (в яких пакет акцій (голосів) становить більше 25 % статутного фонду);

• у спільні  підприємства зі створенням юридичної  особи.

За методом  участі в капіталі фінансові інвестиції обліковуються на останній день місяця, в якому об’єкт інвестування відповідає критеріям визначення асоційованого  або дочірнього підприємства. Припиняється застосування методу участі в капіталі для обліку та оцінки фінансових інвестицій з останнього дня місяця, в якому  об’єкт інвестування перестав відповідати  зазначеним критеріям.

Згідно  з пунктом 17 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції” метод оцінки інвестицій за участю в капіталі не використовується, якщо фінансові інвестиції тільки формально задовольняють вимоги, наявність яких свідчить про контроль або вплив з боку інвестора. Це, в основному, фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, коли: