Облік довгострокових фінансових інвестицій

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТА ПІДПРИЕМСТВА

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Облік довгострокових фінансових інвестицій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала  студентка групи ОА-6.091

Глухенко Леся Валеріївна

Перепірив:

Власенко Людмила Анатоливна 

Зміст

 

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні основи обліку довгострокових фінансових інвестицій 6

1.1 Фінансові інвестиції. Поняття та види 6

1.2 Економічна суть обліку довгострокових фінансових інвестицій 13

Розділ 2. Організаційна-економічна характеристика страхової компанії ЗАТ СК „Інвест-сервіс” 17

Розділ 3. Облік довгострокових фінансових інвестицій 30

3.1 Визначення та оцінка фінансових інвестицій 30

3.2 Синтетичний та аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій 35

3.3 Відображення операцій з обліку довгострокових фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку 39

Висновки 45

Список використаних джерел 48

Додаток 1 50

Додаток 2 55

Додаток 3 59

Додаток 4 62

Додаток 5 64

 

 

Вступ

 

Одна  з головних проблем, що сьогодні заважає  підприємству розвиватися — є  відсутність фінансування як поточної діяльності, так і перспективної. Стан підприємства і його навколишнього  середовища не дозволяє використовувати  традиційні і доступні для західних компаній джерела фінансування. З  усіх існуючих причин, що ускладнюють  вихід підприємств на джерела  фінансування, вибрати одну головну  — неможливо. Ця проблема багатофакторна, пов'язана як з об'єктивними, так  і з суб'єктивними коренями.

Формування  в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінює економічне, інформаційне і правове середовище функціонування, зміст фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

В умовах становлення та розвитку України  як незалежної держави з ринковою моделлю господарювання, коли господарюючі суб'єкти самостійно вирішують проблеми фінансового забезпечення власної  виробничо-господарської та інвестиційної  діяльності, значно зростає роль своєчасного  та якісного аналізу фінансового  стану організацій, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

В Україні  дотепер не створено обґрунтованої  системи підтримки інвестиційної  діяльності підприємств. Це стало однією з причин катастрофічного спаду  інвестиційної активності в країні, який перевищує темпи зниження показників економічного розвитку

Разом з  тим одними з головних причин є  тягар чинної податкової системи, надмірне вилучення її каналами прибутку та інших ресурсів простого і розширеного  відтворення. Реформування системи  бухгалтерського обліку і звітності  відповідно до міжнародних стандартів є складовою частиною заходів, спрямованих  на розвиток ринкових відносин. Побудова нових економічних стосунків неможлива без активізації інвестиційних процесів і поліпшення якості управління ними на рівні окремих суб'єктів господарювання. В цих умовах важливим є здійснення обліку, аналізу та аудиту фінансових інвестицій як в інтересах інвесторів, власників підприємства (об'єкта інвестування), так і будь-яких інших зацікавлених користувачів фінансової звітності, потенційних інвесторів.

Актуальність  теми даної курсової роботи визначається тим, що інвестиції є основою розвитку підприємства, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від  уміння інвестувати залежить розквіт  власного виробництва, можливості вирішення  соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського  капіталів. Без надійних основ інвестиційної  діяльності, якими професійно володіли спеціалісти відповідно профілю, важко  сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний та соціальний прогрес, а з ним і  на належне місце у світовому  господарстві.

Метою дослідження  в курсовій роботі – це особливості  обліку довгострокових фінансових інвестицій на підприємствах України.

Для досягнення встановленої мети необхідно  вирішити наступні завдання:

• визначити економічну сутність та надати характеристику довгострокових фінансових інвестицій;
• встановити методи оцінки довгострокових фінансових інвестицій;
• визначити шляхи удосконалення обліку фінансових інвестицій на підприємстві.

Об'єктом  дослідження є Закрите акціонерне товариство Страхова компанія “Інвест-сервіс”.

Предметом дослідження є методологія обліку та законодавче регулювання фінансових інвестицій підприємств України.

В умовах перехідної економіки суттєво зростає  роль фінансових інститутів, що здатні забезпечити економічну, фінансову, соціальну стабілізацію та стати новим джерелом залучення інвестиційних ресурсів.

 

Розділ 1. Теоретичні основи обліку довгострокових фінансових інвестицій

1.1 Фінансові інвестиції. Поняття та види

 

Згідно  з п. 1.28. Закону №283/97-ВР, інвестиція – це господарська операція, яка  передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних  прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року, а також  усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції — фінансові  інвестиції на строк, що не перевищує  один рік, які можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

Фінансові інвестиції характеризуються певними  особливостями, основними з яких є:

І) використання у двох напрямах: перший — отримання  додаткового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий — їх протиінфляційний захист;

2) надання  суб'єкту підприємницької діяльності  вибору широкого діапазону інструментів  інвестування за шкалою «дохідність  — ризик» та «дохідність —  ліквідність»;

3) виходячи  з багатогранної інфраструктури  фінансового ринку, пильніший  та змістовніший моніторинг у  процесі фінансового інвестування.

Суб'єкт  підприємницької діяльності може здійснювати  фінансове інвестування у таких  формах:

1) вкладення  капіталу до статутних фондів  спільних підприємств;

2) вкладення  капіталу у прибуткові види  грошових інструментів;

3) вкладення  капіталу у прибуткові види  фондових інструментів.

Інвестиціями  у виробничі фонди (реальними  інвестиціями) виступають вкладення  капіталу у засоби виробництва, а  також інвестиції, спрямовані на приріст  матеріально-технічних запасів. Існують  такі види реальних інвестицій:

• інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок  коштів фонду відтворення засобів  праці, що були спожиті у виробничому  циклі;

• інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за рахунок частини  національного доходу або за рахунок  фонду чистого нагромадження.

Інвестиції  оновлення разом з інвестиціями розширення являють собою валові інвестиції.

Іноземні  інвестори мають право здійснювати  інвестиції у таких формах:

• пайова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;
• створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;
• придбання діючих підприємств;
• придбання рухомого і нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт та ін.) [18, 216].

Розвиток  національної економіки України  в цілому чи будь-якого господарюючого суб'єкта пріоритетне пов'язують зі створенням належного фінансування потреб за внутрішніми та зовнішніми інвестиціями. Згідно з Законом України  «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів  діяльності, в результаті чого створюється  прибуток (дохід) або досягається  соціальний ефект. До інвестицій можна  віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних  позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції  та інші цінні папери.

Треба виділити дві складові частини, які  виражають економічну сутність інвестування: вкладення капіталу й одержання  переваг. Між ними існує так званий інвестиційний лаг — як проміжок часу між вкладенням капіталу й отриманою  від цього перевагою.

Капітал на фінансовому ринку розподіляють на позичковий та акціонерний. Джерело їх формування однакове — це капітал, що належить юридичним і фізичним суб'єктам. Поділ відбувається за ознакою його функціонування у процесі фінансування.

За принципом  використання механізмів і інструментів в процесі фінансування розрізняють:

• банки (фінансові структури, компанії, об'єднання);
• інвестиційні фонди (інвестиційні компанії, інвестиційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, трасти);
• ринок цінних паперів (фондовий ринок);
• прямі інвестори (стратегічні інвестори, приватні інвестори).

Варто врахувати, що існування величезної маси фінансового капіталу з численними і багатофункціональними механізмами  обумовлює глибоку зацікавленість капіталу в його розміщенні, тобто  весь даний ринок знаходиться  в очікуванні об'єкта фінансування — підприємства. Ринок створений  для того, щоб задовольняти запити і надії підприємства. Один без  іншого не існує. Вартість капіталу формується винятково у процесі співробітництва  між двома ринками — ринком фінансів і ринком виробництва. Це поняття  необхідно усвідомити для того, щоб  зняти невпевненість у керівників підприємств. Необхідно активно  рухатися назустріч ринку капіталу. У процесі активного розвитку цього ринку за останні 200 років  вироблені основні правила функціонування капіталу. Логіка появи таких правил виходить з елементарних бажань інвесторів зберегти свої кошти, мінімізувати ризик  їх втрати. Якщо підприємство бажає  взяти участь у цьому процесі, то, відповідно, насамперед, повинне  грати за сталими правилами. Для  цього потрібно знати і виконувати існуючу систему взаємин. Знання правил і суворе їх виконання — головна умова участі підприємства в інвестиційному процесі. Крім того, інвестора цікавить не формальне керівництво компанією, а особи, які за нею стоять. Йому потрібна точна інформація, яким чином і поміж ким будуть розподілятися прибутки у разі надання інвестиції [18, 224].

Усі залучені засоби, які  використовує підприємство у своїй  діяльності, можна розділити на 2 групи за функціональною ознакою:

• позичкові (кредитні ресурси), за використання яких підприємство повинне платити щорічний відсоток, так звану кредитну ставку;
• інвестиції (статутний і інший капітал), за використання яких підприємство виплачує інвестору дивіденди з прибутку, якщо такий існує.

Існують принципові розходження  між цими двома видами капіталу. У першому випадку підприємство виплачує щорічні відсотки незалежно  від результатів діяльності, у  другому випадку — дивіденди  виплачуються тільки з результатів  діяльності (тобто при наявності  прибутку).

Немає необхідності підкреслювати, наскільки ці розходження принципові для керівника в момент ухвалення  рішення про можливе джерело  фінансування майбутнього проекту. У випадку, якщо використовуються позичкові  засоби (кредитні ресурси), керівника  будуть цікавити наступні показники:

• умови їхнього одержання;
• надання зустрічних гарантій (застави, страхування й ін.);
• кредитна ставка (щорічний відсоток);
• термін, на який можуть бути надані кредити;
• умови погашення заборгованості (відсотки й основна сума боргу).

Якщо рішення прийняте на користь інвестицій, то керівник повинен знати:

• розподіл часток учасників у статутному фонді підприємства;
• розподіл обов'язків учасників (виконання інвестиційних зобов'язань іноземного учасника, тобто інвестора) за умовами Установчого договору;
• сподівання інвестора на майбутню рентабельність вкладень.

З перерахованого вище випливає наступне принципове розходження між  двома видами фінансування: якщо використовуються кредитні ресурси, то підприємство приймає  на себе всі ризики перед кредитором. У випадку, якщо проект з якої-небудь причини буде зірваний, підприємство виплачує банку повну суму боргу  плюс відсотки. Якщо такої можливості підприємство не має, то реальною стає загроза втрати власності, яка у  формі застави перейде кредитору.

В другому варіанті (з  інвестиціями) ризик утрати капіталу приймають на себе учасники. Підприємство не несе фінансової відповідальності за невдачі в процесі реалізації інвестиційного проекту.

Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (Схема. 1.1.1).