Облік довгострокових фінансових інвестицій

 

Схема. 1.1. Функціонально-елементний склад  інвестицій підприємства.

 

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), відокремлюють  внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні  інвестиції поділяються на фінансові  та реальні, а зовнішні – на прямі  і портфельні [18, 232].

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів  власності, котрі дають право  на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, так  як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості, на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного  виробництва.

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є  придбання акцій з метою одержання  щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження відрізняють  два види акцій – іменні та на пред’явника, а за розміром одержуваного доходу – звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції  на пред’явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним  товариством) прибутку, а по привілейованим – фінансовий розмір (процент) незалежно  від фактичної величини прибутку.

Вкладення підприємством з метою отримання  додаткових доходів вільних ресурсів (в т.ч. грошові кошти) в активи, не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об'єктів  тривалого користування, називаються  фінансовими вкладеннями.

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

1.Отримання  відповідного, як правило, сталого  доходу. Так, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують  його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:

• доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;
• зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора, оскільки інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, що в кінцевому підсумку призводить до зростання ринкової вартості акцій.

У будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері  матеріального виробництва або  торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення  з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В  організаціях, що зайняті у фінансовій сфері й є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові  вкладення не є вилученням ресурсів і, внаслідок цього, не є фінансовими  вкладеннями. Для вказаних організацій  робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, — посередницьку діяльність.

2. Збільшення  впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може  виявлятися у можливостях інвестора  контролювати повністю або частково  виробничу чи фінансову діяльність  об'єкта інвестицій. Підприємства, відносини  між якими обумовлюють можливість  однієї сторони контролювати  іншу або суттєво впливати  на прийняття фінансових і  оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами.

3.Отримання  податкових пільг за інвестиціями.

Досліджуючи інвестиційну діяльність, потрібно врахувати  специфічні риси інвестицій:

1) інвестиції  вимагають значних фінансових  витрат;

2) віддачу  від інвестицій можна отримати  лише у перспективному періоді  на стадії експлуатації об'єкта  інвестування;

3) при  здійсненні інвестицій виникає  ризик, який варто врахувати,  вибираючи та реалізуючи інвестиційні  проекти.

Також треба  врахувати кваліфікаційні ознаки інвестицій, які виражають зміст методики аналізу та її функціональне призначення.

1.2 Економічна суть обліку  довгострокових фінансових інвестицій

 

Для цілей  оподаткування інвестиції поділяються  на фінансові, капітальні та реінвестиції. В бухгалтерському ж обліку інвестиції поділяються лише на фінансові та капітальні (див. схему 1.2.1). Розглянемо, що слід розуміти під фінансовою інвестицією  в бухгалтерському та податковому  обліку.

 

Схема 1.1.1 Класифікація фінансових інвестицій

 

В бухгалтерському  обліку визначення терміну "Фінансові  інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові  інвестиції - це: активи, які утримуються  підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або  інших вигод для інвестора.

До таких  активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язання, тощо), корпоративні права. В податковому законодавстві, зокрема  в Законі №283/97-ВР, наведене інше визначення терміну „фінансові інвестиції". Згідно з п.п. 1.28.2. даного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів4 та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої та повної інформації про фінансові інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку з податку на прибуток - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку з податку на прибуток відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку [20, 301].

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує  право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні  або нематеріальні активи, а також  кошти на визначених ним умовах у  майбутньому. Згідно з п.п.1.5.1 Закону №283/97-ВР, до деривативів належить форвардний та ф’ючерсний контракти, опціони. Крім того, деривативи поділяються за видами цінностей на фондовий, валютний та товарний.

В Законі №283/97-ВР визначено, що фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або  майна безпосередньо до статутного фонду юридичної особи в обмін  на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому  ринку (за винятком операцій по купівлі  акцій як безпосередньо підприємством, так і пов’язаними з ним  особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.

Для цілей  фінансової звітності розрізняють:

• довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;
• поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

В свою чергу  довгострокові фінансові інвестиції поділяються на: інвестиції пов’язаним1 сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов’язаним сторонам і інвестиції непов’язаним сторонам. Поточні фінансові інвестиції включають  в себе еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним  ризиком зміни вартості та інші поточні  інвестиції [20, 312]..

Згідно  з П(с)БО 2, пов’язані сторони –  це особи, стосунки між якими обумовлюють  можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив  на прийняття фінансових і оперативних  рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті  рішень з фінансової, господарської  та комерційної політики об’єкта  інвестування без здійснення контролю цієї політики.

В даному випадку слід зазначити, що чіткого  розподілу між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в  Наказі про облікову політику визначає поточні фінансові інвестиції, які  будуть віднесені в бухгалтерському  обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення  яких не перевищує трьох місяців  з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності  їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення  яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує  один рік).

Згідно  з нормами П(с)БО 2 та П(с)БО 12, об’єктом бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є актив (наприклад, цінний папір, тощо), тобто ресурс, що контролюється  підприємством в результаті минулих  подій, та використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних  вигод (наприклад, прибутку тощо) у майбутньому. Об’єктом же податкового обліку є безпосередньо як фінансова інвестиція в цілому (див. визначення вище), так і її окремі складові, зокрема, господарські операції (в т.ч. купівля-продаж) з безстроковими цінними паперами6, сертифікатами і облігаціями, процентними і дисконтними цінними паперами (наприклад, акціями). Отже, фінансові інвестиції трактуються в бухгалтерському та податковому обліку по різному, і крім того, їх класифікація та об’єкти обліку дещо відрізняються. Тому, і методологічні засади формування інформації про фінансові інвестиції в бухгалтерському обліку одні, а в податковому обліку інші.

Відповідно  до п.п.7.9.4 Закону №283/97-ВР, безстрокові  цінні папери - це цінні папери, які  не мають встановленого строку погашення  чи мають строк погашення більш  як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами  емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про  продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно  від загального строку дії таких  цінних паперів.

 

Розділ 2. Організаційна-економічна характеристика страхової компанії ЗАТ СК „Інвест-сервіс”

 

ЗАТ СК „Інвест-сервіс” ліцензована страхова компанія., яка знаходиться за адресою: 88000, Україна, Закарпатська обл., Ужгород, вул. Гойди, 10.

Товариство веде облік результатів  діяльності, оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність. Відповідальність за організацію бухгалтерського  обліку несе керівник Товариства. Керівник створює необхідні умови для  правильного ведення бухгалтерського  обліку, забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах. Товариство веде бухгалтерський облік майна  та результатів своєї роботи методом  подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського  обліку. Баланс станом на 1 січня 2008 ЗАТ  СК „Інвест-сервіс” див. Додаток 2.

Бухгалтерський облік фінансово  – господарської діяльності ЗАТ  Страхова компанія “Інвест-сервіс” здійснюється бухгалтерією, яку очолює головний бухгалтер, безпосередньо підпорядкований керівнику підприємства. До основних обов¢язків головного бухгалтері відноситься:

• організація роботи відділу у відповідності з чинними законодавчими актами;
• контроль за правильністю та своєчасністю проведення розрахунків із бюджетом та діловими партнерами;
• організація підготовки відповідних даних до нарад, засідань, переговорів;
• забезпечення працівників відділу бухгалтерії всім необхідним приладдям;
• організує та контролює документообіг у відділі;
• розподіляє обов¢язки по бухгалтерії;
• перевіряє та контролює роботу підлеглих бухгалтерів;
• надавати фінансовим органам головну звітність підприємств.

У бухгалтерії  ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” працює сім бухгалтерів під керівництвом головного бухгалтера. Крім цього безпосередньо на діючих об¢єктах обліку працюють робітники-сумісники, які не є робітниками бухгалтерії, але виконують частково роботу бухгалтерів та збирають необхідну первинну документацію для безперервного ведення облікового процесу.

Кожний  бухгалтер має закріплений за ним обсяг робіт які повинні  виконуватися в обумовлений головним бухгалтером та законодавством час.

На  підприємстві застосовується журнально-ордерна  форма обліку. Облікова політика визначається наказом по підприємству. Бухгалтер  та головний бухгалтер мають посадові інструкції. Бухгалтерські документи  зберігаються в бухгалтерії у  книжкових шафах у хронологічному порядку. Свідоцтво про державну реєстрацію, платника ПДВ, печатка - зберігаються у сейфі.

 

Таблиця 2.1 Показники діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс”, тис. грн. [Додаток 3].

Показники	2006	2007	Відхилення
			Абсолют.	%
1. Товарообіг	21432	24360	+2928	+13,6
2. Страхові відшкодування, тис.  грн..	3572	4060	+488	+13,6
3. Доход від реалізації	17860	20300	+2440	+13,6
4. Фінансові витрати	13320	15138	+1818	+13,6
5. Операційні витрати	3650	3965	+315	+8,6
6. Балансовий прибуток	890	1197	+307	+34,5
7. Чистий прибуток	623	838	+215	+34,5
8. Рентабельність, %	17,1	21,1	+4,0	+23,4

 

Показники діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” свідчать про збільшення товарообігу та, відповідно, доходу від реалізації у 2007 році порівняно з 2006 роком на 13,6%. При цьому операційні витрати збільшились лише на 8,6%. Випереджаючий темп зростання доходу у порівнянні з витратами є позитивним фактором, в результаті якого чистий прибуток підприємства збільшився на 215 тис. грн.., що складає 34,5%. Збільшення показника рентабельності на 4% доводить, що діяльність підприємства у 2007 році значно покращилась.