Облік, аналіз і аудит грошових коштів підприємства

Звіт про рух  грошових коштів, крім того, містить  інформацію, яка корисна при оцінці фінансової гнучкості фірми. Фінансова гнучкість - це здатність фірми генерувати значні суми грошових коштів з тим, щоб своєчасно реагувати на несподівано виникаючі потреби і можливості. Інформація про рух грошових коштів за минулі періоди, особливо про рух грошових коштів від основної діяльності, допомагає оцінити фінансову гнучкість. Оцінка здатності фірми пережити, наприклад, несподіване падіння попиту може включати аналіз руху грошових коштів від основної діяльності за минулі періоди. Чим значніше потоки грошових коштів, тим вище виявиться здатність фірми витримати несприятливі зміни економічних умов.

Деякі інвестори  і кредитори вважають звіт про  рух грошових коштів корисним при оцінці "якості" доходів фірми. Визначення доходів при обліку по методу нарахувань вимагає безлічі бухгалтерських проводок, пов'язаних з нарахуванням, відображенням сум, що відносяться до майбутніх звітних періодів, розподілом і оцінкою. Такі коригування і процедури роблять процес визначення доходу більш суб'єктивним, чим хотілося б деяким користувачам фінансової звітності. Такі користувачі покладаються на більш об'єктивну оцінку ефективності, ніж чистий прибуток, - на рух грошових коштів від основної діяльності. З погляду таких користувачів, чим вище цей показник, тим вище “якість” доходу [36, с. 120].

За станом руху грошових потоків можна судити про  якість управління підприємством. Цю залежність покажемо за допомогою схеми, зображеної на рис. 1.3 [37, с. 86].

Рисунок 1.3.

Залежність якості управління підприємством від структури  грошових потоків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналізоване підприємство ТОВ “Вічунай-Україна” в 2004 році мало таку структуру грошових потоків:

Таблиця 3.1.

Структура грошових потоків

Вид діяльності	2004 рік
Операційна	124,6 (+)
Інвестиційна	0,4 (-)
Фінансова	2,0 (+)
Чистий рух коштів за звітний період	126,2 (+)
Загальна оцінка якості управління	Нормальне

 

Як випливає з табл. 3.1, в 2004 році ми маємо нормальну якість управління підприємства. На думку фахівців, якість управління підприємством можна охарактеризувати як нормальну у тому випадку, якщо за наслідками звітного періоду чистий рух грошових коштів в результаті операційної фінансової діяльності має позитивне значення, в результаті інвестиційної діяльності – негативне. Це означає, що в результаті операційної діяльності, зокрема від реалізації товарів, підприємство одержує достатньо грошових коштів, щоб мати змогу інвестувати ці кошти, а також виплачувати відсотки по залученим кредитам. Причому підприємству для здійснення інвестицій достатньо тільки власних засобів. Якщо при цьому чистий рух коштів в результаті всіх видів діяльності підприємства за рік також має позитивне значення (в нашому випадку воно склало 126.2 тис грн.), то можна говорити про те, що керівництво підприємства повністю справляється зі своїми функціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз валюти балансу на початок  і кінець звітного періоду показав збільшення суми.. Збільшення валюти балансу порівняно з попереднім періодом – позитивне явище, однак треба звернути увагу на те, за рахунок чого виник цей зріст. У нашому випадку ми бачимо збільшення непростроченої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги порвняно з дебіторською.

Загальна вартість майна підприємтсва (Ф1,р.280) становить 637,3 тис.грн.

За звітний період виникло збільшення необоротних активів на суму 4,1 тис.грн., разом з тим оборотні активи збільшились на 118,2 тис.грн. Збільшився баланс на 121,6 тис.грн.

Абсолютний розмір джерел власних коштів виріс на 61,8 тис.грн. Виникло збільшення долі оборотного капіталу завдяки формуванню більш  мобільної структури активів, що покращує фінансове становище підприємства, а також завдяки перелиття частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, інших дебіторів.

У підприємства товари на складі не накопичуються, що свідчить про оптимальний процес отримання і збуту.

Головним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок року його доля в структурі пасивів становила 47,6%. На кінець звітного періоду- 48,24%. Така структура формування джерела майна свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Аналіз ліквідності  балансу (можливості швидко мобілізувати діючі кошти (активи) для оплати в  конкретні сроки зобов‘язань (пасивів), а також непередбачених боргів) проведено за допомогою коефіціентів ліквідності: поточні активи перевищують величину поточних зобов‘язань, тому підприємство є успішно функціонуючим.

Аналізуючи розраховані фінансові  коефіціенти, слід зазначити, що зміни, які відбулися протягом року в  основному є позитивними. Фінансовий результат з основної діяльності на кінець періоду є позитивний (прибуток), у порівнянні з минулим періодом результат  зменшився. Чистий прибуток у минулому році становив 375,1 тис.грн., у звітному – 369,5 тис.грн.

Проведемо аналіз: на скільки підприємство може зменшити вартість поточних активів  при їх продажу для того, щоб  вилученої суми було достатньо на погашення поточних зобов‘язань.

Для цього вичислим відносну частину заборгованості:

на початок періоду: 244/323,3*100=75,47%

на кінець періоду:    294,6/441,5*100=66,73%

з суми поточних активів (оборотних  коштів), яка дорівнює 100% віднімемо  відносну частину заборгованості:

на початок періоду: 100%-75,47%=24,53%

на кінець періоду:    100%-66,73%=33,27%

Таким чином, при ліквідуванні поточних зобов‘язань, їх вартість могла бути зменшена на початок періоду: на 24,53%, на кінець періоду - на 33,27%, що не є перешкодою підприємству в повернені боргів кредиторам.

Коефіціент поточної ліквідності  характеризує лише наявність обротних активів, а їх якість характеризує  коефіціент термінової ліквідності. Цей  коефіціент не повинен бути менш за 1,0. Однак, ця оцінка має лише условний характер. Коефіціент абсолютної ліквідності константує яка частина поточних зобов‘язань може бути погашена терміново.

Оскільки коефіціент абсолютної ліквідності не менше 0,2-0,25 то наше підприємство має грошові  кошти в розмірі, достатньому  для погашення кредиторської заборгованості, яка потребує  термінового погашення. За звітний період коефіціент абсолютної ліквідності збільшився, що свідчить про неефективне використання грошових коштів (Кла >0,35  означає надлишок грошових коштів).

Показник автономії знаходиться у допустимих межах Kавт>0,5 (0,53), що свідчить про стабільність підприємства. Покращилися показники платоспроможності, оборотності активів,  оборотності запасів. Погіршилися показники оборотності дебіторської заборгованості, однак додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації.

Тривалисість одного обороту активів – 502 дні на початок  року і 612 днів на кінець. Це свідчить про  те, що кількість активів завелика. Також дуже довгим є обертання дебіторської  заборговагості (132 і 172 днів) . Швидким є обертання запасів (2,7 і 2 дні на початок і кінець періоду відповідно) і і кредиторської  заборгованості (0,4 і 1 дні).

Ненабагато знизилася рентабельність активів, власного капіталу і продукції. У першу чергу це пов‘язано із зниженням чистого прибутку. Підприємству слід знайти резерви для зростання реалізованої продукції: удосконалення її якостей, проведення рекламної кампанії для залучення споживачів і збільшення інтересу до продукції.

 З розглянутого балансу можна зробити висновки, що причини нормального фінансового стану полягають у належному контролю маркетинговим і торговим відділами діяльністі підприємства, які своєчасно дають адміністрації інформацію про виконання контрактів, зобов’язань перед банками, постачальниками і покупцями. Підприємство за звітний період розширило свою діяльність, виросла кількість покупців і відповідно і дебіторська заборгованість. Просроченої дебіторської заборгованості у підприємства немає (розд. ІХ  Приміток до річної фінансової звітності Ф.5).

Можна порекомендувати торговому  відділу покращити збут продукції, знайти більш вигідних споживачів

Підприємство  використовує тільки власний капітал, тому  здержує темпи свого розвитку (у зв‘язку з неможливістю розширення своєї діяльності за рахунок залучення заемного капіталу).

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

З А К О  Н  У К Р А Ї Н И

 

Про аудиторську  діяльність

 

 ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 23, ст.243 )

 

 ( Вводиться в дію Постановою ВР N 3126-XII ( 3126-12 ) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 23, ст.244 )

 

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законами

   N 81/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 88

   N 54/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, N  9, ст. 44

   N  762-IV (  762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247

   N 1863-IV ( 1863-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 45, ст.501

   N 2738-IV ( 2738-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 34, ст.434

   N 3202-IV ( 3202-15 ) від 15.12.2005

   N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )

     Цей Закон визначає  правові  засади  здійснення  аудиторської діяльності  в  Україні  і  спрямований  на    створення    системи незалежного  фінансового  контролю  з  метою  захисту    інтересів власника.

4.1 Організація проведення аудиту

Важливою  складовою аудиторської перевірки  фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться  за такими напрямками:

• аудит касових операцій;
• аудит операцій на поточному рахунку;
• аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

У процесі аудиту операцій з грошовими коштами необхідно розв’язати такі основні завдання [34; с. 174]:

1) ознайомитися з умовами зберігання  готівки та інших грошових  документів у касі;

2) вивчити фактичний порядок  документального оформлення операцій  з надходження і вибуття грошових  коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;

3) установити  законність і достовірність операцій  з надходження і списання коштів  з банківських рахунків та  правильність їх відображення.

Також завданням  аудиту і контролю касових операцій є перевірка [40; с. 124]:

• забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;
• дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписки чеків і отримання по них готівки;
• дотримання порядку документального оформлення надходження грошей до каси та їх видачі;
• дотримання ліміту каси;
• своєчасності та повноти оприбуткування готівки;
• стану обліку касових операцій;
• відповідності сум залишків і оборотів по виписках банку сумам в доданих первинних документах, облікових реєстрах та звітності;
• правильності використання грошових коштів суворо за цільовим призначенням;
• своєчасності розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та іншими контрагентами;
• величини, характеру і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованостей та причин їх утворення.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти  є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений  характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

У процесі  аудиторської перевірки необхідно  керуватись такими нормативними документами:

1. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.
2. Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 
3. Наказом Мінфіну України № 291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування» від 30.11.99 р.
4. Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 [7].

Джерела інформації для аудиту касових операцій можна  згрупувати, як наведено у Таблиці 4.1. [23; с. 135]

Таблиця 4.1

Джерела інформації для аудиту касових  операцій

 

Група документів	Документ
Узагальнюючі регістри обліку і звітності	Головна книга; баланс підприємства (форма №  І)
Синтетичні регістри обліку касових операцій, грошових коштів	Журнал № 1, № 2; відомості № 1а, № 2а
Аналітичні і первинні документи з обліку касових операцій	Касова книга; прибуткові і видаткові касові ордери; чеки на отримання готівки; виписки банку
Первинні документи  обліку розрахунків з підзвітними  особами	Авансові звіти; посвідчення на відрядження; виправдні документи; акти і відомості на закупівлю  тощо
Зовнішні документи	Повідомлення банків про встановлення ліміту каси та ін.

 

Починаючи дослідження операцій з  грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній  ділянці обліку. З’ясувати, як на підприємстві дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою, наскільки чітко забезпечується санкціонування різних платежів з поточного та інших рахунків підприємства (можна шляхом фактичної перевірки).