История развития управленческого учета

Інформація для керівництва  повинна бути: імовірною та своєчасною (краще швидко та вчасно надавати неповні  дані з певною часткою ймовірності, ніж занадто пізно повну інформацію); доцільною та специфічною (відповідати  потребам зацікавлених осіб та цілям, заради яких вона готується); закритою (доступ до інформації має обмежуватися керівником підприємства); неупередженою (подання інформації має бути нейтральним i не містити висновків, щоб не впливати на рішення). Як правило, інформація управлінського обліку є комерційною таємницею, оскільки відображає стратегію розвитку підприємства на майбутнє i тактику поточної діяльності.

Вимоги до бухгалтерської інформації визначено у ПБО 1. Відповідно до цих вимог інформація повинна  бути дохідливою й розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами, доречною, а також надавати можливість користувачам порівняти фінансову звітність підприємства за різні періоди та різних підприємств. Така інформація є відкритою i міститься у фінансових звітах, формати яких стандартизовані та затверджені відповідними національними положеннями (ПБО 2, ПБО 3, ПБО 4, ПБО 5, ПБО 6).

Оскільки інформація, необхідна керівництву в процесі  діяльності та вирішення проблем, має  надаватися швидко, то вона буде не досить точною, а міститиме багато приблизних оцінок. Інформація бухгалтерського обліку має надаватися без будь-яких приблизних оцінок, допустимими є незначні відхилення лише в межах обгрунтованого рівня суттєвості. Крім грошових та натуральних вимірників, що використовуються в бухгалтерському обліку, в управлінському обліку інформація може бути подана також із застосуванням якісних вимірників.

Господарські операції та процеси, що відбулися протягом певного  звітного періоду, в бухгалтерському  обліку відображаються в первинних  документах, перелік i форми яких офіційно затверджено наказами Міністерства статистики України. Натомість в управлінському обліку перелік документів, зміст i формати їх подання визначаються підприємством виходячи з переліку управлінських рішень та затверджуються керівником.

Частота подання управлінської  звітності залежить від потреб управління. Для створення ефективної системи  управлінської звітності потрібні такі ресурси: вихідні дані; форма  та зміст системи звітності, узгоджені  з керівництвом; метод накопичення  та впорядкування інформації. Форма подання інформації має бути легкою для сприйняття користувачем i зорієнтована на те, що користувач знайомиться з питанням вперше. Регулярні й точні управлінські звіти дадуть керівництву необхідну інформацію для прийняття раціональних рішень, сприяючи таким чином успішному розвитку підприємства. Щодо фінансової звітності, то порядок i терміни подання встановлені чинним законодавством i підлягають обов’язковому виконанню.

Бухгалтерський облік  дає можливість оцінити результати діяльності всього підприємства в цілому, тоді як управлінський облік — у межах окремих центрів відповідальності та залежно від мети надання управлінської інформації.

Розвиток управлінського обліку на сучасному етапі полягає  в поєднанні таких функцій, як планування, облік, контроль i аналіз. Результатом такого поєднання має бути система інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень, обслуговувати яку повинен управлінський облік.

Управлінська інформація дає можливість керівництву приймати більш ефективні рішення. Поточні рішення приймаються з урахуванням загального стану економіки та наявності ресурсів й можливостей підприємства на даний відрізок часу, але на ці рішення значно впливає якість довгострокових рішень, причому довгострокові рішення важко змінити (за певних умов вони не підлягають зміні), а поточні рішення можна змінювати, i доволі часто. Таким чином, необхідність запровадження управлінського обліку на підприємстві пояснюється тим, що він повинен:

- бути корисним під час розроблення стратегії розвитку підприємства;

- допомагати керівництву приймати управлінські рішення щодо визначення сегменту ринку, розробки товару, встановлення цін тощо;

- контролювати бізнес (розподіл обсягів роботи i ресурсів, рівень запасів, контроль потоку коштів);

- допомагати оцінити отримані результати (аналіз витрат, ефективність праці, порівняльний аналіз діяльності);

- надавати інформацію в разі відхилення контрольованих показників функціонування підприємства від їх запланованих значень;

- привертати увагу керівництва i визначати центри, в яких виникли відхилення, з метою проведення коригування (здійснювати коригувальні дії).

Діюча система управлінського обліку обов’язково повинна містити  такі основні елементи:

1. центри відповідальності;
2. контрольовані показники;
3. первинні документи управлінського обліку;
4. облікові регістри для групування даних;
5. форми управлінської звітності;
6. облікові процедури збору, оброблення i представлення інформації користувачам.

Організація обліку за центрами відповідальності дає змогу визначати результати діяльності лінійних керівників, оперативно відслідковувати відхилення фактичних значень показників від цільових i виявляти причини їх відхилення.

Для того щоб дані управлінського обліку формувалися цілеспрямовано, слід чітко визначити склад контрольованих показників за центрами відповідальності. Слід вибрати коефіцієнти та скласти таблиці ключових показників, які забезпечать базу для ефективнішого управління бізнесом. Залежно від потреб керівництва управлінський облік може формувати показники як для всіх рівнів управління підприємством, так i для будь-якого окремого рівня.

Найважливішою вимогою  для ефективного функціонування системи управлінського обліку в  організації є її регламентне  забезпечення. В процесі запровадження  управлінського обліку має бути розроблено Положення з управлінського обліку i звітності або виділено окремий розділ в наказі про облікову політику підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Аналіз досліджень вчених, які приділяли значну увагу  в своїх роботах висвітленню проблем обліку в управлінні підприємством, показав, що: по-перше: управлінський облік виник в результаті розвитку та удосконалення виробничого обліку; по-друге, до функцій управлінського обліку включається набагато ширше коло вирішуваних завдань, що пов'язано з сучасними потребами інформаційного забезпечення керівництва підприємств.

Очевидно, що трактування  поняття «управлінський облік» необхідно  здійснювати з позиції системного підходу, як методологічної концепції, побудованої на прагненні відобразити  повну картину досліджуваного об'єкта як системи, єдиного суцільного цілісного організму із врахуванням всіх важливих для даного дослідження внутрішніх елементів, зв'язків і взаємодій між ними та зовнішніх зв'язків з іншими об'єктами та оточуючим середовищем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Левицька С.  «Управлінський та внутрішньогосподарський  облік: завдання, мета, чинники ефективного  впровадження» // Бухгалтерський  облік і аудит №2 – 2009р.

2. Палій В.Ф.  Управлинческий учет – новое  прочтение внутрихозяйственного расчета // Бухгалтерский учет - №7 – 2000

3. Чумаченко  М. Управлінський облік в Україні  // Бухгалтерський облік і аудит  №6 – 2001

4. Корецький  М.Х., Дацій Н.В., Пельтек Л.В. Управлінський  облік: Навч.посібник – К.: центр  учбової літератури, 2007 – 296с.

5. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Курс  управлінського обліку: Навч.посіб.  – К.: Знання, 2007 – 314с.

6. Аспір Н.Р. Окремі питаня впрвадження управлінського обліку та його розвитку в Україні/ Н.Р. Аспір//Науковий вісник.- 2005.- вип.15.1.- С.249-251.

7. Дяків В.В. Управлінський облік в Україні – реалії сьогодення / В.В. Дяків// Економіка АПК.- 2010.- №8.- С.76-80.