История развития управленческого учета

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………...2

1.Трактування поняття «Управлінський облік»……………………3

2.Передумови формування системи управлінського обліку……...5

3.Розвиток обліку від Стародавнього світу………………………...7

4.Етапи розвитку управлінського обліку…………………………..13

5. Управлінський облік в Україні …………………………………..20

Висновок………………………………………………………………29

Список використаних джерел……………………………………….30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Тривалий час  бухгалтерський облік був лише засобом  реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частина бухгалтерського обліку, здійснював тільки узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте, вже на початку XX століття стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва.

Істотним недоліком  вітчизняної системи обліку є  те, що він не забезпечує надання  управлінцям різних ієрархічних рівнів достатньої та оперативної інформації, яка потрібна зазвичай негайно, оскільки конкретні управлінські рішення щодо економічного регулювання виробництва не можуть прийматися з відстроченням, до моменту появи необхідних даних.

Що стосується самого визначення «управлінський облік», то відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»,«внутрішньогосподарський (управлінський) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування у процесі управління підприємством». Тобто, метою управлінського обліку є оптимізація витрат об’єктів в обліку підприємства і отримання максимального рівня рентабельності або норми прибутку.

 

 

 

 

 

 

 

1.ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК»

Одним із важливих і в той же час доволі дискусійних питань сьогодення в теорії та практиці обліку є поняття «управлінський облік». Даний термін використовується не в усіх країнах. Так, в США - це «Управління витратами», у Франції - «Аналітична бухгалтерія», а Німеччині аналогом управлінського обліку є контролінг.

Відповідно  до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»,«внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки  та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування у процесі управління підприємством». Виходячи із приведеного визначення, управлінський та внутрішньогосподарський облік - це тотожні терміни. Проте, сучасний розвиток економічних відносин і умов діяльності господарських одиниць обумовив підвищення вимог до інформаційного забезпечення керівництва кожного підприємства. Відповідно, функції управлінського обліку повинні розширюватися, вони вже не є лише функціями внутрішньогосподарського обліку. Такої ж думки дотримується і С. Левицька, зазначаючи, що «управлінський облік є не тільки системою збору, реєстрації та узагальнення інформації, а й системою управління підприємством [1, с.27].

На думку  В. Палія управлінський облік  включає елементи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, що підтверджує наявність набагато ширших можливостей досліджуваної системи [2, с.59]. М. Чумаченко також відносить до функцій управлінського обліку такі, як узагальнення нормативів і планування витрат, аналіз собівартості, врахування не фінансових показників, прийняття рішень, що доводить масштабність управлінського обліку порівняно з традиційним обліком [3, с.45].

Досліджуючи застосування вченими терміну «виробничий  облік» та «управлінський облік» І. Білоусова  формулює висновки про те, що управлінський облік виник внаслідок розвитку та удосконалення виробничого обліку, але підкреслює неправильність розуміння під управлінським обліком стратегічного обліку. Проте, С. Голов досліджуючи перспективи розвитку управлінського обліку звертає увагу на той факт, що на відміну від минулого, коли управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, за сучасних умов глобальних змін у системах управління він досить швидко перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Відомі зарубіжні  вчені-економісти Е. Аткінсон, Р. Банкер, Р. Каплан, М., які дають наступне визначення сучасного управлінського обліку, як такого, що «додає вартість, процес безперервного вдосконалення планування, проектування, вимірювання і функціонування систем фінансової і не фінансової інформації, яка спрямовує дії менеджера, мотивує поведінку і підтримує та створює культурні цінності, необхідні для досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей організації».

І. Аверчев визначає управлінський облік як «процес  ідентифікації, вимірювання, накопичення, проведення аналізу, підготовки, інтерпретації і представлення фінансової інформації, необхідної управлінській ланці підприємства для здійснення планування, оцінки і контролю господарської діяльності». Така інформація, на думку вченого, дозволяє, також, організувати оптимальне використання ресурсів підприємства і контроль за повнотою їх обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

Актуальність  проблеми поглиблення інформативності  бухгалтерського обліку,посилення його оперативності є не перехідною. Вона виникла давно, проте не вирішена й досі, хоча заради справедливості слід зазначити, що ця проблема постійно була основною як в науці, так і на практиці. Інтенсивно проводилися наукові дослідження, спрямовані на пошук раціональної системи бухгалтерського обліку, яка б відповідала, крім критеріїв точності, повноти та об’єктивності, запитам користувачів інформації щодо її оперативності. Однак, як це не прикро визнавати, такої системи вітчизняною наукою розроблено не було. Причин тут декілька. Це насамперед ізоляція від міжнародних досліджень у галузі бухгалтерського обліку, який нині є історичним нонсенсом, оскільки не можна серйозно сприймати радянські «теоретичні здобутки» щодо відмінностей соціалістичного і капіталістичного обліку. Іншою причиною є те, що незважаючи на декларативність проблеми в оперативній інформації, об’єктивно формувалася стихійна протидія цьому, оскільки в умовах централізованого керівництва економікою, до того ж за знеособленої власності, у виконавців на місцях відсутній стимул об’єктивно висвітлювати результати діяльності.

Не сприяло  підвищенню оперативності обліку і  його недостатнє матеріально-технічне забезпечення, яке до того ж тривалий час здійснювалося хибним шляхом: замість оснащення обчислювальною технікою підприємств її безпосередньо зосереджували на колективних центрах користування – районних інформаційно-обчислювальних центрах. За відсутності належних комунікацій це аж ніяк не забезпечувало підвищення оперативності обліку.

Подолання ідеологічних бар’єрів усунуло зазначені перешкоди, а перехід на ринкові взаємовідносини підприємств України ще більше загострив проблему підвищення оперативності бухгалтерського обліку. Відкритий доступ до наукових праць західних учених дає змогу використовувати прогресивні розробки у вітчизняній практиці.

Однією з  таких розробок є поділ бухгалтерського  обліку на фінансвовий та управлінський. Уже майже півстоліття практика такого поділу обліку у країнах ринкової економіки засвідчує його незаперечні  переваги. Свого часу було опубліковано монографію А.Ш.Маргуліса (1996р.) та М.Г.Чумаченка (1971р.), де висвітлювався такий поділ обліку у США. Подальшого розвитку ці дослідження тоді не набули. Лише у 90-х роках з’явилася у перекладах англомовна література, де ширше викладено загальні особливості фінансового й управлінського обліку.

Зокрема в них  зазначається, що у зв’язку з  потребою ефективного управління бухгалтерія  західних фірм бере на себе обов’язки, які традиційно зосереджені в  нас у плановому відділі чи аналітичних службах. Тому управлінський облік не можна розглядати лише з позиції відокремлення об’єктів,які були складовою частиною системи бухгалтерського обліку. Такий підхід може бути вмотивований щодо визначення змісту фінансового обліку. Управлінський же облік – це не тільки частина традиційного бухгалтерського обліку, а й, по суті, самодостатня, заново сконструйована система накопичення й використання в управлінській діяльності інформації, яка включає і ту, що сформована у фінансовому обліку. Він охоплює не лише облікові методи й процедури, а й такі, які удосконалюють планування, контроль та прийняття рішень, і є ефективним тоді, коли система управління включає зворотній зв’язок.

Методологія і  методика функціонування системи управлінського обліку в Україні потребує комплексного дослідження цієї проблеми фахівцями різного профілю, передусім управлінцями, оскільки для них призначена ця інформація. Водночас обліковий аспект такої системи також дуже важливий, оскільки ефективність управлінських рішень врешті-решт вимірюється і фіксується саме завдяки відображенню фактографічних даних на відповідних носіях інформації.

 

 

3.РОЗВИТОК ОБЛІКУ ВІД СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Історичні пам’ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про наявність та характер господарського обліку в різних країнах Стародавнього світу. Розвиток товарно-грошових відносин породжує подвійний запис, як відображення вибуття одного продукту і появу іншого.

Облік Стародавнього  світу – облік фактів – в  цілому був статичним .В його основу було покладено інвентаризацію і пряму реєстрацію майна. Пряма реєстрація означала вказівки на певний об’єкт . Непряма реєстрація з’явилась пізніше і полягала в тому , що обліковий працівник замість певного облікового об’єкту фіксував дані з так званих первинних документів. З цього часу облікові відомості та фактичний стан справ перестають бути адекватними .

Характерною рисою  обліку елліністичного періоду було прагнення все обліковувати і  нічого не пропускати. Це стало передумовою  суворої регламентації обліку. В  Греції вперше з’явились такі поняття, як матеріальна відповідальність та інвентаризація. Виникли перші принципи класифікації рахунків : матеріальні, особові та фінансові.

У Давньому Римі завершився розвиток стародавнього  бухгалтерського обліку. Римська  облікова система опосередковано увібрала в себе практично усе найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно власних умов господарювання і власних інтересів. З’явились такі регістри, як прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела бухгалтерія банку. Прибутково-видаткова книга була універсальною. Вона застосовувалась як в торгівлі, так і у домашньому господарстві.

Виникнення  книг, термінів, які застосовуються в сучасному бухгалтерському обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор тощо) – це те, що отримала сучасна бухгалтерія завдяки цій країні.

Нікому не відомо, хто був винахідником бухгалтерського  обліку. Можна лише стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з’являтись в 13 – 14 ст. в деяких торгових центрах Північної Італії

Відомий у світі  вчений А.Ч. Літтлтон описав передумови розвитку системи подвійного запису, а також виділив історичні  передумови, які, на думку вченого, призвели до виникнення подвійного запису в італійських містах – державах.

А.Ч. Літтлтон зазначає, що кожна з названих ним передумов  існувала окремо в різних місцях і  в різний час, але одночасно вони жодного разу не спостерігались. Поєднання  цих передумов відбулось, коло Христові походи призвели до масового переміщення людей через держави Північної Італії (тоді ще не єдиної), яка відігравала роль центру торгівлі між Європою та Близьким Сходом.

Саме з епохою відродження пов’язується виникнення терміну “бухгалтер” ( звідси і “бухгалтерія”). Першою посадовою особою, яка отримала звання бухгалтера, був Христофор Штехер, діловод Інсбрукської облікової палати.

В Німеччині  до 1498 р. Особи , які займалися веденням облікових книг ,називались писцями. З цього часу терміни “бухгалтер” і “бухгалтерія” почали витісняти старі назви. В епоху Середньовіччя облік активно розвивався в країнах Західної Європи – Англії, Італії, Франції, Ватикані, Іспанії, Голландії тощо. З початком епохи Ренесансу в розвитку обліку відбувся відчутний стрибок. Протягом цього періоду він систематизувався. Все частіше використовувалась подвійна бухгалтерія, яка отримала визнання в Європі. Іоганн Вольфганг Гете вустами свого героя стверджує: ”...подвійна бухгалтерія є найтоншим відкриттям лядського інтелекту.”

В 15 ст. бухгалтерський облік як сформована система обліку в окремих купецьких підприємствах набула літературного оформлення. Першим літературним твором з бухгалтерії стала праця, написана в Неаполі в 1458 р.Венедиктом Котруллі “Про торгівлю і досконалого купця”, хоча надрукована вона була лише в 1573 р. Робота була присвячена організації і техніці ведення торгівлі. Бухгалтерський облік розглядався в ній як один із інструментів управління одиничним підприємством і тому автор присвятив йому спеціальну частину.

Однак вперше систематизацію обліку провів францисканський монах  Лука Пачолі. Його слава ґрунтується  на відомому “Трактаті про рахунки  і записи ”, який увійшов до складу фундаментальної праці - “Сума арифметики, геометрії ,вчення про пропорції  і відношення”. Трактат був перекладений багатьма мовами і, за ступенем впливу на розвиток обліку з ним не може зрівнятися жодна праця. Історики відмічають п’ять найголовніших моментів, які Лука Пачолі вніс до справи розвитку бухгалтерського обліку.

Вчений першим зібрав і систематизував окремі відомості про прийом, які застосовувалися купцями того часу при веденні своїх торгових рахунків і записів. Тим самим Л.Пачолі заклав основи наукової розробки обліку, виводячи його з суто практичної діяльності. Ідеї подвійного запису закладені в середньовічній Італії, привернули до себе увагу багатьох видатних вчених того часу . Бухгалтерський облік став предметом наукових досліджень. В цей період в історії розвитку обліку було закладено підвалини для зародження науки – бухгалтерії. Попри всі негативні фактори і те ,що розвиток обліку відбувся в епоху пізнього Середньовіччя, саме завдяки їм виникла посада бухгалтер і термін “бухгалтерія”.

З кінця 15 ст. італійські міста почали занепадати. З відкриттям Нового Світу та нових торгових шляхів центр торгівлі змістився в Іспанію і Португалію, а потім в Антверпен і Нідерланди. Досить природно що італійська система подвійної бухгалтерії, повинна була розповсюджуватись і на інші країни .