История развития управленческого учета

Отже, можна  констатувати, що управлінський облік  пройшов чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію з іншими функціями управління.

Утім, інтеграція управлінського обліку у систему  управління підвищує вимоги до компетентності бухгалтера і гнучкості інформаційних систем обліку.

В СРСР, до складу якого входила Україна, терміна  «управлінський облік» не застосовували. Значна частина показників (фінансових і не фінансових) поточної внутрішньої  звітності базувалася на даних оперативного, а не бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік був, по суті, фінансовим обліком, спрямованим на контроль за збереженням соціалістичної власності й виконанням державних планів. Використовували також для управління з метою скорочення витрат і підвищення рентабельності.

За радянських часів у публікаціях вітчизняних  авторів, присвячених зарубіжному  обліку, управлінський облік розглядали переважно з ідеологічних позицій, тобто як засіб підвищення експлуатації трудящих і приховування прибутків капіталістами.

Найсерйознішим  дослідженням методів управлінського обліку була в ті часи книжка професора  М. Чумаченка «Облік і аналіз у  промисловому виробництві США», видана 1971 року.

На початку 90-х  років ХХ ст. російською мовою було видано низку підручників зарубіжних авторів з управлінського обліку та контролінгу (К. Друрі, Ч. Хорнгрена та Дж. Фостера, Р. Ентоні та Дж. Риса, Р. Манна, Е. Маєра то ін.)[4, ст.40-41].

Пізніше, завдяки  ознайомленню із зарубіжним досвідом, були опубліковані підручники, посібники та монографії з управлінського обліку українських і російських авторів, зокрема М. Пушкаря, С. Голова і В. Єфіменко тощо.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання  потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тому термін управлінський облік з’явився в ухваленому 1999 року ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як синонім внутрішньогосподарського обліку. При цьому стаття 8 Закону передбачає, що підприємство самостійно розробляє систему і форми управлінського обліку.

Сьогодні слід говорити про систему бухгалтерського  обліку, яка не обмежується грошовим вимірником, системою рахунків і подвійним  записом,реєстрацією лише фактів минулого. У зв’язку з цим, безумовно, має  рацію М. Чумаченко, який писав: «Бухгалтерський облік ставить своїм завданням описувати, пояснювати, передбачати факти і одночасно спрямовувати наші дії. В цьому він спирається на чотири види моделей: описові, пояснювальні, прогностичні та моделі прийняття рішень».

У свою чергу, не слід вважати управлінський облік складовою контролінгу або розглядати контролінг як складову бухгалтерського обліку.

Відмінності в  змісті та структурі інформації, що використовується інвесторами, податковими  і статистичними органами, управлінським персоналом підприємства, розроблення й удосконалення специфічних методів перетворення інформації.

Тому управлінський  облік слід розглядати як підсистему обліку, яка забезпечує фінансову  та не фінансову інформацію, необхідну  для прийняття рішень, спрямованих на досягнення стратегічної мети підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ

Писаренко Т.М. визначив, що управлінський облік  в Україні розвивався в контексті  історичного розвитку облікової  системи України, тому важливим є  чітке розмежування періодів розвитку обліку .

Встановлення  бухгалтерського обліку як самостійної  ситеми відбулося в 1917-1920 роках, в  період нестабільності у державотворенні  України. Переважали тенденції, що склалися у попередній період. Це означає, що у Східній Україні сповідувалися ідеї імперської Росії, а в Західній Україні – ідеї інших держав, які володіли цими землями.

До інших  періодів слід віднести наступні:

1.  1920-1929 –  період НЕПу, відбулася реставрація  традиційних систем бухгалтерського  обліку. На арені з’являються нові вчені–економісти, обліковці: Р.Вейцман, Н.Блатов, І.Ніколаєв, О.П.Рудановський, О.М.Галаган. Це період піднесення і розквіту не тільки економіки, але й всього бухгалтерського обліку.

2.  1930-1953 роки XX ст. – зародження та становлення  соціалістичного обліку.

3.  1953-1985 роки  – розвиток соціалістичного обліку.

4.  1985-1991 роки  – період перебудови, демократії  та гласності. Поява все численнішої  групи прихильників системи ринкової  економіки.

5.  1991-1998 роки  – розбудова української державності, період занепаду економіки, дигресивні моменти розвитку суспільства. В обліку відбувається пошук власної моделі системи, вивчення досвіду закордонних колег. В умовах розвитку ринкових відносин чітко намітилися дві групи основних користувачів облікової інформації: внутрішні й зовнішні. Особливі потреби внутрішніх користувачів інформації зумовили зародження управлінського обліку.

6.  1998-2001 роки  – реформування облікової системи,  прийняття Закону України «Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні», основних стандартів обліку, планів рахунків для Національного та комер- ційних банків, бюджетних установ та інших підприємств, організацій основною діяльністю яких є одержання прибутку.

З 2001 року по даний  час – процес інтеграції вітчизняного обліку із зарубіжним, перехід на міжнародні стандарти обліку. Орієнтація обліку не тільки на досягнення оперативної мети, але й на глобальні стратегічні завдання, розвиток стратегічного обліку.

На сучасному  етапі розвитку управлінського обліку було прийнято багато нормативно – правових актів, що вносять зміни в облік витрат та регулюють процес управління на підприємстві.

Таким чином, існування  і дієвість управлінського обліку доведена часом. Але на сьогодні змінились  пріоритети, оскільки практика випереджає теоретичні надбання вітчизняних науковців у цій сфері досліджень. Межі практичного управлінського обліку розширились і потребують вдосконалення методології та формування нових концептуальних підходів.

У сучасних ринкових умовах підприємства набувають більшої самостійності, а це, у свою чергу, передбачає принципове переосмислення таких функцій управління, як планування, облік, контроль та аналіз. Останнім часом для успішного вирішення проблем, що виникають перед менеджерами вищого та середнього рівнів управління, недостатньо лише інформації бухгалтерського обліку.

Дослідження з цієї проблеми набули значного поширення в країнах  з розвиненою ринковою економікою в 70-ті роки минулого століття. Економісти-науковці (К. Друрі, Т. Скоун, Ч. Хорнгрен, Д. Фостер, Р. Ентоні та ін.) обгрунтували необхідність відокремлення управлінського обліку, його призначення, основні функції та методичні принципи організації й звернули увагу на те, що управлінський облік включає планування, складання бюджету, відображення фактичних даних в аналітичному i синтетичному обліку й у звітності, контроль, аналіз, а також підготовку інформації для прогнозування та прийняття правильних ситуаційних управлінських рішень.

В Україні розробленню  вищезазначеної проблеми приділяється значна увага з боку вітчизняних дослідників М. Чумаченка, С. Го’лова, Л. Сухаревої та ін. Однак на практиці лише деякі вітчизняні підприємства застосовують систему управлінського обліку для ефективнішого вирішення питань i проблем ведення бізнесу. Основне пояснення цього — відсутність достатнього обсягу знань у керівництва. Водночас багато керівників не завжди усвідомлюють роль управлінського обліку в організації, недостатньо чітко розуміють поставлену мету i завдання.

Метою цієї публікації є  теоретичне обгрунтування засад управлінського обліку, для чого слід вирішити такі основні завдання: визначити класифікаційні ознаки бухгалтерського обліку та провести характеристику управлінського обліку; обгрунтувати необхідність ведення управлінського обліку в сучасних умовах.

Бухгалтерський облік  — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження та передачі інформації про  діяльність підприємства зовнішнім  та внутрішнім користувачам для прийняття  рішень, який ведеться підприємством  згідно з чинним законодавством (п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV) i є обов’язковим видом обліку. Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації для прийняття рішень. Методологічні засади ведення бухгалтерського обліку в Україні регламентовано Законом № 996-ХІV i національними стандартами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-ХІV внутрішньогосподарським (управлінським) обліком є система оброблення та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Для кращого сприйняття та розуміння сутності управлінського обліку слід розглянути його взаємозв’язок  та відмінності стосовно бухгалтерського  обліку (табл).

 

 

Порівняльна характеристика управлінського та бухгалтерського обліку

Ознака порівняння	Управлінський облік	Бухгалтерський облік
Мета обліку	Надання інформації для планування, прогнозування, управління, аналізу  та контролю	Складання звітності для потреб зовнішніх користувачів
Користувачі інформації	Обмежене коло персоналу управління	Широке коло зовнішніх і внутрішніх користувачів
Ступінь доступності	Обмежується ступенем компетентності	Інформація не є комерційною  таємницею
Обов’язковість ведення на підприємстві	Залежить від рішення керівництва	Регулюється Законом № 996-ХІV
Базова структура	Залежить від поставленої мети	Активи = Власний капітал + Зобов’язання
Принципи обліку	Обираються правила, які, на думку  керівництва, більш корисні для  прийняття рішень	Загальноприйняті норми, принципи, стандарти, вимоги чинного законодавства
Вид інформації	Доцільна, своєчасна, корисна, закрита, специфічна, імовірна, об’єктивна, суб’єктивна	Необхідна, об’єктивна, відкрита, стандартизована
Ступінь відповідальності за допущені помилки	Дисциплінарна відповідальність	Адміністративна відповідальність
Об’єкти обліку та звітності	Центри відповідальності, окремі продукти	Підприємство в цілому
Часовий інтервал	Поряд з фактичними даними оцінка на перспективу (прогноз)	Фіксація господарських фактів в обліку на період здійснення операцій або безпосередньо після їх закінчення
Точність наданої інформації	Багато приблизних оцінок	Досить точна, незначні відхилення у відображенні даних у межах  визначеного рівня суттєвості
Вимірники в обліку	Грошові, натуральні, трудові, якісні	Грошові, натуральні
Документування	Перелік документів та їх форми визначаються підприємством виходячи з переліку управлінських рішень	Установлений перелік документів та їх форми офі-ційно затверджено  Мінстатом України
Частота подання звітності	Залежить від потреб управління:за запитом керівництва — негайно;за потреби — щоденно, щотижня, щомісяця	Річна (деталізована) і квартальна (менш деталізована)
Групування витрат	За статтями калькуляції, за способами  включення до собівартості, за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	За елементами витрат

 

Процес управління передбачає своєчасне отримання керівництвом достовірної інформації, необхідної для прийняття раціональних рішень. Формування i подання такої інформації є головним завданням управлінського обліку. Іншими словами, управлінський облік є системою інформаційного забезпечення процесів планування та контролю на всіх рівнях управління: починаючи зі стратегії розвитку підприємства, що розробляється не на один рік керівництвом вищого та середнього рівнів управління, i закінчуючи оперативними планами (бюджетами), що складаються i контролюються на середньому i нижчому рівнях управління. Кінцева мета управлінського обліку — це допомога керівництву в досягненні поставлених стратегічних цілей підприємства, тоді як метою бухгалтерського обліку є надання різним категоріям користувачів інформації (насамперед зовнішнім користувачам — акціонерам, інвесторам, банкам, постачальникам, замовникам тощо виходячи з їх інформаційних потреб). В інформації, яку містять фінансові звіти, зацікавлене також керівництво, хоча воно має доступ до додаткової управлінської та фінансової інформації, що використовується у плануванні, під час прийняття управлінських рішень та у процесі їх контролю.

Інформація управлінського обліку охоплює всі стадії інформаційного потоку управлінського циклу: планування, визначення реалізації планів (контроль, зворотний зв’язок), інтерпретацію результатів, визначень та узагальнення базової інформації для прийняття певних управлінських рішень i орієнтована на внутрішнього користувача — конкретного керівника підприємства, служби, відділу або функціонального підрозділу. При цьому потреба керівника в інформації для прийняття раціональних управлінських рішень i контролю за їх виконанням залежатиме, по-перше, від функціональної галузі, в якій він спеціалізується, по-друге, від його положення в організаційній структурі підприємства.

Рішення стосовно запровадження  управлінського обліку та системи його організації повинно прийматися керівником підприємства виходячи з існуючих потреб в інформації та наявних ресурсів, що можуть використовуватися для побудови та запровадження управлінського обліку. При цьому можна обрати один із таких варіантів системи організації управлінського обліку:

- автономний управлінський облік (передбачає розроблення системи рахунків, документів i звітності управлінського обліку, що існує окремо від бухгалтерського обліку);

- інтегрований управлінський облік (передбачає застосування єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку, розробляються лише спеціальні форми управлінської звітності та, за певних обставин, первинних документів).

На відміну від бухгалтерського  обліку, що ведеться відповідно до регламентованих  принципів та правил, які встановлюються державними органами у вигляді стандартів, положень, інструкцій тощо i є обов’язковими для виконання, принципи та правила управлінського обліку обираються керівництвом i повинні бути найкориснішими під час прийняття управлінських рішень, що забезпечуються якісною інформацією.