История развития управленческого учета

Історик Раймонд  де Рувер назвав період з 1494 по 1800 рр. епохою Застою в Бухгалтерському обліку, що не зовсім справедливо, оскільки саме в цей час закінчились революційні перетворення і почались серйозні дослідження. Світ змінювався і разом з ним змінювався облік.

До кінця 19 ст. система бухгалтерського обліку, основи якої були закладені Лукою Пачолі, зазнала певних змін, що були пов’язані із специфікою господарської діяльності великих промислових корпорацій: 1) створені перші компанії, які були відокремленні від їх власників; 2) виник акціонерний капітал; 3) розмежовано капітал і прибуток; 4)введено поняття “діюче підприємство”; 5) почали працювати фондові біржі; 6) розширилась промисловість і торгівля. На сцені з’явилися люди облікової професії.

Середина 19 ст. – це рубіж, який характеризувався значним розвитком наукової думки в різних країнах світу. В цей час в науковій літературі з’являються твердження про необхідність відтворення бухгалтерії, її розвитку і застосування на різних торговельних та промислових підприємствах. Такі ідеї були провідними в Німеччині та Австрії, де відкривались комерційні школи з ґрунтовним та ретельним викладанням бухгалтерії. В загальноосвітніх училищах теж вводиться курс бухгалтерії, організовувались публічні лекції та читання з питань рахівництва в прикажчиських товариствах та ферейнах, проводились диспути на конференціях бухгалтерів. З часом почали з’являтися нові докладні праці з бухгалтерії, все частіше на користь обліку почали виступати діячі науки, закипіла робота і бухгалтерія почала перетворюватись з мистецтва в науку, яка набувала все більшого значення в економічному житті.

Одночасно з  вченнями в галузі подвійної бухгалтерії  з'являлись, як і раніше, вчення про  потрійну та інші системи, і це ще більше посилило те завзяття , з яким на підставі досвіду і знань продовжували дослідження.

Французькі  вчені висунули доктрину трьох функцій  обліку:

1)рахівничої, пов’язаної  з розробкою спеціальної логіки, класифікацією об’єктів рахунків  тощо; 2)соціальної, що порівнює інтереси  різних суб’єктів суспільних  відносин; 3) економічної, що дозволяє за допомогою облікової інформації здійснити управління господарськими процесами.

Суттєвий внесок до розвитку теорії бухгалтерського  обліку зробила американська школа  рахівництва силу обмеженого характеру  участі держави в регулюванні  економіки (в порівнянні з Європою) і специфіки англо-американської системи права ідеї американської школи обліку значно відрізняються від європейських концепцій.

Традиційно  бухгалтерський облік в США був  спрямований передусім на задоволення  інтересів власників і використовувався, в основному, як інформація для прийняття рішень з управління виробництвом. Завдяки цьому американські спеціалісти приділяли значну увагу розробці різних економічних методик узагальнення та оцінки фактів господарської діяльності, а також їх застосування в залежності від умов функціонування підприємства і цілей власника.

Перша згадка про  виникнення управлінського обліку датується 1855 р. і відноситься до системи  обліку, що застосовувалась на фабриці  “Ліман Міллс” і була спроектована, виходячи з цілей більш ефективного моніторингу виробничого процесу.

Одним із значних  досягнень американської бухгалтерської школи є розробка нових методів  розробки виробничих запасів, зокрема, в цінах останніх за надходженням партій (ЛІФО), перших за надходженням партій (ФІФО) , відшкодування (НІФО) тощо. У першій половині 19 ст. Формується російська бухгалтерська школа Її засновником вважається Карл Арнольд, німець за походженням, який вніс багато нововведень до системи обліку: відкриття рахунків через рахунок капіталу, впровадження синтетичного обліку товарів тощо. Дана школа розвивалась в руслі ідей методів німецької школи через те, що в Росії велика кількість бухгалтерів були німцями. Однак існували спроби використати й інші доктрини. Ф.Єгерський, видатний вчений, батько потрійної бухгалтерії, намагався дати фінансове трактування обліку, яке виявилось досить близьким до ідей французької школи.

Аналіз облікової  літератури до початку 20 ст. свідчить про  існування трьох напрямків в  російській, а, отже , й українській бухгалтерській науці:

1) Висвітлення  в літературі рекомендацій з  дотримання правил ведення бухгалтерського  обліку на підставі вже існуючих  шкіл;

2) Науковий пошук  та виникнення реформаторських  течій;

3) Початок наукової  розробки з питань обліку і  контролю.

Досліджуючи історію розвитку бухгалтерського обліку, необхідно пам’ятати і про інші науки, які так чи інакше пов’язані з обліком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.ЕТАПИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

Дослідження Історичних аспектів управлінського обліку дає  змогу виокремити чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію.

Перша стадія охоплює  період від початку ХІХ століття до початку ХХ століття. До 1800 року підприємства були переважно невеликими і зорієнтованими на родинний бізнес. За таких умов не було особливих потреб в управлінському обліку. Управлінські рішення приймали безпосередньо власники підприємств.

У продовж 1825-1925 років спостерігається збільшення кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреб в нових  методах обліку та управління.

Саме у цей  період було розроблено більшість сучасних методів управлінського обліку.

Інформацію  управлінського обліку використовували  для:

- контролю та  підвищення ефективності;

- прийняття  рішень щодо ціноутворення й  асортименту.

Інформація  стосовно продуктивності праці вможливлювала прийняття рішень щодо додаткової винагороди найпродуктивнішим працівникам та вдосконалення технологій.

Інформація про витрати  допомагала менеджерам приймати рішення  щодо доцільності придбання нового устаткування, встановлення цін для поточного продажу та спеціальних замовлень, визначення рівня оплати праці тощо.

Вамогий внесок у розвиток управлінського обліку зробили відомі американські компанії Du Pont і General Motors.

Компанія Ви Ропі була прототипом вертикально інтегрованої організації. Для управління діяльністю різних підрозділів вище керівництво компанії запровадило систему операційних і капітальних бюджетів. Щоденно й щотижня інформація про продаж, оплату праці та виробничі витрати надходила із заводів і відділень у головний офіс компанії. Вище керівництво компанії використовувало цю інформацію для:

- координації діяльності;

- моніторингу ефективності  виробництва та продажу;

- планування збільшення  обсягів різних видів діяльності;

- оцінки й контролю  результатів трьох основних операційних підрозділів (виробництво, збут і постачання).

Для оцінки діяльності було розроблено показник прибутковості  інвестицій, що забезпечував взаємозв’язок  прибутковості продажу й оборотності активів.

У 1920році під керівництвом Д.Брауна та А.Слоуна було розроблено систему управлінського обліку, яка включала зокрема:

- процес річного операційного бюджетування;

- щотижневі звіти про  продаж і щомісячні гнучкі  бюджети;

- річні звіти про результати  діяльності дивізіонів, включно з прибутковістю інвестицій.

Така система забезпечувала  комплексну організацію планування, координації, контролю й оцінки діяльності підрозділів компанії, яка дотримувалася  філософії централізованого контролю з децентралізованою відповідальністю.

Перший етап розвитку управлінського обліку відбувся на початку XX століття, коли стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на основі розробки методів нормування праці (система Ф. Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Вперше ідеї, покладені  в основу цієї системи, висунув американський  інженер Гарингтон Емерсон, котрий наголошував, що метою обліку є збільшення кількості та інтенсивності застережень. Ці застереження потрібні для пошуку правильного курсу господарської діяльності підприємства. Облік має спрямовуватися у майбутнє, оскільки передбачення означає попередження. [4, с. 33]

Ці ідеї були втілені в  життя співробітником аудиторської фірми «Прайс Вотер-хаус» Чартером Гаррисоном, який у 1912 році опублікував  концепцію обліку, що дістала назву  «стандарт-костинг».

Ця система вможливила оперативне прийняття рішень на підставі відхилень від норм.

У 1923 році Джон Кларк обґрунтував  необхідність розподілу витрат на змінні та постійні. На його думку, саме такий  підхід є актуальним для управління, а розподіл не прямих витрат не мав  принципового значення для прийняття рішень.

Ідеї Кларка набули подальшого розвитку в роботах Джонатана  Харриса, який у 1936 році виклав концепцію  калькулювання прямих витрат-директ-костинг, - це і був другий етап розвитку управлінського обліку.

Згідно з цим методом, у собівартість продукції включають лише змінні витрати, а постійні витрати не розподіляють між виробництвом. Це дало можливість більш обґрунтовано приймати поточні управлінські рішення, зокрема щодо ціноутворення та рентабельності, а також застосовувати аналіз взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».

Внаслідок запровадження  цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала  не тільки грошові вимірники, і була орієнтована не на потреби калькулювання  продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень. Отже, можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років. Саме відтоді він є обов'язковим початковим курсом в університетах США, а згодом в інших країнах світу.

Починаючи з середини 60-х  років ХХ століття спостерігаються  зміни у спрямованості управлінського обліку на забезпечення інформації для  планування і контролю за допомогою  аналізу рішення та обліку витрат за центрами відповідальності.

Цьому певною мірою сприяли дослідження Спенсера А. Такера, який розробив так званий метод «тариф-година-машина»,за яким за кожним виробничим центром відповідальності закріплюють відповідні устаткування і заздалегідь визначають витрати на одну машино-годину. Це дало можливість калькулювати і контролювати витрати за кожним технологічним процесом у межах виробничого центру відповідності.

Третій етап розвитку управлінського обліку почався  в середині 70-х років у зв'язку з посиленням ролі стратегічного  управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління. Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Починаючи з 1975 року важливими факторами, що вплинули на розвиток управлінського обліку, були:

- автоматизація  виробництва та комп’ютерні інформаційні  технології;

- глобальна  конкуренція.

З 1986 року значну увагу приділяють зниженню витрат ресурсів, що використовуються в господарській  діяльності, завдяки аналізу процесів і технологій управління витратами.

У зв’язку з  цим дедалі більшу увагу приділяють удосконаленню методів калькулювання собівартості продукції.

Саме в цей  час Р. Купер і Р. Каштан обґрунтували актуальність калькулювання на основі аналізу діяльності. Втім, поширення  системи управління «якраз вчасно»,яку започаткувала японська компанія «Тойота»,зумовило появу адекватних методів обліку, зокрема калькулювання шляхом зворотного потоку.

Разом із тим  бухгалтер-аналітик і досі залишався  на позиції працівника бухгалтерії, що надає інформацію менеджерам для здійснення ними відповідних функцій управління.

Революційні зміни  в ролі управлінського обліку спостерігаються  у 90-х роках ХХ століття. Про це свідчать дослідження американського Інституту управлінських бухгалтерів  та міжнародної федерації бухгалтерів.

По-перше, управлінський  облік дедалі частіше розглядають  як складову процесу стратегічного  управління. Це пов’язано передусім  із посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у технологіях  та системах управління.

Якщо раніше управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, то тепер він невпинно перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Сучасний управлінський  облік, використовуючи зовнішню та внутрішню  інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.

З огляду на це головною метою управлінського обліку є допомогти компанії досягти  її стратегічних цілей. Досягнення стратегічних цілей означає задоволення потреб клієнтів, акціонерів та інших учасників  господарської діяльності (постачальників, персоналу тощо).