Аудит малоцінних та швидкозношувальних предметів

Отже, можемо розрахувати  відсоток суттєвості:

Р = 2 *[1+ ] = 8,6

Суттєвість (S) по підприємству в цілому можна визначити за   формулою (1.3):

(1.3)

де S – рівень суттєвості в грошовому виразі (грн.);

В – сальдо балансу на кінець звітного періоду, що підлягає аудиторській перевірці (грн.);

Р – встановлений аудитором  відсоток суттєвості (%).

Таким чином, маємо:

S = = 4344,5 грн.

Отже, якщо значення базисного  показника складає 4344,5 грн., то межа суттєвості – 5%, це означає, що гранична сума суттєвої помилки 0 – 1,25 тис.грн.

Визначивши ризик та суттєвість, можемо зробити висновок, що з цим  підприємством можна заключати  договір. Після чого ми повинні отримати згоду проводити аудиторську  перевірку.

Необхідно зазначити, що для  того щоб підвищити ефективність роботи підприємства треба скласти  бізнес-план.

Аудиторський процес має  бути  спланований  на основі  досягнутого

аудиторською організацією  розуміння  діяльності  економічного  суб'єкта.

Мета  планування   аудиту:   організувати   ефективну   і   економічно виправдану перевірку. Вже на етапі планування можна  визначити  стратегію і тактику  аудиту, терміни його проведення, розробити  загальний план  і  програму аудиту.

При підготовці загального плану і  програми перевірки слід встановити рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною).

План  повинен складатись до початку конкретної роботи з клієнтом і повинен враховувати: умови договору на виконання аудиту; зміст аудиторського висновку, терміни  його представлення; відповідальність аудитора, передбачену законодавством; відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки; відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації; систему і форму бухгалтерського обліку; список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат; ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій; рівень суттєвості завдань аудиту; найбільш важливі етапи і завдання аудиту;

ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського  обліку і внутрішнього контролю; порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними; сутність і обсяг аудиторських доказів; умови, які вимагають особистої уваги (можливість помилки, обману тощо); ступінь аудиторського ризику; список помічників, які будуть використовуватись в аудиті.

При цьому  слід врахувати такі фактори, як реальні  затрати праці, необхідні для роботи, затрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості і проведення оцінки ризиків.

У складі загального плану повинна  бути інформація про: склад аудиторської групи; їх підпорядкованість; інструктаж; перевірку якості роботи молодих  старшими працівниками тощо.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, при чому їх причини повинні  докладно документуватись.

Якщо перевірка проводиться  не вперше, доцільно вивчити матеріали  попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулись в  діяльності підприємства і в системі  обліку, його проблеми, оцінити дії  клієнта щодо усунення недоліків та виконання рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість узгодити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Загальний план аудиту варто розробляти настільки  детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Для прикладу візьмемо ВАТ  «АрселорМіттал Кривий Ріг». Даний  план аудиторської перевірки включає 4 етапи: підготовчий, етап планування, основний етап (перевірка), заключний (Додаток  Б).

З метою виконання  програми аудиту співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Ними можуть бути пропоновані тести. Відповіді формуються в підставі джерел інформації, зазначених вище. Правильна відповідь відзначається умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, то досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, то він додається до тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні копії.

Наведемо приклад програми аудиту малоцінних     предметів ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (Додаток В).

Таким чином, ми вивчили особливості  складання плану та програми аудиту малоцінних предметів.

 

1.2. Процедура укладання договору з фірмою-клієнтом в процесі надання аудиторських послуг

 

Згідно з міжнародною  практикою на підготовчому етапі  аудитор виконує такі процедури: вибір клієнта, складання листа-зобов’язання, укладання договору.

У зв’язку  із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» відповідальність за організацію і  достовірність бухгалтерського  обліку покладається на керівника. Якість бухгалтерського обліку і його достовірність  повинні підтверджуватися аудиторськими  фірмами, які мають ліцензію на цей  вид діяльності.

Після того, як аудиторська  фірма узгодить із замовником усі  питання, що стосуються договору, і  прийме рішення взяти замовника  на обслуговування, вона повинна перед  укладанням договору відправити цьому  замовникові «Лист-зобов’язання» (Додаток  Г), котрий є документальним підтвердженням згоди аудиторської фірми на проведення аудиту в замовника і забезпечує однозначне розуміння умов договору шляхом роз’яснення замовникові  в письмовому вигляді обов’язків та відповідальності сторін при проведенні аудиту, особливостей аудиту і його призначення.

Мета листа-зобов’язання – звести до мінімуму можливі непорозуміння  і, на цьому ґрунті, суперечки щодо взаємних зобов’язань за контрактом між аудитором і клієнтом.

Додатком до «Листа-зобов’язання»  є «Договір на проведення аудиту» (Додаток  Д). Договір є документальним свідченням того, що сторони дійшли згоди стосовно всіх пунктів, зазначених у ньому. Договір  повинен містити права і обов’язки  сторін,відповідальність сторін, термін дії договору, юридичну адресу та реквізити  сторін, особливі та додаткові умови.

Важливим моментом при  укладанні договору є оцінка вартості аудиторських послуг. При цьому необхідно  прагнути того, щоб не завищити і  не занизити вартість послуг, оскільки й те, й інше відлякує замовників       [22, с.65].

Вартість перевірки без  ПДВ розраховується за формулою (1.4):

Кількість днів перевірки * вартість перевірки за 1 день =           (1.4)

= 15 *500 = 7500 грн.

ПДВ = = 1250 грн.

При цьому необхідно прагнути того, щоб не завищити і не занизити вартість послуг, оскільки й те, й  інше відлякує замовників [22, с.65].

 

3. Законодавчі акти  та нормативна база проведення аудиту малоцінних предметів

 

Під час аудиторської перевірки операцій з малоцінними  предметами потрібно керуватись чинними нормативними та законодавчими документами, а саме:

• Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову 
  звітність в Україні»;
• Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу 
  зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, 
  затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 291 від 
  30.11.1999 р.;
• Інструкцією «Про застосування планів рахунків бухгалтерського обліку...», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р.;
• Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 
  від 20 жовтня 1999 р.;
• Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 р.;
• Інструкцією «По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами № 268 від 5 грудня 1997 р., № 115 від 26 травня 2000 р.).;
• Порядком проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей (зі змінами і доповненнями), затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р.;
• Положенням про граничні терміни експлуатації устаткування у виробництві, галузеві технічні норми витрат сировини та матеріалів на виробництво готової продукції.;
• «Положенням про документи та документообіг у бухгалтерському обліку», затвердженим Міністерством фінансів України;
• «Інструкцією про порядок видачі довіреностей на отримання ТМЦ та їх відпуск», затвердженим Міністерством фінансів України [12, с.224].

Отже, можемо сказати, що на підготовчому етапі аудиту дуже важливим є визначення завдань діяльності, наявність джерел проведення аудиту, вибір методичних приймів, а також  складання плану та програми аудиту малоцінних предметів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АУДИТ МАЛОЦІННИХ ПРЕДМЕТІВ

 

 

2.1. Перевірка додержання облікової політики та нормативно-правової бази ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

 

Досвід країн з розвиненими  ринковими відносинами свідчить про те, що важливою складовою загального механізму управління господарською  діяльністю  підприємств, фінансово-промислових  об’єднань є вміло сформована облікова політика.

Під поняттям «політика»  розуміють форми і методи  відстежування і підтримки пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. Це поняття припускає наявність альтернативних напрямів, вибір яких пов’язаний з процесом  прийняття управлінських рішень.

Умови ринкових відносин передбачають наявність альтернатив щодо вибору напрямів розвитку, обсягів виробництва, ресурсів, джерел фінансування, форм і  способів інвестицій. Всі ці управлінські рішення пов'язанні з поняттям «політика».

Політика обліку - це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні або на міжнародному рівні на певний період.

Політика обліку має національний характер та відображає особливості ведення обліку кожного окремого господарюючого суб'єкта.

Всі аспекти розвитку системи  обліку повинні цілеспрямовано формуватись  державними органами, і знаходити  своє вираження в обліковій політиці. Отже, облікова політика може формуватись  на двох рівнях.

На державному рівні облікова політика формується через урядові структури і оформляється у вигляді законів про облік, аудит, звітність. Облікова політика втілюється через Програму реформування обліку, яка містить заходи по переходу системи обліку України на міжнародні стандарти, поділ єдиної системи на підсистеми, визначення моделі обліку, рівень регламентації обліку, компетентні органи щодо регулювання обліку в країні та інші нормативні акти загальнодержавної ваги.

Обов'язковим для організації  обліку є наявність документа (наказу керівника) про облікову політику на підприємстві  (Додаток Е).

Наказ про облікову політику - це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності. Облікова політика підприємства розробляється головним бухгалтером підприємства і затверджується його керівником [16, с.88].

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» визначено,  що  облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.  Отже, мета ОПП - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Поняття облікової  політики не обмежується лише складанням та поданням фінансової звітності. Звітність може бути достовірною лише за умови правильної організації та ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, більш  повним є наступне визначення: облікова політика - це комплекс методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, що обираються підприємством з числа загальноприйнятих або розробляються самостійно, виходячи з особливостей його діяльності з метою забезпечення захисту прав та інтересів власника (власників, учасників).

Отже,   можемо сказати, що облікову політику ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» потрібно оцінювати, як процес формування інформаційних ресурсів; якісну базу та засіб для отримання інформації для контролю  та прийняття рішень.

Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна  визначити як управління обліком,  а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку, тобто вибір підприємством конкретних методик ведення обліку.

Нормативні документи, що регулюють бухгалтерський облік в Україні визначають, що бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам. Даний процес від виявлення господарської операції до її відображення у фінансовій звітності здійснюється за певними правилами. Існують загальні правила, які введені нормативними актами, такими як національні стандарти бухгалтерського обліку, інструкції, методичні рекомендації тощо. Питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності регулюються Міністерством фінансів України. Міністерства, відповідно до галузевих особливостей, розробляють на базі П(С)БО методичні рекомендації щодо їх застосування. Нормативні документи встановлюють певні рамки щодо організації та методики облікового процесу і, разом з тим, дають деякий простір для формування правил організації та ведення обліку.