Аудит кредиторської заборгованості

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................................3

1. Роль аудиту в системі управління діяльністю суб’єктів підприємництва.......5
2. Економічна характеристика кредиторської заборгованості підприємства......8
3. Оцінка функціонування КП «Міськводоканал»...............................................14
4. Характеристика процедур оцінки суттєвості інформації стосовно кредиторської заборгваності підприємства......................................................19
5. Методика оцінки аудиторського ризику...........................................................21
6. Аудиторські докази стосовно кредиторської заборгованості та процедури їх отримання.............................................................................................................27
7. Особливості аудиту кредиторської заборгованості підприємства в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем.......................................40
8. Узагальнення результатів аудиту кредиторської заборгованості підприємства........................................................................................................46

Висновки.........................................................................................................................50

Список  використаних джерел.......................................................................................53

Додатки...........................................................................................................................57 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

   В даний час в Україні відбуваються істотні зміни у господарській, економічній і соціальної діяльності підприємств. Це приводить до об'єктивної необхідності зміни системи контролю.

     Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, приймаючи рішення, маючи достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, зокрема, про стан кредиторської заборгованості, про законність і підтвердженість господарських операцій, у результаті яких вона виникла.

     Проведення  аудиту кредиторської заборгованості має велику актуальність, тому що це стимулює підприємство до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації кредиторської заборгованості, до активного проведенню заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників через арбітраж.

     Кредиторська  заборгованість, хоча і є тимчасовим залученням позикових коштів, у результаті негативно впливає на гудвіл підприємств, тому що наявність кредиторської заборгованості говорить про неплатоспроможність підприємства і підриває авторитет підприємства в покупців і замовників. Кредиторська заборгованість з вичерпаним терміном позивної давності підлягає віднесенню в бюджет, тобто остаточно вилучається з господарської діяльності підприємств-виробників.

     Метою даної роботи є вивчення нормативних документів про порядок проведення аудиту, освоєння методики аудиторської перевірки кредиторської заборгованості. У зв'язку з цим задачі курсової роботи наступні:

• визначити місце і роль аудиту  в управлінні господарською діяльністю підприємства.
• визначити сутність та визначення кредиторської заборгованості підприємства та її класифікацію.
• провести короткий аналіз фінансово-господарської діяльності КП «Міськводоканал».
• провести планування  аудиту на конкретному підприємстві.
• навести методику аудиту кредиторської заборгованості підприємства.
• узагальнити результати дослідження і складання аудиторського висновку.
• показати особливості аудиту  кредиторської заборгованості підприємства при застосуванні комп’ютерних інформаційних систем..

     Предметом дослідження є: комплекс теоретичних, методичних та практичних питань аудиту кредиторської заборгованості підприємства.

     Об’єктом  дослідження є операції з виникнення кредиторської заборгованості на базовому підприємстві «Міськводоканал».

    Для розкриття теми використовуються теоретичні, розрахункові і аналітичні методи. Робота заснована на використані нормативних документів і спеціальних теоретичних і практичних літературних джерел з проблем теми дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. РОЛЬ АУДИТУ В  СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ  ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ  ПІДПРИЄМНИЦТВА.

На сучасному  етапі радикальних реформ в Україні  особливої ваги набувають питання  вдосконалення управління. Однією з  найважливіших його функцій є  контроль. Будь-який вид управління неможливий без чітко організованої системи контролю, тому що не можна ефективно управляти, не перевіряючи виконання поставлених вимог та не виявляючи фактичного стану на управлінських об'єктах.

У цьому  значенні контроль, який є самостійною  функцією управління, виступає засобом установлення зворотних зв'язків, завдяки чому керівний орган (суб'єкт управління) може простежити хід виконання прийнятих рішень. Це дає можливість своєчасно реагувати на відхилення в роботі підконтрольного об'єкта від заданої програми та вносити відповідні корективи в його діяльність. Контроль як самостійна функція управління тісно пов'язаний з іншими сторонами управлінської діяльності -прогнозуванням, плануванням, обліком та аналізом.

Сутність  контролю можна визначити як систему  спостереження та перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкта управління з метою виявлення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, інформування про ці явища керівників органів та усунення несприятливих ситуацій. Таким чином, контроль виконує інформаційну та колекційну функції.

На інформаційному етапі контрольної діяльності здійснюється пошук та збирання інформації про  об'єкт управління, порівнюється фактичне виконання з накресленими цілями. А на корекційному етапі встановлюють спосіб та розробляють конкретні заходи щодо усунення виявлених розбіжностей, приймають рішення щодо нормалізації діяльності підконтрольного об'єкта.

Міжнародна  організація вищих контролюючих органів (ІНТОСАІ) визначила, що організація  контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими ресурсами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Контроль - невід'ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на попередній стадії, щоб мати можливість притягнути винуватців до відповідальності, одержати компенсацію за збитки та розробити заходи щодо запобігання таким порушенням у майбутньому.

Здійснення  у розвинутих закордонних країнах  будь-яких значних програм (економічних, соціальних, політичних) передбачає включення  до них підсистем контролю з обов'язковим  виділенням на їх функціонування частини  загальних асигнувань, передбачених на реалізацію таких програм. І це виявляється завжди виправданим заходом. Таким чином, контроль як соціальна функція існує в системі державного управління незалежно від суспільно-політичного ладу та типу економічних відносин. Однак зміст і місце контролю в системі управління зумовлюються характером суспільно-економічних відносин та політичної організації суспільства.

Одним із видів контролю є аудит. Аудит  - це незалежна перевірка  бухгалтерського  обліку  підприємства, його фінансового  стану. Проведення аудиту не відрізняється від контролю,  проте контроль  може бути приватним або державним, залежно від форми власності об’єкта перевірки. Аудит же  проводиться за власною ініціативою підприємства і може бути внутрішнім, або зовнішнім. На досліджуваному підприємстві  проводиться внутрішній аудит. Тобто ревізію проводить комісія, що є затвердженою на підприємстві.

Предметом будь-якого контролю є стан та поведінка  об'єктів управління. Ця поведінка  може бути описана системою показників, за допомогою яких можна встановити якісний стан об'єкта. Окрім того, кожний об'єкт оточує середовище, з яким він взаємодіє. Тому завдання аудиту полягає і в тому, щоб виявити чинники, які істотно впливають на поведінку об'єкта аудиту.

Визначивши  об'єкт аудиту та істотні фактори, що впливають на його поведінку, встановлюють необхідні параметри об'єкта та їх відповідність меті управління. Від правильного визначення цих параметрів значною мірою залежить результат аудиту.

Однак сутність аудиту не може бути всебічно розкритою поза сферою управління, яку він обслуговує. Тому що не існує контролю взагалі, а є контроль конкретного змісту і конкретних форм. У залежності від сфери управління, яку він охоплює, виділяють такі галузі аудиту: адміністративний, технічний, екологічний та економічний (фінансово-господарський).[23, 27]

Розглянемо  детальніше економічний аудит, зокрема  аудит кредиторської заборгованості. Аудит кредиторської заборгованості підприємства проводиться відповідно до методики, що складається аудитором. На досліджуваному підприємстві  аудит формується з декількох етапів. На першому етапі аудитор робить план досліджень, досліджує підприємство.  Оскільки  на КП «Міськводоканал» аудит проводиться бухгалтером, який  ознайомлений із специфікою роботи підприємства, то на етапі планування бухгалтер ставить ціль дослідження, сортує та підбирає відповідні документи для перевірки. На другому етапі – досліджується фінансовий стан підприємства та правильність відображення в обліку та фінансовій звітності  операцій, що були проведені. Детальніше методику проведення аудиту ми розглянемо в наступних питаннях. І на кінцевій стадії  аудиту – бухгалтер чи інший перевіряючи формує свої висновки проведених досліджень.

Кредиторська  заборгованість підприємства займає дуже важливе місце в системі управління діяльністю підприємства. Це аргументується тим, що приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник в першу чергу робить аналіз  чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов’язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність та в кінцевому результаті прибутковість. 
 
 
 
 

2. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА  КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

У процесі  здійснення підприємницької діяльності суб’єктом господарювання виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, отримані послуги, необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства.

   Поняття «розрахунки» та «заборгованість» в переважній більшості містять посилання на «зобов’язання»: розрахунки виникають за зобов’язаннями аба зобов’язання витікають з розрахунків, заборгованість – це зобов’язання або навпаки. Тобто є необхідність визначити місце кожного з понять та взаємозв’язки між ними.

    Зобов’язання мають масштабний  характер, проникають в усі сфери діяльності підприємства та виникають з моменту прийняття будь-якого рішення, але не кожне зобов’язання є дійсним. У разі прийняття рішення про практичну реалізацію зобов’язання, яке передбачає обмін ресурсами та набуття ним юридичного оформлення, його можна вважати фінансовим. Виконання фінансового зобов’язання відбувається через систему розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших ресурсів. Стан розрахунків в будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та кредиторською заборгованістю для кожного учасника.

   В бухгалтерському обліку зобов’язання  характеризуються як оформлені  договором цивільно-правові відносини,  в силу яких одна сторона  зобов’язана здійснити на користь  іншої сторони певні дії або утриматись від певних дій, та як сума коштів, яка повинна бути сплачена на певну дату в майбутньому, або існуючі зобов’язання підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов’язання існує тільки тоді, коли йому відповідає нормативно-правовий документ.

    Категорія «зобов’язання» тісно  пов’язана з категоріями «розрахунки»  і «заборгованість». В дискусії  про визначення терміну «розрахунки»  виділяють три основні позиції.  Відповідно до першої з них,  розрахунки – це система взаємовідносин. Прихильники другої позиції вважають розрахунки безпосередньо взаємовідносинами. Третя група вчених лише пояснює економічну сутність розрахунків без наведення їх визначення.

       З врахуванням вищесказаного  схиляємось до думки, що розрахунки виступають як система відносин між суб’єктами, що виникають внаслідок кругообігу господарських коштів. Тому їх можна розглядати більшою мірою як категорію політекономічну, а не як бухгалтерську, адже самі розрахунки як категорія відносин в бухгалтерському обліку не відображаються.