Аудит кредиторської заборгованості

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Января 2012 в 16:36, курсовая работа

Краткое описание

В даний час в Україні відбуваються істотні зміни у господарській, економічній і соціальної діяльності підприємств. Це приводить до об'єктивної необхідності зміни системи контролю.
Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, приймаючи рішення, маючи достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, зокрема, про стан кредиторської заборгованості, про законність і підтвердженість господарських операцій, у результаті яких вона виникла.
Проведення аудиту кредиторської заборгованості має велику актуальність, тому що це стимулює підприємство до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації кредиторської заборгованості, до активного проведенню з

Оглавление

Вступ.................................................................................................................................3
1. Роль аудиту в системі управління діяльністю суб’єктів підприємництва.......5
2. Економічна характеристика кредиторської заборгованості підприємства......8
3. Оцінка функціонування КП «Міськводоканал»...............................................14
4. Характеристика процедур оцінки суттєвості інформації стосовно кредиторської заборгваності підприємства......................................................19
5. Методика оцінки аудиторського ризику...........................................................21
6. Аудиторські докази стосовно кредиторської заборгованості та процедури їх отримання.............................................................................................................27
7. Особливості аудиту кредиторської заборгованості підприємства в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем.......................................40
8. Узагальнення результатів аудиту кредиторської заборгованості підприємства........................................................................................................46
Висновки.........................................................................................................................50
Список використаних джерел.......................................................................................53
Додатки...........................................................................................................................

Файлы: 1 файл

курсова _аудит.doc

— 311.50 Кб (Скачать)

- прибутки  одержані від реалізації продукції,  а також від інших видів  господарської діяльності;

- кредити  банків та інші кредитори;

- капітальні  вкладення і дотації з бюджетів;

- придбання  майна інших підприємств та  організацій;

- інші  джерела не заборонені законодавчими  актами.

Майно, що є державною власністю і  закріплене за підприємством належить йому на правах повного господарского  відання.

  Управління  підприємством здійснюється на  основі прав власника і найма  органів самоврядування підприємства. Підприємство очолює начальник,  якого призначає голова Березанської  міської Ради народних депутатів.  Начальник несе повну  відповідальність за результати роботи у відповідності до покладених на підприємство завдань. У своїх діях начальник користується чиним Законодавством України, цим Статутом, виступає від імені підприємства, представляє його в усіх органах розпоряджається майном/власністю підприємства, відкриває рахунки в установах банків, заключає договори, видає накази, розпорядження, доручення, які обов'язкові для всіх працівників підприємства.

Заступники  начальника підприємства, керівники  та спеціалісти підрозділів апарату  управління призначаються на посаду та звільняються з посади, в тому числі і головний бухгалтер, начальником підприємства.

  Облік  господарської діяльності, контроль  за використанням засобів і  дотримання фінансової дисципліни, складання балансів, розрахунки  з робітниками та службовцями здійснює бухгалтерія під керівництвом головного бухгалтера.

  Основним  показником фінансових результатів  господарської діяльності є прибуток, який після оплати до бюджету  та інших платежів залишається  в розпорядженні підприємства  і розподіляється по рішенню адміністрації за згодою трудового колективу. Частина чистого прибутку передається трудовому колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється згідно штатного розкладу і тарифів адміністрації підприємства і узгоджується Радою трудового колективу. Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці. Місячна заробітна плата робітника або службовця не може бути нижчою від установленого державою мінімального розміру. Політика оплати праці, членам трудового колективу, формується й організовується в межах чинного законодавства України директором підприємства. Статутом і колективним договором праця робітників стимулюється згідно положень преміювання.

 Джерелом  формування фінансових ресурсів  підприємства є прибуток, амортизаційні відрахування та інші надходження в т.ч. з бюджету. Прибуток підприємства є джерелом виробничого та соціального розвитку і спрямовується на створення:

  • фонду виробничого та соціального розвитку;
  • резервного (страхового) фонду.

Проаналізуємо техніко-економічні та фінансові показники діяльності КП «Міськводоканал» у динаміці за 2008-2010 рр., аналіз яких наведено в Додатках В і Д. Розрахунок зроблений на основі балансу підприємства і звіту про фінансові результати.(Додаток Ж,З)

Узагальнюючи результати розрахунків, представлених в Додатках В і Д , робимо висновок про погіршення більшості техніко-економічних та фінансових показників КП «Міськводоканал» за 2008-2010 рр. Керівництву підприємства необхідно звернути увагу та розробити ефективну систему заходів, спрямованих на підвищення прибутковості діяльності, мінімізацію витрат на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), поліпшення якості матеріально-технічної бази господарювання.

   Фінансова діяльність КП «Міськводоканал» має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме  цим зумовлюється необхідність і  практична значущість систематичної  оцінки фінансового стану КП «Міськводоканал».

       Організаційна структура підприємства відноситься до лінійного типу, яка передбачає безпосередню підпорядкованість усіх виконавців директору підприємства. Організаційна схема структури КП «Міськводоканал» наведена в додатку Б.   Бухгалтерія підприємства в своїй роботі керується діючим законодавством, а також розробленим “Положенням про бухгалтерію”.

     Для кожного працівника бухгалтерії  розроблена посадова інструкція в якій закріплені функції, права та обов’язки  кожного працівника бухгалтерії.

     Працівники  бухгалтерії акуратно ведуть облікові записи, своєчасно складають звітність, яка потрібна керівництву. За неакуратне ведення записів та документів, за несвоєчасну здачу  звітів на підприємстві передбачено штрафні санкції.

     Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і  повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності, змінюються статутні умови, змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО, нові положення достовірно відображають події.

     На  підприємстві КП «Міськводоканал» положення  облікової політики зафіксовано  в наказі керівника підприємства (Додаток А), розроблено графік документообігу ( Додаток Е ).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕДУР  ОЦІНКИ СУТТЄВОСТІ  ІНФОРМАЦІЇ СТОСОВНО  КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА.

Розглянемо  питання щодо визначення суттєвості інформації фінансової звітності, яка відноситься до перевірки кредиторської заборгованості підприємства.

Поняття "суттєвість" аудиту є дуже важливим. Аудитори не повинні звертати увагу  на несуттєві моменти — це один із принципів аудиту.

Інформація  вважається суттєвою, якщо її відсутність або викривлення може істотно вплинути на достовірність фінансової звітності, на прийнятті рішення. Аудитор має самостійно вирішувати, з якого моменту помилка, викривлення, порушення законів стали суттєвими для фінансової звітності. Це рішення приймається аудитором на дослідницькій стадії аудиту. Встановлений плановий рівень суттєвості аудитор використовує як для суцільних, так і для вибіркових досліджень. Аудитор повинен аналізувати суттєвість відповідно до міжнародного стандарту аудиту "Суттєвість та її зв'язок з ризиком аудиторської перевірки", розглядаючи при цьому такі питання [12].

1. Взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки. Залежно від стану обліково-аналітичної роботи системи внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний вибрати такі процедури аудиторської перевірки, від яких можна очікувати скорочення розміру ризику аудиту до сприятливого рівня. Існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим суттєвіше здійснюється перевірка, тим нижчим є ступінь ризику аудиту, і навпаки.

2. Суттєвість і ризик аудиторської перевірки за оцінки аудиторських доказів. Оцінка аудитором суттєвості і ризику на різних стадіях аудиту можуть відрізнятися через зміну обставин або відомостей аудитора під час проведення перевірки. У зв'язку із цим оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може переглядатися з метою зниження ймовірності непомічених помилок під час аудиту.

3. Оцінювання впливу помилок. Аудитор зобов'язаний визначити суттєвість помилок фінансової звітності. Якщо він вважає їх суттєвими, то повинен продовжити процедури перевірки з метою зниження аудиторського ризику. Аудитор може також запропонувати клієнтові внести виправлення до фінансової звітності підприємств. Залежно від суттєвості помилок, їх впливу на адекватність фінансової звітності підприємства аудитор приймає рішення про складання того чи іншого аудиторського висновку.

Таким чином, стосовно дій аудитора із перевірки  фінансової звітності, що несе інформацію про кредиторську заборгованість підприємства, мають значення наступні моменти:

1. Визначення  порядку проведення аудиту кредиторської заборгованості – від первинного документу до звітності чи навпаки.

2. Визначення  масштабів перевірки. Таке визначення  проводиться:

- для  всіх видів документів однаково;

- для різних видів документації диференційовано.

3. Визначення  ступеню вибірковості перевірки.

Щодо  ступеня вибірковості перевірки, то можна сказати, що цей процес прямо  впливає на суттєвість результатів  аудиту – чим менше присутній  елемент вибірковості при перевірці, тим вищим є рівень суттєвості перевірки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. МЕТОДИКА ОЦІНКИ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ.

Ризик проведення аудиторської перевірки  являє собою ризик аудитора, пов'язаний з підготуванням неправильного  висновку за фінансовими документами. У світовій науковій літературі часто розглядають загальний аудиторський ризик, як сукупність двох видів: ризику від наявних фальсифікованих фінансових документів і ризик від того, що аудитор не зможе їх виявити. Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Аудитор оцінює ризик, який має відношення до підприємства, проте не може ніяк його змінити. Другий вид ризику має назву ризику невиявлених викривлень. Він може контролюватися аудитором шляхом вибору і проведення відповідних аудиторських процедур, спрямованих на формування конкретних висновків за діловими операціями і бухгалтерськими балансами. Ризик наявності викривлень у фінансових документах має два аспекти: внутрішній і ризик у разі контрольної перевірки.

Українські  фахівці розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність властивого ризику, ризику контролю, ризику невиявлення викривлень.

Згідно  міжнародних стандартів аудиту "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з його ефективністю і функціонуванням" [12] наводяться характеристики цих термінів.

Властивий ризик — це здатність залишку  на певному бухгалтерському рахунку  або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність  до перекручень за цими показниками  у комплексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями, з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик контролю — це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Адже система  внутрішнього контролю і аудиту не завжди функціонує ефективно, і помилки які можуть трапитися у системі бухгалтерського обліку підприємства, могли бути своєчасно попереджені та виправлені персоналом підприємства.

Ризик невиявлення викривлень полягає  в тому, що аудиторські процедури  не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.

Аудиторський  ризик можна класифікувати за такими ознаками:

1) контроль з боку аудитора;

2) час виникнення ризику;

3) ступінь ризикованості;

4) ставлення до підприємства, що перевіряється;

5) ставлення до аудиторського підприємства.

1. Контроль з боку аудитора. За цією ознакою ризик розподіляється на такий, що контролюється і не контролюється аудитором.

Властивий ризик і контрольний ризик  не підлягає перевірці з боку аудитора. Аудитор може лише оцінити його, але не може ніяк його змінити.

Ризик невиявлення помилок може контролюватися аудитором шляхом вибору і проведення відповідних процедур. Але якщо аудитор  працює з підприємством, що перевіряється  тривалий час (5—6 років), то він спроможний частково контролювати власний ризик і ризик контролю підприємства-клієнта. Це досягається постійними консультаціями щодо напрямків подальшого розвитку підприємства-клієнта.

2. За часом виникнення аудиторський ризик можна класифікувати як такий, що виник до початку аудиторської перевірки (ризик властивий та ризик контролю) і під час її проведення (ризик невиявлення).

Информация о работе Аудит кредиторської заборгованості