Аудит кредиторської заборгованості

     Зобов’язання – це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу. Згідно П(с)БО 2 «Баланс»  зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.[8]

    Кредиторська заборгованість за  товари, роботи, послуги ( Accounts  Payable For Good, Work and Services ) – сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та матеріальні послуги.

    Найбільш повним визначенням  кредиторської заборговності вважаємо  наступне: кредиторська заборгованість  – це сума, яку повинно сплатити  підприємство ( організація ) в установлений термін юридичним або фізичним особам ( кредиторам) внаслідок отримання ним коштів в грошовій або інших формах. Визначено, що економічній сутності кредиторської заборгованості притаманні наступні ознаки:

• примусовий характер економічних відносин;
• риса заміщення оборотних засобів підприємства;
• має властивість виштовхувати з господарського обігу банківський кредит;
• відрізняється швидкістю розповсюдження від підприємства до підприємства по ланцюгу взаємопов’язаних платежів, що викликає необхідність заліків взаємних вимог;
• може трансформувати безготівкові розрахунки, зокрема, змінювати способи платежів.

      Господарські зв’язки з постачальниками  будуються на підставі договорів  ( угод ), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

  Постачальник  на відвантажену продукцію виписує  товарні та платіжні документи,  передає їх банку і направляє  покупцю.

    Кредиторська заборгованість належить  до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.

  Розрізняють  нормальну ( законну ) і прострочену кредиторську заборгованість. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов’язань може подати на нього позов в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб’єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі об’єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію ( послуги ). Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства.

   Погашається заборгованість перед  постачальниками і підрядниками  шляхом безготівкових або готівкових  розрахунків.[9]

    Правила, форми і стандарти  безготівкових розрахунків в  Україні, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.2005 №22. Відповідно до інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися форми розрахунків: акредитивна, інкасова, вексельна, за розрахунковими чеками.

     Безготівкові розрахунки передбачають  перерахування певної суми коштів  з рахунків платників на рахунки  отримувачів коштів, а також перерахування  банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

     В результаті вивчення варіантів  класифікації заборгованості спеціалістами  з фінансів, економіки і управління, бухгалтерського обліку і фінансової  звітності встановлено, що між ними немає принципових розбіжностей, виявлено не досить глибоку деталізацію видів заборгованості і не виділення класифікаційних ознак або виділення їх у кількості, що не розкриває специфіки заборгованості. У зв’язку з тим, що бухгалтерський облік представляє велику частину інформації для цілей управління, яке, в свою чергу, має потребу в достовірних даних для оперативних дій і прогнозування, вважаємо, класифікація заборгованості, як одного з об’єктів управління і бухгалтерського обліку, повинна грунтуватися на єдиних, уніфікованих підходах до класифікаційних ознак. З приводу чого пропонуємо систематизувати різні її види за наступними класифікаційними ознаками: терміном погашення, характером виникнення, економічним змістом розрахункової операції, контрагентами, валютою розрахунків, забезпеченістю, дотримання умов договору та імовірністю погашення.

        У бухгалтерському обліку визнання  зобов’язань під час придбання  підприємством матеріальних і  нематеріальних цінностей, послуг  здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з погляду визнання зобов’язань стосовно до своїх кредиторів, потребує від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг, Саме на момент переказу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов’язання за отримані активи.

   Далі необхідно визначитися із взаємозв’язком між поняттям зобов’язань і кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість – це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій ( подій ), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний строк. Таким чином, кредиторська заборгованість – це один із видів зобов’язань підприємства.

     Для того, щоб зобов’язання підприємства  були визнані й одержали своє відображення у фінансовій звітності, необхідно:

1. існування можливості достовірно їх оцінити;
2. існування ймовірності їхнього погашення та зменшення, у зв’язку із цим, економічних вигід у майбутньому.

Якщо  не буде дотримано хоча б однієї із цих умов, то кредиторську заборгованість підприємства, його гарантії та інші зобов’язання підприємства перед іншими особами вже не можна визнати такими ( не можна визнати зобов’язаннями ).

У той  же час, якщо за раніше визнаними зобов’язаннями відбудуться зміни, в результаті яких такі зобов’язання перестануть відповідати другій умові, тобто на дату балансу будь-які зобов’язання підприємства стануть такими, що їх уже не треба буде погашати, то їхня сума включається до складу доходів звітного періоду.

    Провівши теоретичний огляд джерел, пропонуємо уточнити трактування понять в нормативних документах з бухгалтерського обліку, зокрема, в П(с)БО 11 «Зобов’язання».

   Зобов’язання – це взаємовідносини  між двома або більше сторонами  з приводу здійснення діяльності, яка має економічну доцільність.

  Розрахунки  – це система взаємин між  юридичними і фізичними особами,  що винивають у момент практичного  виконання юридично оформлених фінансових зобов’язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій.

   Заборгованість - це стан розрахунків за фінансовими зобов’язаннями на будь-який момент часу.

   Кредиторська заборгованість –  сума заборгованості підприємства  кредиторам на визначену дату.

   Кредитори – юридичні і фізичні  особи, яким внаслідок минулих  подій підприємство заборгувало певні суми коштів, їхніх еквівалентів чи інших активів.

  Загалом,  економічна сутність кредиторської  заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина  майна організації, як правило  кошти, але і товарно-матеріальні  цінності, наприклад, у зобов’язаннях по товарному кредиту.

Як правова  категорія кредиторська заборгованість – особлива частина майна організації, що є предметом обов’язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов’язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками, як об’єкт зобов’язальних правовідносин – це борги організації перед кредиторами, тобто стягнення від організації зазначеної частини майна.

      З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов’язань організації-дебітора ( боржника) перед уповноваженими кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображення в балансі як борги організації – балансоутримувача. 
 
 
 

3. ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ  КП «МІСЬКВОДОКАНАЛ»

Об’єктом  досліджень є Березанське комунальне підприємство «Міськводоканал». Здійснення самостійної господарської діяльності регулюється:

  - чиним законодавством України;

  - рішеннями  місцевих органів влади та  іншими нормативними актами;

  - Статутом.

   З моменту державної реєстрації 12 травня 1998 року підприємство є  юридичною особою і має печатку,  штамп зі своїм найменуванням.  Воно діє згідно діючому законодавству України і статуту комунального підприємства «Міськводоканал» на основі госпрозрахунку має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку. Підприємство не має в своєму складі інших юридичних осіб.

    Предметом діяльності підприємства є:

- утримання  мереж водопроводу і каналізації  в діючому стані, їх технічне  обслуговування;

- проведення  будівельних робіт по розширенню  мереж водопроводу і каналізації,  будівництво споруд на них,  їх реконструкція, капітальний  та поточний ремонт як підрядним, так і господарським методом;

- виконання  проектно-кошторисних робіт;

- надання  платних послуг населенню;

- розробка  поточних та перспективних планів  будівництва, ремонту об'єктів  підприємства «Міськводоканалу»;

- підвищення  рівня упорядкованості об'єктів водоканалу, здійснюючи міроприємства по охороні навколишнього середовища;

- контроль  за проведенням робіт по будівництву,  капітальному і поточному ремонтах, які виконуються підрядним способом;

- облік  водопостачання і відбору каналізаційних стоків;

- своєчасний  збір плати за послуги водоканалу, контроль за додержанняи умов  договорів суб'єктами обслуговування;

- робота  з громадськими організаціями  по покращенню утримання мереж  і споруд водоканалу та елементів  благоустрою на прилягаючих територіях;

- посилення  охорони водних ресурсів, контроль  за санітарним станом закріплених  за водоканалом територій;

- охорона  поверхневих від забруднення  стічними водами, впорядкування  використання і охорони підземних  вод;

- техогляд  за станом мереж водопроводу і каналізації.

   Підприємство здійснює діяльність  по забезпеченню безпеки робіт,  охорону праці, техніку безпеки,  поліпшення житлових умов працюючих.

  Березанське  підприємство «Міськводоканал»  проводить своєчасні розрахунки  з постачальниками і споживачами згідно строків вказаних у договорах. Підприємство здійснює постачальницько-збутові, посередницькі, торговозакупівельні та інші види діяльності на території України, користуючись законодавством України.

  Підприємство  має право самостійно, з узгодженням з місцевими оргагами самоврядування, у встановленому порядку здійснювати зовнішньо-економічні стосунки.

Майно підприємства є комунальною власністю, складається з основних та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в його самостійному балансі. Підприємство наділяється майном при його створенні. Джерелом формування майна підприємства є також: