Аудит кредиторської раборгованості

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

ім. гетьмана Петра  Конашевича-Сагайдачного

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТРАНСПОРТУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І  АУДИТУ

 

 

 

 

К О Н Т Р  О Л Ь Н А   Р О Б  О Т А

 

з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»

 

 

 

 

 

 

Студентаки :Векліч Ю.В.

заочної форми навчання, 4 курсу ОА,

номер залікової книжки 119325

Викладач:Тищенко В.М.

Варіант №5

 

 

 

 

 

КИЇВ 2012 – рік

Теоретичне питання

1.Методи та програма санаційного аудиту

Санаційний аудит є  найважливішою складовою процедури  санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством  фінансових ресурсів. Він полягає  в перевірці повноти, достовірності  та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційного  аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:

Опитування (анкетування) співробітників - щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством. Успішно використати цей метод  можна в разі додержання умов:

1) керівництво підприємства має  брати безпосередню участь в  організації опитування ;

2) з керівництвом потрібно заздалегідь  узгодити питання, які вносяться  в анкету для опитування;

3) керівництво має бути готовим  сприйняти конструктивну критику  й побажання підлеглих;

4) опитування не повинно спровокувати  конфлікт чи ускладнити стосунки  між керівництвом та працівниками;

5) участь керівництва та співробітників  в опитуванні має бути добровільною;

6) анонімність анкетування та  оцінки;

7) участь в організації анкетування  нейтральної сторони;

8) результати аналізу опитування  мають бути матеріалізовані у  формі конкретних заходів щодо  вдосконалення тієї чи іншої  функціональної ділянки підприємства.

Факторний аналіз відхилень - мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою.

Методика формалізованого розрахунку факторних впливів на прибуток від  реалізації продукції.

_1. Розрахунок загальної зміни прибутку (_ΔP )від реалізації продукції:

_{ΔP = P1 - P0} ,

де P1-прибуток звітнго року,

P₀- прибуток базисного року.

2.Розрахунок впливу на прибуток змін відпускних цін на реалізовану продукцію (_ΔP₁):

ΔP₁ = N_p1 - N_{p1, 0} = Σ_p1q1 - Σ_p0q1,

 

1

де N_p1 = Σ_p1q1 - реалізація в звітному році в цінах звітного року (р - ціна виробу, q - кількість виробів);

N_{p1, 0} = Σ_p0q1 – реалізація в звітному році в цінах базисного року.

_3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (_ΔP₂) (власне обсягу продукції в оцінці за плановою(базисною) собівартістю):

_ΔP₂ = Р₀К₁ – Р₀ = Р₀ (К₁ - 1 ),

де К₁ – коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції:

К₁ = S_1,0 / S₀ ,

S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період в цінах і тарифах базисного періоду;

S₀ – собівартість базисного року (періоду).

_4. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, обумовлених змінами в структурі продукції(_ΔP₃):

_ΔP₃ = P₀ ( К₂ - К₁ ),

де К₂- коефіцієнт зростання обсягу реалізації в оцінці за відпускними цінами:

К₂ = N_1,0 / N₀ ,

N_1,0 - реалізація в звітному періоді за цінами базисного періоду;

N₀ - реалізація в базисному періоді.

_5. Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції (_ΔP₄):

_ΔP₄ = S_1,0 - S₁ ,

де S_{1, 0} - собівартість реалізованої продукції звітного періода в цінах і тарифах базисного періоду;

S₁ – фактична собівартість реалізованої продукції звітного періода.

_6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції (_ΔP₅):

_ΔP₅ = S₀K₂ - S_1,0.

7.Окремим розрахунком за даними  бухгалтерського обліку визначають  вплив на прибуток змін цін  на матеріали та тарифів на  послуги(_ΔP₆) , а також іншої економії(_ΔP₇).

Сума факторних відхилень дає  загальну зміну прибутку від реалізації за звітний перод , що можна відобразити в формулі:

ΔР=Р₁ - Р₀ = ΔР₁ + ΔР₂ + ΔР₃ + ΔР₄ + ΔР₅ + ΔР₆ + ΔР₇ , або

де ΔР_i - зміна прибутку за рахунок і-того фактора.

Недоліки методу:

1. Враховуються лише внутрішні  співвідношення між плановими  та фактичними показниками, оскільки  базою для порівняння є результати  діяльності одного підприємства. Відсутність порівняння з показниками  діяльності інших підприємств  зумовлює небезпеку суб'єктивного  тлумачення результатів аналізу  та помилкових висновків.

2

2. Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періодами,  коли здійснюється аналіз та  настає відповідна реакція на  відхилення.

Цінність аналізу значно підвищується, якщо вдається дібрати інформацію для  порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками  інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той  самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології. Це можна зробити засобами бенчмаркінгу.

СОФТ-аналіз - в процесі СОФТ- аналізу:

· визначається повнота врахування в санаційній концепції всіх причин та факторів, які призвели до кризової ситуації;

· перевіряється, чи правильно були використані методи ідентифікації  причин кризи;

· встановлюється, чи діють причини  кризи й досі чи вони вже подолані (або зникли самі по собі);

· визначаються вид та фаза фінансової кризи;

· систематизуються причини кризи;

· виявляються фактори, які позитивно  чи негативно вплинули на кінцеві  показники діяльності підприємства;

· систематизуються сильні та слабкі сторони в діяльності підприємства.

СОФТ-аналіз (SOFT-analysis) — це аналіз сильних (Strength) та слабких (Failure) сторін, а також можливостей розвитку (Opportunity) і ризиків (Threat). В економічній літературі СОФТ- аналіз називають ще СВОТ- аналізом (SWOT- analysis , в цьому випадку слабкі сторони в перекладі W – Weakness)

Цей метод може застосовуватися :

· до всього підприємства;

· до його структурних підрозділів;

· до окремих видів продукції.

Мета аналізу:

· усунення наявних слабких місць;

· нейтралізація ризиків;

· ефективне використання існуючого  потенціалу (сильних сторін).

· використання додаткових шансів.

До S (сильних сторін) вітчизняних підприємств можна віднести:

· Наявність кваліфікованого персоналу;

· Низькі витрати на заробітну плату;

· Наявність власних виробничих потужностей.

До О (можливостей розвитку або додаткових шансів) можна віднести:

· Зацікавленість інвесторів;

· Підтримка державою вітчизняного товаровиробника ( вжиття протекціоністських заходів, пільги в оподаткуванні).

До F(W)(слабких сторін) слід віднести:

· Зловживання керівництва;

· Крадіжки на виробництві;

3

· Застарілий асортимент продукції;

· Висока енергомісткість продукції;

· Неефективна діяльність служби збуту.

До Т (ризиків) відносять:

· Інфляцію;

· Криміногенний ризик;

· Неплатоспроможність та банкрутство  контрагентів;

· Зміна податкового законодавства.

Портфельний аналіз  - розрізняють два види портфельного аналізу:

· Аналіз портфелю цінних паперів;

· Аналіз портфеля продукції.

Аналіз портфелю цінних паперів  застосовують з метою оптимізації  портфеля цінних паперів інвестора. В основу портфельного аналізу покладено  два оцінні критерії:

· теперішня вартість очікуваних доходів  від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди);

· рівень ризикованості вкладень.

За аналогією з цінними паперами проводиться аналіз портфеля продукції (послуг) підприємства. Портфельний  аналіз доцільний на тих підприємствах, які виробляють багато видів продукції. У процесі аналізу окремі групи  продукції розглядаються як відповідні стратегічні «бізнес-одиниці», кожна  з них оцінюється щодо прибутковості  та ризикованості виробництва. На підставі результатів портфельного аналізу  приймаються рішення про додаткові  інвестиції в окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестиції, а також визначається стратегія управління ризиками за кожною зі стратегічних бізнес-одиниць.

Нуль - базис - бюджетування а підставі стратегічних цілей та довгострокових планів розвитку підприємства розробляються оперативні плани. Основною формою оперативного планування є бюджетування. План санації можна розглядати як систему бюджетів.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетів: операційного бюджету та оперативного фінансового плану.

Операційний бюджет складається з  виробничої програми, плану реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансового планування складається  баланс надходжень і видатків, платіжний  календар, а також плануються показники  прибутків та збитків, балансу підприємства.

Розрізняють два основні методи бюджетування: традиційне бюджетування та нуль-базис-бюджетування (ZВВ). Основна  відмінність ZВВ від традиційного планування полягає в тому, що традиційне значною  мірою зорієнтоване на показники  діяльності і, зокрема, показники рівня  витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою  для нуль-базис-бюджетування є так звана «точка-нуль». Планові показники за цим методом обчислюються на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат,

 

4

їх складу та структури. Головною метою ZВВ є визначення оптимального

рівня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків  використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZВВ аналізуються всі статті витрат і за кожною з  них визначаються можливості економії.

Вартісний аналіз - вартісний аналіз полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності, тобто досліджуються функціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг). Вартісний аналіз має на меті класифікувати функції продукту на функціональні класи:

· головні функції;

· додаткові функції ;

· непотрібні функції.

Далі розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання  кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат.

Основні завдання вартісного аналізу:

· зменшення вартості окремих компонентів  продукції без зменшення обсягів  її виробництва та реалізації;

· покращання функціональних параметрів продукції за мінімальних витрат.

З огляду на ці завдання вартісний  аналіз зосереджує увагу на мінімізації  витрат під час перегляду функціональних параметрів у разі:

а) зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеною якістю продукції або не готові сплачувати належну ціну за вищу якість);

б) підвищення вимог до якості (якщо споживачі готові сплачувати вищу ціну за якіснішу продукцію).

Вартісний аналіз є одним з найдієвіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали. У процесі аналізу досліджуються всі без винятку характеристики продукту, статті калькуляції з метою виявлення резервів зниження собівартості. За оцінками західних експертів, успішний вартісний аналіз може виявити резерви зниження витрат в розмірі до 20% повної собівартості продукції.