Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Октября 2011 в 19:01, курсовая работа
Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку та амортизації необоротних активів, а об'єктом - господарська діяльність ПП “Валіс”, яке займається виготовленням устаткування для переробної, харчової промисловості, а також будь-якого нестандартне обладнання.
Вступ.
1. Виробничо-фінансова характеристика підприємства.
2. Теоретичні основи обліку необоротних активів.
3. Класифікація необоротних активів для цілей бухгалтерського обліку.
4. Синтетичний та аналітичний облік основних фондів.
5. Методи нарахування амортизації необоротних активів.
6. Відображення операцій з необоротними активами в регістрах обліку.
Висновки та пропозиції.
Перелік використаної літератури.
Норма амортизації в даному випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.
Даний метод нарахування амортизації, а саме при розрахунку норми річної амортизації, не припускає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.
Кумулятивний метод. Річна сума амортизації по цьому методі визначається як добуток амортизованої вартості і кумулятивного коефіцієнта.
Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом числа років, що залишаються до кінця очікуваного терміну служби об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.
Сума чисел років - це результат підсумовування порядкових номерів того років, протягом яких функціонує об'єкт.
Річна норма амортизації визначається як співвідношення терміну служби, що залишився, (на початок звітного року) і суми чисел років.
У нашому прикладі ця норма складає:
· у 1-й рік експлуатації - 4/10;
· в 2-й рік експлуатації - 3/10;
· у 3-й рік експлуатації - 2/10;
· у 4-й рік експлуатації - 1/10.
Слід зазначити, що застосування методу зменшення залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з погляду методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:
1) найбільша
інтенсивність використання
2) накопичуються
грошові кошти для заміни об'
3) забезпечується
можливість збільшення частини
витрат на ремонт об'єктів,
що амортизуються, доводяться
на останні роки використання
таких об'єктів без
Виробничий метод. Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного вироблення об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (одиницях виробленої продукції, відпрацьованому годиннику, кілометрах пробігу і ін.).
Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного об'єму продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.
Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням вартості об'єкту основних засобів і передбачуваного об'єму продукції (робіт, послуг), що амортизується, за весь термін корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як вже наголошувалося, що амортизується вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.
Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на умовних прикладах. Припустимо, об'єкт основних засобів було придбано для виготовлення 90000 одиниць продукції. Первинна вартість об'єкту складає 30000 грн., ліквідаційна вартість - 3000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе:
(30000 грн. - 3000 грн.) : 90000 одиниць = 0,3 грн./од.
У перший місяць експлуатації виготовлено 2500 одиниць продукції. При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе:
0,3 грн./од. х 2500 одиниць = 750 грн.
Розглянемо наступний приклад. Припустимо, придбано автомобіль вантажопідйомністю більше 2 тонн з передбачуваним пробігом до 400000 кілометрів. Первинна вартість автомобіля складає 15000 грн., ліквідаційна - 1500 грн. У звітному періоді пробіг складає 5000 кілометрів.
Виходячи з приведених даних, сума амортизаційних відрахувань в звітному періоді складе:
5000 км х (15000 грн. - 1500 грн.) : 400000 км = 168,75 грн.
Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкту при використанні даного методу змінюються порівняно з попереднім періодом прямо пропорційно об'єму проведеної продукції (робіт, послуг).
В основі цього методу лежить припущення, що фактично одержаний дохід від експлуатації відповідного нематеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, проведених з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям проведеної на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі спочатку певного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часі з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому затверджується, що більшість виробничих активів беруть участь в створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві.
Метод нарахування зносу. Цей метод пропорційно випуску продукції теж дуже простій, раціональний і систематичний. Його краще всього використовувати у тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об'єм проведеної продукції. Його застосування також доцільне, коли економічна вигода того або іншого необоротного активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, одержаним доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу в різні періоди неоднакове. Проте, не дивлячись на всі плюси, цей метод в зарубіжній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об'єм продукції, проведеної з використанням того або іншого необоротного активу.
Крім розглянутих методів нарахування амортизації, підприємство має право застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством, а саме статтею 8 «Закону про податок на прибуток». При цьому слід мати на увазі, що, на відміну від податкового принципу нарахування амортизації, в бухгалтерському обліку нарахування амортизації здійснюється не в цілому по групі об'єктів основних засобів, а окремо по кожному об'єкту.
Підприємство в залежності від спеціалізації та особливостей виробництва має право самостійно обирати метод нарахування амортизації. Він затверджується «Наказом про облікову політику», який складається на кожному підприємстві щороку.
Таким чином можна зробити висновок, що
амортизація - це процес відновлення вартості
основних засобів через виробництво продукції
шляхом розподілу цієї вартості на продукцію,
що виготовляється. Амортизація - це відтворення
основних фондів ними ж самими. Найефективнішим
на нашу думку є прямолінійний метод, тому
що вартість об'єкта основних засобів
списують однаковими частинами протягом
усього періоду його експлуатації.
6. Відображення операцій з необоротними активами в регістрах
обліку
Регістр обліку - це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.
Зазвичай обліковими регістрами називають носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
В облікових регістрах, бухгалтерських книгах, наприклад, касовій книзі, всі сторінки обов'язково зброшуровані й пронумеровані. На останній сторінці вказується кількість пронумерованих сторінок, ставляться підписи керівника підприємства, головного бухгалтера і печатка.
Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кількісно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках-картотеках.
Обов'язковим для всіх підприємств, установ та організацій є ведення Головної книги. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.
Перенесення інформації з первинних документів до облікових реєстрів здійснюється в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерії, обчислювальної установки), одначе не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність, наприклад: нарахування й виплату заробітної плати, складання бухгалтерської звітності, статистичної звітності, відповідних рахунків, декларацій.
Для синтетичного й аналітичного обліку
господарських операцій підприємства,
установи, організації застосовують облікові
регістри, рекомендовані Державним комітетом
з бухгалтерського обліку. Відповідальність
за правильність відображення господарських
операцій в облікових регістрах несуть
особи, які склали і підписали ці регістри.
Висновки та пропозиції
Бухгалтерський облік визначає основні фонди передусім як об'єкт, що постійно змінює свою вартісну форму. Основні засоби є предметом капіталовкладень, вони беруть пряму чи непряму участь у виробництві, постійно втрачають свою вартість та переносять її на виготовлену продукцію. Завдання бухгалтерського обліку основних засобів полягає в тому, щоб чітко знати скільки і яких саме видів основних фондів перебуває на балансі підприємства, якою була їх купівельна вартість і скільки точно коштували вони на певний момент.
Повний перелік об'єктів обліку, які прийнято вважати основними засобами, їх структуру та способи амортизації визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та номер 8 «Нематеріальні активи». У системі національних рахунків бухгалтерського обліку основні фонди виділені окремим розділом та мають спеціальний шифр.
Окрім реєстрів бухгалтерського обліку, основні фонди відображаються також у періодичній статистичній та фінансовій звітності. Від правильності та точності обліку основних фондів залежить достовірність оперативної виробничої інформації, економічні розрахунки, стратегічне планування.
Згідно нашого чинного законодавства та нормативно-правових актів амортизація нараховується підприємствами відповідно до національної системи податкового обліку.
В даній курсовій викладено матеріали про економічну сутність основних фондів, їх вплив на виробництво продукції, види нарахування зносу та амортизації.
Різноманіття наукових праць, підручників та методичної літератури сьогодні дає змогу досконало оволодіти будь-яким напрямком бухгалтерського обліку національних стандартів. При цьому облік основних фондів описується у більшості підручників з бухгалтерського обліку поряд з іншими його напрямками.
Таким чином ми зробили висновок, що амортизація - це процес відновлення вартості основних засобів через виробництво продукції шляхом розподілу цієї вартості на продукцію, що виготовляється. Амортизація - це відтворення основних фондів ними ж самими. Найефективнішим на нашу думку є прямолінійний метод, тому що вартість об'єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.
ВАТ «Модуль» використовує в своїй роботі всі види основних фондів. При їх обліку ВАТ «Модуль» керується методологічними засадами, викладеними П(С)БО - 7, а також іншими нормативними актами. Оцінка основних засобів здебільшого проводиться за вартістю придбання та монтажу для нових засобів або ж ліквідаційною для описуваних.
На підприємстві ВАТ «Модуль» застосовується
виробничий метод нарахування амортизації,
оскільки він є найбільш зручним у застосуванні
при специфіці виробництва даного підприємства.