Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Апреля 2013 в 14:27, курсовая работа
Незважаючи на бурхливий розвиток хімії і зростання кількості нових, дедалі ефективніших синтетичних лікарських препаратів, антибіотиків, лікарські рослини продовжують займати значне місце в арсеналі лікувальних засобів.
Перевага препаратів рослинного походження над синтетичними сполуками полягає у малій токсичності та незначному алергійному впливові. Лікувальні властивості рослин залежать від наявності в них комплексу різноманітних за хімічною структурою і терапевтичною дією речовин. Найважливішими з цих речовин є алкалоїди, глікозиди, сапоніни, дубильні речовини, ефірні олії, флавоноїди, рослинні гормони, вітаміни, мікроелементи, органічні кислоти, смоли тощо.
Вступ ____________________________________________________________3
1.Загальна характеристика флавоноїдів________________________________4
1.1 Будова та класифікація флавоноїдів_____________________________4
1.2 Поширення, локалізація та біологічна функція у рослинах__________8
1.3 Фізико – хімічні властивості___________________________________9
1.4 Методи виділення та дослідження______________________________10
1.5 Біологічна дія та застосування_________________________________12
2. Фармакогностична характеристика лікарських рослин, які містять похідні
флавану_______________________________________________________15
2.1 Чай китайський – Thea sinensis _______________________________15
2.2 Волошка синя – Centaurea cyanus ______________________________20
2.3 Горобина (аронія) чорноплідна – Arоnia melanocàrpa ____________23
2.4 Гінкго дволопатеве – Ginkgo biloba ___________________________25
2.5Фіалка триколірна – Viola tricolor та фіалка польова – Viola arvensis _31
2.6 Фіалка запашна – Viola odorata ________________________________37
3.Висновок______________________________________________________39
Список використаної літератури____________________________________42
4. Гінкго дволопатеве – Ginkgo biloba
Листя гінкго – Folia Ginkgo; гінкго дволопатеве – Ginkgo biloba; родина гінкгові – Ginkgoaceae.
Основними групами діючих речовин з групи флавоноїдів є : у листках ідентифіковано флавони – лютеолін, 2-гідроксилютеолін; флавоноли – глікозиди кемпферолу, кверцетину, а також глікозидоефіри (з кумариновою кислотою), катехіни, лейкоантоціани. До біфлавоноїдів належать гінктетин, білобетин, аментофлавон.
Галенові препарати з листя гінкго мають спазмолітичну, судинорозширювальну, гіпохолестеринемічну та бактеріостатичну дію. Гінкголіди попереджають агрегацію еритроцитів, нормалізують мозковий кровообіг, артеріальний тиск. Екстракт із свіжого листя входить до складу галенових препаратів гінкогінк, танакан, мемоплант, гінкор-прокт, гінкор-гель, гінкор-форт, які призначають хворим з порушеннями провідної функції периферичної і центральної нервової системи й мозкового кровообігу. Свіжим насінням лікують злоякісні пухлини. Внутрішньо приймають відвар та настоянку листя.
5.Трава фіалки – Herba Violae
Фіалка триколірна (братки триколірні) – Viola tricolor; фіалка польова – Viola arvensis Murr., фіалка запашна – Viola odorata L. род. фіалкові – Violaceae.
Це три морфологічно подібні види фіалок, які відрізняються між собою забарвленням квіток. Так, у фіалки триколірної пелюстки різнобарвні: верхні – темно-фіолетові, бокові посередині й нижні по краях – світліші, синьо-фіолетові, з однією-трьома нектарними смужками, або блідо – жовті; у фіалки польової віночок білий або жовтий, з блідішими та дрібнішими верхніми пелюстками; і у фіалки запашної квітки синьо – фіолетові, п’ятипелюсткові, зі шпоркою, на досить довгих квітконіжках, запашні.
Трава фіалки триколірної і польової має подібний хімічний склад (саліцилову кислота, флавоноїди, рутин (віолокверцитрин) та інші О-глікозиди кверцетину; С-глікозиди: вітексин, сапонаретин, віоланін, з-глікозид дельфінідину) і тому мають подібне застосовуння у медицині. А саме, у траві фіалки поєднуються антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні, діуретичні, потогінні, слабкі жовчогінні й спазмолітині властивості. М’яка дерматонічна, гіпосенсибілізуюча, протизапальна, антимікробна, антисклеротична і болезаспокійлива дія виправдовують широке терапевтичне застосування фіалки.
Використання трави фіалки запашної дещо відрізняється від двох попередніх, а саме у народній медицині застосовують траву і коріння фіалки запашної як відкашлювальний (завдяки наявності алкалоїду віоліну), сечогінний, потогінний, блювотний і жарознижуючий засіб. Їх застосовують при каменях у нирках і у сечовому міхурі, при подагрі і ревматизмі, при емфіземі легень, нетриманні сечі та коклюші у дітей, при грипі, ангіні та інших запаленнях верхніх дихальних шляхів. Із свіжих квіток фіалки запашної готують сироп, який представляє собою ефективний засіб від кашлю та для зміцнення нервів. Крім того квітки використовують у народі як дитяче проносне. У гомеопатії застосовується есенція із свіжої квітучої фіалки запашної при кашлі і суглобовому ревматизмі.
Отже, розглянувши навіть таке незначне число рослинної сировини, що містить флавоноїди, можна переконатися у надзвичайно широкому спектрі фармакологічної та лікувальної дії даної групи сполук. Та незважаючи на описані цінні властивості флавоноїдів, застосування їх у терапії ще є предметом ґрунтовних клінічних та експериментальних досліджень.
Список використаної літератури