Флавоноїди. Похідні флавану

Показання для  застосування: для симптоматичного лікування деменції з наступними основними симптомами: порушення пам’яті, розлади зосередженості, депресивний настрій, запаморочення, шум у вухах і головний біль. Перед початком лікування Мемоплантом потрібно з’ясувати, чи патологічні симптоми, які зустрічаються, не є наслідком основного захворювання, яке потребує специфічного лікування.

Побічна дія. У поодиноких випадках можуть спостерігатися розлади з боку травного тракту, головні болі або алергічні реакції шкіри, а саме: почервоніння, набряки, свербіж.

Після довготривалого лікування Мемоплантом в окремих випадках спостерігалися кровотечі, причинний зв’язок яких з прийомом Мемопланту не доведений.

Протипоказання. Підвищена чутливість до екстракту гінкго дволопатевого або до будь-якого з компонентів препарату. Оскільки немає достатніх досліджень щодо застосування цього препарату для лікування дітей, то не слід використовувати його для лікування дітей віком до 12 років.

Гінкор  гель – Ginkor gel.

Загальна характеристика препарату.

Фізико-хімічні властивості: жовтий прозорий гель зі специфічним запахом;

Склад: 100 г гелю містять екстракту гінкго білоба 0,14 г, троксерутину 3 г; допоміжні речовини – метилпарагідроксибензоат, трилон Б, карбоксиполіметилен, спирт ізопропіловий, вода очищена.

Фармакотерапевтична група – капіляпопротекторні засоби, біофлавоноїди.

Фармакологічні  властивості.

Гінкор-гель збільшує резистентність капілярів, знижує їх проникність, нормалізує судинний тонус, сприяє виведенню продуктів метаболізму, збільшенню споживання глюкози, відновленню процесу аеробного гліколізу у тканинах, ліквідації набряку тканин, має протизапальну дію. Чинить антиоксидантну дію шляхом нейтралізації вільних радикалів і захищає мембрани клітин, сприяє підвищенню резистентності ендотеліальних клітин, інгібує розщеплення колагенових мікроволокон.

Показання до застосування: хронічна венозна недостатність  нижніх кінцівок з ознаками запалення  і трофічними ураженнями шкіри, місцеві гематоми, відчуття печіння та судоми у нижніх кінцівках, травми, поверхневий флебіт.

Побічна дія. Можливі  місцеві алергічні реакції (свербіж, шкірний висип).

2.5 Фіалка триколірна – Viola tricolor

 

Фіалка  польова – Viola arvensis

Трава фіалки – Herba Violae (ДФ XI).

Фіалка триколірна (братки триколірні) – Viola tricolor, фіалка польова – Viola arvensis Murr., родина фіалкові – Violaceae.

Короткий опис рослини.

Фіалка триколірна – однорічна або дворічна трав'яниста рослина заввишки 10-45 см. Стебла прості або галузисті, злегка ребристі, майже чотиригранні, висхідні або лежачі. Листки чергові, звичайно черешкові, прості, з двома перисторозсіченими або перистороздільними прилистками; нижні – широкояйцевидні, верхні – видовжені, по краю тупозубчасті або крупногородчасті, завдовжки до 6, завширшки до 2 см. Квітки пазушні, двостатеві, неправильні, зі строкатим п'ятипелюстковим віночком. Чашечки з п'яти зелених чашолистків, віночок з п'яти нерівних пелюсток, нижні крупніші за верхні, зі шпаркою при основі; пелюстки різнобарвні: верхні – темно-фіолетові, бокові посередині й нижні по краях – світліші, синьо-фіолетові, з однією – трьома нектарними смужками, або блідо – жовті. Колір листків зелений, стебел – зелений або світло-зелений. Цвіте в червні – серпні. Плід – одногнізда  видовжено-яйцевидна коробочка, яка закривається трьома стулками. Насіння дрібне, овальне, гладеньке, світло-брунатне.

Існує легенда, яка розповідає, що давним-давно жили брат та сестра. Братця звали Іванушком, а сестрицю Мар’юшкою. Жили дружньо, але розкидала доля брата та сестру в різні боки. Може рік, може п’ять блукали вони по чужих краях. Одного разу зустрів Іван дівчину краси незрівнянної і послав до неї сватів. А коли женився, дізнався, що це його сестра Мар’юшка. З тих пір, говорить легенда, Мар’я від горя пожовтіла, а Іван посинів. І перетворилися брат з сестрою в траву – іван-та-мар’я.

На полях зустрічається так звана фіалка польова, у якої віночок білий або жовтий, з блідішими верхніми пелюстками. Цей вид фіалки використовується у народній медицині замість фіалки триколірної, бо хімічний склад і морфологічні ознаки їх подібні.

 

 

Поширення.

 Зустрічається по всій Україні на сухих луках і узліссях, як бур’ян у посівах; росте на Кавказі, у Середній Азії, Сибіру та на Далекому Сході.

Заготівля.

Кожний вид фіалки збирають окремо. Траву зрізають під час цвітіння рослини (у червні – липні) на відстані 5 см від землі. Черговість заготівель сировини два роки. Сушать швидко на відкритому повітрі у затінку.

Рослина для медичного використання не заготовляється.

Хімічний склад сировини.

 Трава фіалки містить саліцилову кислоту (0,1%), флавоноїди (0,5 – 1,5%) віолантин, лейкоантоціанідин, орієнтин, вінсинін, антоціанові глікозиди, рутин (віолокверцитрин) та інші О-глікозиди кверцетину; С-глікозиди: вітексин, сапонаретин, віоланін, з-глікозид дельфінідину, 3-глікозид пеонідину; а також ефірну олію, до складу якої входить метиловий ефір саліцилової кислоти; сапоніни (14%), серед яких є урсолова кислота; каротиноїди, вітамін С, дубильні і слизисті речовини.

Біологічна дія та застосування.

У траві фіалки поєднуються антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні, діуретичні, потогінні, слабкі жовчогінні й спазмолітині властивості. М’яка дерматонічна, гіпосенсибілізуюча, протизапальна, антимікробна, антисклеротична і болезаспокійлива дія виправдовують широке терапевтичне застосування фіалки.

Трава фіалки триколірної являє собою засіб багатий на рутин; її препарати зменшують проникливість і ламкість стінок кровоносних капілярів. Перебуваючи в синергічному зв’язку з аскорбіновою кислотою, рутин бере активну участь в оксидоредукційних процесах в організмі. Він подовжує час утилізації адреналіну, а аскорбінова кислота в свою чергу уповільнює виділення йоду, що підвищує рівень кальцію в крові та кістках, послаблює активність гістаміну.

Позитивний терапевтичний ефект препаратів фіалки спостерігається при серцебитті, істерії, нервовому збудженні та безсонні. Особливої уваги заслуговують повідомлення про випадки лікування настоєм фіалки деяких онкологічних захворювань (рак язика, гортані, горла і шлунку), як зовнішній засіб настій фіалки є ефективним при герпесі звичайному (змащування пухирців).

З препаратів фіалки триколірної найчастіше використовують настій 10-20 г її трави на 1 склянці окропу. П’ють по 1/2 - 1 склянці 3 рази на день. Зовнішньо – настій трави (1:20) служить для примочок, компресів на шкіру. Свіжий сік із трави фіалки – для змащування пошкоджених ділянок шкіри.

Настій застосовують як відхаркувальний (завдяки наявному сапоніну) засіб при гострих респіраторних захворюваннях дихальних шляхів, бронхітах, коклюші, а також як засіб, що покращує діяльність нирок та має сечогінну і депуративну (виведення з організму шкідливих продуктів обміну речовин), особливо при запаленні сечового  міхура, при шкірних захворюваннях, авітамінозі. Його застосовують ще при пелагрі, поліартриті, подагрі, ревматизмах, дерматитах, злоякісних хворобах, зобі, нервових розладах, струпах на голові.  Входить до складу грудних та сечогінних зборів.

У гомеопатії застосовують свіжу квітучу рослину фіалки триколірної при діатезі у немовлят, а також при захворюваннях шкіри та нічному нетриманні сечі.

 

 

 

 

Діагостичні ознаки трави фіалки триколірної:

А – нижній епідерміс;

В – епідерміс  краю листка;

а – епідерміс  внутрішньої частини чашечки;

б – верхній  епідерміс листка;

1 – бородавчастий  волосок; 

2 – друзи  оксалату кальцію;

3 – залозистий  волосок;

4 – продихи  анізоцитні.

 

 

2.6 Фіалка запашна – Viola odorata

 

Трава фіалки – Herba  Violae.

Фіалка  запашна - Viola odorata L.; родина фіалкові – Violaceae.

Короткий  опис рослини.

Це багаторічна  трав’яниста рослина з родини фіалкових. Прикореневі листки темно-зелені, коротко опушені, при основі серцевидні, сидять на довгих черешках. Квітки синьо – фіолетові, п’ятипелюсткові, зі шпоркою, на досить довгих квітконіжках, запашні. Кореневище повзуче, дуже розгалужене. Цвіте рослина рано навесні, після пролісків.

Поширення.

Фіалка запашна поширена майже по всій території колишньої СРСР, у тому числі й на Україні . Росте на лісових галявинах, у чагарниках, по садах і парках, також її розводять як декоративну рослину.

 

 

Заготівля.

Для виготовлення ліків використовують усю рослину. Збирають у червні – серпні разом  з коренями і кореневищами. Сушать у приміщенні, що добре провітрюється.

Хімічний склад сировини.

У коренях фіалки запашної міститься багато сапонінів, алкалоїд віолін, сліди саліцилової  кислоти. У квітках міститься  ефірна олія.

Біологічна  дія та застосування.

Фіалка запашна  виявляє сечогінні, потогінні та відхаркувальні властивості. Так завдяки наявності у коренях фіалки запашної сапоніну та алкалоїду віоліну, які діють на організм як відхаркувальні засоби, відвар її коренів дуже корисний при туберкульозі легень, гострому та хронічному  бронхіті, а особливо при коклюші.

При мимовільному сечовиділенні або ж затримці сечі в дитини їй дають протягом 3-4 днів 2-3 рази на день смоктати розм’якшений і підсолоджений корінь фіалки запашної. Внаслідок такого лікування може нормалізуватися функціональна діяльність сечового міхура.

 Препарати фіалки запашної також вживають при утворенні піску в сечовому міхурі та нирках. Відвар рослини (30 г в 1 л води) застосовують як сечогінний та солегінний засіб, що очищає ниркові миски, лікує подагру та поліартрит.

 

 

 

 

Висновок

Отже, флавоноїди – це органічні речовини, дуже поширені в рослинному світі, біологічно активні препарати яких характеризуються різним фармакологічний ефектом. Вони містяться здебільшого у квітках і листках, у вільному стані або в поєднанні з іншими компонентами.

Флавоноїди  беруть участь у різноманітних метаболічних процесах, що обумовлює їх біологічну активність. До важливіших видів фармакологічної дії належать:

• Р – вітамінна;
• діуретична;
• кардіотонічна та гіпотензивна активність;
• спазмолітична;
• антиоксидантна, протирадіаційна.

Фармакологічна дія флавоноїдів залежить від їхнього класу. Для ізофлавіоноїдів характерна естрогенна, для катехінів в’яжуча та протизапальна дія на слизові оболонки; флавони викликають спазмолітичний, гіпотензивний, бактерицидний ефект. Як спазмолітики діють також халкони,  флавони (ліквіритин), флавоноли (рутин, кверцетин), флавони (апігенін). Помірну протипухлинну дію виявляють лейкоантоціанідини – пеларгонідин, дельфінідин, ціанідин.

В даній роботі більш глибше була розглянута фармакогностична характеристика лікарських рослин, які містять похідні флавану.

1. Чай китайський – Thea sinensis

Листя чаю – Folia Theae; чай китайський – Thea sinensis L., syn. Camellia sinensis (L.), родина чайнi – Theaceae.

Лікувальні  властивості чаю зумовлені цілим  комплексом біологічно активних речовин, що в ньому є. Стимулюючі властивості чаю  на центральну нервову систему і діяльність серця зумовлені в основному кофеїном. Крім того, кофеїн підвищує артеріальний тиск, посилює діурез, пригнічує розвиток мікроорганізмів, має радіопротекторну та антиоксидантну дію. Поліфенольні сполуки мають Р-вітамінну, протиоксидантну та знешкоджуючу дію. Застосовують  внутрішньо – настій зеленого чаю і зовнішньо – компреси, примочки і промивання настоєм зеленого чаю.

2. Волошка синя – Centaurea cyanus

Квітки волошки – Flores Centaureae cyani; волошка синя – Centaurea cyanus, род. айстрові – Asteraceae.

Квітки містять глікозиди  ціанарин, центуарин, іцикорин, флавоноїди (ціанін) тощо, які зумовлюють широке застосування препаратів волошки синьої з лікувальною метою. Для цього використовують крайові квітки, зібрані в період цвітіння. Препарати волошки мають протизапальні, сечогінні, дезінфікуючі й жовчогінні властивості, поліпшують функцію травлення. Настій квіток волошки синьої входить у склад сечогінних і жовчогінних зборів. Рослина ефективна в дерматології, при набряках і жовтяниці, як жарознижуючий засіб. У косметології використовують настої і лосьйони.

3 Горобина (аронія) чорноплідна – Aronia melanokarpa

Плоди горобини чорноплідної свіжі – Fructus Aroniae melanocarpae recentes; горобина (аронія) чорноплідна – Arоnia melanocàrpa (Michx.) Elliot, род. Розові – Rosaceae.

Плоди горобини містять ціанідин і його глікозиди, фенолокислоти, флавоноїди – рутин, кверцетин, гесперидин, катехіни; вітамін С, які завдяки такому багатому хімічному складу використовуються для виробництва вітамінних соків і таблеток, особливо ефективних при  профілактиці Р-вітамінної недостатності, при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, тиреотоксикозі, при  геморагічному діатезі, кровотечі різного походження. Ліпофільні речовини входять до складу препарату аромелін репаративної дії.