Токсикологія сполук міді

непридатними до використання на харчові цілі. Таке м'ясо і усі внутрішні органи підлягають технічної утилізації або з урахуванням ступеня отруєння їх можна використовувати на корм звірам, але тільки після бактеріологічного дослідження і постановки біопроби шляхом згодовування спочатку невеликій групі тварин. Так само роблять, якщо м'ясо має невластивий йому колір і запах, а біохімічні показники вказують на те, що тварина убита в атональному або важкому патологічному стані.

При виявленні в м'язовій тканині вимушено забитих тварин отрут, що послужили причиною отруєнь, у межах максимально припустимих залишкових кількостей, установлених Міністерством охорони здоров'я м'ясо випускають тільки після проварки, а усі внутрішні органи, у тому числі шлунково-кишковий тракт, а також вим'я і мозок направляють на утилізацію.

Максимально допустимі рівні (МДР) на 1 кг маси м'яса встановлені наступні (мг): бордоської рідини (сірчанокислої міді)—2,0

При отруєннях сполуками міді що не перевищують МДР м'ясо випускають для харчових цілей, але реалізують його після знезаражування проварки або направляють на виготовлення м'ясних хлібів. Шкіра і інша технічна сировина у всіх випадках випускається на загальних підставах.

При отруєннях тварин солями міді та барію та одержанні негативних результатів бактеріологічного дослідження м'ясо підлягає проварюванню за загальним режимом, передбаченим для знешкодження умовно-придатного м'яса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Шкода для людини від вживання в їжу м'яса тварин, що отруїлися препаратами міді, може бути обумовлена не тільки дією отрути, що утримується в ньому, але і тими змінами, що відбуваються в м'язовій тканині внаслідок перехворювання тварини. У м'ясі тварин, що отруїлися, часто не відбувається тих глибоких біохімічних процесів і змін фізико-колоїдної структури білка, що властиві нормальному процесові дозрівання або його ферментації. Ця обставина знижує не тільки смакову, але і поживну якість. Отруєння сполуками міді це небезпечне захворювання яке нерідко призводить до неповоротних змін (зниження продуктивності, загибель тварини).

З іншого боку, отруєння препаратами міді знижує резистентність організму тварин. Це явище виражається насамперед у тім, що отруйні речовини блокують ретикулоендотеліальний бар'єр кишечнику, а тим самим створюються умови для розносу кишкової мікрофлори по організму і виникнення секундарних (вторинних) інфекцій. Особлива увага в таких випадках необхідно приділяти вторинним сальмонельозам, використання м'яса при яких у людей може викликати харчові токсикоінфекції.

Працівники ветеринарної медицини на підставі досліджень і норм максимально допустимого вмісту міді в продуктах повинні правильно визначити у яких випадках м'ясо й інші тваринні продукти підлягають повному бракуванню, незалежно від кількісного вмісту в них міді, коли можна використовувати м'ясо в їжу, а також установлювати мінімальні терміни після обробки, протягом яких забій тварин на м'ясо забороняється.

Ветеринарний лікар повинен слідкувати щоб працівники сільського господарства (агроном, зоотехнік) не порушували правил при обробці полів, садів і городів пестицидами та іншими хімічними сполуками, тому що небезпечними для людини стають не тільки рослинних продукти (зерно, овочі, фрукти, ягоди), а й продукти тваринництва.

Завданням лікаря ветеринарної медицини є недопущення отруєнь тварин сполуками міді та іншими отруйними сполуками, а при виникненні отруєнь швидко і правильно надати лікувальну допомогу .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Список використаної літератури

 

    1. Малинин  О.А., Хмельницкий Г.А.,  Куцан  А.Т. Ветеринарная  токсикология –  Корсунь-Шевченковский,2002.-464с.

    2. Г.А.Хмельницкий,  В.Н.Локтионов, Д.Д.Полоз Ветеринарная  токсикология – Москва ВО  ”АГРОПРОМИЗДАТ”, 1987.-319с.

3. Г.О.Хмельницкий, В.С.Хоменко, О.І.Канюка Ветеринарна  фармакологія - Харків  “Парітет”,1995.-480с.
4. С.С.Медвєдєв, В.М.Безсмертний,І.Г.Погурський Довідник фельдшера ветеринарної медицини – Київ ,”Урожай”,1993.-566с.
5. Н.М.Алтухов, В.И.Афанасьев, Б.А.Башкиров Краткий справочник ветеринарного врача - Москва ВО  ”АГРОПРОМИЗДАТ”,  1990.-574с.
6. Д.М.Вовк, В.Б.Духницький, М.Ф.Панько, І.І.Стойков

Методичні вказівки до лабораторних занять із дисципліни “Ветеринарна токсикологія” для студентів факультету ветеринарної медицини-Київ,2002р.

7. М.Ф.Панько, В.Б.Духницький, Г.В.Бойко

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни  “Токсикологія” для студентів вищих навчальних закладів 3 та 4 рівнів акредитації-Київ-2003р.

8. П.И.Кокуричев, М.А.Добин Основы судебно-ветеринарной  экспертизы-Лененград «Колос», 1977-264с.

          9. Хмельницкий Г.А.,Терапия  животных  при отравениях  : справочник.   –К.: «Урожай» ,1990-216с.

10. М.В.Загороднов ,Справочная  книга  по  ветеринарной  токсикологии  пестицидов- Москва,”Колос”, 1976-272с.
11. С.Димитров, А.Джуров, С.Антонов  Диагностика  отравлений  животных- Москва, ”АГРОПРОМИЗДАТ”,  1986г.
12. А.Ф.Башмурин  , Руководство  по  токсикологическому  анализу в  ветеринарии-Ленинград ,”Колос”,1968г.
14. Яковлев Я. И.,Техника  введения  лекарственных  форм  животным  : Учебное  пособие  для учащихся средних  сельськохозяйственых  учебных  заведений  по  специальности  «Ветеринария»  и  «Зоотехния»-М.:  «Колос»,  1974- 192с.

     15. И.С.Чекмана, Рецептурный справочник врача – Киев, «Здоров’я» , 1984 – 408с.

      16. М.О.Судаков ,В.І.Береза ,І.Г.Погурський Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських Тварин – Київ,”Вища школа”,1985-335с.

17. Иванов А.Т.,Ветеринарная токсикология –Минск.: Урожай, 1988-420с.
18. В.А.Макаров, В.П.Фролов, Н.Ф.Шуклин Ветеринарно-санитарная экспертиза с основами технологии и стандартизации продуктов животноводства – МоскваВО,”АГРОПРОМИЗДАТ”, 1991 – 463с.

 19. Хоменко В.І. ,Практикум з ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослиництва.-Київ:  “Ветінформ”, 1998.-240с. М.М.Симоненко, Фармакологія з  токсикологією- Київ, “Урожай” , 1964-171с.