Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шуму, мікроклімату та електромагнітного випромінювання

       Е     -  напруженість   електричного  поля   у контрольованій  зоні, кВ/м.

   При напруженості електричного поля від 20 до 25 кВ/м час перебування персоналу в електричному полі не повинен перевищувати 10 хвилин.

   Перебувати  в електричному полі напруженістю понад 25 кВ/м без застосування засобів захисту забороняється.

   При   потребі   встановити   допустиму    напруженість електричного  поля при регламентованому часі роботи в ньому рівень напруженості електричного поля (кВ/м) розраховують за формулою: 

   Егд =, де  Егд  -  допустиме значення напруженості електричного поля протягом регламентованого часу роботи, кВ/м;

   Т - регламентований час роботи в  електричному полі, год.

   Розрахунок  за формулою допускається у межах  від 0,5 до 8 год.

   При перебуванні персоналу протягом робочого дня в зонах з різною напруженістю електричного поля ( далі - ЕП) час перебування розраховують за формулою: 

       Тпр =

          де  Тпр (8)         - проведений час,  еквівалентний  за біологічним ефектом перебуванню в ЕП нижньої межі напруженості, що нормується, год;  

     - час перебування в зонах, що  контролюються, з напруженістю Е1, Е2 ... Еn, год;  

     - допустимий     час     перебування  в   ЕП відповідних зон, що контролюються,

   Кількість зон, що контролюються, визначається перепадом  рівнів ЕП на робочому місці. Різниця  в рівнях напруженості ЕП зон, що контролюються, установлюється 1 кВ/м.                                           ([1]¹⁰⁾)

   ГДР магнітного поля частотою 50 Гц

   Рівні напруженості магнітного поля частотою 50 Гц при постійному впливі не повинні  перевищувати 1,4 кА/м протягом робочого дня (8 год).

   Час перебування  людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м регламентується табл. 5:

Час перебування| персоналу, год	1	2	3	4	5	6	7	8
Напруженість  магнітного поля, кА/м	6,0	4,9	4,0	3,2	2,5	2,0	1,6	1,4
Магнітна  індукція, мТл	7,5	6,13	5,0	4,0	3,13	2,5	2,0	1,75

 

   ГДР для  змінного   магнітного   поля частотою 50 Гц при локальному впливі на кисті рук визначається за формулою:

   Н_{гд лок} = Н_{ГД ЗАГ} *5

   де  Н_{гд лок} – ГДР змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі

   (кисті  рук), А/м;

   Н_ГДЗАГ – ГДР  змінного магнітного поля частотою 50 Гц при загальному впливі ,А/м.

ГДР електромагнітних полів у діапазоні частот 1 кГц - 300 МГц на робочих місцях персоналу слід визначати, виходячи з допустимого енергетичного навантаження та часу впливу, за формулами:

Егд = , Нгд = ,

де    Егд  та  Нгд   - граничнодопустимі  значення напруженості електричного (В/м) та магнітного (А/м)  полів; 

   Т    - час впливу, год; 

   - граничнодопустимі  значення  енергетичного навантаження   протягом  робочого  дня, (В/м)²  *  год та (А/м)²  *  год.

Значення ГДР  напруженості електричної (Егд) і магнітної (Нгд) складових залежно від тривалості їх дії наведені в табл. .

Таблиця 6. Значення ГДР напруженості електричної (Егд) і магнітної (Нгд) складових залежно від тривалості їх дії.

Час перебування персоналу, год	Егд, В/м					Нгд, А/м
	1-10 кГц	10-60 кГц	0,06-3 МГц	3-30 МГц	30-300 МГц	1-10 кГц	10-60 кГц	0,06-3 МГц	30-50 МГц
8	120	70	50	30	10	9,0	7,0	5,0	0,30
7	130	75	53	32	11	9,8	7,5	5,3	0,32
6	140	82	58	34	12	10,6	8,1	5,8	0,34
5	155	90	63	37	13	11,6	8,8	6,3	0,38
4	175	110	71	42	14	13,0	9,9	7,1	0,42
3	200	115	82	48	16	15,0	11,4	8,2	0,49
2	250	140	100	59	20	18,4	14,0	10,0	0,60
1	350	200	141	84	28	26,0	19,7	14,2	0,85
0,5	500	280	200	118	40	37,6	27,9	20,0	1,20
0,25	700	400	283	168	57	52	39,5	28,3	1,70
0,12	1000	580	400	240	82	75	57	40,8	2,45
0,08		700	500	296	80			50	3

   При тривалості дії менше 0,08 год подальше підвищення інтенсивності фактора не допускається.

   У всіх випадках при зазначенні діапазонів частот кожний діапазон виключає нижню  і включає верхню межу частоти.      ( [4]¹¹⁾) 
 
 
 
 

11) [4]ДержСанПіН  3.3.6.096-2002 «Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів» 

2.ВПЛИВ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ НА ОРГАНІЗМ ПРАЦІВНИКА ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЙОГО ЗНИЖЕННЯ

Якщо   на  робочому  місці  фактичні  значення  рівнів шкідливих  факторів  знаходяться  в   границях   оптимальних   або допустимих   рівнів,   умови   праці   на   цьому  робочому  місці відповідають гігієнічним вимогам і відносяться відповідно до 1 або 2 класу.

     Якщо рівень  хоча  б  одного  фактора   перевищує   допустиму  величину,  то  умови  праці  на такому робочому місці,  залежно від величини перевищення  та відповідно до цих  гігієнічних   критеріїв, як  по  окремому  фактору,  так і при їх поєднаній  дії можуть бути віднесені  до 1-4 ступеня 3 класу шкідливих  або 4 класу небезпечних умов  праці.

Віднесення   факторів   до   класу   визначається з врахуванням часу їх дії протягом зміни.  Для факторів, що не мають регламентованих нормативів з врахуванням  часу  дії,  дозволяється визначення  класу  умов  праці  за  рівнями на постійному робочому місці.  Для віднесення умов праці  до  3  класу  час  дії  фактора повинен бути не менше 50 % часу зміни. При віднесенні фактора до 4

класу час дії шкідливого фактора не враховується.

При епізодичній  дії шкідливого фактора,  його облік  та оцінка умов праці, залежно від  мети атестації, виконується за погодженням  з територіальним органом санепіднагляду.

Оцінка  умов  праці  з  врахуванням  комбінованої   та сполучної дії  виробничих факторів виконується наступним  чином.  На підставі результатів  вимірів оцінюються умови  праці  для  окремих факторів,  де враховані ефекти сумування та потенціювання при  комбінованій  дії хімічних   речовин,   біологічних   факторів,   різних   частотних діапазонів електромагнітних  випромінювань  та  інших.  Результати оцінки  шкідливих  факторів  виробничого  середовища  та трудового процесу заносять до таблиці.

Загальна  оцінка умов  праці  за ступенем шкідливості  та небезпечності встановлюється: за найбільш високим класом та ступенем шкідливості; у випадку поєднаної дії трьох та більше факторів,  віднесених до класу 3.1, загальна оцінка умов праці відповідає класу 3.2;  при поєднанні  двох  і більше факторів класів 3.2,  3.3,  3.4 умови праці оцінюються на один ступінь вище.

 При   скороченні  часу контакту зі  шкідливими факторами (захист  часом) умови праці в окремих  випадках  можуть  оцінюватися(за  погодженням з органами санепіднагляду) як менш шкідливі,  але не  нижче класу 3.1.

 Робота  в  умовах  перевищення  гігієнічних  нормативів повинна  виконуватись  з  використанням засобів   індивідуального захисту(ЗІЗ) при  адміністративному контролі за  їх застосуванням(включення до  технологічного регламенту,  правил   внутрішнього розпорядку з використанням  заходів заохочення до їх застосування та/або  адміністративним  покаранням   порушників).   Застосування ефективних  (при  наявності сертифіката відповідності) ЗІЗ зменшує рівень професійного ризику ушкодження здоров'я, але не змінює клас умов праці робітника.         ( [5]¹²⁾)

2.1 Вплив шуму

   Шум несприятливо впливає на людину. У  робітників, які мають справу з  гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, що нерідко призводить до професійних захворювань (глухуватості і глухоти). Найбільша втрата слуху спостерігається протягом перших десяти років роботи, і з плином часу ця небезпека зростає.

   Проте тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві. 
Шум впливає на систему травлення і кровообігу, серцево-судинну систему. У разі постійного шумового фону до 70 дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90 дБ — порушує слух, до 120 дБ — призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним. Шум не лише погіршує самопочуття людини, а й знижує продуктивність праці на 10—15 %. У зв’язку з цим боротьба з ним має не лише санітарно-гігієнічне, а й велике техніко-економічне значення.

   Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень  різних призначень: для сну та відпочинку — 30—40 дБ, для розумової праці  — 45—55, для робітників цехів, гаражів, магазинів — 56—70, у службових  приміщеннях касового вузла банку  — 60, виробничих приміщеннях касового вузла — 75 дБ.

   Найефективніший засіб боротьби із шумом — зниження його в джерелі створення. У першу  чергу необхідно замінювати устаткування ударної дії на устаткування безударної дії. Так, ефективними є заміна клепання клепальними молотками на гідравлічне клепання чи зварювання, застосування прокладок великим внутрішнім тертям (гуми), поглинаючих коливальну енергію.

   Зниження  шуму можна досягти шляхом заміни металу іншими матеріалами- пресованим текстолітом, капроном та різними пластмасами. Боротьба із шумом тертя в джерелі його створення здійснюється головним чином за допомогою змащувальних матеріалів (наприклад, машинного масла при різанні та шліфуванні металу). Своєчасне змазування не тільки забезпечує безшумну роботу устаткування, а й зменшує зношення деталей, підвищує їх довговічність.

   Важливе профілактичне значення мають організаційно-технічні заходи, такі як своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізованого інструмента. В тих випадках, коли зниження шуму в джерелі його створення  не досягло потрібних результатів, слід застосовувати засоби зменшення  шуму на шляху його поширення. Для  цього рекомендується використовувати  місцеву та загальну звукоізоляцію, шумовловлюючі екрани, поглинаючі фільтри, глушителі шуму. Загальна звукоізоляція досягається створенням загорож (стін, стель) із звукопоглинаючих матеріалів (цеглини, бетону, залізобетону). Місцева звукоізоляція здійснюється у вигляді боксів, де розміщують окремий агрегат чи технологічну лінію.

   Застосовуються  також різні конструкції звукоізолюючих кабін з цегли, бетону та інших  будівельних матеріалів, завдяки  яким можна забезпечити практично будь-яке необхідне зниження шуму.

   Важливу роль у боротьбі з шумом відіграють архітектурно-будівельні і планувальні рішення при проектуванні та будівництві промислових споруд. Шумні цехи підприємств повинні бути сконцентровані в одному—двох місцях. Їх необхідно оточувати зеленою зоною для послаблення шуму. За зеленою зоною слід розташовувати цехи середньої шумності, за ними — безшумні цехи й адміністративні приміщення. Приміщення з джерелом шуму залежно від його інтенсивності слід розташовувати на відстані 100, 200 та 1000 м від безшумних приміщень.

   Одним з важливих профілактичних засобів  попередження стомлення при дії  шуму є чергування періодів роботи і відпочинку. Відпочинок знижує негативний вплив шуму на працездатність лише в тому випадку, якщо його тривалість та кількість відповідають умовам, в яких відбувається найефективніше відновлення нервових центрів. Важливе значення для осіб, зайнятих на роботах із шумом, має короткочасний відпочинок під час роботи, а також організоване дозвілля поза робочим часом.